Постанова № 75645563, 01.08.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 серпня 2018 рокуЛьвів№ 876/4943/18

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Іщук Л.П.,

суддів Кухтея Р.В., Онишкевича Т.В.,

за участю секретаря судового засідання Джули В.М.

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 11 травня 2018 року про повернення позовної заяви, винесену головуючим суддею Крутько О.В. у м. Львові, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Бродівського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Львівській області про визнання протиправною відмови та зобов'язання до вчинення дій,

встановив:

ОСОБА_1 звернулася з позовом до Бродівського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Львівській області про виправлення помилково внесених відомостей про національність ОСОБА_1 до актових записів №23 від 15.03.1946 року про народження ОСОБА_2, №50 від 30.07.1966 року, про реєстрацію шлюбу ОСОБА_2 з ОСОБА_3 за №189 від 01.09.1967 року, про народження ОСОБА_4 та зобов'язання Бродівського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Львівській області виправити помилково внесені відомості про національність ОСОБА_1 з «українка» на «полька» до актового запису №23 від 15.03.1946 року про народження ОСОБА_2; актового запису №50 від 30.07.1966 року про реєстрацію шлюбу ОСОБА_2 з ОСОБА_3; актового запису №189 від 01.09.1967 року про народження ОСОБА_4

Ухвалою судді Львівського окружного адміністративного суду від 11 травня 2018 року адміністративний позов залишено без руху, оскільки в позовній заяві не викладені обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; доказів, що підтверджують вказані обставини; не зазначено переліку документів та інших доказів, що додаються до заяви; не зазначено доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності), не зазначено щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; не надано копії витягів з Державного реєстру актів цивільного стану (на підтвердження актових записів №23 від 15.03.1946 року та №50 від 30.07.1966 року) і не доданий документ про сплату судового збору.

Ухвалою судді Львівського окружного адміністративного суду від 11 травня 2018 року позовну заяву повернуто позивачу, оскільки нею не виконано вимоги, зазначені в ухвалі судді про залишення позовної заяви без руху від 20.04.2018 року.

ОСОБА_1 оскаржила ухвалу суду про повернення позовної заяви. Вважає, що судом першої інстанції порушені норми матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання про повернення позову.

В апеляційній скарзі зазначає, що після отримання копії ухвали про залишення позовної заяви без руху 25.04.2018 року у встановлений суддею строк вона повністю усунула недоліки позову і 02.05.2018 року через поштове відділення скерувала до суду відповідну заяву з додатками. Зазначає апелянт, що згідно звіту про проходження поштового відправлення, воно вручене адресату 07.05.2018 року, тобто станом на день винесення оскаржуваної ухвали, Львівський окружний адміністративний суд мав відомості про усунення недоліків позовної заяви, а тому безпідставно позов був повернутий.

Просить скасувати ухвалу судді про повернення адміністративного позову та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Відповідно до ч.1 ст.311 КАС України апеляційний суд розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши доповідь судді Львівського апеляційного адміністративного суду, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а ухвалу суду першої інстанції скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду, виходячи з наступного.

Суд першої інстанції, повертаючи позовну заяву позивачу, виходив з того, що у строк, визначений ухвалою судді про залишення позову без руху ( 10 днів з моменту отримання копії ухвали про залишення позовної заяви без руху ) позивач не усунула недоліків позовної заяви, тому відповідно до п.1 ч.4 ст.169 Кодексу адміністративного судочинства України таку слід повернути.

Апеляційний суд не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, так як він зроблений з порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання, і без врахування всіх обставин, які мають значення для його вирішення. Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, зазначає наступне.

Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Частиною 1 статті 169 КАС України передбачено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, в якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків.

Відповідно до частин 5,6 статті 169 КАС України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи не пізніше п'яти днів з дня закінчення строку на усунення недоліків.

Виходячи із вищенаведенавених норм, при вирішенні питання про повернення позовної заяви, яку було залишено без руху і надано строк на усунення недоліків, суду слід проаналізувати чи усунуті недоліки позову, зазначені в ухвалі судді про залишення позову без руху, та чи закінчився строк на усунення таких недоліків.

Як встановлено з матеріалів справи, ухвалою судді від 20.04.2018 року позовна заява залишена без руху; надано строк у 10 днів з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків. Копію ухвали позивач ОСОБА_1 отримала 25.04.2018 року, отже, 10-денний строк на усунення недоліків позову закінчився 05.05.2018 року.

Оскільки 05.05.2018 року був вихідним днем, то відповідно до статті 120 КАС України ( частина 6 ) останнім днем строку є перший після нього робочий день. Першим робочим днем після 05.05.2018 року був 07.05.2018 року, причому тривав він ( відповідно до частини 8 статті 120 КАС України ) до двадцять четвертої години. Таким чином, позивач мала можливість усунути недоліки позовної заяви згідно ухвали від 20.04.2018 року до 24 години 7 травня 2018 року і перебіг 5-денного строку для повернення позову згідно статті 169 КАС України розпочався 8 травня 2018 року.

Апеляційний суд вважає, що повертаючи позов ОСОБА_1 11.05.2018 року, суддя не врахувала положень статтей 120, 169 КАС України і передчасно, не переконавшись в тому, що недоліки позову не усунуті у встановлений в ухвалі про залишення позову без руху строк, безпідставно повернула позов.

Крім того, судді слід було врахувати, що 9 травня 2018 року є святковим днем.

У низці рішень Європейського суду з прав людини закріплено, що право на справедливий судовий розгляд може бути обмежено державою, лише якщо це обмеження не завдає шкоди самій суті права.

У справі «Bellet v. France» Європейський Суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

У рішенні по справі «МірагальЕсколано та інші проти Іспанії» від 13.01.2000 року Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Таким чином, зазначені рішення Суду свідчать про необхідність надати позивачу можливість захистити своє право в суді. Інакший підхід був би виявом надмірного формалізму та міг би розцінюватись як обмеження особи в доступі до суду, яке захищається статтею 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до статті 320 КАС України оскільки ухвала, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, постановлена з порушенням норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення питання, то таку ухвалу слід скасувати, а справу слід направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Відповідно до статті 139 КАС України апеляційний суд не встановлює новий розподіл судових витрат.

Керуючись ст.ст. 243, 311, 315, 320, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 11 травня 2018 року про повернення позовної заяви у справі №813/1511/18 скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

Головуючий суддя Л. П. Іщук судді Р. В. Кухтей Т. В. Онишкевич