Рішення № 75652155, 01.08.2018, Чортківський районний суд Тернопільської області

копія

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 серпня 2018 року Справа № 608/1155/18

Номер провадження2-а/608/31/2018

Чортківський районний суд Тернопільської області в складі :

головуючої судді Коломієць Н. З.

з участю секретаря Смаглій О. Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Чорткові, в письмовому провадженні справу адміністративного судочинства за позовом ОСОБА_1 до поліцейського роти УПП в Тернопільській області сержанта поліції ОСОБА_2, третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача – Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про визнання дій протиправними та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, -

ВСТАНОВИВ:

В червні 2018 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до поліцейського роти УПП в Тернопільській області сержанта поліції ОСОБА_2 про визнання дій протиправними та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення.

В позовній заяві вказав, що 15 червня 2018 року, керуючи транспортним засобом марки «OPEL VIVARO», номерний знак НОМЕР_1, здійснював рух по вул. Копичинецькій в м. Чорткові та був зупинений поліцейським роти УПП в Тернопільській області сержантом поліції ОСОБА_2 Причиною зупинки стало, на думку поліцейського, порушення позивачем правил дорожнього руху України, а саме: здійснення обгону транспортного засобу ближче ніж за 100 м до пішохідного переходу поза населеним пунктом. У зв’язку з цим, інспектор Сенюк В. В. виніс постанову серії ВР № 095202 від 15.06.2018 року про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП з накладенням штрафу в сумі 425,00 грн.

ОСОБА_1 з постановою не погоджується, оскільки, не порушував ОСОБА_3 дорожнього руху, вважає дії інспектора протиправними з таких підстав. Місце зупинки його транспортного засобу відбулося в межах населеного пункту, оскільки, до знаку «кінець населеного пункту» було приблизно 50 м. Постанова відповідачем винесена з грубим порушенням вимог чинного законодавства, без врахування усних зауважень, пояснень, допиту свідків, конкретної дорожньої обстановки, доказів вчинення адміністративного правопорушення немає, протокол про адміністративне правопорушення не складався. У зв’язку з цим просить визнати дії поліцейського роти УПП в Тернопільській області ОСОБА_2 неправомірними, оскаржувану постанову скасувати, провадження в справі закрити.

В судове засідання позивач не з’явився, подав суду заяву, згідно якої просить розгляд справи проводити без нього, позов підтримує, просить задоволити.

Від відповідача – поліцейського роти УПП в Тернопільській області сержанта поліції ОСОБА_2 до суду надійшло клопотання про залучення в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції. Ухвалою суду від 17 липня 2018 року таке клопотання було задоволено. ОСОБА_2 в судове засідання не з’явився, подав заяву, в якій просить розгляд справи проводити без нього, позов не визнає.

Від представника третьої особи - управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції надійшов відзив на позов, згідно якого позовні вимоги ОСОБА_1 визнано безпідставними та необґрунтованими, у зв’язку з чим просить відмовити в задоволенні позову з наступних підстав. Відповідно до оскаржуваної постанови, позивач, керуючи транспортним засобом марки «VOPEL VIVARO», номерний знак НОМЕР_1, рухаючись по вул. Копичинецькій в м. Чорткові о 13 год. 25 хв., здійснив обгін транспортного засобу ближче 100 м до пішохідного переходу поза населеним пунктом, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 122 КУпАП. Як вбачається з відеозапису з нагрудної камери поліцейського, який долучається до матеріалів справи, факт правопорушення позивачем - зафіксовано. Крім того, після зупинки його транспортного засобу, позивач не заперечував вчинення інкримінованого йому адміністративного правопорушення. Таким чином, представник третьої особи вважає, що відповідачем доведено правомірність своїх дій щодо винесення оскаржуваної постанови, як доведений і факт вчинення правопорушення позивачем. Твердження позивача в позовній заяві спростовуються відеозаписами, долученими до матеріалів справи. Таким чином, факт правопорушення доведений, оскаржувана постанова складена повноважною особою, за своєю формою і змістом відповідає нормам закону, розмір штрафу відповідає вимогам санкції ч. 2 ст. 122, постанова складена на місці, що стверджується матеріалами справи, крім того, поліцейський роти УПП в Тернопільській області сержант поліції ОСОБА_2 при винесенні постанови діяв на підставі закону та в межах, наданих йому повноважень. В відзиві на позов просив проводити судовий розгляд справи у відсутності представника управління.

Врахувавши позицію сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню з наступних мотивів.

Судом встановлено, що 15 червня 2018 року ОСОБА_1, керуючи транспортним засобом марки «OPEL VIVARO», номерний знак НОМЕР_1, здійснював рух по вул. Копичинецькій в м. Чорткові та був зупинений поліцейським роти УПП в Тернопільській області сержантом поліції ОСОБА_2 Причиною зупинки стало, на думку поліцейського, здійснення позивачем обгону транспортного засобу ближче ніж за 100 м до пішохідного переходу поза населеним пунктом. Відповідач ОСОБА_2 виніс постанову серії ВР № 095202 від 15.06.2018 року про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП, з накладенням штрафу в сумі 425,00 грн.

Таким чином, між сторонами виник публічно-правовий спір з приводу оскарження вищезазначеної постанови про накладення адміністративного стягнення. Оскільки, спір між сторонами має ознаки публічного, то вирішення такого спору проводиться за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до вимог ст. 2 вищезазначеного Кодексу, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Водночас суд зазначає, що порядок та підстави притягнення до адміністративної відповідальності регулюються нормами Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Так, стаття 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв’язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.

Згідно зі ст. 280 зазначеного Кодексу - орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов’язаний з’ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

У відповідності з вимогами ст. 252 цього Кодексу орган (посадова особа), що розглядає справу про адміністративне правопорушення оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до ст. 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення - доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно ст. 245 зазначеного Кодексу завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об’єктивне з’ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

З врахуванням досліджених в судовому засіданні доказів суд не має підстав для висновку, що при притягнені позивача до адміністративної відповідальності відповідачем в повному обсязі були дотримані вищенаведені вимоги закону і під час цього були вжиті всі заходи щодо повного, всебічного та об’єктивного з’ясування обставини, що мали значення для правильного вирішення справи.

До такого висновку суд дійшов з врахуванням наведених нижче обставин.

Так, згідно вимог ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 77 зазначеного Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень, обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб’єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Таким чином, з цієї правової норми вбачається, що законодавцем встановлено презумпцію вини суб’єкта владних повноважень, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржуються - повідомлені позивачем обставини справи про рішення, дії чи бездіяльність відповідача – суб’єкта владних повноважень відповідають дійсності, доки відповідач не спростує їх.

Згідно ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

Згідно п.п. «в» п. 14.6 ОСОБА_3 дорожнього руху України, обгін заборонено ближче ніж за 50 м перед пішохідним переходом у населеному пункті і 100 м – поза населеним пунктом.

Отже, саме відповідач зобов’язаний довести правомірність накладення ним адміністративного стягнення, зокрема, шляхом доведення належними та допустимими доказами факту порушення позивачем вимог п.п. «в» п. 14.6 ОСОБА_3 дорожнього руху України, про що відповідачем зазначено в оскаржуваній постанові.

В обґрунтування заперечень позовних вимог третьою особою в справі надано диск. Однак, при дослідженні вказаного відеозапису суд не може з достовірністю з’ясувати – зупинка транспортного засобу ОСОБА_1 відбулася в межах населеного пункту чи поза ним.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем, всупереч вимог ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, факт порушення позивачем ОСОБА_3 дорожнього руху та правомірність винесення оскаржуваної постанови не доведено, доказів, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, суду не надано. За таких обставин факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, є не доведеним.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною 2 ст. 283 КУпАП, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу (ч. 3 ст. 283 КУпАП).

У постанові зазначено, що ця постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі.

В порушення вимог ст.ст. 251, 280 КУпАП у постанові немає жодних даних чи були свідки правопорушення, які мають зазначатися у постанові і є відомостями щодо факту правопорушення, що суперечить приписам правових норм та призводить до відсутності у справі передбачених законом доказів.

Стаття 258 КУпАП передбачає випадки, коли протокол про адміністративне правопорушення не складається. У випадках, передбачених ч. 1 та ч. 2 ст. 258, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.

Діяльність органів патрульної поліції, пов’язана з притягненням громадян до адміністративної відповідальності за порушення ОСОБА_3 дорожнього руху, регламентована, зокрема, Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженою Наказом МВС України від 07.11.2015р. № 1395, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 року за № 1408/27853. Відповідно до вимог пункту 2 розділу IV Інструкції зміст постанови по справі про адміністративне правопорушення повинен відповідати ст. 283 КУпАП, частина 3 якої передбачає в якості обов’язкового елементу місце вчинення адміністративного правопорушення.

Відповідно до вимог пункту 5 розділу IV Інструкції постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, складається у формі, затвердженій додатком 5 вказаної Інструкції, і заповнюється відповідно до вимог пункту 8 розділу XIII цієї ж Інструкції.

Отже, форма постанови, що оскаржується, не відповідає формі, затвердженій вказаною Інструкцією (додаток 5), а бланк постанови не відповідає Технічному опису бланка постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, затвердженому цією ж Інструкцією (додаток 12).

Частина 3 ст. 258 КУпАП передбачає, що працівник патрульної поліції може винести постанову на місці вчинення правопорушення, тобто – на місці зупинки транспортного засобу. Проте, постанова не може бути винесена без розгляду адміністративної справи. Постанова щодо притягнення особи до відповідальності виноситься за результатами розгляду справи.

Частина 3 ст.258 КУпАП вказує на те, що працівник патрульної поліції повинен дотримуватись вимог ст. 283 КУпАП. У ст. 283 КУпАП зазначається таке: «Розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі». Отже, щоб постанова була винесена, співробітник поліції спочатку повинен розглянути адміністративну справу (вивчити докази, показання свідків, пояснення порушника, документи, позицію адвоката). Постанова не може бути винесена без розгляду, інакше така постанова є незаконною.

Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства по справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху і експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови повинен відповідати вимогам, передбаченим ст. ст. 283 і 284 КУпАП. В ньому повинні бути докази, на яких базується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, і вказати мотиви не взяття до уваги інших доказів, на які посилається правопорушник чи висловлені останнім доводи.

Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку, що постанова по справі про адміністративне правопорушення є необґрунтованою та такою, що не відповідає нормам КУпАП. При розгляді справи не були з’ясовані і доведені обставини, які б свідчили, що в діях позивача є ознаки проступків, за які законом встановлено адміністративну відповідальність.

Таким чином, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню,

Згідно ст. 286 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема, скасувати рішення суб’єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

В зв’язку з цим постанова в справі про адміністративне правопорушення серії ВР № 095202 від 15 червня 2018 року відносно позивача підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення закриттю.

Керуючись ст. ст. 7, 9, 122, 247, 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст. ст. 2, 5, 6, 8-10, 72, 77, 90, 241-246, 250, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправними дії поліцейського роти УПП в Тернопільській області сержанта поліції ОСОБА_2 при винесенні постанови по справі про адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 122 КУпАП щодо ОСОБА_1.

Скасувати постанову серії ВР № 095202 від 15 червня 2018 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а справу про адміністративне правопорушення щодо нього закрити за відсутністю в його діях складу адміністративних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Рішення суду може бути оскаржено до Львівського апеляційного адміністративного суду через Чортківський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано, а разі апеляційного оскарження рішення - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Суддя: /підпис/

Копія вірна

Рішення набрало законної сили «____» _______ 2018 року.

Оригінал рішення зберігається в матеріалах справи № 608/1155/18, яка зберігається в Чортківському районному суді Тернопільської області.

Суддя: Н. З. Коломієць

Копію рішення видано «____»_____2018 року.

Секретар: