Рішення № 75645391, 27.07.2018, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

27 липня 2018 р. № 820/5122/17

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді – Зінченко А.В.

при секретарі- Алавердян Е.А.

за участі сторін:

позивача - не прибув

представника відповідача - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 (вул. Шевченка, буд. 30, смт. Шевченкове, Шевченківський район, Харківська область,63601, код ЄДРПОУ3041525012) до Куп'янського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області (вул. Харківська, буд. 14,Куп'янськ,Харківська область, 63701) Головного управління Національної поліції в Харківській області (вул. Жон Мироносиць, буд. 5, м. Харків, 61002, код ЄДРПОУ40108599), Ліквідаційної комісії Шевченківського РВ ГУМВС України в Харківській області (вул. Леніна, буд.31, Шевченкове, Шевченківський район, Харківська область,63601, визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення середнього заробітку за час затримки виплат при звільненні та моральної шкоди

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_2, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною, в якій просив суд: визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Харківській області (правонаступника Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області) та Шевченківського відділу поліції Куп`янського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Харківській області і щодо відмови ОСОБА_2 проведення розрахунку відпрацьованого надурочного робочого часу та виплатити грошову компенсацію за понаднормовий робочий час за період з 10.04.2013 по 10.04.2017 року, нарахувати та виплатити компенсацію за невідбуту частину відпустки за 2016 рік в кількості 20 днів, нарахувати та виплатити компенсацію за роботу в умовах режимних обмежень, що пов`язана з роботою з документами, які становлять державну таємницю за період з 20.11.2012 по 30.05.2017 р.р., зобов`язати Головне управління Національної поліції в Харківській області надати до суду завірені належним чином копії розрахункових листів щодо нарахування та утримання заробітної плати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 у період з 10.04.2013 по 31.05.2017 р., зобов`язати Куп`янський відділ поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області надати до суду всі документи щодо здійснення чергувань за період з 10.04.201 по 10.04.2017 р. колишнім працівником Шевченківського ВП Куп`янського ВП ГУНП в Харківській області ОСОБА_2, зобов`язати Куп`янський відділ поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області надати до суду довідку про кількість днів невідбутої відпустки за 2016 рік ОСОБА_2, зобов`язати Головне управління Національної поліції в Харківській області провести нарахування та виплату позивачу компенсацію за відпрацьований надурочний та понаднормовий час з 10.04.2013 по 10.04.2017 рр. з відрахуванням необхідних податків та зборів, зобов`язати Головне управління Національної поліції в Харківській області провести нарахування та виплату позивачу компенсацію за невідбуту частину відпустки за 2016 рік з відрахуванням необхідних податків та зборів, зобов`язати Головне управління Національної поліції в Харківській області провести нарахування та виплату позивачу компенсацію за роботу з документами, які становлять державну таємницю за період з 20.11.2012 по 30.05.2017 рр. з відрахуванням необхідних податків та зборів, стягнути з Головного управління Національної поліції в Харківській області на користь позивача середній заробіток за весь час затримки при звільненні, зобов`язати Головне управління Національної поліції в Харківській області відшкодувати позивачу спричинену моральну шкоду в розмірі 50 000 грн.

В судове засідання позивач не прибув, але наддав до суду клопотання, в якому позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні протии позову заперечував та просивв задоволенні позовних вимог відмовити, обгрунтування надано у відзиві на позовну заяву.

Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника відповідача, проаналізувавши докази у їх сукупності, вважає, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

ОСОБА_2 перебував на службі в поліції на посаді старшого слідчого слідчого відділення Шевченківського відділення поліції Куп'янського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області та був звільнений зі служби 31.05.2017р. наказом ГУНП в Харківській області від 30.05.2017р. № 312 о/с за п. 7 ч. 1 ст. 77 (за власним бажанням) Закону України «Про Національну поліцію».

В ГУНП в Харківській області позивач проходив службу з 07.11.2015р. по 31.05.2017 р. До 07.11.2015р. позивач проходив службу в Шевченківському РВ ГУМВС України в Харківській області.

Суд вказує, що згідно із п. 20 розділу І Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженого наказом МВС України від 06.04.2016 № 260 (далі - Порядок №260), за виконання службових обов'язків понад установлений службовий час, у вихідні, святкові та неробочі дні грошове забезпечення поліцейським додатково не виплачується. Поліцейським, які виконували службові обов'язки у вихідні, святкові та неробочі дні, крім поліцейських, які працюють у змінному режимі, відповідний час для відпочинку (у порядку компенсації) надається протягом двох наступних місяців.

Відповідно до п. 11 Порядку № 260 поліцейським, які виконують службові обов'язки в нічний час, виплачується доплата за службу в нічний час. Облік фактичного часу служби в нічний час для нарахування доплати здійснюється шляхом оформлення довідки обліку несення поліцейськими служби в нічний час за формою, визначеною у додатку 1 до цих Порядку та умов. Годинна ставка обчислюється шляхом ділення місячного посадового окладу на кількість годин фактичного часу служби з урахуванням норми тривалості службового часу за відповідний місяць при 40-годинному робочому тижні. У грудні 2016 року від керівництва Шевченківського ВП Куп'янського ВП ГУНП в Харківській області до УФЗБО надійшла довідка для нарахування доплати у нічний час за листопад 2016 року. Згідно зазначеної довідки в грудні 2016 року позивачу була виплачена доплата за роботу в нічний час (54 год.) у сумі 268 грн. 47 коп.

Відповідно до п. 8 розділу 3 Порядку №260 за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до чинного законодавства.

Стосовно виплати надбавки за роботу в умовах режимних обмежень необхідно зазначити, що відповідно до пунктів 1, 5 Положення про види, розміри і порядок надання компенсації громадянам у зв'язку з роботою, яка передбачає доступ до державної таємниці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.06.1994 № 414, Положення визначає види, розміри і порядок надання компенсації працівникам органів законодавчої, виконавчої та судової влади, органів прокуратури, інших органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, які за умовами своєї професійної діяльності постійно працюють з відомостями, що становлять державну таємницю (далі - особи, які працюють в умовах режимних обмежень). Такими, що постійно працюють з відомостями, що становлять державну таємницю, вважаються особи, які за своїми функціональними обов'язками або на час виконання робіт згідно з укладеними договорами займаються розробленням, виготовленням, обліком,

зберіганням, використанням документів, виробів та інших матеріальних носіїв державної таємниці, приймають рішення з цих питань або здійснюють постійний контроль за станом захисту державної таємниці.

Згідно із п. 7 розділу II Порядку № 260 поліцейським, які проходять службу в умовах режимних обмежень та за своїми функціональними обоє 'язками постійно працюють з відомостями, що становлять державну таємницю (займаються розробленням, виготовленням, обліком, зберіганням, використанням документів, виробів та інших матеріальних носіїв секретної інформації, приймають рішення з цих питань або здійснюють постійний контроль за станом охорони державної таємниці (далі - поліцейські, які проходять службу в умовах режимних обмежень)), установлюється надбавка до посадових окладів залежно від ступеня секретності інформації.

Установлення поліцейським надбавки за службу в умовах режимних обмежень здійснюється наказом керівника органу (міжрегіонального органу) поліції на підставі мотивованих рапортів керівників структурних або відокремлених підрозділів органу поліції, погоджених з режимно-секретним підрозділом цього органу, за умови їх призначення на посаду, яку включено до номенклатури посад відповідного органу поліції, перебування на яких потребує оформлення допуску та надання доступу до державної таємниці, надання йому доступу до державної таємниці та постійної роботи із секретною інформацією або її носіями.

Судом встановлено, що згідно з листом Управління режиму та захисту інформації ГУНП в Харківській області від 04.01.2018 до ОСОБА_3 в Харківській області мотивований рапорт щодо встановлення надбавки за роботу в умовах режимних обмежень ОСОБА_2 не надходив, через що останньому надбавка за службу в умовах режимних обмежень не встановлювалась.

Стосовно заявленої позовної вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнення суд зазначає наступне.

Матеріалами справи підтверджено, що грошове забезпечення за травень 2017 року було виплачене позивачу 31.05.2017р. (в день звільнення). Компенсація за невикористану в 2017 році відпустку та одноразова грошова допомога при звільненні були виплачені позивачу 29.06.2017 р.

Відповідно до частини першої ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Згідно частини першої ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Проаналізувавши наведені норми матеріального права можна дійти висновку, що відповідальність передбачену частиною першою статті 117 КЗпП України щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні несе роботодавець у разі затримки розрахунку при звільненні працівника та за умови невиплати з його вини у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, належних працівникові від роботодавця сум.

Відповідно до ст. 102 Закону України "Про Національну поліцію" пенсійне забезпечення поліцейських та виплата одноразової грошової допомоги після звільнення їх зі служби в поліції здійснюються в порядку та на умовах, визначених Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

З аналізу вказаної норми випливає, що виплата одноразової грошової допомоги проводиться після звільнення.

Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам., які мають право на пенсію за цим Законом та звільняються зі служби за станом здоров'я, працівникам міліції (особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), які на момент опублікування Закону України "Про Національну поліцію" проходили службу в органах внутрішніх справ, мали календарну вислугу не менше п'яти років і до 7 листопада 2015 року були звільнені із служби в органах внутрішніх справ незалежно від підстав звільнення та продовжили роботу в Міністерстві внутрішніх справ або Національній поліції (їхніх територіальних органах, закладах і установах) на посадах, що заміщуються державними службовцями відповідно до Закону України "Про державну службу", а в навчальних, медичних закладах та науково-дослідних установах - на будь-яких посадах, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Згідно з ч. 4 ст. 9 цього Закону виплата зазначеної в частинах першій та другій цієї статті одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється Міністерством оборони України, Міністерством внутрішніх справ України, Національною поліцією, Державною службою спеціального зв'язку та захисту інформації України, центральними органами виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах цивільного захисту, транспорту, виконання кримінальних покарань, пожежної і техногенної безпеки, єдину державну податкову політику, іншими утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями та правоохоронними органами, за рахунок коштів Державного бюджету України, передбачених на їх утримання.

Пунктом 14 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 року № 393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей" передбачено, що одноразова та щорічна грошова допомога, передбачена пунктами 10 і 11 цієї постанови, виплачується Міністерством оборони, Міністерством надзвичайних ситуацій, Міністерством внутрішніх справ, Національною поліцією, Міністерством транспорту та зв'язку, Державною податковою адміністрацією, Державною прикордонною службою, Державною службою спеціального зв'язку та захисту інформації, Державною кримінально-виконавчою службою, Службою безпеки, Службою зовнішньої розвідки, Державною інспекцією техногенної безпеки, Державною службою з надзвичайних ситуацій та Управлінням державної охорони за рахунок коштів, виділених у державному бюджеті для їх утримання (за винятком випадків, передбачених абзацом другим цього пункту).

Проаналізувавши наведені приписи законодавства, суд дійшов висновку, що виплата поліцейським одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби проводиться Національною поліцією України після звільнення особи зі служби та не входить до повноважень Головного управління Національної поліції в Харківській області.

При цьому діюче законодавство не містить приписів щодо обов'язкової сплати вказаної допомоги у день звільнення особи зі служби.

Враховуючи, що приписами ст. 102 Закону України "Про Національну поліцію" передбачено виплату одноразової грошової допомоги після звільнення зі служби, та обов'язок щодо сплати такої допомоги покладений не на ГУ НП в Харківській області, а на Національну поліцію України, яка не є роботодавцем позивача, наслідки передбачені ст.117 КЗпП України до відповідача у справі застосуванню не підлягають.

Разом з тим необхідно зазначити, що відповідно до статті 116 КЗпП України, якщо працівник в день звільнення не працював, то суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Позивач в день звільнення не працював, не виконував свої службові обов'язки. Вимоги про розрахунок позивач до ГУНП в Харківській області не пред'являв. Отже і з цих підстав наслідки передбачені ст.117 КЗпП України до відповідача у справі застосуванню не підлягають.

Зазначене свідчить, що позовні вимоги позивача щодо стягнення з ГУНП в Харківській області середнього заробітку за час затримки виплати одноразової грошової допомоги після звільнення не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.

Стосовно позовної вимоги про зобов'язаня ГУНП в Харківській області відшкодувати спричинену моральну шкоду в розмірі 50000 гривень суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю відповідно до ст. 1167 ЦК України відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди. Шкода - це зменшення або знищення майнових чи немайнових благ, що охороняються законом. Протиправною - є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків. Причинний зв'язок як елемент цивільного правопорушення виражає зв'язок протиправної поведінки та шкоди, що настала, при якому протиправність є причиною, а шкода - наслідком.

При цьому в деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

Отже, позивач повинен довести не тільки протиправність поведінки відповідача, а й наявність самої моральної шкоди та причинний зв'язок між поведінкою відповідача та заподіяною шкодою.

Аналогічна позиція викладена у пункті 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» в якому зазначено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Позивач обмежився лише загальними посиланнями на бездіяльність ГУНП в Харківській області та завданням такою бездіяльністю моральної шкоди, не довівши ні факту наявності такої шкоди, ні в чому вона полягає у відповідності до статті 23 ЦК України, ким та в якій мірі вона була завдана, наявність причинного зв'язку між протиправною бездіяльністю та можливим завданням такої шкоди.

Відповідно до ст.55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб даних органів.

Статтею 56 Конституції України проголошено право кожного на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно ст.1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Умовою застосування судом цивільно-правової відповідальності за вказаною правовою нормою, є встановлення факту неправомірності рішення, дії чи бездіяльності службової або посадової особи зазначених органів.

Право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, передбачено законодавцем у ст. 23 ЦК України.

Згідно зазначеної норми права моральна шкода полягає, зокрема у душевних стражданнях, яких особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вона є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості.

Як роз'яснено в п.п. З, 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", з наступними змінами, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Позивачем, на думку суду, не надано обґрунтування заявленого ним розміру моральної шкоди саме у сумі 50000,00 грн.

Таким чином, суд приходить до висновку, вимоги позивача, не обґрунтовані, безпідставні, а тому є такими, що задоволенню не підлягають.

Суд зазначає, що згідно з вимогами ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів влад них повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень тау спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, протягом розумного строку.

Статтею 6 Кодексу адміністративного судочинства визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Таким чином, проаналізувавши наведене, суд вважає за необхідне вказати, що позовні вимоги є не обґрунтованими, не підтверджені нормативно та документально, а тому є такими, що не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 243, 244, 245, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі безпосередньо до Харківського апеляційного адміністративного суду апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду у відповідності до ст. 295 цього Кодексу.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Рішення у повному обсязі виготовлено 02 серпня 2018 року.

Суддя Зінченко А.В.