Рішення № 75649065, 31.07.2018, Приморський районний суд м. Одеси

Провадження № 2/522/1770/18

Справа № 522/9200/17

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2018 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси

у складі: судді - Бондар В.Я.,

за участю секретаря судового засідання - Грищук В.О.

розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні у м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Централ Фінанс» про визнання недійсним договору, -

ВСТАНОВИВ:

До суду 19.05.2017 року звернувся позивач з позовною заявою до ОСОБА_2, Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Централ Фінанс», згідно якої просив суд:

- визнати недійсним договір про відступлення права вимоги за договором іпотеки, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Центр Фінанс» та ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 20.04.2017 року за реєстровим №693.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 вказала, що 16.03.2007 року між Відкритим акціонерним товариством «Райффайзен банк Аваль» та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір №014/0076/82/71609, відповідно до умов якого ОСОБА_4 отримала кредит у розмірі 295 800 доларів США строком користування до 16.03.2017 року із сплатою 13,75% річних. З метою забезпечення виконання умов кредитного договору між ОСОБА_4 та ВАТ «Райффайзен банк Аваль» було укладено Іпотечний договір, за умови якого в іпотеку передано квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1. 06.02.2015 року ОСОБА_4 померла, не виконавши обов’язки в повному обсязі. Єдиним спадкоємцем померлої є ОСОБА_1. В травні 2017 року ОСОБА_1 отримала лист-вимогу із змісту якої їй стало відомо, що 20.04.2017 року ПАТ «Райффайзен банк Аваль» відступило право права та обов’язки іпотеко держателя ПАТ «Комерційний ОСОБА_5», згідно договору про відступлення права вимоги за договором іпотеки, яке в свою чергу відступило права і обов’язки іпотеко держателя ТОВ «ФК «Централ фінанс», згідно договору про відступлення права вимоги, яке в свою чергу відступило права та обов’язки іпотеко держателя ОСОБА_2, згідно договору про відступлення права вимоги за договором іпотеки, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 20.04.2017 року за реєстрованим №693. Позивач вважає, що останній договір не відповідає вимогам чинного законодавства, а тому має бути визнаний судом недійсним, зважаючи на наступне. Нотаріус не мав правових підстав для посвідчення договору про відступлення права вимоги за іпотечним договором на користь фізичної особи, оскільки ст. 1054 ЦК України не передбачає фізичну особу на стороні кредитодавця в кредитних відносинах. Більше того кредитний договір укладений між ВАТ «Райффайзен банк Аваль» та ОСОБА_4 визначає валютою кредитування та сплати відсотків за користування кредитом в доларах США. Для здійснення оплати у доларах США за договором про уступку права вимоги потрібна індивідуальна ліцензія НБУ, відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України №15-93.

Справа на підставі автоматизованого розподілу судової справи надійшла до провадження судді Приморського районного суду м. Одеси Свяченої Ю.Б. та ухвалою суду від 21.05.2017 року провадження у справі відкрите.

Ухвалою суду від 22.05.2017 року задоволено частково заяву представника ОСОБА_1 про забезпечення позову. Накладено арешт на квартиру під №4 в будинку №6 по провулку Пироговському у м. Одесі, що належить на праві власності ОСОБА_1

Ухвалою суду (головуючий суддя Бойчук А.Ю.) від 29.09.2017 року об’єднано в одне провадження три справи, а саме справу №522/9201/17 за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_1, третя особа: ОСОБА_7 про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину з цивільними справами №522/21403/16-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про припинення зобов’язань за кредитним договором, забезпеченим іпотекою, справа №522/9200/17 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ТОВ «ФК «Централ Фінанс» про визнання недійсним договору відступлення права вимоги за договором іпотеки.

При цьому, ухвалою суду від 30.10.2017 року (головуючий суддя Свячена Ю.Б.) відмовлено в об’єднанні справ в одне провадження.

До суду 30.06.2017 року надійшла зустрічна позовна заява ОСОБА_2 до ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_6 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням.

У зв’язку з рішенням Дисциплінарної палати від 22.11.2017 року №3723/3дп/15-17 про притягнення до дисциплінарної відповідальності та внесення подання ОСОБА_12 Правосуддя про звільнення судді Свяченої Ю.Б. з посади судді Приморського районного суду м. Одеси на підставі наказу керівника апарату суду ОСОБА_13 від 08.12.2017 року №218/а у справі проведено повторний автоматизований розподіл судової справи, в результат якого справа надійшла до провадження судді Бондар В.Я.

15.12.2017 року вступив в силу Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03.10.2017 року.

Відповідно до п. 9 Перехідних положень ЦПК України справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодекс.

Згідно ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Ухвалою суду від 14.03.2018 року справа прийнята до провадження, ухвалено розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження з призначенням судового засідання на 18.04.2018 року.

До суду 16.07.2018 року надійшов відзив ОСОБА_2 на позовну заяву, згідно якого відповідач просила відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що сторони є вільні в укладені договорів, кредитор у зобов’язанні може бути змінений та предметом оскаржуваного договору не є набуття новим кредитором права на надання боржнику фінансових чи банківських послуг, які підлягають ліцензуванню. При цьому законодавством України закріплено презумпцію правомірності правочину. Вказує, що ОСОБА_2 не потрібна ліцензія, оскільки відсотки за кредитним договором банк перестав нараховувати у зв’язку зі смертю первісного боржника ОСОБА_4, відповідач отримала лише право вимоги вже сформованого боргу.

У судовому засіданні призначеному на 18.04.2018 року розгляд справи було відкладено у зв’язку з неявкою представника відповідача на 18.05.2018 року.

Ухвалою суду від 18.05.2018 року відмовлено у прийнятті зустрічного позову представника ОСОБА_2 – ОСОБА_14

У судовому засіданні 08.06.2018 року представник позивача ОСОБА_15 просив надати час для надання суду договору, що оскаржується, задля надання стороні позивачу часу та з метою підготовки судових дебатів у справі було оголошено перерву до 31.07.2018 року.

У судове засідання сторони не з’явилися, про час, дату та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Від представника ТОВ «ФК «Централ Фінанс» надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, інші учасники справи не повідомили суд про причини неявки.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників справи, оцінивши докази в їх сукупності приходить до наступного висновку.

Розділ І книги п'ятої ЦК України регулює загальні положення про зобов'язання, зокрема, положення щодо сторін у зобов'язанні.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор (частина 1 статті 510 ЦК України).

Законодавством також передбачені порядок та підстави заміни сторони (боржника чи кредитора) у зобов'язанні.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відступлення права вимоги за своєю суттю означає договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

Жодних обмежень стосовно складу осіб, по відношенню до яких може здійснюватися відступлення права вимоги не встановлюють ні Цивільний кодекс України, ні Закон України «Про іпотеку».

Згідно ч. 1 ст. 18 Закону України «Про іпотеку» іпотечний договір укладається між одним або декількома іпотекодавцями та іпотекодержателем у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до ст. 24 Закону України «Про іпотеку» відступлення прав за іпотечним договором здійснюється без необхідності отримання згоди іпотекодавця, якщо інше не встановлено іпотечним договором, і за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за основним зобов’язанням.

Судом встановлено, що 16.03.2007 року між Відкритим акціонерним товариством «Райффайзен банк Аваль» та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір №014/0076/82/71609, відповідно до умов якого банк надав ОСОБА_4 кредит у вигляді не відновлювальної кредитної лінії з лімітом 295 800 доларів США в тому числі комісія 5800 доларів США, а позичальник зобов’язався належним чином користуватися та повернути кредит, сплати проценти за користування кредитом, комісії та інші зобов’язання до 16.03.2017 року (а.с.9-11).

Для забезпечення вимог, що випливають з кредитного договору між Відкритим акціонерним товариством «Райффайзен банк Аваль» та ОСОБА_4 16.03.2007 року укладено Іпотечний договір, предметом якого виступила чотирьохкімнатна квартира АДРЕСА_2. Договір посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_16 та зареєстровано в реєстрі за №1356 (а.с.12-14).

З позову та інформаційної довідки №87355589 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна щодо суб’єкта вбачається, що станом на 17.05.2017 року власником квартири №4, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Пироговська, буд. 6 є ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину, серія та номер 2200, видане 06.11.2015 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_17 (а.с.5-6).

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності станом на 02.06.2017 року власником квартири АДРЕСА_2 є ОСОБА_2, на підставі договору про відступлення права вимоги за договором іпотеки, виданий 20.04.2017 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 (а.с.58).

Станом на 15.03.2018 року право власності зареєстроване за ОСОБА_2 на квартиру, що є предметом іпотеки та підстави набуття права власності підтверджується інформаційною довідкою №117225932 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна щодо об’єкта нерухомого майна (а.с.71-73).

Інформаційною довідкою також підтверджується і той факт, що станом на 15.03.2018 року квартира АДРЕСА_2 знаходиться під арештом.

Твердження позивачки про укладення договору про відступлення права вимоги за кредитним договором укладеним між ВАТ «Райффайзен банк Аваль» та її спадкодавицею – ОСОБА_4 крім вищевказаного витягу та довідки з реєстру підтверджується Вимогою (повідомленням) ОСОБА_2 надісланої 27.04.2017 року ОСОБА_1, згідно якого було повідомлено позивачку, що право вимоги щодо іпотечного договору від 16.03.2007 року перейшло від ВАТ «Райффайзен банк Аваль» до ПАТ «Комерційний ОСОБА_5 банк» потім до ТОВ «Фінансова компанія «Централ Фінанс» та в кінцевому результаті до ОСОБА_2 (а.с.8).

Предметом позову є визнання недійсним договору про відступлення права вимоги за договором іпотеки, укладений між ТОВ «ФК «Централ фінанс» та ОСОБА_2

Відповідно до ч. 2 ст. 23 Закону України «Про іпотеку» особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов’язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Позивачка – ОСОБА_1, прийнявши спадок після померлої ОСОБА_4, стала іпотекодавцем за Договором іпотеки від 16.03.2007 року.

Проте, суду не надано предмета позову, а саме договору про відступлення права вимоги, дійсність якого на разі оскаржується.

Згідно ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч.1,ч.2 ст. 203 ЦК України).

Частиною 3 статті 24 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що правочин про відступлення прав за іпотечним договором підлягає нотаріальному посвідченню. Відомості про таке відступлення підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

З матеріалів справи суд вбачає, що не заперечується позивачем, що договір про відступлення права вимоги за іпотечним договором від 16.03.2007 року укладений між ТОВ «ФК «Централ Фінанс» та ОСОБА_2 посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 20.04.2017 року за реєстровим №693.

Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Отже, норми діючого законодавства України не містять заборони відступлення кредитором права вимоги за кредитним договором іншій особі до фізичної особи, що не є суб'єктом підприємницької діяльності.

В статті 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Таким чином, у разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню.

Так, відповідно до ч. 1 cт. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до вимог ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Положеннями ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ч.2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч.6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Звертаючись до суду із вимогами про визнання оспорюваного договору недійсними позивач повинна була довести ті обставини на які посилається у позовній заяві, підтвердити їх належними та допустимими доказами.

Як вбачається, ОСОБА_1 в силу зазначених норм закону, не надала суду доказів у розумінні ст.ст. 76-78 ЦПК України на підтвердження того, що оспорюваний правочин не відповідає вимогам закону, більше того позивач навіть не надала суду оспорюваний договір, тож, такі твердження лише є припущеннями, а сам факт невірного тлумачення закону не може бути підставою для визнання правочину недійсним.

Отже, повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв'язку, з врахування презумпції правомірності правочину, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1

Керуючись Законом України «Про іпотеку», ст.ст. 204, 215, 509, 510, 512, 514, 516 ЦК України, ст.ст. 1, 2, 5, 12, 30, 43, 76, 81, 84, 89, 95, 223, 235, 241, 247, 258, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Централ Фінанс» про визнання недійсним договору – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення, згідно ч.1 ст. 354 ЦПК України.

Повний текст рішення суду складено 01.08.2018 року.

Суддя: В.Я. Бондар

31.07.18