Постанова № 75645510, 01.08.2018, Донецький апеляційний адміністративний суд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 серпня 2018 року справа №805/2477/18-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд:

головуючого судді: Гаврищук Т.Г.

суддів: Блохіна А.А.

Сухарька М.Г.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Маріупольської міської ради на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду (суддя Тарасенко І.М.) від 08 червня 2018 року (повний текст рішення складено 08 червня 2018 року) у справі №805/2477/18-а за позовом Маріупольської міської ради до відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно юридичного департаменту міської ради, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальність «ДАЛІЯ ТРЕЙДІНГ» про скасування запису про державну реєстрацію права власності №24537287 від 25.01.2018 року, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно юридичного департаменту міської ради, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальність «ДАЛІЯ ТРЕЙДІНГ» про скасувати запис про державну реєстрацію права власності № 24537287 від 25.01.2018 року ТОВ «ДАЛІЯ ТРЕЙДІНГ» на комплекс, розташовані за адресою: вул. Каффайська, 69, загальною площею: 5318,2 м2 із наступними складовими частинами об'єкта нерухомого майна: основна будівля з прибудовами і підвалом - виробничий корпус хлібзаводу № 2 загальна S=4792,8 м2, літери А-1, А1-1, А2-2, А3-3, А4-1, А5-2, А6-1, А/п; основна будівля В-1 загальна S=149,9 м2; будівля КПЛ, Б-1 загальна S=50,4 м2; будівля гаражу, Ж-1 загальна S=177,9 м2; основна будівля К-1 загальна S=47,2 м2; трансформаторна, П-1 загальна S=58,1 м2; будівля вагівниці И-1 загальна S=25,5 м2; навіс И2-1 та будівля ГРП, С-1 загальна S=16,4 м2; огорожа; мостіння І; кіоск тимчасова споруда Х-1; відкритий склад БХМ,Л.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 08 червня 2017 року провадження в адміністративній справі закрито згідно до п.1 ч.1 ст.238 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Вирішуючи спірні правовідносини між сторонами, суд першої інстанції виходив з того, що даний спір не є публічно-правовим та не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду скасувати та відмовити у задоволенні клопотання про закриття провадження в адміністративній справі і продовжити розгляд справи.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права. Позивач вважає, що наведений спір є публічно-правовим, а тому підлягає розгляду за правилами Кодексу адміністративного судочинства України. Судом першої інстанції не прийнято до уваги ті обставини, що позивачем на оспорююється право власності третьої особи та не ставиться під сумнів законність набуття такого права власності. Однак, підставою позову виступають аргументи, що оскільки, на сьогоднішній день об'єкт нерухомого майна: комплекс, хлібозаводу №2 по вул.Каффайській, 69 у м.Маріуполі фізично не існує, будівлі зруйновані, отже об'єкт нерухомого майна фізично припинив своє існування, то існує необхідність у приведенні даних державного реєстру прав у відповідність фактичним обставинам. Крім того, ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 10.04.2018 року було відкрито провадження по справі. Таким чином, при вирішенні питання про відкриття провадження по вказаній справі судом відповідно до ст.171 КАС України в тому числі було вирішено питання та визначено, що позовну заяву належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, а також те, що вказану позовну заяву подано з дотриманням правил підсудності.

Позивачем на адресу Донецького апеляційного адміністративного суду надіслано клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача.

Всі особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, відзив на скаргу, дійшов висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

За приписами статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи;

Згідно частини 1 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження;

Тобто, Кодекс адміністративного судочинства України регламентує порядок розгляду публічно-правових спорів, які виникають у результаті здійснення суб'єктом владних повноважень управлінських функцій і розгляд яких безпосередньо не віднесено до підсудності інших судів.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.

У відповідності до вимог частини 1 статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Аналіз наведених норм дозволяє дійти висновку про те, що якщо порушення своїх прав особа вбачає в наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов'язаний з реалізацією її майнових чи особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.

З установлених судом обставин справи вбачається, що позивач просить скасувати запис про державну реєстрацію права власності ТОВ «ДАЛІЯ ТРЕЙДІНГ», на яке воно набуло право власності на цілісний майновий комплекс, розташований по вулиці Каффайській, 69 у м. Маріуполі, відповідно до договору купівлі - продажу від 25.01.2018р. № 204.

25 січня 2018 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бондар Т.М. було внесено запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за № 39364743 від 25.01.2018 року про внесення запису про право власності за ТОВ «ДАЛІЯ ТРЕЙДІНГ» на комплекс, об'єкт нежитлової по вулиці Каффайській, 69 у м. Маріуполь.

Позивач вважає, що відповідно до ст.349 ЦК України право власності на майно припиняється в разі його знищення. У разі знищення майна, права на яке підлягають державній реєстрації, право власності на це майно припиняється з моменту внесення за заявою власника змін до державного реєстру.

Суд апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції про те, що у даному випадку, існує спір про право, що виключає можливість розгляду цієї справи за правилами адміністративного судочинства. Такий спір суди мають вирішувати за правилами Цивільного процесуального кодексу України.

Аналогічну правову позицію щодо застосування зазначених норм процесуального права викладено Верховним Судом України, зокрема, у постанові від 14 червня 2016 року у справі №826/4858/15.

Пунктом 1 частини 1 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

З рахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції правомірно прийнято ухвалу про закриття провадження у справі.

Водночас, в порушення вимог ч.1 ст. 239 КАС України, закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції не роз'яснив позивачеві до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 239 КАС України суд апеляційної інстанції роз'яснює право позивача на звернення до суду з цим позовом за правилами Цивільного процесуального кодексу України.

Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Статтею 13 Конвенції визначено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» указав, що фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування суду, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.

У рішенні цього Суду у справі Zand v. Austria від 12 жовтня 1978 року висловлено думку, що словосполучення встановлений законом поширюється не лише на правову основу самого існування суду, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття суд, встановлений законом у частині першій статті 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів. З огляду на це не вважається судом, встановленим законом орган, котрий, не маючи юрисдикції, вирішує спір, що підлягає розгляду судом іншої юрисдикції.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції було допущено неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні, а тому відхиляє апеляційну скаргу і залишає судове рішення без змін.

Керуючись статтями 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Маріупольської міської ради на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 08 червня 2018 року у справі №805/2477/18-а - залишити без задоволення.

Ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 08 червня 2018 року у справі №805/2477/18-а - залишити без змін.

Повне судове рішення складено 01 серпня 2018 року.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з 01 серпня 2018 року та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Гаврищук Т.Г.

Судді: Блохін А.А.

Сухарьок М.Г.