Ухвала суду № 75655521, 10.07.2018, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/18605/17

Провадження № 2-з/638/265/18

10 липня 2018 року

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.07.2018 суддя Дзержинського районного суду м. Харкова Шестак О.І., розглянувши заяву представника ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та заборони вчиняти певні дії, -

встановив:

09.07.2018 представник позивача подав до суду заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно і заборони вчиняти певні дії, в якій просив вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру №99, розташовану за адресою: м. Харків, вул. Дерев’янка, 3-а; заборонити будь-яким особам в будь-який спосіб вчиняти дії щодо розпорядження зазначеною квартирою.

В обгрунтування зазначених вимог вказав, що в провадженні Дзержинського районного суду м. Харкова знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання правочину недійсним. При цьому, вказує заявник, в позовній заяві він посилався на фіктивність укладеного між відповідачами договору купівлі-продажу в зв’язку з тим, що він укладений з метою уникнення виконання рішення суду, яким були задоволені вимоги позивача про стягнення суми боргу і реалізації квартири, яка є предметом договору, в рамках виконавчого провадження.

Заявник зазначає, що необхідність забезпечення позову обумовлюється тим, що існує висока імовірність того, що ОСОБА_3, враховуючи всі попередні недобросовісні дії відповідачів щодо укладення оспорюваного правочину і подальшої передачі квартири, яка є предметом договору купівлі-продажу, у власність ТОВ «Інтерналком», як єдиний засновник і керівник ТОВ «Інтерналком», може в будь-який момент відчужити зазначену квартиру на користь інших осіб, що значно ускладнить або зробить взагалі неможливим виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суди повинні перевіряти відповідність вимог, з якими заявник звертається до суду для захисту, а також дотримання ним вимог щодо змісту та форми заяви, передбачених статтею 151 ЦПК України.

Розглянувши заяву про забезпечення позову та додані до неї матеріали, суд вважає її такою, що підлягає поверненню заявнику з підстав невідповідності її вимогам статті 151 ЦПК України.

Так, ч. 1 ст. 151 ЦПК України визначено, що заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити:

1) найменування суду, до якого подається заява;

2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім’я (прізвище, ім’я та по батькові - для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштові індекси, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв’язку та адресу електронної пошти, за наявності;

3) предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову;

4) захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності;

5) ціну позову, про забезпечення якого просить заявник;

6) пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення;

7) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

В порушення п.п. 6, 7 ч. 1 ст. 151 ЦПК України, заявник не зазначив свої пропозиції щодо зустрічного забезпечення чи їх відсутність; надані матеріали не містять відомостей про звернення заявника до суду з зазначеним позовом; не вбачається, чи відкрито судом провадження по указаній цивільній справі, чи ні; відсутні відомості про те, на якій стадії розгляду знаходиться вказана справа; також не зазначені відомості про вартість майна, яке заявник просить арештувати, що позбавляє суд можливості визначити достатність заходів по забезпеченню позову.

Згідно ч. 9 ст. 153 ЦПК України, суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 151 цього Кодексу, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.

Враховуючи викладене, заява представника ОСОБА_1 про забезпечення позову підлягає поверненню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 149, 151, 153, 261 ЦПК України, суддя, -

ухвалив:

Заяву представника ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та заборони вчиняти певні дії – повернути заявнику.

Копію ухвали надіслати заявнику для відома.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Апеляційного суду Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги до або через Дзержинський районний суд м. Харкова в п’ятнадцятиденний строк з дня проголошення ухвали.

Суддя: