Постанова № 75644695, 31.07.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий І інстанції: Заічко О.В.

31 липня 2018 р. Справа № 820/2477/18

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Мельнікової Л.В.

суддів - Донець Л.О. , Бенедик А.П.

за участю секретаря судового засідання - Багмет А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду у місті Харкові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04 травня 2018 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Харківського приміського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання виконати певні дії, -

В с т а н о в и л а:

04 квітня 2018 року позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, яким просить визнати протиправною бездіяльність відповідача Харківського приміського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (подалі - Харківське приміське ОУПФУ, пенсійний орган), яка полягає в непроведені перерахунку його пенсії за матеріалами пенсійної справи фактично на підставі ч. 3 ст. 59 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (подалі - Закон № 796-XII) у відповідності до Порядку обчислення пенсії особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 року № 1210, у редакції постанови КМУ від 15.11.2017 року № 851 «Про внесення змін до Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (подалі - Порядок), з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року; зобов'язати відповідача перерахувати та виплатити пенсію з 01 жовтня 2017 року, на підставі ч. 3 ст. 53 Закону № 796-XII та Порядку з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року. Позивач також просить звернути виконання судового рішення в межах суми стягнення за один місяць до негайного виконання.

Позивач зазначає, що неодноразово виявляв бажання отримувати належну пенсію в максимальному розмірі, втім, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, внаслідок такої бездіяльності, грубо порушив його конституційні права на соціальний захист в порядку та розмірі, визначеному законом, так як розмір його державної пенсії, якщо б відповідач виконав пункт 2 постанови Кабінету Міністрів України № 851 від 01 жовтня 2017 року, повинен бу бути значно збільшений, внаслідок якого, він не отримує суттєву частину належної йому пенсії.

Крім того, не проведення відповідачем перерахунку пенсії за матеріалами пенсійної справи є протиправним, так як текст постанови КМУ, як нормативно-правового акту, є обов'язковим для виконання відповідачем.

Заперечуючи проти вимог ОСОБА_3 пенсійний орган зазначає, що право на перерахунок пенсії з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, закріплене у ч. 3 ст. 59 Закону № 796-XII, та п. 9-1 Порядку виникає саме у військовослужбовців, які під час проходження дійсної строкової служби, брали участь в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 04 травня 2018 року (повний текст судового рішення виготовлений 04 травня 2018 року) у задоволенні вимог ОСОБА_3 відмовлено.

Судове рішення вмотивовано тим, що позивач не звертався до пенсійного органу із заявою про проведення перерахунку його пенсії. Законом України від 03 жовтня 2017 року № 2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» (подалі - Закон № 2148-VIII) розширено перелік категорій осіб, на які розповсюджується положення ст. 59 Закону № 796-XII, але при цьому незмінною залишилась умова щодо проходження такими особами дійсної строкової служби у відповідний період.

Позивач брав участь у спеціальних зборах з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у період з 30 травня 1986 року по 01 грудня 1986 року, перебуваючи з 08 вересня 1978 року по 01 квітня 1988 року у трудових відносинах з Харківським державним приладобудівним заводом ім. Т.Г. Шевченка.

Не погоджуючись із судовим рішенням, в апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить його скасувати та постановити нове, яким визнати протиправною бездіяльність пенсійного органу, яке при нарахуванні та виплаті належних йому державних пенсій, як інваліду 2 групи, учаснику ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи 1986 року, обмежує його конституційне право на отримання державного соціального забезпечення виключно останніми по часу прийняття нормативно-правовими актами, без врахування всіх наявних з моменту виконання ним робіт у зоні відчуження Чорнобильської катастрофи правовстановлюючих актів, що призвело до отримання ним цих державних пенсій в неповному обсязі, та зобов'язати відповідача провести з 01 жовтня 2017 року перерахунок належної йому державної пенсії, виходячи з усіх нормативно-правових актів, на які він має конституційне право, в тому числі з Закону України від 01 липня 1992 року № 2532-XII «Про внесення змін і доповнень до Закону № 796-XII, Закону України від 17 червня 1993 року № 3285-12 «Про внесення змін до статей 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та постанов Кабінету Міністрів України, без додаткових звернень, на найбільш вигідних умовах. Просить допустити рішення до негайного виконання у межах суми стягнення за один місяць та зобов'язати пенсійний орган подати звіт про виконання судового рішення.

Скаржник зазначає, що суд замість розгляду позовних вимог, заявлених в адміністративному позові, розглядав інше питання, чим порушив, як імператив п. 2 ст. 9 КАС України, відповідно до якого суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог, так і вимоги статей 245 та 246 КАС України, якими визначені повноваження суду та зміст рішення суду.

Заявлена ним вимога цілком базується на головному конституційному обов'язку відповідача в утвердженні і забезпеченні прав і свобод людини.

У відзиві на апеляційну скаргу пенсійний орган зазначає, що право на можливе обчислення пенсії з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня відповідного року першочергово закріплюється Законом, а механізм реалізації відповідним порядком. Оскільки позивач під час участі в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС не проходив дійсної військової служби, підстави для проведення перерахунку його пенсії відсутні. Також пенсійний орган зазначає, що позивач не звертався до нього з відповідною заявою про проведення перерахунку пенсії.

Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, колегія суддів погоджується з висновком суду, з таких підстав.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 1 Закону № 796-XII цей Закон спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв'язання пов'язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території; громадян, які постраждали внаслідок інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та розв'язання пов'язаних з цим проблем медичного і соціального характеру.

Статтею 5 Закону СРСР від 12 жовтня 1967 року «Про загальний військовий обов'язок» визначалось, що військова служба складається з дійсної військової служби і служби в запасі Збройних Сил СРСР.

Учасники справи не спростовують ту обставину, що позивач ОСОБА_2 проходів дійсну військову службу у лавах Радянської армії у період часу з 23 травня 1976 року по 09 червня 1978 року.

Судом також установлено, що позивач має статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, є інвалідом ІІ групи, перебуває на обліку в пенсійному органі як отримувач пенсії по інвалідності на умовах, встановлених Законом № 796-XII, у період часу з 30 травня 1986 року по 01 грудня 1986 року приймав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Погоджуючись із висновком суду першої інстанції щодо необґрунтованості позовних вимог ОСОБА_2, колегія суддів зазначає, що за приписами ст. 10 Закону № 796-XII учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців*, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.

* Тут і надалі до військовослужбовців належать: особи офіцерського складу, прапорщики, мічмани, військовослужбовці надстрокової служби, військовозобов'язані, призвані на військові збори, військовослужбовці-жінки, а також сержанти (старшини), солдати (матроси), які перебувають (перебували) на дійсній строковій службі у збройних силах, керівний і оперативний склад органів Комітету державної безпеки, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, а також інших військових формувань.

Отже, до категорії військовослужбовців статтею 10 Закону № 796-XII віднесені, зокрема, сержанти (старшини), солдати (матроси), які перебувають (перебували) на дійсній строковій службі у збройних силах і військовозобов'язані, призвані на військові збори.

Статтею 71 Закону № 796-XII установлено, що дія положень цього Закону не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону.

Стаття 59 Закону № 796-XII стосується виключно військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи.

Визначені у цій статті умови та підстави призначення пенсії по інвалідності відповідній категорії осіб у Законі Закону № 796-XII від 01 липня 1992 року № 2532-12 у редакціях: законів України «Про внесення змін до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 05 жовтня 2006 року № 231-V (діяла до 01 жовтня 2017 року) та «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03 жовтня 2017 року № 2148-VIII (діє з 01 жовтня 2017 року) не змінювалися.

Частиною третьою ст. 59 Закону № 796-XII у редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 05 жовтня 2006 року № 231-V було визначено, що особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок чого стали інвалідами, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням цих осіб з п'ятикратного розміру заробітної плати, що був встановлений на час їхнього перебування в зоні відчуження.

Отже, ч. 3 ст. 59 Закону № 796-XII у редакції, чинній до 01 жовтня 2017 року, було визначено одну категорію осіб, які мали право на обчислення пенсії з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, а саме: особи, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок чого стали інвалідами.

Водночас, ч. 3 ст. 59 Закону № 796-XII у редакції, чинній з 01 жовтня 2017 року, передбачено, що особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням таких осіб - з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої Законом на 1 січня відповідного року.

Таким чином, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» розширено перелік категорій осіб, на яких вказана норма розповсюджується, а саме: осіб, які брали участь у інших ядерних аваріях та випробуваннях, а також осіб, які брали участь у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї.

Враховуючи вищезазначене, ч. 23 ст. 59 Закону № 796-XII передбачає, що її дія (право на обчислення пенсії по інвалідності за особливою процедурою) поширюється на осіб, які відповідають наступним критеріям:

1) особа брала участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, або

2) особа брала участь у ліквідації наслідків інших ядерних аварій та випробувань, або

3) особа брала участь у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї.

Таке право виникає у зазначених осіб лише за наявності у сукупності трьох умов (розширене тлумачення зазначеної статті без внесення змін до ч. 3 ст. 59 Закону № 796-XII не допускається):

1) особа має статус особи з інвалідністю;

2) особа отримала статус особи з інвалідність виключно внаслідок участі у ліквідації відповідних наслідків та у військових навчаннях;

3) особа брала участь у ліквідації відповідних наслідків та військових навчаннях лише під час проходження дійсної строкової служби.

Таким чином, ч. 3 ст. 59 Закону № 796-XII не містить норм, які можуть викликати неоднозначність у її застосуванні.

Згідно із статтею 62 Закону № 796-XII роз'яснення порядку застосування цього Закону провадиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов'язковими для виконання міністерствами та іншими центральними та місцевими органами виконавчої влади, всіма суб'єктами господарювання, незалежно від їх відомчої підпорядкованості та форм власності.

Постановою Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2017 року № 851 затверджені зміни, що вносяться до Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1210, а саме - Порядок доповнений п. 9-1 такого змісту:

« 9-1. За бажанням осіб, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби та внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, за формулою: &? ; &?о;.

Таким чином, законодавець передбачив, що за бажанням певної категорії осіб, а саме: особа має статус особи з інвалідністю; особа отримала статус особи з інвалідність виключно внаслідок участі у ліквідації відповідних наслідків та у військових навчаннях; особа брала участь у ліквідації відповідних наслідків та військових навчаннях лише під час проходження дійсної строкової служби, у пенсійного органу є підстави для проведення перерахунку пенсії цих осіб, з її обчисленням з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.

Вищенаведене узгоджується із правовим висновком, викладеним Верховним Судом в ухвалах від 08 травня 2018 року по справі № 820/1148/18 (провадження Пз/9901/33/18), від 21 травня 2018 року по справі № 816/1159/18 (провадження № Пз/9901/37/18).

Згідно ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Таким чином, оскільки позивач ОСОБА_2, приймаючи участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, не проходив дійсну строку військову службу, підстави для проведення перерахунку його пенсії, встановлені ч. 3 ст. 59 Закону № 796-XII, п. 9-1 Порядку, відсутні.

Згідно ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Відповідно до частини першої статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

Також колегія суддів зазначає, що частиною 1 ст. 44 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з наступними змінами та доповненнями (далі - Закон № 1058-IV в редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин між сторонами у справі) встановлено, що заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Відповідно до п. 1.5 розділу I «Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії» Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (далі - Порядок в редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин), - заява &?д; &?ї;, про перерахунок пенсії, &?н; &? ;, подається пенсіонером особисто або його законним представником до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії, &lо; &?у;.

Пунктом 4.1 розділу IV «Приймання, оформлення і розгляд документів» Порядку установлено, що орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 2).

Заяви про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії й поновлення виплати раніше призначеної пенсії приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів.

Заяви осіб про призначення, перерахунок, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший реєструються в журналі реєстрації рішень органу, що призначає пенсію. Особі або посадовій особі органом, що призначає пенсію, видається розписка із зазначенням дати прийняття заяви, а також переліку одержаних і відсутніх документів, які необхідно подати у тримісячний строк з дня прийняття заяви. Копія розписки зберігається в пенсійній справі.

Частиною 5 ст. 45 Закону 1058-IV визначено, що документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

За повідомленням пенсійного органу позивач із заявою про перерахунок пенсії (додаток 2 до Порядку) особисто або через представника не звертався і пенсійним органом відповідне рішення (частина 5 ст. 45 Закону 1058-IV) про перерахунок пенсії або про відмову в перерахунку пенсії позивача не приймалось.

Доводи апеляційної скарги означене твердження відповідача не спростовують.

Відповідно до приписів ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За правовим висновком Верховного Суду, що викладений в постанові від 19.04.2018 року у справі № 601/198/16, - підставою для вчинення дій, спрямованих на призначення пенсії &? ; &?р;, є відповідна заява особи та додані до неї необхідні документи, подані уповноваженому органу ПФУ в установленому порядку.

Колегія суддів зазначає, що зміни, внесені в редакцію ч. 3 ст. 59 № 796-XII та відповідно в Порядок не передбачають проведення перерахунку пенсії на підставі документів, що маються в пенсійній справі, оскільки про своє бажання проводити обчислення пенсії з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, пенсіонер повинен повідомити пенсійний орган.

Колегія суддів зауважує, що Конституційний Суд України в Рішенні від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011 зазначив, що одним із визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.

З урахуванням такого елемента принципу верховенства права, як пропорційності (розмірності) Конституційний Суд України зазначив, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними, а оскільки держава зобов'язана регулювати економічні процеси, встановлювати й застосовувати справедливі та ефективні форми перерозподілу суспільного доходу з метою забезпечення добробуту всіх громадян, то механізм реалізації цих прав може бути змінений державною, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження справедливого балансу між інтересами окремих осіб і інтересами всього суспільства.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 25 січня 2012 року № 1-11/2012 принцип законності під час вирішення справ про соціальний захист громадян передбачає застосування судами законів України, а також нормативно-правових актів відповідних органів державної влади, виданих на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, в тому числі нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, виданих у межах його компетенції, на основі і на виконання Бюджетного кодексу України, закону про Державний бюджет України на відповідний рік та інших законів України.

За приписами частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Принцип збалансованості інтересів людини з інтересами суспільства сформульовано й у наступній практиці Європейського Суду з прав людини. Так, у справі «Сорінг проти Сполученого Королівства» у рішенні від 07 липня 1989 року Суд зазначив, що Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року «спрямована на пошук справедливого співвідношення між потребами, пов'язаними з інтересами суспільства в цілому, і вимогами захисту основних прав людини». У рішенні від 17 жовтня 1986 року у справі «Ріс проти Сполученого Королівства» цей Суд зазначив, що, з'ясовуючи, чи існує позитивне зобов'язання стосовно людини, «належить врахувати справедливий баланс, який має бути встановлений між інтересами всього суспільства й інтересами окремої людини».

За наведених обставин колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення &lP; &gP; суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 316 КАС України).

Згідно із ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1 ст. 308). Суд не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 2 ст. 308).

Колегія суддів не вбачає підстав для застосування положень ч. 2 ст. 308 КАС України.

Крім того, колегія суддів зазначає, що за приписами ч. 5 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги та підстави позову, що не були заявлені в суді першої інстанції.

Підстави, передбачені ст. 139 КАС України, для розподілу судових витрат відсутні.

На підставі наведеного, керуючись статтями 292, 293, 308, 310, 313, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04 травня 2018 року, - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя (підпис)Л.В. МельніковаСудді(підпис) (підпис) Л.О. Донець А.П. Бенедик Постанова складена і підписана 31 липня 2018 року.