Постанова № 75644718, 30.07.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий І інстанції: Котеньов О.Г.

30 липня 2018 р. м. ХарківСправа № 820/179/18Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Старостіна В.В.

суддів: Бегунца А.О. , Рєзнікової С.С.

за участю секретаря судового засідання Машури Г.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 31.05.2018 по справі № 820/179/18

за позовом ОСОБА_9

до Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області третя особа Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області

про скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

15.01.2018, позивач, ОСОБА_9 звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області, третя особа - Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області, в якому просила суд:

- скасувати рішення УГІРФО УМВС України в Донецькій області від 2009 року про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянці Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач звернувся до Головного управління Державної міграційної служби у Харківській області щодо обміну посвідки на постійне місце проживання, проте ГУ ДМС у Харківській області надало відмову у формі листа № 04/1-4-921 від 21.12.2017, посилаючись на скасування дозволу на імміграцію в України гр. ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2 рішенням УГІРФО ГУМВС України в Донецькій області від 2009. Позивач вважає зазначене рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 31.05.2018 позовні вимоги задоволено.

Скасовано рішення УГІРФО УМВС України в Донецькій області від 2009 року про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянці Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_9 (ОСОБА_9 (АДРЕСА_1,61171, код НОМЕР_1, ІНФОРМАЦІЯ_1).

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області (вул. Георгієвська, буд. 30-а,м. Маріуполь, Донецька область,87515, код ЄДРПОУ 37841728) на користь ОСОБА_9 (АДРЕСА_1, 61171, код НОМЕР_1) судовий збір у сумі 704 (сімсот чотири) грн 80 коп.

Не погодившись з вказаним рішенням, відповідачем, Головним управлінням Державної міграційної служби України в Донецькій області, подано апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення норм матеріального та процесуального права та невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 31.05.2018 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В судове засідання сторони не з'явились, про день, час та місце судового засідання були повідомлені своєчасно та належним чином.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України, неявка сторін або інших учасникв справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що громадянка В'єтнаму ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, документована посвідкою на постійне проживання в Україні серії НОМЕР_2 від 19.03.2004 року, яка видана ВГІРФО УМВС України в Донецькій області.

Листом ГУ ДМС у Харківській області від 21.12.2017 року № 04/1-4-921 позивачу повідомлено, що згідно з обліком ГУ ДМС у Харківській області значиться громадянка СРВ ОСОБА_9, якій рішенням ВГІРФО ГУДМС України в Донецькій області скасовано дозвіл на імміграцію в Україну та посвідка на постійне проживання в Україні серії НОМЕР_2 від 19.03.2004 визнана недіючою.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не надано доказів правомірності прийняття рішення 2009 року про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянці В’єтнаму ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступого.

Правовідносини між позивачем та міграційними органами України на момент звернення позивача за отриманням дозволу на імміграцію та надання компетентним органом такого дозволу з видачею посвідки на проживання в Україні регулювалися Законом України "Про правовий статус іноземців" № 3929-ХІІ від 04.12.1994 року, а також Законом України "Про імміграцію" № 2491-ІІІ від 07.06.2001 року.

Відповідно до ч.ч.2-4 ст.3 Закону України "Про правовий статус іноземців" іноземець може отримати дозвіл на імміграцію та іммігрувати на постійне проживання, якщо він: - має в Україні законне джерело існування; - перебуває у близьких родинних відносинах (батько, мати, діти, брат, сестра, подружжя, дід, баба, онуки) з громадянами України; - перебуває на утриманні громадянина України; - має на своєму утриманні громадянина України; - в інших передбачених законами України випадках.

Іноземці, які іммігрували на постійне проживання або для тимчасового працевлаштування, отримують посвідки відповідно на постійне або тимчасове проживання.

Порядок видачі дозволу на імміграцію, а також посвідки на постійне або тимчасове проживання та вирішення інших питань, пов'язаних з імміграцією іноземців, визначається Законом України про імміграцію.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про імміграцію" імміграція - це прибуття в Україну чи залишення в Україні у встановленому законом порядку іноземців та осіб без громадянства на постійне проживання; посвідка на постійне проживання - документ, що підтверджує право іноземця чи особи без громадянства на постійне проживання в Україні.

Згідно зі ст. 12 Закону України "Про імміграцію" дозвіл на імміграцію може бути скасовано, якщо: 1) з'ясується, що його надано на підставі свідомо неправдивих відомостей, підроблених документів чи документів, що втратили чинність; 2) іммігранта засуджено в Україні до позбавлення волі на строк більше одного року і вирок суду набрав законної сили; 3) дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні; 4) це є необхідним для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України; 5) іммігрант порушив законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства; 6) в інших випадках, передбачених законами України.

Матеріалами справи встановлено, що ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 05.02.2018 витребувано у Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області належним чином завірену копію Рішення УГІРФО ГУМВС України в Донецькій області від 2009 року про скасування дозволу на імміграцію в України громадянці Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1

Проте, як вбачається з відзиву на адміністративний позов Головного управління Державної міграційної служби в Донецькій області від 02.03.2017 року, у зв'язку з захопленням незаконним угрупуванням "ДНР" будівлі Управління ДАІ УМВС України в Донецькій області, в якому орендоване приміщення для ГУ ДМС України в Донецькій області, у зв'язку з чим в період проведення АТО на території міста Донецька доступ до всіх архівних документів та особових справ втрачено.

У розпорядженні ГУ ДМС України в Донецькій області є лише електронний обліковий документ, який містить відомості про те, що позивачу у 2009 році УГІРФО УМВС України в Донецькій області скасовано дозвіл на імміграцію в Україну, та посвідка на постійне проживання в Україні серії НОМЕР_2 від 19.03.2004 признана недійсною і підлягає вилученню. Зазначена інформація не містить обставин та підстав для прийняття рішення УГІРФО УМВС в Донецькій області відносно позивача, а лише визначає факт його наявності.

Також представником відповідача зазначено, що на теперішній час ГУ ДМС України в Донецькій області не має можливості надіслати до Харківського окружного адміністративного суду рішення ВГІРФО УМВС України в Донецькій області про дозволу на імміграцію від 2009 року громадянці В'єтнаму ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, однак проти наявності вказаного рішення не заперечував.

Колегія суддів зазначає, що станом на момент прийняття рішення про надання дозволу на імміграцію ВГІРФО УМВС України в Донецькій області як уповноважений державний орган, перевіряв надані позивачем документи та будь-яких порушень законодавства не встановив, у тому числі не було встановлено і подання недостовірних даних, у зв'язку із чим позивача було документовано посвідкою на постійне проживання.

Керуючись принципом верховенства права, гарантованим ст.8 Конституції України та ст.6 КАС України, суд на підставі ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосовує практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до п.58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України" (Заява N 4909/04, 10 лютого 2010 року) Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29).

Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), N 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Європейський суд з прав людини у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії" (рішення від 21 січня 1999 року) постановив, що хоча стаття 6 Конвенції і гарантує право на справедливий судовий розгляд, вона все-таки не встановлює жодних правил щодо прийнятності доказів або порядку їх оцінки. Тому встановлення таких правил взагалі є предметом, що регулюється національним законом і національними судами.

У ході розгляду зазначеної справи в суді першої та апеляційної інстанціях, відповідачем не надано доказів правомірності прийняття рішення 2009 року про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянці В'єтнаму ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що ненадання відповідачем копії оскаржуваного рішення у зв'язку із його втратою чи неможливістю надання не може бути самостійною підставою для визнання такого рішення правомірним, оскільки у межах спірних правовідносин порушено права позивача. Відсутність існування рішення про скасування дозволу на імміграцію у фізичній формі не нівелює негативних наслідків, що настали для позивача.

спврнСтаттею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За приписами ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції в повному обсязі досліджено положення нормативних актів, що регулюють питаня спірні питання та дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Згідно із ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визначе, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та працесуального права.

Таким чином, колегія суддів, переглянувши рішення суду першої інстанції, дійшла висновку, що при прийнятті рішення, суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права

Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 243, 250, 310, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 31.05.2018 по справі № 820/179/18 залишити без змін

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

.

Головуючий суддя В.В. СтаростінСудді А.О. Бегунц С.С. Резнікова Повний текст постанови складено 01.08.2018.