Вирок № 75650767, 02.08.2018, Рубіжанський міський суд Луганської області

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.08.2018 425/1276/18

1-кп/425/278/18

Рубіжанський міський суд Луганської області у складі:

головуючого судді Синянської Я.М.,

при секретарі судових засідань Брудницькій О.В.,

за участі прокурора Мосензової Ю.В.,

обвинуваченого ОСОБА_2,

захисника Циби В.М.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні у залі суду м. Рубіжне Луганської області кримінальне провадження по обвинуваченню:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Новокраснянка, Кремінського району, Луганської області, громадянина України, який має середню освіту, не працює, неодружений, неповнолітніх дітей на утриманні не має, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2, проживає за адресою: АДРЕСА_3, раніше засуджений: 22.04.2015 вироком Рубіжанського міського суду Луганської області за ч.1 ст. 122, ч.1 ст. 185 КК України до позбавлення волі строком на 3 роки, із застосуванням ст. ст. 75, 76 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки; на підставі ухвали Рубіжанського міського суду Луганської області від 28.09.2015 випробувальний термін скасовано на підставі ч.2 ст. 78 КК України; звільнений 12.05.2017 умовно-достроково на 1 рік 4 місяці 15 днів,

- у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 395, ч.3 ст. 185 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

З обвинувального акту встановлено, що 01.03.2018 постановою Рубіжанського міського суду Луганської області відносно ОСОБА_2 встановлено адміністративний нагляд строком 1 рік, та покладено на ОСОБА_2 такі обов'язки: з'являтись на реєстрацію до Рубіжанського ВП ГУНП в Луганській області - 1,2,3,4-а середа кожного місяця, до закінчення терміну нагляду; заборонено виходити з будинку, розташованому за адресою: АДРЕСА_1, в період часу з 20:00 год. до 06:00 год. наступної доби; заборонено перебувати в ресторанах, кафе, барах, а також в інших закладах де реалізують алкогольні напої; заборонено виїзд за межі м. Рубіжного без письмового дозволу начальника Рубіжанського ВП ГУНП в Луганській області або його заступників. 28.03.2017, 04.04.2018, 11.04.2018 ОСОБА_2, усвідомлюючи, що йому необхідно з'являтись на реєстрацію до територіального органу Національної поліції, самовільно, без поважних причин і повідомлення працівників поліції, не прибув на реєстрацію до Рубіжанського ВП ГУПН в Луганській області.

20 березня 2017 року від ОСОБА_2 надійшла письмова заява про зміну місця мешкання, а саме: АДРЕСА_2, проте під час перевірки 23.03.2018, 30.03.2018 ОСОБА_2, усвідомлюючи щодо нього встановлено адміністративний нагляд, самовільно, без поважних причин і повідомлення працівників поліції, за місцем мешкання був відсутній.

25 березня 2018 року, більш точного часу під час досудового розслідування встановити не представилось за можливе, ОСОБА_2, щодо якого встановлено адміністративний нагляд, самовільно, без поважних причин і повідомлення працівників поліції, та без письмового дозволу начальника Рубіжанського ВП ГУПН в Луганській області, усвідомлюючи, що порушує встановлені обмеження, залишив своє місце проживання, де мешкав до теперішнього часу, та виїхав за м. Рубіжне, до іншого населеного пункту, після чого повернувся до м. Рубіжне 27.03.2018.

19 квітня 2018 року, більш точного часу під час досудового розслідування встановити не представилось за можливе, ОСОБА_2, щодо якого встановлено адміністративний нагляд, самовільно, без поважних причин і повідомлення працівників поліції, та без письмового дозволу начальника Рубіжанського ВП ГУПН в Луганській області, усвідомлюючи, що порушує встановлені обмеження, залишивши своє місце проживання, де мешкав до теперішнього часу, та виїхав за м. Рубіжне, до іншого населеного пункту, а саме до м. Київ, після чого повернувся до м. Рубіжне 08.05.2018.

Таким чином, своїми умисними і протиправними діями, ОСОБА_2 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ст. 395 КК України, тобто самовільне залишення особою місця проживання з метою ухилення від адміністративного нагляду, щодо якої встановлено адміністративний нагляд.

Крім того, 14.03.2018, у денний час доби, більш точного часу в ході проведення досудового розслідування встановити не представилось можливим, ОСОБА_2, будучи раніше засудженим за вчинення корисливого злочину, разом із своїм знайомим ОСОБА_4, якого ОСОБА_2 ввів в оману, що йому необхідно допомогти своєму діду, приїхали до території приватного будинку, що розташований за дресою: АДРЕСА_4, який належить ОСОБА_5, де у ОСОБА_2 виник злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, поєднаного із проникненням до зазначеного будинку.

Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_2 переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, переслідуючи мету наживи та незаконного збагачення, рукою відкрив калітку забору, що огороджує територію приватного будинку, розташованого за вказаною адресою, та разом із ОСОБА_4 увійшов на територію двору будинку, де скориставшись відкритими дверима до приміщення літньої кухні, незаконно проник до її території.

Перебуваючи у приміщенні літньої кухні, що розташована за вказаною адресою, продовжуючи реалізувати свій злочинний умисел спрямований на таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_2 таємно, повторно, з корисливих мотивів, викрав газовий котел жовтого кольору, радянського виробництва, що належить ОСОБА_5, та матеріальної цінності для нього не становить, який, попередньо зрізав болгаркою ОСОБА_4, та виніс його з приміщення літньої кухні на вулицю.

Продовжуючи свій злочинний умисел, спрямований та таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_2 підійшов до приватного будинку, що розташований за вказаною адресою, де ривком вікна на себе, відчинив вікно зазначеного будинку, та переліз через нього, таким чином потрапивши до приміщення зазначеного будинку. Перебуваючи у приміщенні будинку, ОСОБА_2 викрав чавунний радіатор опалювання на 9 секцій, три чавунні радіатори опалювання на 6 секцій, два чавунні радіатори опалювання на 5 секцій, що належать ОСОБА_5, загальною вартістю 1850 грн. 00 коп., а саме зняв їх із кріплень на стінах та відніс до вікна, через яке потрапив до будинку.

Після чого ОСОБА_2 перекинув викраденні чавунні батареї через вікно, та разом із викраденим майном, місце вчинення кримінального правопорушення покинув, викраденим розпорядившись на власний розсуд.

У результаті своїх умисних протиправних дій ОСОБА_2 спричинив потерпілому ОСОБА_5 матеріальну шкоду на загальну суму 1850 гривень 00 копійок (згідно з висновком товарознавчої експертизи № 19/113/9-698е від 21.05.2018).

Таким чином, ОСОБА_2 своїми умисними протиправними діями, що виразилися у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчиненого повторно, поєднаному із проникненням до житла, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.3 ст. 185 КК України.

Оскільки, відповідно до ст. 12 КК України, кримінальне правопорушення, передбачене ч.3 ст. 185 КК України є тяжким злочином, на підставі абзацу 5 ч.4 ст. 469 КПК України потерпілим ОСОБА_5 прокурору надано письмову згоду на укладання між прокурором та обвинуваченим угоди по визнання винуватості. З умовами угоди потерпілий ознайомлений.

06 липня 2018 року у м. Рубіжне між прокурором Рубіжанського відділу Сєвєродонецької місцевої прокуратури Луганської області, Мосензовою Ю.В. та обвинуваченим ОСОБА_2, у присутності захисника Циби В.М., на підставі ст. ст. 468, 469, 472 КПК України було укладено угоду про визнання винуватості, що скріплена підписами сторін, відповідно до якої: ОСОБА_2 повністю визнав свою винуватість у зазначеному кримінальному правопорушенні; сторони погоджуються на призначення покарання ОСОБА_2: за ст. 395 КК України у виді арешту на строк 2 місяці; за ч.3 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 роки. На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, визначити остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки. На підставі ст. 71 КК України до призначеного покарання частково приєднати невідбуту частину покарання за попереднім вироком Рубіжанського міського суду Луганської області від 22.04.2015 за ч.1 ст. 125, ч.1 ст. 185 КК України та остаточно призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 1 місяць.

В угоді зазначені наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, передбачені ст. 473 КПК України, а також наслідки невиконання угоди, передбачені ст. 476 КПК України.

Згідно з ч.4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв`язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, а також у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.

Враховуючи ту обставину, що під час досудового слідства між обвинуваченим та прокурором було укладено угоду про визнання винуватості, суд вважає за можливе розглянути кримінальне провадження відповідно до положень ст. 474 КПК України.

Розглядаючи питання про затвердження угоди про визнання винуватості, судом встановлено, що ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 395, ч.3 ст. 185 КК України, які згідно зі ст. 12 КК України є злочином невеликої тяжкості та тяжким злочином. Потерпілий надав письмову згоду прокурору на укладення угоди про визнання винуватості.

У судовому засіданні прокурор Мосензова Ю.В., обвинувачений ОСОБА_2, захисник Циба В.М. просили затвердити угоду про визнання винуватості.

Під час підготовчого судового засідання, на виконання вимог ст. 474 КПК України, судом з'ясовано обставини, які дають змогу впевнитися у тому, що обвинувачений ОСОБА_2 повністю розуміє: права, передбачені п.1 ч.4 ст. 474 КПК України; наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, передбачені ч.2 ст. 473 КПК України; характер обвинувачення, щодо якого він повністю визнає себе винним; вид покарання, який буде застосований до нього у разі затвердження угоди судом; наслідки невиконання угоди, передбачені ст. 476 КПК України.

Суд переконався у судовому засіданні, що укладення сторонами угоди про визнання винуватості є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз, обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Згідно з п.1 ч.3 ст. 314 КПК України при прийнятті рішення у підготовчому судовому засіданні суд має право, зокрема, затвердити угоду.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що угода про визнання винуватості може бути затверджена судом, оскільки її зміст та порядок її укладання відповідають вимогам Кримінального процесуального кодексу України та Кримінального кодексу України, відповідають інтересам суспільства і не порушують права, свободи та інтереси сторін чи інших осіб, відсутні обґрунтовані підстави вважати, що укладення угоди не було добровільним, узгоджені сторонами вид та міра покарання відповідають ступеню тяжкості вчиненого ОСОБА_2 кримінального правопорушення, загальним правилам призначення покарань, передбаченим КК України, очевидна можливість виконання ним взятих на себе за угодою зобов'язань.

Як особа обвинувачений ОСОБА_2 раніше судимий, неодружений, не працює.

До обставин, що пом`якшують покарання, суд відносить щире каяття обвинуваченого.

До обставин, що обтяжують покарання, суд відносить рецидив злочинів.

Окрім того цивільним позивачем ОСОБА_5 заявлений цивільний позов до ОСОБА_2, в якому останній просить стягнути з ОСОБА_2 матеріальну шкоду, завдану кримінальним правопорушенням в сумі 1400 грн. 00 коп.

Цивільний позивач ОСОБА_5 надав суду заяву про те, що він підтримує позовні вимоги з викладених в позові підстав та просив позов задовольнити. Цивільний відповідач ОСОБА_2цивільний позов визнав у повному обсязі.

Суд враховує позицію, яка викладена у ППВСУ від 12.06.2009 №2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» про те, що у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з'ясування і дослідження інших обставин справи.

Таким чином, цивільний позов ОСОБА_5 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням в сумі 1400 грн. 00 коп. слід задовольнити в повному обсязі, на підставі ст. 128 КПК України, ч.1 ст. 82 ЦПК України, оскільки обвинувачений визнав позовні вимоги в повному обсязі, а тому вони не підлягають доказуванню.

Витрати на залучення експерта, пов`язані з проведення товарознавчої експертизи у розмірі 572 грн. 00 коп. підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_2 відповідно до ч.2 ст. 124 КПК України, оскільки його провина знайшла своє підтвердження у судовому засіданні.

Відповідно до ухвали слідчого судді Рубіжанського міського суду Луганської області від 23.04.2018 на тимчасово вилучене майно: металеву батарею опалення на 9 секцій пофарбовану у білий колір та передано власнику ОСОБА_5 на відповідальне зберігання під схоронну розписку.

Відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України, суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, не призначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.

Виходячи з того, що на даний час право власності на майно обмежується безпідставно, суд приходить до висновку про необхідність скасування арешту з майна.

Питання про долю речових доказів підлягає вирішенню відповідно до ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 373, 374, 469, 475 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 06 липня 2018 року у місті Рубіжне між прокурором Рубіжанського відділу Сєвєродонецької місцевої прокуратури Луганської області Мосензовою Юлією Василівною та обвинуваченим ОСОБА_2, у присутності захисника Циби Віталія Михайловича.

Визнати винним ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 185, ст. 395 КК України, та призначити йому узгоджене сторонами покарання:

-за ч.3 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки;

-за ст. 395 КК України у виді арешту на строк 2 (два) місяці.

Відповідно до ст. 70 КК України, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки.

На підставі ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, до покарання призначеного за даним вироком частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Рубіжанського міського суду Луганської області від 22.04.2015 у виді 1 (одного) місяця позбавлення волі та остаточно призначити покарання у виді позбавлення волі строком 3 (три) роки 1 (один) місяць.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_2 відраховувати з дня ухвалення вироку, тобто з 02.08.2018, зарахувавши, відповідно до ч.5 ст. 72 КК України, у строк покарання термін попереднього ув'язнення з 23.05.2018 включно, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_2 у вигляді тримання під вартою, залишити до набрання вироком законної сили.

Цивільний позов ОСОБА_5 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 матеріальну шкоду в сумі 1400 (одна тисяча чотириста ) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 витрати на залучення експертів у розмірі 572 (п`ятсот сімдесят дві) гривні на користь держави на р/р 31114115012071, ЄДРПОУ 37904431, МФО 899998, код класифікації 24060300, одержувач УК у м. Рубіжне, Казначейство України /ЕАП/.

Арешт, накладений відповідно до ухвали слідчого судді Рубіжанського міського суду Луганської області від 23.04.2018 на тимчасово вилучене майно: металеву батарею опалення на 9 секцій пофарбовану у білий колір - скасувати.

Речові докази - чавунний радіатор опалювання на 9 секцій, переданий на зберігання під розписку потерпілому ОСОБА_5 - залишити останньому.

Вирок може бути оскаржений шляхом подання апеляційної скарги до Апеляційного суду Луганської області через Рубіжанський міський суд Луганської області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення, а обвинуваченим в той же строк та в тому ж порядку з моменту вручення йому копії вироку,в порядку, передбаченому ч.4 ст. 394 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Суддя Я.М. Синянська