Постанова № 75649993, 25.07.2018, Апеляційний суд Кіровоградської області

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 липня 2018 року м. Кропивницький

справа № 405/7406/16-ц

провадження № 22-ц/781/1154/18

Апеляційний суд Кіровоградської області в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

ОСОБА_1 (головуючий, суддя-доповідач), ОСОБА_2, ОСОБА_3

за участі секретаря – Тимошенко Т.О.

учасники справи:

позивач – ОСОБА_4,

відповідачі – ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Кропивницькому цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Ленінського районного суду міста Кіровограда від 11 квітня 2018 рокуу складі судді Шевченко І.М. і

В С Т А Н О В И В :

У жовтні 2016 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та з урахуванням уточнень позовних вимог (а.с.121-122) просила:

-виділити їй у власність, в натурі, ? частини житлового будинку за адресою: м. Кіровоград вулиця Сумська 46, яка має окремий вхід та складається з кімнат позначених в плані будинку технічного паспорті від 29.12.2004 року цифрами «2-1», «2-2», «2-3», «2-4», а також надвірні забудови: гараж, позначений літерою «З» та гараж, який позначено літерою «Г».

-виділити їй в користування ? частину земельної ділянки АДРЕСА_1, межа земельної ділянки проходить по перегородці домоволодіння, що межує між співвласниками виходить за ганок на відстань 1м, для обслуговування відповідно до ДБН 360-92**Містобудування «Планування і забудова міських і сільських поселень», виходить на відстань 6,4 м від лівої межі та єднається з сараєм «б1», проходить по межі між сараєм «б1» та повертає на 90 градусів у напрямі лівої межі до перетину з лівою межею, земельна ділянка має розмір 290,12 м.кв.

-стягнути з неї на користь відповідачів різницю в інвентарній вартості 624,74 грн., як власникам першої квартири.

Позовна заява мотивована тим, що 22.12.2007 позивач прийняла спадщину після смерті матері – ОСОБА_8, яка складається з ? частини вищезазначеного будинку, який складається із двох ізольованих частин, що позначені в технічному паспорті цифрами 1 та 2.

Ці частини є рівними між собою, кожна має окремий вхід із двору, одну частину займає вона з донькою ОСОБА_9 та онуком ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_1.

Друга частина будинку, яка позначена на плані будинку цифрами «1-1», «1-2», «1-3», є спільною сумісною власністю відповідачів, яким належить по 1/3 частині половини будинку.

На даний час спільно проживати та спільно користуватись будинком не має змоги, так як відповідачі не вчасно оплачують комунальні послуги, у неї не має змоги оформити субсидію, а тому вона вимушена звернутись в суд для виділення її частки в натурі.

Рішенням Ленінського районного суду міста Кіровограда від 11 квітня 2018 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що під час розгляду справи була проведена судово-будівельна та оціночна експертиза, але висновок експерта є неповним, викликає сумніви в його правильності, що не заперечувалося самим експертом, яким не досліджено у повному обсязі всі необхідні документи.

Суд не прийняв до уваги висновок експерта, а тому вимоги щодо технічної можливості виділу частини спірного домоволодіння та наданого розрахунку компенсації є недоведеними.

Судом роз’яснено сторонам право призначення повторної експертизи, але своїм правом сторони не скористалися.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд відмовив у задоволенні позову без урахування змін до позовних вимог, чим порушив права співвласника майна, який має право на виділ в натурі частини власності у спільному майні і цим припинити свої права співвласника.

Відмова в позові про виділ частини майна співвласнику та про поділ спільного майна в натурі не допускає відмови суду у задоволенні відповідних позовів.

В судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_4 та її представник ОСОБА_11 підтримали доводи апеляційної скарги, відповідач ОСОБА_7 та представник відповідача ОСОБА_5 адвокат ОСОБА_12 заперечували проти доводів апеляційної скарги.

Від представника відповідача ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_12 надійшов відзив на апеляційну скаргу про залишення апеляційної скарги без задоволення.

Відповідач ОСОБА_6 в судове засідання не з’явилася про час і місце розгляду справи повідомлялася належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення з судовими повістками.

Відповідно до положень ч.1 ст.372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.

Оскільки учасники справи про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, суд вирішив розглянути справу без участі особи, яка не з’явилась, що відповідає положенням ст.372 ЦПК України.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення у встановлених статтею 367 ЦПК України межах, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що 22.12.2007 року позивач ОСОБА_4 прийняла спадщину після смерті матері – ОСОБА_8, яка складається з 1/2 частини будинку, який має дві ізольовані частини, що позначені в технічному паспорті на будинок цифрами 1 та 2, кожна має окремий вхід із двору.

Право власності ОСОБА_4 підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом, посвідченого державним нотаріусом Першої Кіровоградської державної нотаріальної контори 12.12.2007 року за реєстровим № 1-2273.

Інша ? частини будинку є спільною сумісною власністю відповідачів ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, яким належить по 1/3 частині половини будинку, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом, посвідченого приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу ОСОБА_13 від 11.06.2015 року.

За клопотанням позивача у справі була проведена судово-будівельна та оціночна експертиза.

Згідно висновку експерта № 17-709, 710 від 26.06.2017, враховуючи будівельні норми, можливо виділення власнику 1/2 частини житлового будинку ОСОБА_4 в натурі частини житлового будинку, яка має окремий вхід та складається з кімнат, позначених в плані будинку технічного паспорту від 29.12.2004 літерами «2-1», «2-2», «2-3», «2- 4», гаражу, позначеному на плані земельної ділянки літерою «Г» та сараю, позначеного на плані земельної ділянки технічного паспорта від 29.12.2004 року літерою «З», а також 1/2 частини земельної ділянки на якій розташоване домоволодіння за адресою: м. Кропивницький вулиця Сумська,46.

В наслідок розподілу ОСОБА_4 необхідно сплатити різницю у інвентарній вартості 624,74 грн. власнику першої квартири. Розподіл житлового будинку та земельної ділянки показаний у додатку № 2 до висновку. Дійсна ринкова вартість домоволодіння складає 468 674 грн.

Експерт запропонував виділити позивачу приміщення інвентаризаційною вартістю 19 109 грн. (51%) за технічним описом та оцінкою станом на 29.12.2004 року.

Вартість грошової компенсації 1% спірного домоволодіння експерт обчислив за технічним описом та оцінкою станом на 29.12.2004 року в сумі 624,74 грн.

В судовому засіданні суд першої інстанції дослідив матеріали інвентаризаційної справи за даними якої технічний опис та оцінка станом на 29.12.2004 року погашена та обчислено загальну інвентаризаційну вартість спірного домоволодіння станом на 28.11.2007 року в сумі 90 919 грн., з яких вартість частини спірного домоволодіння – 43 414,32 грн.

Допитаний в судовому засіданні суду першої інстанції експерт ОСОБА_14 пояснив, що при проведенні експертизи інвентаризаційна справа ним не досліджувалась.

Відомості щодо загальної інвентаризаційної вартості спірного домоволодіння станом на 28.11.2007 року в сумі 90 919 грн. вплинули б на висновки експертизи, але вони не були йому відомі, своє дослідження проводив за даними технічного паспорта, який міститься в матеріалах цивільної справи.

Експерт запропонував призначити додаткову експертизу.

За приписами ст. 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Отже, право спільної часткової власності – це право двох або більше осіб за своїм розсудом володіти, користуватися і розпоряджатися належним їм у певних частках майном, яке складає єдине ціле.

Кожен учасник спільної часткової власності володіє не часткою майна в натурі, а часткою в праві власності на спільне майно у цілому. Ці частки є ідеальними й визначаються відповідними відсотками від цілого чи у дробному виразі.

Відповідно до положень ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.

Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.

У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Під час вирішення справ про стягнення грошової компенсації вартості частки будинку (квартири), що знаходиться у спільній частковій власності, суд враховує загальні засади цивільного законодавства щодо справедливості, добросовісності й розумності, зважаючи на права та інтереси всіх співвласників.

Частиною 1 статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За приписами ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у цивільних справах не є обов’язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до вимог статей 110, 113 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом з іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта має бути мотивоване в судовому рішенні. Якщо висновок експерта буде визнано неповним або таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає сумніви в його правильності, судом може бути призначена повторна експертиза, яка доручається іншому експертові (експертам).

Матеріалами справи підтверджується, що згідно висновку експерта № 17-709, 710 від 26.06.2017, враховуючи будівельні норми, можливо виділення власнику 1/2 частини житлового будинку ОСОБА_4 в натурі частини житлового будинку, яка має окремий вхід та складається з кімнат, позначених в плані будинку технічного паспорту від 29.12.2004 літерами «2-1», «2-2», «2-3», «2- 4», гаражу, позначеному на плані земельної ділянки літерою «Г» та сараю, позначеного на плані земельної ділянки технічного паспорта від 29.12.2004 року літерою «З», а також 1/2 частини земельної ділянки на якій розташоване домоволодіння за адресою: м. Кропивницький вулиця Сумська,46.

В наслідок розподілу ОСОБА_4 необхідно сплатити різницю у інвентарній вартості 624,74 грн. власнику першої квартири.

При цьому експерт запропонував виділити позивачу приміщення інвентаризаційною вартістю 19 109 грн. (51%) за технічним описом та оцінкою станом на 29.12.2004 року.

Але суд першої інстанції дослідивши матеріали інвентаризаційної справи за даними якої технічний опис та оцінка станом на 29.12.2004 року погашена та обчислено загальну інвентаризаційну вартість спірного домоволодіння станом на 28.11.2007 року в сумі 90 919 грн., з яких вартість частини спірного домоволодіння – 43 414,32 грн.

Таким чином висновок експерта є неповним, оскільки експертиза проведена на підставі документів, які погашені, а також експертом не визначено вартість часток кожного співвласника будинку та господарських будівель, яка повинна обчислюватися виходячи з ринкової вартості на час проведення експертизи.

Для виділення позивачу її частки в натурі та визначення вартості часток кожного співвласника будинку та господарських будівель необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, а тому є необхідність у проведенні додаткової експертизи.

В судовому засіданні апеляційного суду позивач та її представник не заперечували, що суд першої інстанції роз’яснював їм їхнє право заявити клопотання про призначення додаткової експертизи, але вони відмовилися оскільки вважають призначення додаткової експертизи недоцільним.

Оскільки без проведення у справі експертизи вирішити спір відповідно до чинного законодавства не представляється можливим, а сторони відмовляються від її призначення суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування норм матеріального права або порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 374,375,376,381-384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а рішення Ленінського районного суду міста Кіровограда від 11 квітня 2018 року без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадку, передбаченому ст.389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 31.07.2018.

Головуючий суддя С.І.Мурашко

Судді О.Л.Карпенко

ОСОБА_3