Постанова № 75643863, 31.07.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/24600/15 Суддя (судді) першої інстанції: Добрівська Н.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2018 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Безименної Н.В.

суддів Аліменка В.О. та Кучми А.Ю.

за участю секретаря судового засідання Цюпка Б.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м.Києві на рішення Окружного адміністративного суду м.Києва від 30 березня 2018 року (повний текст складено 30 березня 2018 року) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м.Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

в с т а н о в и л а:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом до ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м.Києві, в якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення від 15 червня 2015 року №3185-17.

Рішенням Окружного адміністративного суду м.Києва від 30 березня 2018 року адміністративний позов задоволено повністю, скасовано податкове повідомлення-рішення від 15 червня 2015 року №3185-17, яким ОСОБА_2 визначено суму податкового зобов'язання за платежем «податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичною особою, яка є власником об'єктів житлової нерухомості» у сумі 513,39 грн.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі. На думку апелянта, рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального права, що призвело до невірного вирішення справи по суті. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що спірне податкове повідомлення-рішення було сформовано в автоматичному режимі за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо об'єктів житлової нерухомості, право власності яких зареєстровано на фізичну особу ОСОБА_2 відповідно до норм податкового законодавства.

Позивач відзив на апеляційну скаргу не подавав. В суді першої інстанції позиція позивача обґрунтовувалась тим, що податкове повідомлення-рішення від 15 червня 2015 року №3185-17 винесено відповідачем без урахування того, що об'єкт житлової нерухомості , квартира за адресою АДРЕСА_1 загальною площею 176,20 кв.м. перебуває у власності в рівних частках у ОСОБА_2 та ОСОБА_3 по ? частині у кожного, тобто по 88,10 кв.м. та без застосування положень пп.265.4.1 п.265.4 ст.265 ПК України.

Сторони у судове засідання не з'явились. Про день, час та місце судового розгляду справи повідомлені належним чином.

Враховуючи, що відповідно до ч.2 ст.313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, колегія суддів визнала можливим проводити розгляд апеляційної скарги за відсутності сторін.

Згідно з ч.4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Статтею 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, позивач є власником ? частки квартири за адресою АДРЕСА_1 загальною площею 176,20 кв.м., складається з трьох жилих кімнат, житловою площею 41,90 кв.м., та підсобних приміщень, що підтверджується договором купівлі-продажу квартири від 31 жовтня 2011 року, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шандибою Л.І., зареєстрованим в реєстрі за №3298 (а.с.16), витягом про державну реєстрацію прав №32037896 від 11 листопада 2011 року (а.с.15) та витягом з Державного реєстру правочинів №10581121 від 31 жовтня 2011 року (а.с.18).

15 червня 2015 року відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №3185-17, яким ОСОБА_2 визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості у розмірі 513,39 грн.

Позивач звернувся до ГУ ДФС у м.Києві зі скаргою від 14 липня 2015 року (а.с.19) на вказане податкове повідомлення-рішення, за наслідком розгляду якої рішенням ГУ ДФС у м.Києві від 14 вересня 2015 року №2696/0/26-15-10-08-16 (а.с.23) податкове повідомлення-рішення від 15 червня 2015 року №3185-17 залишено без змін, а скаргу - без задоволення.

За наслідком звернення позивача зі скаргою від 28 вересня 2015 року (а.с.26) на вказане податкове повідомлення рішення до Державної фіскальної служби України, рішенням від 08 жовтня 2015 року №9399/0/99-99-10-01-03-14 (а.с.30) податкове повідомлення-рішення від 15 червня 2015 року №3185-17 залишено без змін, а скаргу - без задоволення.

Вважаючи наведене податкове повідомлення-рішення протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку про їх обґрунтованість, оскільки місцеві ради не приймали і не могли прийняти та офіційно оприлюднити до 15 липня 2013 року рішення про встановлення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, а тому норми щодо його сплати можуть бути застосовані не раніше 2015 року.

За наслідками перегляду постанови суду першої інстанції в порядку апеляційного провадження колегія суддів доходить наступних висновків.

Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, Податковим кодексом України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

В силу вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст.67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Наказом Міністерства доходів і зборів України від 25 квітня 2014 року №263, затверджено Узагальнюючу податкову консультацію щодо оподаткування податком на нерухоме майно, що відмінне від земельної ділянки, яким визначено, що обчислення сум податку для фізичних осіб за звітний 2014 рік відбудеться у 2015 році до 01 липня, а податок буде розрахований з житлової площі об'єкта житлової нерухомості, у тому числі його частки за період з 01 січня 2014 року по 31 березня 2014 року (включно), та із загальної площі об'єкта житлової нерухомості, у тому числі його частки з 01 квітня 2014 року по 31 грудня 2014 року (включно).

Згідно з пп.265.1.1 п.265.1 ст.265 ПК України (в редакції, що була чинною до 01 квітня 2014 року) платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової нерухомості.

Відповідно до пп.265.2.1 п.265.2 ст.265 ПК України об'єктом оподаткування є об'єкт житлової нерухомості, в тому числі його частка.

Пунктом 265.3 ст.265 ПК України передбачено, що базою оподаткування є житлова площа об'єкта житлової нерухомості, в тому числі його часток.

База оподаткування об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно.

У разі наявності у платника податку - фізичної особи більше одного об'єкта оподаткування, в тому числі різних видів (квартир, житлових будинків або квартир і житлових будинків), база оподаткування обчислюється виходячи з сумарної житлової площі таких об'єктів з урахуванням норм підпункту 265.4.1 пункту 265.4 цієї статті.

Згідно з пп.265.5.1 п.265.5 ст.265 ПК України ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, встановлюються за рішенням сільської, селищної або міської ради у відсотках до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування.

Відповідно до пп.265.5.2 п.265.5 ст.265 ПК України ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, для фізичних осіб встановлюються в таких розмірах:

а) не більше 1% - для квартири/квартир, житлова площа яких не перевищує 240 кв.м., або житлового будинку/будинків, житлова площа яких не перевищує 500 кв.м.;

б) 2,7% - для квартири/квартир, житлова площа яких перевищує 240 кв.м., або житлового будинку/будинків, житлова площа яких перевищує 500 кв.м.;

в) 1% - для різних видів об'єктів житлової нерухомості, що перебувають у власності одного платника податку, сумарна житлова площа яких не перевищує 740 кв.м.;

г) 2,7% - для різних видів об'єктів житлової нерухомості, що перебувають у власності одного платника податку, сумарна житлова площа яких перевищує 740 кв.м.

Підпунктом 265.4.1 п.265.4 ст.265 ПК України передбачено, що база оподаткування об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи - платника податку, зменшується: а) для квартири/квартир незалежно від їх кількості - на 120 кв. метрів; б) для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості - на 250 кв. метрів; в) для різних видів об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), - на 370 кв. метрів.

Таке зменшення надається один раз за кожний базовий податковий (звітний) період (рік).

Пільги із сплати податку не надаються на об'єкти оподаткування, що використовуються їх власниками з метою одержання доходів (здаються в оренду, лізинг, використовуються у підприємницькій діяльності).

Аналогічні норми містить Положення про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в м. Києві, затверджене рішенням Київської міської ради від 23 червня 2011 року №242/5629 «Про встановлення місцевих податків і зборів у м.Києві та акцизного податку».

Відповідно до п. 5.1, 5.2 ст.5 вказаного Положення ставки податку встановлюються у відсотках до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування; ставки податку для фізичних осіб встановлюються в таких розмірах: а) 1 відсоток - для квартири/квартир, загальна площа яких не перевищує 240 кв. метрів, або житлового будинку/будинків, загальна площа яких не перевищує 500 кв. метрів.

Враховуючи, що загальна площа квартири за адресою АДРЕСА_1 становить 176,20 кв.м., складається з трьох жилих кімнат, житловою площею 41,90 кв.м. та підсобних приміщень, беручи до уваги, що позивачу на праві приватної власності належить лише ? частина вказаної квартири, колегія суддів доходить висновку, що контролюючим органом не було застосовано передбачене пп.265.4.1 п.265.4 ст.265 ПК України зменшення на 120 кв.м. бази оподаткування спірного об'єкта житлової нерухомості та в частині визначення позивачу податкового зобов'язання за період січень-березень 2014 року оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Крім того, Законом України від 27 березня 2014 року №1166-VII «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» внесено зміни до ст.265 ПК України, які набули чинності з 01 квітня 2014 року, внаслідок чого базою оподаткування визначено не житлову площу об'єкта житлової нерухомості, а загальну.

Відповідно до змісту ст.265 ПК України податок на нерухоме майно є місцевим податком, особливості введення якого передбачені ст.12 ПК України.

У відповідності до п.п.8.1, 8.3 ст.8 ПК України в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори. До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

Згідно п.п.10.1, 10.2 ст.10 ПК України до місцевих податків належить податок на майно, який в силу ст.265 ПК України складається з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю. Місцеві ради обов'язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю).

Відповідно до пп.12.1.2 п.12.1 ст.12 ПК України Верховна Рада України встановлює на території України загальнодержавні податки та збори і визначає перелік місцевих податків та зборів, установлення яких належить до компетенції сільських, селищних та міських рад.

Підпунктами 12.3.1, 12.3.2 п.12.3 ст.12 ПК України визначено, що сільські, селищні, міські ради в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів. Встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом. При прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов'язково визначаються об'єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов'язкові елементи, визначенні статтею 7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом XII цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору.

Зважаючи на зміст наведених норм ПК України, встановлення податку на майно, в тому числі податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є безумовним обов'язком місцевої ради, який повинен бути виконаний шляхом прийняття відповідного рішення.

Згідно п.24 ч.1 ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: встановлення місцевих податків і зборів відповідно до Податкового кодексу України.

Підпунктом 12.3.4 п.12.3 ст.12 ПК України визначено, що рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

В силу п.12.5 ст.12 ПК України офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, який набирає чинності з урахуванням строків, передбачених підпунктом 12.3.4 цієї статті.

Вищенаведеними нормами встановлений обов'язок місцевої ради офіційно оприлюднити рішення про встановлення місцевого податку, а також наслідки несвоєчасного оприлюднення відповідного рішення. При цьому, вищезазначені норми ПК України розрізняють період офіційного оприлюднення рішення ради (це період, який передує плановому), плановий період (період, в якому планується встановити місцевий податок) і наступний період, що настає за плановим, які не можуть співпадати в часі.

Плановим періодом може бути період, який настає після періоду офіційного оприлюднення рішення ради. Разом з тим, якщо таке рішення офіційно не оприлюднено до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому підлягає застосуванню відповідний податок, таке рішення застосовується з початку наступного бюджетного періоду за тим, у якому планувалося запровадити відповідний податок.

Відповідно до п.4.1.9 п.4.1 ст.4 ПК України одним із принципів податкового законодавства України є стабільність - зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.

Згідно ст.3 Бюджетного кодексу України бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.

Таким чином, прийняття нових податків або їх зміна, практично не можуть бути визнані обов'язковими до сплати принаймні в 2014 році, адже місцеві ради не приймали і не могли прийняти та офіційно оприлюднити до 15 липня 2013 року рішення про встановлення таких податків і зборів.

Рішенням Київської міської ради від 28 січня 2015 року №58/923 «Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 23 червня 2011 року №242/5629» було затверджено в новій редакції Положення про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в м.Києві, у той же час, з урахуванням наведених нормативних приписів таке рішення не може бути застосоване до правовідносин, що мали місце у 2014 році, тобто до його прийняття.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права наведений у постанові Верховного Суду від 13 березня 2018 року у справі № 815/3882/17, який в силу вимог ч.5 ст.242 КАС України має бути врахований судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

З огляду на викладені обставини, за результатами розгляду апеляційної скарги, з урахуванням наведених норм права, колегія суддів доходить висновку, що податковим органом не враховано, що позивач є власником лише ? частини квартири за адресою АДРЕСА_1, не було застосовано передбачене пп.265.4.1 п.265.4 ст.265 ПК України зменшення об'єкта оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, з огляду на закріплений у податковому законодавстві принцип стабільності, таким чином, у відповідача були відсутні правові підстави для нарахування ОСОБА_2 податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки та для винесення податкового повідомлення-рішення від 15 червня 2015 року №3185-17, яке є протиправним та підлягає скасуванню.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, рішення суду ґрунтується на засадах верховенства права, є законним і обґрунтованим, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування.

Керуючись ст.ст.243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м.Києві - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду м.Києва від 30 березня 2018 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена, з урахуванням положень ст.329 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови виготовлено 01 серпня 2018 року.

Головуючий суддя Н.В.Безименна

Судді В.О.Аліменко

А.Ю.Кучма