Постанова № 75652652, 31.07.2018, Апеляційний суд Сумської області

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2018 року

м.Суми

Справа №587/2791/17

Номер провадження 22-ц/788/941/18

Апеляційний суд Сумської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Ткачук С. С. (суддя-доповідач),

суддів - Левченко Т. А. , Собини О. І.

за участю секретаря судового засідання - Пархоменко А.П.,

учасники справи:

позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна»,

відповідач – ОСОБА_1,

представник відповідача - ОСОБА_2,

розглянув у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Сумського районного суду Сумської області від 21 листопада 2017 року в складі судді Дашутіна І.В., ухваленого у м. Суми,

в с т а н о в и в:

Звернувшись до суду із позовом, ТОВ «ОТП Факторинг Україна» просило суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь суму заборгованості за договором № 001/2591/06 про видачу та обслуговування міжнародних кредитних карток від 27.02.2006 року у розмірі 80 532,69 грн.

Свої вимоги мотивує тим, що 27.02.2006 року між ОСОБА_1 та АКБ «Райффайзенбанк Україна», правонаступником якого є ЗАТ «ОТП Банк», в свою чергу правонаступником якого є АТ «ОТП Банк» був укладений договір № 001/2591/06 про видачу та обслуговування міжнародних кредитних пластикових карток згідно якого банк відкрив картковий рахунок і видав відповідачу платіжну картку.

31 березня 2015 року позивачем було здійснено вимогу дострокового виконання відповідачем його зобов’язань за договором в повному обсязі шляхом направлення досудової вимоги, проте ОСОБА_1 відповідні вимоги не виконав.

У зв’язку з неналежним виконанням своїх зобов’язань, станом на 09.03.2017 року у ОСОБА_1 виникла заборгованість по кредиту в розмірі 80 532 грн. 69 коп.

Заочним рішенням Сумського районного суду Сумської області від 21.11.2017 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» 80 532 грн. 69 коп. заборгованості за кредитним договором.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ОТП «Факторинг Україна» 1600 грн. витрат по сплаті судового збору.

Ухвалою Сумського районного суду Сумської області від 25.04.2018 року залишено заяву представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення без задоволення.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права, просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.

Доводи апеляційної скарги мотивує тим, що у договорі про видачу та обслуговування міжнародних кредитних карток від 27.02.2006 року не зазначений розмір кредиту, розмір процентів за користування кредитом, тому сторони не досягли згоди щодо істотних умов договору, а відтак договір не був укладений. Разом з тим, представник позивача взагалі не надав суду заяви на випуск кредитної картки, Правила користування кредитною карткою, Тарифи банку, що є невід’ємною частиною договору. Зазначає, що такі документи він не підписував. Позивач не надав суду ніяких документів на підтвердження того, що ним були перераховані на картку кошти в сумі 80 532 грн. 69 коп., як кредитні кошти.

Крім того, в справі відсутня інформація, коли саме виникла кредитна заборгованість перед банком та коли були останній раз здійснені банківські операції по картковому рахунку, просив застосувати позовну давність.

Зазначає, що позивачем не надано доказів на підтвердження того, що правонаступником АКБ «Райффайзенбанк Україна» за всіма правами та обов'язками є ЗАТ «ОТП Банк», так само як не надано, що правонаступником ЗАТ «ОТП Банк» стало ПАТ «ОТП Банк».

Відзиву на апеляційну скаргу стороною позивача не направлено.

Представник відповідача доводи скарги підтримав та просив її задовольнити. Останній пояснив, що відповідач визнає свій підпис на представлених банком документах, але відкриття провадження відбулось без попереднього запиту про місце реєстрації відповідача, який з 2012 року вже не проживає за адресою зазначеною у позові. Вважає, що місцевий суд розглянув справу з порушення процесуального закону, чим позбавив відповідача можливості захищатися від пред'явленого до нього позову.

Представник позивача в судове засідання не з’явився, але про час та місце його проведення повідомлений належним чином.

Відповідно до п. 3 розділу ХIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02.06.2016 року №1402-VII «Про судоустрій і статус суддів», апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних суддів у відповідних апеляційних округах.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач зобов’язання за кредитним договором належним чином не виконав допустивши таким чином заборгованість перед ТОВ «ОТП Факторинг Україна».

Колегія суддів не може повністю погодитися з таким висновком місцевого суду виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Проте, вищевказаним вимогам закону оскаржуване рішення не відповідає.

Як вбачається із цивільної справи та встановлено судом першої інстанції, 27.02.2006 року між АКБ «Райффайзенбанк Україна» та ОСОБА_1 укладено договір № 001/2591/06 про видачу та обслуговування міжнародних кредитних пластикових карток (приватних) (а.с.5).

Згідно з договором, та на підставі заяви на картковий рахунок в національній валюті банк відкрив картковий рахунок і видав платіжну картку Visa Classic із встановленим кредитним лімітом в розмірі 14 500 грн., який може бути змінений (а.с.7).

10.03.2006р. ним написана розписку, якою підтверджує, що ним отримано лист-повідомлення № 2391 від 27.02.2006р. з розміром кредитного ліміту, що викладений у листі-повідомлені ознайомлений та згодний., карту та ПІН-код отримано в неушкоджених конвертах. Додатково отримано договір, довідка клієнта, тарифи правила.

Крім того, бажана сума кредиту 14500грн. визначена на заяві фізичної особи на зміну кредитного ліміту, яка заповнена і підписана відповідачем 13.02.2007.

21.03.2008 відповідачем написана розписка про отримання карти, ознайомлюючий лист.

У доданому до позову розрахунку заборгованості станом на 09.03.2017р. зазначена сума простроченої заборгованості 80532 грн. (а.с.9).

22.12.2014 року між ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «ОТП Факторинг Україна» укладений договір факторингу № 22/12/14/1-1, згідно пункту 1.1 якого ПАТ «ОТП Банк» передає, а ТОВ «ОТП Факторинг Україна» приймає право грошової вимоги, що належить ПАТ «ОТП Банк», і стає кредитором за кредитними договорами, укладеними між клієнтом і боржниками,в розмірі портфеля заборгованості (а.с.14).

31.03.2015 року ТОВ «ОТП Факторинг Україна» направило ОСОБА_1 на адресу: Сумська області, Сумський район, с. Линтварівка, вул. Радянська, повідомлення відступлення права вимоги, що відбулася, з вимогою погасити заборгованість за договором у розмірі 80532 грн (а.с.10).

Згідно протоколу позачергових загальних зборів акціонерів Акціонерного комерційного банку "Райффайзенбанк України" від 09.10.2006р. відбулись зміни до статуту, згідно яких "закрите акціонерне товариство "ОТП Банк" є правонаступником всіх прав та обов'язків Акціонерного комерційного банку "Райффайзенбанк Україна", скорочена назва ЗАТ "ОТП Банк". За даними Єдиного державного реєстру юридичний осіб та фізичних осіб - підприємців ЗАТ "ОТП БАнк" було реорганізовано у ПАТ "ОТП Банк".

Відповідно до представленої виписки з карткового рахунку відповідача станом на 20.02.2017 за цим картковим рахунком відбулось зняття кредитних коштів шляхом використання кредитної карти та внесення на рахунок коштів у період з 21.03.2006 по 30.04.2013 і різниця між сумою зняття чи списання коштів та сумою внесених грошей на рахунок становить 80532грн.

В судовому засіданні представник підтвердив, що відповідачем не оспорюються підпис проставлений на вказаних вище банківських документах і в тому числі на договорі, якими спростовуються доводи апеляційної скарги проте, що договором не визначено розміру кредитного ліміту і взагалі про укладення з ним кредитного договору.

Не заслуговує уваги доводи апеляційної скарги про недоведеність набуття у позивача право вимоги за цим договором, оскільки в матеріалах справи є належним чином засвідчений договір факторингу, укладений 22.12.2014р. між позивачем та ПАТ "ОТП Банком".

На підставі викладеного, висновок місцевого суду про виникнення між Акціонерним комерційним банком "Райффайзенбанк України" та відповідачем, на підставі укладеного у лютому 2006р. договору, кредитних відносин, які не виконуються останнім належним чином, внаслідок чого утворилась заборгованість по кредиту на суму 80532 грн., ґрунтуються на матеріалах справи.

Але доводи апеляційної скарги проте, що рішення підлягає скасування у зв'язку з тим розгляд справи відбувся без участі відповідача через його не повідомлення про час та місце її розгляду, без вручення позовної заяви разом із доданими до неї матеріалами, внаслідок чого останній був позбавлений права на захист від пред'явленого позову, є законними і підлягають задоволенню.

03.10.2017 позовна заява поштою була направлена ТОВ "ОТП Факторинг Україна" до суду і 06.10.17 після її реєстрації згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями була передана на розгляд головуючому у справі.

У позові місце проживання ОСОБА_1 зазначено: АДРЕСА_1.

Відповідно до діючої на час надходження позову до суду ч.3 ст.122 ЦПК України 2005р, у разі якщо відповідачем у позовній заяві, поданій і оформленій у порядку, встановленому цим Кодексом, вказана фізична особа, що не є суб'єктом підприємницької діяльності, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи.

Але отримавши даний позов, суд не звертався до органу реєстрації для з’ясування місця перебування та місця проживання відповідача і 09.10.2017 головуючим суддею у справі було відкрито провадження у справі і ухвалу про відкриття провадження у справі із визначенням дати та часу проведення судового засідання - 21.11.2017 на 15-30 год., разом із позовом та додаткам до нього було направлено відповідачу поштою за адресою зазначеною у позові.

Конверт з документом повернувся до суду, як не отриманий з підстав "адресат не проживает".

У призначену дату суд ухвалив заочне рішення, яким позов було задоволено, і як свідчить протокол судового засідання за 21.11.2017, відповідач до суду не з'явився, причину неявки суду не повідомив, але про день розгляду справи повідомлявся.

За даними ксерокопії паспорту відповідача з 05.01.2012 останній зареєстрований на іншим місцем проживання - за адресою: Сумська область, Сумський район, с. Линтварівка, вул. Садова, 5

Таким чином судовий розгляд справи у місцевому суді відбувся у заочному порядку в порушення ст. 224 ЦПК України 2005р., без належного повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі та без його ознайомлення про предмет та вимоги пред'явленого до нього позову у зв'язку із неврученням вказаних процесуальних документів, як цього вимагає ст.127 ЦПК України 2005р.

Отже, встановивши порушення визначеного процесуального порядку розгляду позовних вимог в суді, апеляційний суд визнає, що під час судового розгляду справи місцевий суд не дотримався засад судочинства, а саме п.2 ч.2 ст.128 Конституції України - змагальності сторін та свободи в надані ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості, чим не забезпечив право відповідача на захист від пред'явленої до нього вимоги ТОВ «ОТП Факторінг Україна» про стягнення кредитної заборгованості.

Звертаючись до суду із заявою про перегляд заочного рішення, відповідач просив скасувати ухвалене заочне рішення через його не обізнаність про час розгляду справи та обґрунтування своїх заперечень на позов, серед яких вказує на сплив позовної давності на час звернення до суду.

За результатами розгляду ця заява була залишена без задоволення, оскільки суд ухилився від дослідження доказів про неможливість відповідача брати участь в судовому засіданні, у зв'язку з чим заочне рішення перевіряється в апеляційному порядку за апеляційною скаргою відповідача.

Враховуючи наведене, з метою надання відповідачу можливості реалізувати своє право на захист від пред'явлених до нього позовних вимог, апеляційний суд, дослідивши витребувані за його клопотанням виписку із карткового рахунку, відкритого банком у зв'язку із укладенням сторонами кредитного договору, встановив, що фактично відповідач припинив виконання свого зобов'язання по поверненню кредитних коштів 30.04.2013р. і з цього часу банку вже стало відомо про порушення позичальником своїх кредитних зобов'язань, але в судовому порядку вимоги до відповідача про стягнення суми заборгованості були пред'явлені правонаступником тільки у жовтні 2017 року, вже після спливу позовної давності, про яку просив застосувати відповідач і в апеляційній скарзі.

Питання про поновлення позовної давності позивачем не заявлено.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Згідно з положеннями статті 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов’язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (статті 610, 611 ЦК України).

Договір є обов’язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до ст.ст. 256, 267 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист цивільного права або інтересу. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення і є підставою для відмови у позові.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Право на справедливий судовий розгляд, що гарантується Статтею 6 § 1, має здійснюватися відповідно до норм закону, що передбачають наявність у сторін судового розгляду ефективного судового захисту з метою захисту їх цивільних прав (рішення ЄСПЛ Белеш та інші проти Чеської Республіки).

Кожен має право на судовий розгляд справи, що стосується його «цивільних прав та обов’язків». Таким чином, у статті 6 § 1 представлено «право на суд», разом із правом на доступ до суду, тобто правом звертатися до суду з цивільними скаргами, прав захисту в суді від пред'явленої цивільної скарги, що складають єдине ціле. «Право на суд» та право на доступ не є абсолютними. Права можуть бути обмежені, але лише таким способом та до такої міри, що не порушують зміст цих прав.

Оскільки главою 8 ЦПК України 2005р. і діючою главою 11 ЦПК України чітко визначено порядок проведення заочного розгляду справи - тільки за існуванням умови належного повідомлення відповідача про дату та час і місце судового засідання, чого не було дотримано судом першої інстанції під час ухвалення заочного рішення у зв'язку з чим відповідач був позбавлений права зробити заяву про застосування позовної давності, апеляційний суд відповідно до ст.10 цього Кодексу, керуючись принципом верховенства права, визнає, що при вирішені даного спору, заява відповідача про застосування судом позовної давності підлягає врахуванню і ця обставина є підставою для відмови у позові.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до ст. 374 ЦПК України на стадії апеляційного перегляду не передбачено залишення позову без розгляду за заявою відповідача. Ці норми закону застосовуються судом першої інстанції під час розгляду справи по суті.

В судовому засіданні представник ОСОБА_1 дану заяву не підтримав.

У зв’язку з задоволенням апеляційної скарги та відповідно до положень ст. 141 ЦПК України необхідно стягнути з ТОВ «ОТП Факторинг Україна» на користь ОСОБА_1 компенсацію судового збору в сумі 1600 грн. за апеляційний перегляд.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381-382 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Заочне рішення Сумського районного суду Сумської області від 21 листопада 2017 року скасувати і ухвали нове рішення.

У задоволені позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості за кредитним договором від 27.02.2006 року відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» на користь ОСОБА_1 у відшкодування витрат по сплаті судового збору в сумі 1600 грн за подання апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і не підлягає касаційному оскарженню.

Повне судове рішення складено 02 серпня 2018 року.

Головуючий - С.С. Ткачук

Судді: Т.А. Левченко

ОСОБА_3