Рішення № 75645420, 31.07.2018, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2018 р. м. Чернівці Справа № 824/267/18-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дембіцького П.Д., розглянув в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Хотинського управління обслуговування громадян ОСОБА_2 управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, в особі ОСОБА_2 управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі – позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом, в якому просить суд (з урахуванням уточнення позовних вимог):

- визнати протиправною відмову Хотинського управління обслуговування громадян ОСОБА_2 управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області в особі ОСОБА_2 управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області у призначенні пенсії позивачу на пільгових умовах по Списку № 2 відповідно до п. “б” ст. 13 Закону України від 05.11.1991р. №1788-XII “Про пенсійне забезпечення” від 06.12.2017 р. № 25150/25;

- зобов’язати Хотинське управління обслуговування громадян ОСОБА_2 управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області в особі ОСОБА_2 управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області прийняти рішення, яким зарахувати період роботи з 26.11.1993 р. по 25.03.1997 р. до спеціального стажу, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до п. “б” ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, встановивши стаж роботи позивачу із шкідливими умовами праці в цей період.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем відмовлено у призначенні їй пільгової пенсії по Списку №2 на пільгових умовах. Так, позивач пояснила, що звернулася до відповідача з відповідною заявою, оскільки, працювала повний робочий день на роботах із шкідливими умовами праці, що відносяться до Списку №2, надала всі необхідні документи, які підтверджують загальний стаж роботи 27 років 1 місяць 7 днів та стаж роботи із шкідливими умовами праці 13 років 8 місяців 14 днів. Позивач вказувала на те, що відповідачем не враховано до пільгового стажу період роботи у структурному підрозділі заводу «Кварц», починаючи з 22 серпня 1992 року по 14 лютого 2001 року, оскільки в поданих нею документах не вказана інформація про проведення атестації робочих місць за умови праці, тобто не підтверджено результатами атестації робочих місць за умовами праці.

Однак, позивач спростовує таке твердження відповідача та вказує, що довідкою, виданою ТзДВ «Заводу Кварц» від 04.10.2016 р. №219/104, стверджується, що позивач дійсно працювала заливальником компаундами цеху №303 з 01.06.1987 р. по 02.11.1993 р., з 26.11.1993 р. по 25.03.1997 р. повний робочий день iз шкідливими умовами праці, що відноситься до спеціального стажу, який дає мені право на пенсію за віком на пільгових умовах по Списку №2.

У зв’язку із цим, стверджує позивач, вона має право на пільгову пенсію по Списку №2, яке визначено статтею 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та Довідника Списку виробництв, робіт, професій, посад i показників, зайнятість в яких дає право на пенсію по Списку №2, затвердженого постановою КМУ від 11.03.1994 р. №162, розділ ХVІ «Виробництво виробів електронної техніки та радіоапаратури» п. 3, а код професії 2170500а-12172.

Як вказує позивач, до пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями, незалежно від дати їx внесення до Списків №1-2 за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.

Таким чином, позивач наполягає, що надані нею письмові докази підтверджують, що її загальний трудовий стаж після досягнення 50 років, становив понад 27 років 1 місяць 7 днів, в тому числі стаж роботи повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 - понад 13 років 8 місяців 13 днів. За таких обставин вважає необґрунтованою відмову відповідача у призначенні їй пенсії на пільгових умовах за Списком №2.

Відповідач подав до суду відзив, у якому вказав, що заперечує проти позовних вимог.

Повідомив, що до Хотинського управління обслуговування громадян ОСОБА_2 управління ПФ України із заявою щодо розрахунку стажу роботи та визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах гр. ОСОБА_1 звернувся із заявою практикуючий юрист Чайка Степан Васильович. На указане звернення було надано відповідь із посиланням на норми чинного законодавства. При цьому, зазначив відповідач, гр. ОСОБА_3 немає правових підстав для подання заяви до органу ПФ щодо призначення пенсії позивачу, оскільки, доручення діяти від імені ОСОБА_1 посвідчено особою, яка не є уповноваженою на посвідчення такого виду документів.

Разом з цим, відповідач вказав, що ОСОБА_4 на даний час не досягла віку, при якому згідно з нормами ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" особи мають право на призначення пільгової пенсії.

Щодо обчислення пільгового стажу для визначення права позивача на пільгову пенсію за Списком № 2 відповідач вказував на те, що до стажу роботи, який дає право на призначення такої пенсії позивачу можливо зарахувати період роботи з 01.06.1987 р. по 21.08.1992 р.

Так, відповідач посилався на положення Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад i показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Мінпраці, згідно яких до пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992.

Відповідач зазначив, що атестацією робочих місць на заводі Кварц не підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення по посаді заливальника компаундами.

Крім того, звертав увагу на те, що позивач чи її уповноважений представник не зверталися на до органу Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії у визначеному чинним законодавством порядку.

У зв’язку із цим, відповідач зазначив на безпідставність заявлених позовних вимог.

Позивач 11.06.2018 р. подала до суду відповідь на відзив, у якому зазначила, що з отриманих від відповідача відповідей не вбачалося, що для призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №2 існує інший порядок.

Крім того, вказала, що вважає безпідставними твердження відповідача про відсутність підстав для зарахування періодів роботи з 22.08.1992 р. по 02.11.1993 р., з 26.11.1993 р. по 25.03.1997 р. до стажу, який дає право на пільгову пенсію за Списком №2.

Також, зазначила, що у вказані вище періоди працювала заливником компаундами та оператором мікро зварювання, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №2, що підтверджується відповідними записами у її трудовій книжці.

В судовому засіданні, призначене на 30.05.2018 р. суд задовольнив клопотання сторін та оголосив перерву для ознайомлення учасників справи з її матеріалами.

Судове засідання, призначене на 13.06.2018 р. відкладене за клопотанням представника відповідача.

В судовому засіданні, призначеному на 22.06.2018 р. позивач та її представник позов підтримали повністю (враховуючи заяву про уточнення позовних вимог від 23.04.2018 р.), просили задовольнити позовні вимоги, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві та наданій в ході судового розгляду справи відповіді на відзив.

Представник відповідача проти позову заперечував, наполягав на його необґрунтованості з підстав, викладених у відзиві.

Крім того, представник позивача та представник відповідача заявили клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 3 ст. 194 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Згідно ч. 1 ст. 205 КАС України, у разі неявки відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

У частині 9 статті 205 КАС України зазначено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи приписи ст. 205 КАС України, суд вважає, що немає перешкод для розгляду і вирішення справи за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні матеріали, всебічно та повно з’ясувавши всі обставини справи, об’єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентиф. код НОМЕР_1, згідно записів трудової книжки:

- з 23 липня 1985 року працювала на заводі «Кварц» на посаді випробувача деталей i приладів електронної техніки 2 (другого) розряду (цех №2);

- з 01 червня 1987 року переведена на посаду заливником компаундами другого розряду;

- 03 січня 1990 року замість заводу «Кварц» утворено виробниче об 'єднання «Кварц»;

- 03 листопада 1993 року переведена оператором мікрозварки 4-од. в цех №302;

- 26 листопада 1993 року переведена заливником компаундами по 3-од. в цех №303;

- 13 червня 1994 року завод «Кварц» перейменовано у відкрите акціонерне товариство «Кварц»;

- 26 березня 1997 року переведена оператором мікрозварювання по четвертому розряду в цех №302;

- 01 вересня 2000 року переведена оператором мікрозварювання по четвертому розряду в цех №302;

- 15 лютого 2001 року звільнена з роботи за згодою сторін.

Позивач стверджує, що починаючи з 01.06.1987 р. по 14.02.2001 р. працювала на посадах із шкідливими умовами праці, що відноситься до спеціального стажу на пільгових умовах по Списку №2, який дає їй право на пенсію за віком.

У зв’язку із указаним, 06.12.2017 р. позивач, через свого представника, звернулася до Хотинського управління обслуговування громадян ОСОБА_2 управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області із заявою, у якій просила здійснити розрахунок стажу роботи та визначення права ОСОБА_1 на пенсію за віком та на пільгових умовах по Списку №2.

За результатами розгляду указаної заяви Хотинське управління обслуговування громадян ОСОБА_2 управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області надало відповідь від 13.12.2017 р. №25150/25, за змістом якої представнику ОСОБА_3 повідомлено, що зарахувати до спеціального стажу період роботи з 22.08.1992 року по 02.11.1993 року та з 26.11.19993 по 25.03.1997 немає підстав, оскільки в поданих документах не вказана інформація про проведення атестації робочих місць за умовами праці, при наданні якої буде розглядатись можливість зарахування до спеціального стажу вищезазначеного періоду. Крім того, зазначено, що згідно представлених позивачем документів право на пенсійне забезпечення на пільгових умовах за Списком №2 за нормами чинного законодавства ОСОБА_1 набуде із зменшенням пенсійного віку при досягненні 58 років.

Позивач не погоджується з твердженнями відповідача, викладеними у відповіді від 13.12.2017 р. №25150/25, тому звернулася до суду із даним позовом.

До вказаних правовідносин суд застосовує наступні положення чинного законодавства та робить висновки по суті спору.

До вказаних правовідносин суд застосовує такі положення законодавства.

Згідно положень ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд перевіряє дотримання вказаних критеріїв суб’єктом владних повноважень при прийнятті оскаржуваного рішення, вчиненні дій чи допущенні бездіяльності.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з нормами ст. 40 Конституції України, держава гарантує, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Відносини щодо створення, збирання, одержання, зберігання, використання, поширення, охорони та захисту інформації, врегульовано Законом України "Про інформацію" від 2 жовтня 1992 року N 2657-XII (далі – Закон №2657).

Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону № 2657 передбачено, що кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.

Відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 11 Закону № 2657 визначено, що кожному забезпечується вільний доступ до інформації, яка стосується його особисто, крім випадків, передбачених законом.

Водночас, питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об'єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів регулює Закон України "Про звернення громадян" від 02.10.1996 № 393/96-ВР (далі – Закон №393), який забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення.

Відповідно до ст.1 Закону № 393 громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Статтею 3 Закону № 393 регламентовано, що під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.

Згідно з положеннями ст. 5 Закону №393 звернення адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, об'єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань.

Відповідно до ч.1 ст. 15 Закону №393 органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Статтею 16 Закону №393 визначено, що скарга на дії чи рішення органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, об'єднання громадян, засобів масової інформації, посадової особи подається у порядку підлеглості вищому органу або посадовій особі, що не позбавляє громадянина права звернутися до суду відповідно до чинного законодавства, а в разі відсутності такого органу або незгоди громадянина з прийнятим за скаргою рішенням - безпосередньо до суду.

При цьому, згідно з ст. 18 Закону №393 передбачено, що громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, засобів масової інформації, посадових осіб, має право одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги.

Суд звертає увагу, що вимоги ст. 19 Закону № 393 покладають на органи державної влади, їх працівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень обов'язок: об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням; забезпечити поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв'язку з заявою чи скаргою рішень; письмово повідомити громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз'яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 20 Закону № 393 визначено, що звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.

Таким чином, вказані норми законодавства, які регулюють спірні правовідносини, зобов'язують розпорядника інформації у визначені строки надати заявнику витребувану інформацію, при цьому не обмежуючи розпорядника інформації в обранні способу, в який може бути надана необхідна інформація.

Судом встановлено, що представник позивача ОСОБА_3 звернувся до відповідача із заявою, в якій просив здійснити розрахунок стажу роботи ОСОБА_1 для визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах по Списку №2. Тобто, фактично, просив надати інформацію з приводу указаного. (а.с. 13).

При цьому, така заява, враховуючи положення Законів України «Про інформацію» та «Про звернення громадян» є зверненням (заявою) про надання інформації.

Відповідач надав відповідь, у якій, з посиланням на положення Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» здійснив розрахунок загального страхового стажу ОСОБА_1, що становить 27 років 1 місяць 7 днів та спеціального стажу, який дає право на пенсію на пільгових умовах, що становить 5 років 2 місяці 21 день. Також, у відповіді відповідач повідомив, що немає підстав зарахувати до спеціального стажу період з 22.08.1992 по 02.11.1993 та з 26.11.19993 по 25.03.1997, обґрунтувавши це тим, що в поданих документах не вказана інформація про проведення атестації робочих місць за умовами праці, при наданні якої буде розглядатись можливість зарахування до спеціального стажу указаного періоду.

Перевіривши дії відповідача на відповідність указаним вище положенням чинного законодавства, суд приходить до висновку, що відповідачем дотримано порядок розгляду звернення відповідача, надано обґрунтовану та вичерпну відповідь у межах місячного строку.

Крім того, суд зазначає наступне.

Процедура подання документів для оформлення пенсій визначається Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженим Постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 р. № 22-1 (далі - Порядок №22-1).

Положеннями пунктів 4.1, 4.2, 4.3 Порядку 22-1 визначено, що орган, який призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 2).

Заяви про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії й поновлення виплати раніше призначеної пенсії приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів.

Заяви осіб про призначення, перерахунок, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший реєструються в журналі реєстрації рішень органу, що призначає пенсію. Особі або посадовій особі органом, що призначає пенсію, видається розписка із зазначенням дати прийняття заяви, а також переліку одержаних і відсутніх документів, які необхідно подати у тримісячний строк з дня прийняття заяви. Копія розписки зберігається в пенсійній справі.

При прийманні документів орган, що призначає пенсію:

1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж;

2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів;

3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).

4) видає пам'ятку пенсіонеру (додаток 3), копія якої зберігається у пенсійній справі.

Не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію. Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження (п.4.7 Порядку 22-1).

Судом встановлено, що позивач не зверталася до відповідача з заявою, яка відповідає встановленому в Порядку № 22-1 зразку з наданням усіх необхідних документів для призначення пенсії.

Крім того суд звертає увагу, що ні позивач, ні представник не надали суду доказів про те, що зазначений період підлягає до зарахуванню на пільгових умовах до трудового стажу та у призначенні пенсії ОСОБА_1 на пільгових умовах по Списку №2 відповідно до п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Крім того, дослідженням письмових доказів встановлено, що Товариство з додатковою відповідальністю "Завод Кварц" на виконання ухвали суду надало довідку № 377/104 від 16.05.2018 року про характер роботи позивача ОСОБА_5 та інші докази. Із змісту довідки видно, що за період 08.1992 року по 25 березня 1997 року гр. ОСОБА_1 відпрацювала всього 16 робочих дні, (128) 28 годин в листопаді 1993 року.

Із змісту довідки Товариство з додатковою відповідальністю "Завод Кварц" № 04/104 від 17.01.2017 року про характер роботи позивача ОСОБА_5 видно, що ОСОБА_1 в період із 15.04.1991 року по 02.03.1994 року, в період із 11.03.1994 року по 11.03.1997 року перебувала у відпустці без збереження заробітної плати, що і підтверджується розрахунковими листами. (а.с. 78, 84,108-163).

З урахуванням встановлених обставин, суд приходить до висновку про те, що відсутні підстави для визнання протиправною відмови відповідача у призначенні пенсії ОСОБА_1 на пільгових умовах по Списку №2 відповідно до п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Також, немає підстав для зобов’язання відповідача прийняти рішення, яким зарахувати період роботи з 26.11.1993 по 25.03.1997 до спеціального стажу, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах за списком №2 відповідно до п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановивши стаж роботи із шкідливими умовами праці в цей період.

Так, у відповідності до вище наведених приписів Порядку №21-1 саме орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою, за наслідком чого приймає рішення (про призначення або про відмову у призначені пенсії).

Враховуючи те, що позивач не звертався до органу Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії, така вимога є передчасною та необґрунтованою. Таким чином, позивачем порушено порядок звернення за призначенням пенсії, а тому відповідач про розгляді заяви позивача щодо розрахунку стажу роботи, розглянув заяву у встановлені законом строки, надав відповідь із розрахунком вислуги років та роз'ясненням, тобто діяв у межах наданих йому повноважень

Відтак, адміністративний позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно ч. 1 - 3 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

На думку суду, відповідач надав суду належні і допустимі докази, які свідчать про те, що при розгляді заяви (звернення) позивача з приводу здійснення розрахунку стажу роботи для визначення права ОСОБА_1 на призначення їй пенсії на пільгових умовах по Списку № 2, він діяв у відповідності до вимог чинного законодавства та в межах наданих йому повноважень.

Таким чином, зважаючи на наведені вище норми законодавства та встановлені судом обставини справи, оскільки позивач на вимогу суду не надав належні, достовірні та достатні докази, які б обґрунтовували зміст позовних вимог, суд вважає, що в задоволенні позову слід відмовити в повному обсязі.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 2, 5, 9, 72-80, 90, 139, 241-246, 250, 255 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.

Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подається до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання).

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя П.Д. Дембіцький