Ухвала суду № 75649877, 02.08.2018, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/9411/18

Провадження №1-кс/369/2992/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.08.2018 м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

слідчого судді Дубас Т.В.,

при секретарі Яцевич В.А.,

за участі прокурора Холод К.І.,

підозрюваного ОСОБА_1,

розглянувши клопотання слідчого СВ Києво-Святошинського ВП ГУ НП в Київській області лейтенанта поліції ОСОБА_2, за матеріалами досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12018110200004604 від 30.07.2018 за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України, щодо застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1, -

ВСТАНОВИВ:

Слідчий СВ Києво-Святошинського відділу поліції ГУ Національної поліції України в Київській областістарший лейтенант поліції ОСОБА_2 звернулася до суду з даним клопотанням, мотивуючи його тим, що ОСОБА_1, будучи судимим вироком Солом’янського районного суду м. Києва від 12.01.2018 за ч. 2 ст. 185 КК України, 30.07.2018 близько 19 години 10 хвилин, маючи прямий умисел, направлений на повторне таємне викрадення чужого майна, корисливий мотив та мету незаконного збагачення, перебуваючи в приміщенні торгового залу магазину «Мегамаркет», за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Гатне, вулиця Київська 2-в, скориставшись відсутністю поблизу себе сторонніх осіб, повторно таємно викрав належні ТОВ «АМІАТА» товарно-матеріальні цінності, а саме: окуляри POLAR VISION сонцезахисні групи 200, вартістю 216 грн. 67 коп., ножиці ZINGER манікюрні Артикул-200350*6,вартістю 132 грн. 02 коп., набір ZINGER манікюрний Артикул-200314, вартістю 193 грн. 14 коп., на загальну вартість 541, 83 (п’ятсот сорок одна гривня 83 копійки).

Після чого, ОСОБА_1, утримуючи при собі вказаний товар, пройшов через касову зону, не розрахувавшись за нього, при цьому виконавши усі дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, проте злочин не зміг завершити з причин, які не залежали від його волі, оскільки був зупинений працівниками охорони.

Слідчим за погодженням з прокурором 31.07.2018 ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 185 КК України, а саме в закінченому замаху на таємне викрадення чужого майна (крадіжка).

Підозрюваним у даному кримінальному провадженні є ОСОБА_1,ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_2, українець, громадянин України, має середню-спеціальну освіту, не одружений, не працюючий, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, проживаючий за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше судимого 12.01.2018 Солом’янським районним судом м. Києва за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у вигляді двох років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбуття покарання з іспитовим строком 1 рік.

Слідчим 02.08.2018 перекваліфіковано склад злочину у кримінальному провадженні №1201811020004604 з ч.2 ст. 15 ч. 1 ст. 185 на ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України.

ОСОБА_1 02.08.2018 повідомлено про заміну раніше повідомленої підозри від 31.07.2018, про те, що він підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України, а саме закінченому замаху на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно.

Підозра ОСОБА_1 у вчиненні даного злочину обґрунтована зібраними у кримінальному провадженні доказами, зокрема: протоколом огляду місця події від 30.07.2018 року, протоколом допиту представника потерпілого ОСОБА_3, протоколом допиту свідка ОСОБА_4, протоколом допиту свідка ОСОБА_5

В ході досудового розслідування кримінального провадження задля об’єктивного та швидкого його розслідування у розумні строки, виникла необхідність в застосуванні підозрюваному ОСОБА_1 запобіжного заходу з метою забезпечення виконання ним перед органом досудового розслідування та судом покладених на нього процесуальних обов’язків, а також запобігання ризикам, передбаченим п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, та які вказують що підозрюваний може:

-переховатись від органу досудового розслідування та суду;

- незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні;

- вчинити інше кримінальне правопорушення.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

Зокрема, ризик переховування ОСОБА_1 від органів досудового розслідування та суду обґрунтовується тим, що підозрюваний, усвідомлюючи невідворотність реального покарання за вчинений злочин, який за ступенем тяжкості, згідно ст.12 КК України, є злочином середньої тяжкості, та карається обмеженням волі на строк до п’яти років або позбавленням волі на той самий строк, буде намагатись уникнути кримінальної відповідальності шляхом зміни місця проживання, неявки на виклики слідчого, прокурора та суду (п.1 ч.1 ст.177 КПК України).

Аналізуючи вказаний ризик в контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Panchenkov. Russia (Панченко проти Росії)). Ризик втечі може оцінюватись у світлі факторів, пов’язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв’язками та усіма видами зв’язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Beccievv. Moldova (Бекчиев проти Молдови)).

Оцінюючи ризик переховування підозрюваного з позиції практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити наступне. Так, підозрюваний:

- ніде не працює, офіційно не одружений, малолітніх дітей та інших осіб, які були б на його утриманні не має, а відповідно не має постійного та законного джерела для існування, а також міцних соціальних зв’язків;

- притягався до кримінальної відповідальності за злочини, пов’язані з викраденням чужого майна.

Враховуючи ці обставини і тяжкість вчиненого ним злочину, існує реальний ризик залишення ним місця проживання в будь-який час задля уникнення кримінальної відповідальності.

Щодо наявності ризику, передбаченого п. 3 ч.1 ст.177 КПК України, згідно з яким ОСОБА_1 може впливати на свідків, інших осіб у кримінальному провадженні, необхідно зазначити наступне. Даний ризик обґрунтовується тим, що наразі існує ризик того, що підозрюваний, перебуваючи на свободі, зможе незаконно впливати на свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, які були очевидцями даної події, змушуючи із застосуванням фізичного чи психологічного примусу, змінювати свої показання, давати неправдиві показання або відмовитися від дачі будь-яких показань.

Крім того, підозрюваний ОСОБА_1 зможе вчинити інше кримінальне правопорушення, та цей ризик є реальним з огляду на те, що ОСОБА_1 неодноразово притягався раніше до кримінальної відповідальності за корисливі злочини, та злочин, в якому він підозрюється, ОСОБА_1 вчинив в період іспитового строку за попереднім вироком суду. Вказане свідчить про те, що ОСОБА_1 належних висновків не зробив та продовжує вчиняти злочини.

Крім того, на даний час на розгляді у Києво-Святошинському суді Київської області перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185, ч. 2 ст. 185 КК України.

Враховуючи все вищезазначене, щодо ОСОБА_1 необхідно застосувати запобіжний захід, який дієво забезпечить виконання підозрюваним передбачених кримінальним процесуальним кодексом України обов’язків, а саме – тримання під вартою.

І лише обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зможе запобігти усім вище вказаним ризикам, в тому числі вчинення підозрюваним нових кримінальних правопорушень.

Згідно вимог ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов’язків, а підставою застосування щодо нього запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінальних правопорушень та наявність ризиків, які дають підстави вважати, що ОСОБА_1 може здійснити дії, передбачені п.п.1,3,5ч.1 ст.177 КПК України.

Тому слідчий просив обрати відносно ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_2, українець, громадянин України, має середню-спеціальну освіту, не одружений, не працюючий, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, зі слів проживаючий за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, зі слів раніше судимого, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у Державній установі “Київський слідчий ізолятор».

В судовому засіданні прокурор клопотання підтримала та просила його задовольнити.

Підозрюваний просив обрати відносно нього запобіжний захід не пов'язаний із триманням під вартою.

Вислухавши пояснення підозрюваного, доводи прокурора щодо неможливості застосування більш м'якого запобіжного заходу, дослідивши подані матеріали, дослідивши наявні ризики, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_1 може переховуватися від слідства та суду, цим самим перешкоджати встановленню істини по справі, незаконно впливати на потерпілого та свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення, суд приходить до висновку про необхідність задовольнити клопотання та застосувати відносно підозрюваного запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Відповідно до п. 3 ч.2 ст.183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований окрім, як до раніше не судимої особи, яка підозрюється чи обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до п’яти років.

Суд оцінює вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним ОСОБА_1 кримінального правопорушення у вчиненні якого він підозрюється.

ОСОБА_1. підозрюється у вчиненні злочину середньої тяжкості, за який передбачено покарання у виді позбавленням волі на строк до чотирьох років.

При цьому суд, оцінює всі обставини, що враховуються при обранні запобіжного заходу визначені в ст. 178 КПК України, в тому числі вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваною правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_1 у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється; вік та стан здоров’я підозрюваного; його репутацію; міцність соціальних зав’язків.

Суд враховує те що підозрюваний ОСОБА_1 офіційно не працевлаштований, міцних соціальних зв’язків не має, таким чином останній може переховуватися від слідства та суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК України) тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Враховуючи що, підозрювана ОСОБА_1 може переховуватися від слідства та суду, тим самим може перешкоджати кримінальному провадженню, суд приходить до висновку що вказані обставини виключають об'єктивну можливості щодо застосування до підозрюваного такого виду запобіжного заходу як домашній арешт, або іншого більш м’якого запобіжного заходу.

Крім того, підозрюваний ОСОБА_1 неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, а отже може вчинити інше кримінальне правопорушення.

За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 197 Кримінального процесуального кодексу України, строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів. Строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого, - з моменту затримання. У строк тримання під вартою включається час перебування особи в медичному закладі під час проведення стаціонарної психіатричної експертизи. У разі повторного взяття під варту особи в тому ж самому кримінальному провадженні строк тримання під вартою обчислюється з урахуванням часу тримання під вартою раніше.

За таких обставин клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає задоволенню.

Між тим, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків передбачених цим Кодексом.

Отже, задовольняючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя вважає за необхідне визначити підозрюваному розмір застави.

Відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні злочину невеликої або середньої тяжкості, - від одного до двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

При визначенні розміру застави суд враховує дані про особу підозрюваного, його вік, сімейний стан, соціальні зв'язки, майновий стан, обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого вона підозрюється, а також те, що ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, яке віднесено до категорії середньої тяжкості.

Крім того, суд приймає до уваги і практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права підозрюваного, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

У зв'язку з викладеним суд приходить до висновку про доцільність визначити ОСОБА_1, як альтернативу застосованому щодо нього запобіжному заходу у вигляді тримання під вартою - заставу, розмір якої становить 2 розміри прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає (1762*2) 3524 грн., оскільки саме такий розмір застави є достатнім для забезпечення виконання підозрюваною процесуальних обов'язків і таким, що не суперечить положенням ч. 5 ст. 182 КПК України та вимогам ст. ст. 178, 182, 183 КПК України, позиції Європейського суду з прав людини, відповідно до якої сума застави повинна визначатись тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави у випадку ухилення від слідства та суду, буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу бажання порушувати покладені на нього процесуальні обов'язки.

Окрім цього, застосовуючи щодо підозрюваного альтернативний запобіжний захід у виді застави, суд вважає за необхідне відповідно до ч.5 ст.194 КПК України покласти на нього такі обов'язки: не відлучатися із місця постійного проживання без дозволу, слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора, суд про зміну свого місця проживання.

Згідно ч. 6 ст. 194 КПК України зазначені обов'язки покладаються на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 4 ст. 202 КПК підозрюваний звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної у даній ухвалі, якщо в уповноваженої службової особи місця ув'язнення, під вартою в якому він перебуває, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання цього підозрюваного під вартою.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 29 Конституції України, ст.ст. 177, 178, 182, 183, 184,193,194, 196, 197, 202, 205, 309 КПК України, слідчий суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання слідчого СВ Києво-Святошинського ВП ГУ НП в Київській області лейтенанта поліції ОСОБА_2, за матеріалами досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12018110200004604 від 30.07.2018 за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України, щодо застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 - задовольнити.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі Міністерства юстиції України «Київський слідчий ізолятор» строком на 60 діб, тобто до 30 вересня 2018 року (включно).

Одночасно визначити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 35 24 грн. (три тисячі п’ятсот двадцять чотири грн), яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступні банківські реквізити:

Отримувач: Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Київській області

Код отримувача (ЄДРПОУ): 26268119

р/р 37312095018661

Банк отримувача: Держказначейська служба України, м. Київ

Код банку: 820172

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент часу внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.

Роз’яснити підозрюваному, що у разі внесення застави, оригінали документів з відміткою банку, який підтверджує внесення на рахунок коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі Державної установи Міністерства юстиції України «Київський слідчий ізолятор».

Після отримання та перевірки протягом одного дня документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа Державної установи Міністерства юстиції України «Київський слідчий ізолятор» негайно має здійснити розпорядження про звільнення підозрюваного який вніс заставу з-під варти та повідомити усно і письмово прокурора та слідчого суддю Києво-Святошинського районного суду Київської області.

За умови внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_1, наступні обов'язки: не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу, слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора, суд про зміну свого місця проживання.

З моменту звільнення з-під варти у зв’язку з внесенням застави підозрюваний, який вніс таку заставу вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду Київської області протягом п'яти днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя Дубас Т.В.