Постанова № 75643618, 01.08.2018, Донецький апеляційний адміністративний суд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 серпня 2018 року справа №812/339/18

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Гаврищук Т.Г.

суддів: Блохіна А.А.

Сухарька М.Г.

за участю секретаря судового засідання Борисові А.А.

за участю сторін по справі:

позивач: Андрєєв А.М. (за довіреністю)

відповідач: Скорженко А.П. (за довіреністю)

розглянувши у відкритому судовому засідання в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на рішення Луганського окружного адміністративного (суддя - Кисельова Є.О.) від 31 травня 2018 року (повний текст складено 04 червня 2018 року у м.Сєвєродонецьк) у справі №812/339/18 за позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Луганськгаз» до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 07.07.2017 року №Ю-78-17, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 05.12.2017 року №Ю-78-17.

Рішенням Луганського окружного адміністративного від 31 травня 2018 року позов задоволено, скасовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) про зобов'язання сплатити недоїмку з єдиного внеску станом на 30.11.2017 року в сумі 204971,27 грн від 05.12.2017 року №Ю-78-17.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення яким в задоволені позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Застосування судом першої інстанції до спірних правовідносин положень Цивільного кодексу України відповідач вважає безпідставним з огляду на положення ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», якою встановлена заборона передачі свого обов'язку по сплаті єдиного внеску третім особам та визначений вичерпаний перелік обставин, коли передача свого обов'язку по сплаті єдиного внеску може відбутися.

Суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача та представника відповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, відзив на скаргу, дійшов висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що відповідачем відповідно до ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» № 2464-VI (далі № 2464-VI) було сформовано та направлено позивачеві податкову вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 05.12.2017 року № Ю-78-17 на суму недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування станом на 30.11.2017р. в розмірі 204971грн.27 коп.

Рішенням Державної фіскальної служби про результати розгляду скарги від 24.01.2018 року №2339/6/99-99-11-02-02-25 скарга позивача була залишена без задоволення.

Судом встановлено, що старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України в рамках виконавчих проваджень №33280183, №33280183 від 03.08.2016, від 20.102016 винесені постанови про арешт коштів боржника, відповідно до яких накладений арешт на кошти, що містяться на усіх відкритих рахунках, що належать боржнику: ПАТ "Луганськгаз".

Постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України 15.12.2016 знято арешт з коштів, накладений з постановами державного виконавця 03.08.2016 та 20.10.2016 ВП № 33280183.

19.09.2016 між ПАТ "Луганськгаз" (довіритель) та ТОВ "Луганськгаз Збут" (повірений) укладений договір доручення № Д-3, відповідно до пунктів 1.1., 1.2 якого повірений зобов'язується від імені, в інтересах та за рахунок довірителя виконувати грошові зобов'язання. Виконані грошові зобов'язання, вчинені повіреним на виконання цього договору, створюють, змінюють, припиняють цивільні права та обов'язки довірителя.

На виконання вказаного договору позивач видав ТОВ "Луганськгаз Збут" (повіреному) довіреність від 19.09.2016 № 103, згідно умов якої позивач уповноважує повіреного сплачувати (перераховувати) від імені ПАТ "Луганськгаз", зокрема єдиний соціальний внесок.

Додатком №1 до договору доручення № Д-3 від 19.09.2016 підтверджується, що позивач (Довіритель) доручає ТОВ "Луганськгаз Збут" здійснювати від імені і за рахунок Довірителя розрахунки (платежі) по зобов'язанням Довірителя.

На підтвердження виконання умов договору надані копії платіжних доручень про оплату ТОВ "Луганськгаз Збут" як "платником" відповідних сум єдиного внеску за імені ПАТ "Луганськгаз", про що прямо зазначено в призначенні платежу в кожному платіжному дорученні.

Листами від 08.11.2016 року № 01-02-59/1953 та від 22.11.2016 року № 01-02-59/2112 позивач довів до відома податковий орган про те, що перерахування у вересні-листопаді 2016 році єдиного соціального внеску по заробітній платі працівників було здійснено ТОВ "Луганськгаз Збут" по договору Доручення № Д-3 від 19.09.2016 р. та просило зарахувати зазначену оплату в рахунок сплати ЄСВ по ПАТ "Луганськгаз". Додатками до цих листів були копії договору доручення від 19.09.2016 року №Д-3.

Наведені обставини сторонами не оспорюються.

У відповідності до п. 1. ч. 1. статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є, зокрема, роботодавці - підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у свідоцтві про державну реєстрацію її як підприємця), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

За приписами ч. 8, ч.12 статті 9 Закону № 2464-VI платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом. Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Відповідно до вимог статті 25 Закону № 2464-VI у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Згідно пункту 1 частини 2 статті 6 Закону N 2464-VI платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Порядок обчислення і сплати єдиного внеску визначено статтею 9 Закону N 2464-VI, за приписами частини 5 якої сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів для його зарахування, крім єдиного внеску, який сплачується в іноземній валюті розташованими за межами України підприємствами, установами, організаціями (у тому числі міжнародними) за працюючих у них громадян України та громадянами України, які працюють або постійно проживають за межами України, відповідно до договорів про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - договір про добровільну участь).

Згідно до частини 7 цієї статті єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку.

Платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця(ч.8 ст.9 Закону N 2464-VI).

За приписами частини 10 статті 9 Закону N 2464-VI днем сплати єдиного внеску вважається: 1) у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів - день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів.

Відповідно до частини 12 статті 9 Закону N 2464-VI єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. За наявності у платника єдиного внеску одночасно із зобов'язаннями із сплати єдиного внеску зобов'язань із сплати податків, інших обов'язкових платежів, передбачених законом, або зобов'язань перед іншими кредиторами зобов'язання із сплати єдиного внеску виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов'язаннями, крім зобов'язань з виплати заробітної плати (доходу).

Згідно частини 4 статті 25 Закону N 2464-VI орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Відповідно до частини 6 статті 25 Закону N 2464-VI за рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.

У частині 9 статті 25 Закону №2464-VI визначено, що передача платниками єдиного внеску своїх обов'язків з його сплати третім особам заборонена, крім випадків, передбачених законодавством.

Аналіз наведених норм дозволяє дійти висновку про те, що Законом №2464-VI чітко визначено порядок сплати єдиного внеску безпосередньо платником єдиного внеску. Передача платниками єдиного внеску своїх обов'язків з його сплати третім особам заборонена, крім випадків, передбачених законодавством.

За приписами частини 8 статті 25 Закону №2464-VI у разі ліквідації юридичної особи - платника єдиного внеску або втрати платником з інших причин статусу платника єдиного внеску сума недоїмки сплачується за рахунок коштів та іншого майна платника. У такому разі відповідальними за погашення недоїмки є: ліквідаційна комісія - щодо юридичної особи - платника єдиного внеску, що ліквідується; юридична особа - щодо утворених нею філії, представництва або іншого відокремленого підрозділу - платника єдиного внеску, що ліквідується.

У разі недостатності у платника єдиного внеску коштів та іншого майна для сплати недоїмки відповідальними за її сплату є: засновники або учасники юридичної особи - платника єдиного внеску, що ліквідується, якщо згідно із законом вони несуть повну чи додаткову відповідальність за її зобов'язаннями; юридична особа - щодо утворених нею філії, представництва та іншого відокремленого підрозділу - платника єдиного внеску, що ліквідується; правонаступники юридичної особи - платника єдиного внеску, що ліквідується.

У разі злиття, приєднання, виділення, поділу, перетворення платника єдиного внеску зобов'язання із сплати недоїмки покладаються на осіб, до яких відповідно до законодавства перейшли його права та обов'язки.

Чинним законодавством накладання арешту на кошти платника єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування не визначено в якості випадку, коли допускається передача платниками єдиного внеску своїх обов'язків з його сплати третім особам.

В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження сплати позивачем єдиного внеску за спірний період.

Наявність суми недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування станом на 30.11.2017р. в розмірі 204971грн.27 коп. підтверджується інтегрованою карткою платника податку ПАТ "Луганськгаз".

Наявні копії платіжних доручень свідчать про сплату єдиного внеску за позивача ТОВ "Луганськгаз Збут", що є порушенням вимог частини 9 статті 25 Закону Україну №2461, а тому відповідачем правомірно не було зараховано сплачені суми у розрахунок сплати позивачем єдиного внеску.

З урахуванням викладеного, апеляційний суд вважає, що при направленні позивачеві спірної вимоги відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України, а тому судом першої інстанції безпідставно задоволено позов.

Застосування судом першої інстанції до спірних правовідносин положень частини 1 статті 1000 Цивільного кодексу України суд апеляційної інстанції вважає помилковим виходячи з наступного.

Згідно частини 1 статті 2 Закону № 2464-VI дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

За приписами частини 2 цієї статті виключно цим Законом визначаються, зокрема, порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску;

Відповідно до частини 4 статті 8 Закону N 2464-VI порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування визначається цим Законом, в частині адміністрування - Податковим кодексом України, та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Законом №2464 не передбачено поширення на спірні правовідносини положень ст.1000 Цивільного Кодексу України.

Крім того, відповідно до ст. 1 Цивільного кодексу України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

За приписами частини 2 цієї статті до майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.

На підставі вищенаведеного, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції постанова прийнята з порушенням норм матеріального, що є підставою для скасування постанови та прийняття нової постанови про відмову у задоволені позову.

Керуючись статтями 23, 33, 292, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 328, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на рішення Луганського окружного адміністративного від 31 травня 2018 року у справі №812/339/18 - задовольнити.

Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 31 травня 2018 року у справі №812/339/18 - скасувати.

У задоволені позовних вимог Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Луганськгаз» до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) про зобов'язання сплатити недоїмку з єдиного внеску станом на 30.11.2017 року в сумі 204971,27 грн від 05.12.2017 року №Ю-78-17 - відмовити.

Вступна та резолютивна постанови прийнята у нарадчій кімнаті та проголошена у судовому засіданні 01 серпня 2018 року.

Повне судове рішення складено 02 серпня 2018 року.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з 01 серпня 2018 року та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Т.Г. Гаврищук

Судді: А.А. Блохін

М.Г. Сухарьок