Постанова № 75645236, 01.08.2018, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №294/174/18 Головуючий у 1-й інст. Мандро О. В.

Категорія 39 Доповідач Миніч Т. І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 серпня 2018 року Апеляційний суд Житомирської області у складі:

головуючого – судді: Миніч Т.І.

суддів: Павицької Т.М.,

ОСОБА_1

секретаря

судового засідання ОСОБА_2

з участю представників сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Житомирі апеляційну скаргу Бердичівської місцевої прокуратури Житомирської області в інтересах держави в особі Чуднівської районної державної адміністрації, Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області

на рішення Чуднівського районного суду Житомирської області від 12 березня 2018 року під головуванням судді Мандро О.В.

у цивільній справі №294/174/18 за позовом ОСОБА_3 до Красногірської сільської ради Чуднівського району Житомирської області про визнання права власності на земельну частку (пай) в порядку спадкування, -

в с т а н о в и в:

У лютому 2018 року ОСОБА_3 через свого представника звернулась до суду з позовом. Просила визнати за нею право власності на спадкове майно - земельну частку (пай) члена КСП «Комунар» с.Красногірка Чуднівського району Житомирської області розміром 2,92га. умовних кадастрових гектарів, яка розташована на території Красногірської сільської ради Чуднівського району Житомирської області та належала її чоловіку ОСОБА_4, померлому 17.09.1993 року. В обґрунтування заявлених вимог зазначала, що після смерті її чоловіка залишилось вказане спадкове майно. За життя ОСОБА_4 був членом КСП «Комунар» с.Красногірка Чуднівського району Житомирської області, але помилково не був внесений до списку осіб, які мали право на земельну частку (пай). Зазначала, що є єдиним спадкоємцем, інші спадкоємці відсутні. У зв’язку з відсутністю правовстановлюючого документа на спадкове майно змушена була звернутись до суду з цим позовом, оскільки в нотаріальному порядку не може оформити спадкові права після смерті чоловіка.

Рішенням Чуднівського районного суду Житомирської області від 12 березня 2018 року позовні вимоги задоволено. Визнано за ОСОБА_3 право власності на земельну частку (пай) члена КСП «Комунар» с.Красногірка Чуднівського району Житомирської області розміром 2,92 умовних кадастрових гектарів, яка розташована на території Красногірської сільської ради Чуднівського району Житомирської області в порядку спадкування за законом після смерті її чоловіка ОСОБА_4, який помер 17 вересня 1993 року.

У поданій апеляційній скарзі Бердичівська місцева прокуратура Житомирської області, яка діє в інтересах держави в особі Чуднівської районної державної адміністрації та Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з’ясування всіх обставин у справі, просить зазначене рішення суду скасувати та ухвалити нове - про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Зокрема зазначає, що позивачем суду не надано належних та допустимих доказів того, що її чоловік був членом КСП «Комунар», не надано Державного акта на право колективної власності на землю, статуту підприємства, які б підтверджували порядок вступу до підприємства та припинення членства в ньому. Також позивачем не надано доказів, що ОСОБА_4 залишився членом підприємства на час проведення розпаювання і видачі сертифікатів та за життя вчиняв будь-які дії, направлені на включення його до списку, доданого до Державного акта на право колективної власності на землю. Вважає, що судом першої інстанції не взято до уваги, що КСП «Комунар» отримало Державний акт на право колективної власності на землю серії І-ЖТ №000101 з додатком - списком громадян–членів колективного сільськогосподарського кооперативу або товариства 30.01.1996 року, тобто майже через три роки після смерті ОСОБА_4 Отже, померлий у вказаному списку не міг значитися, а тому підстав для задоволення позову про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування за позивачкою не було. Окрім того, судом першої інстанції не враховано роз’яснення абз.4 п.24 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 16.04.2004 року «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» та не залучено до участі у справі Чуднівську районну державну адміністрацію та правонаступників КСП «Комунар». Також зазначає, що позивачем пропущено строк позовної давності, оскільки на пред’явлення позову поширюється встановлений ст.71 Цивільного кодексу Української (на час виникнення спірних правовідносин) трирічний строк позовної давності. Право на звернення до суду з позовом у позивача виникло ще в 1993 році після смерті чоловіка, а тому трирічний строк позовної давності давно минув.

Розглянувши справу в межах доводів, викладених в апеляційній скарзі, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що чоловік позивачки ОСОБА_4 помер 17.09.1993 року, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії ІІ-ТП №408571 від 19.09.1993 року.

В обгрунтування заявлених в цій справі вимог позивачка посилалася на те, що її чоловік, як член КСП «Комунар» с.Красногірка Чуднівського району Житомирської області, за життя мав право на земельну частку (пай) розміром 2,92 умовних кадастрових гектари, розташовану на території Красногірської сільської ради Чуднівського району Житомирської області.

Визнаючи за ОСОБА_3 право власності на вказане вище спадкове майно в порядку спадкування, суд першої інстанції виходив з того, що визнання позову відповідачем в порядку вимог ч.4 ст. 206 ЦПК України не суперечить закону і не порушує прав, свобод та інтересів сторін чи інших осіб.

Проте, з такими висновками суду погодитись не можливо, оскільки вони є передчасними та суперечать обставинам справи.

Так, відповідно до п.2 Указу Президента України №720/95 від 08.08.1995 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям», право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до Державного акта на право колективної власності на землю.

Зі змісту наведеного вбачається, що особа набуває право на земельну частку (пай) у разі, якщо на момент одержання колективним сільськогосподарським підприємством акта на право колективної власності на землю вона працювала в цьому підприємстві і була його членом.

Всупереч зазначеному, судом першої інстанції не з'ясовано, а позивачем не надано належних і допустимих доказів про те, що її померлий чоловік залишився членом КСП «Комунар» на час проведення розпаювання і видачі сертифікатів.

Як визначено п.6 Листа-роз'яснення Верховного Суду України від 29.10.2008 №19-3767/0/8-08, при розгляді справ про визнання права на земельну частку (пай) судам необхідно:

а) перевіряти наявність підстав, передбачених Указом Президента України від 8 серпня 1995 р. №720/95 «Про порядок паювання земель переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам, організаціям», відповідно до п.2 якого право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства (далі - КСП), сільсько-господарського кооперативу (далі-СК), сільськогосподарського акціонерного товариства (далі - САТ), в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються його членами відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю. При цьому слід мати на увазі, що трудова книжка свідчить не про членство в КСП, СК чи САТ, а про наявність трудових відносин з ними;

б) досліджувати статут підприємства, оскільки відповідно до ст.4 Закону України від 14 лютого 1992 р. №2114-XII «Про колективне сільськогосподарське підприємство» підприємство діє на основі статуту, в якому вказується порядок вступу до підприємства і припинення членства в ньому, принципи формування спільної власності та права членів щодо неї;

в) з'ясовувати, коли було видано державний акт на право колективної власності на землю, оскільки член КСП, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта (п.24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року N7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ»).

Однак, зазначені вище обставини не були встановлені судом першої інстанції під час ухвалення оскаржуваного рішення.

Крім того, відповідно до ч.1 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Згідно з ч.4 ст.122 ЗК України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або користування для всіх потреб.

Статтею 84 ЗК України визначено, що право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Відповідно до Положення про головне управління Держгеокадастру у Житомирській області, затвердженого наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 17.11.2016 року №308, розпоряджатися землями сільськогосподарського призначення державної власності на території Житомирської області уповноважено Головне управління.

Положеннями ст.ст.3, 5 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» визначені повноваження сільських, селищних, міських рад та районних державних адміністрацій щодо виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв). Так підставами для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації. При цьому сільські, селищні, міські ради приймають рішення щодо виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) у межах населених пунктів, а районні державні адміністрації - за межами населених пунктів.

В даному випадку з матеріалів справи вбачається, що спірна земельна ділянка орієнтовною площею 2,26 га. розташована за межами населеного пункту. Проте позов пред»явлений до Красногірської сільської ради Чуднівського району Житомирської області, яка не є належним відповідачем у спірних правовідносинах, оскільки до вирішення питання про визнання права на спадкове майно позивачу належить довести право самого спадкодавця на це майно. В спірних правовідносинах зачіпаються права інших осіб, які до участі у справі не залучені.

Відповідно до абзацу 4 п.24 постанови Пленуму Верховного суду України №7 від 16.04.2004 року «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», позови громадян, пов'язані з паюванням земель можуть бути предметом розгляду судів. Проте, відповідачами в таких справах є КСП, сільськогосподарські кооперативи, районна державна адміністрація, яка затверджувала розмір паю, вирішувала питання про видачу сертифіката, а також виконавчий орган чи орган місцевого самоврядування, що має вирішувати питання про виділення земельної частки (паю) в натурі, тощо.

Відповідно до ч.4 ст.12 ЦПК України суд роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Разом з тим, при вирішенні спору суд першої інстанції у порушення вимог ст.ст. 12, 206 ЦПК України, не сприяв повному та всебічному з'ясуванню обставин справи, зокрема не визначився з характером спірних правовідносин та з належним колом відповідачів, розглянувши справу за участю неналежного відповідача. При цьому не роз'яснив позивачу необхідність залучити до участі у справі Чуднівську районну державну адміністрацію та правонаступників КСП «Комунар», оскільки прийняте рішення безпосередньо стосується їх прав та обов'язків із вказаних вище підстав.

Отже, суд першої інстанції при розгляді справи допустив порушення норм процесуального права, що призвело до помилкового вирішення спору, рішення суду з урахуванням положень ст. 376 ЦПК підлягає обов'язковому скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст.258,259,367,374,376,381-384 ЦПК України, суд,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Бердичівської місцевої прокуратури Житомирської області в інтересах держави в особі Чуднівської районної державної адміністрації, Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області задоволити.

Рішення Чуднівського районного суду Житомирської області від 12 березня 2018 року скасувати, ухваливши нове рішення.

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_3 до Красногірської сільської ради Чуднівського району Житомирської області про визнання права власності на земельну частку (пай) в порядку спадкування.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Бердичівської місцевої прокуратури Житомирської області 1346,60 грн. понесених судових витрат.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Головуючий: Судді:

Повний текст постанови складений 02.08.2018 року.