Постанова № 75643599, 01.08.2018, Донецький апеляційний адміністративний суд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 серпня 2018 року справа №805/1848/18-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

судді-доповідача Геращенка І.В., суддів Арабей Т.Г , Сухарьок М.Г.,

секретар судового засідання - Тішевський В.В.,

за участю: позивача - ОСОБА_3

представника позивача - ОСОБА_4, довіреність від 07 березня 2018 року,

представника відповідача - не зявився,

розглянув у відкритому судовому засіданні, апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 04 червня 2018 року у справі № 805/1848/18-а (головуючий 1 інстанції Христофоров А.Б., повний текст складено 04 червня 2018 року в м. Слов'янськ Донецької області) за позовом ОСОБА_3 до Бахмутського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

У березні 2018 року ОСОБА_3 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Бахмутського об'єднаного управління пенсійного фонду України Донецької області в якому з урахуванням уточнених позовних вимог просив:

- визнати протиправними дії щодо зменшення розміру пенсії;

- зобов'язання поновити та провести нарахування пенсії з 01.01.2012 року, відповідно до рішення Артемівського міськрайонного суду у справі № 2-11658/2010 від 07.09.2010 року, виходячи з прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом за відповідний період;

- зобов'язати відповідача подати звіт про виконання судового рішення (а.с. 3-7, 41-45).

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 04 червня 2018 року у задоволенні позову відмовлено (а.с. 113-117).

Позивач не погодився з вказаним рішенням та подав апеляційну скаргу в якій послався на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати рішення Донецького окружного адміністративного суду від 04 червня 2018 року та прийняти нове судове рішення про задоволення позову. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що у разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, її розмір зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.

В судовому засіданні позивач та представник позивача підтримали доводи апеляційної скарги, наполягали на її задоволенні, відповідач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Суд, заслухав суддю - доповідача, пояснення позивача та його представника, перевірив матеріали справи, обговорив доводи апеляційної скарги, встановив наступне.

Як вбачається з посвідчення від 16.05.2016 року, серії № НОМЕР_1, позивач є інвалідом ІІ групи (а.с 49).

ОСОБА_3 перебуває на обліку Бахмутського об'єднаного управління пенсійного фонду України Донецької області та отримує пенсію по інвалідності та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначену йому згідно ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастроф» № 796-XII (а.с. 54).

Відповідно до рішення Артемівського міськрайонного суду від 07.09.2010 року пенсійний фонд зобов'язано здійснити перерахунок пенсії по інвалідності з 29.06.2010 року відповідно до ст. ст. 50, 54, 67, п. 3 ст. 71 Закону № 796-XII виходячи з розміру 6 мінімальних пенсій за віком на 50% мінімальної пенсії за віком, що розраховуються залежно від розміру прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб (а.с. 50).

На звернення позивача до пенсійного фонду, листами від 27.02.2012 року № 88/р-10-01-03 року, від 10.11.2017 року № 486/Р-10-01-03, від 15.02.2018 року № 292-Р-01, від 05.03.2018 року № 203/Р-10-01-03 позивача повідомлено, що з 01.11.2011 року виплата пенсії проводиться у розмірі, визначеному постановою Кабінету Міністрів України «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок державного бюджету» від 06.07.2011 року № 745 та постановою Кабінету Міністрів України «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 23.11.2011 року № 1210 (а.с. 51-55).

Вважаючи, що відповідачем протиправно виплачується пенсія у меншому розмірі, ніж визначено рішенням суду, позивач звернувся із даним позовом.

Проаналізувавши встановлені обставини справи та норми законодавства України, які регулюють спірні правовідносини, колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Спірним питанням у даній справі є наявність або відсутність правових підстав для нарахування та виплати позивачу у період з 01.01.2012 року по 31.12.2015 року основної державної пенсії по інвалідності та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю відповідно до ст. 50, 54, 67 п. 3, 71 Закону № 796-XII у розмірі, визначеному рішенням Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 07.09.2010 року; наявності у позивача права з 01.01.2016 року на отримання відповідно до ст. 50, 54, 67 п. 3, 71 Закону № 796-XII основної державної пенсії по інвалідності у розмірі з розміру 6 мінімальних пенсій за віком на 50% мінімальної пенсії за віком, що розраховуються залежно від розміру прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб.

Відповідно до ст. 49 Закону № 796-XII пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: державної пенсії; додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Згідно із ст. 50 Закону № 796-XII у редакції, чинній на час призначення позивачу пенсії, особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, зокрема, інвалідам IIІ групи у розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до ч. 4 ст. 54 Закону № 796-XII у редакції, чинній на час призначення позивачу пенсії, в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими, зокрема, по IIІ групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком.

Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» від 14 червня 2011 року № 3491-VI (далі - Закон № 3491-VI) розділ VІІ Прикінцеві положення Закону України «Про державний бюджет України на 2011 рік» доповнено п. 4, яким встановлено, зокрема, що у 2011 році норми і положення ст. 39, 50, 51, 52, 54 Закону № 796-XII застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік (положення пункту 4 розділу VІІ визнано таким, що відповідає Конституції України (є конституційним) згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 26 грудня 2011 року N 20-рп/2011).

Тобто, Законом № 3491-VI, Кабінету Міністрів України надані повноваження встановлювати інші, ніж передбачені ст. 50, 54 Закону № 796-ХІІ, розміри державної та додаткової пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

На виконання п. 7 Закону № 3491-VI від 06.07.2011 року Кабінет Міністрів України прийняв Постанову «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету» № 745, яка набрала чинності з 23.07.2011 року, п. 1 і 3 якої визначено інші розміри основної та додаткової пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 23.11.2011 року № 1210 був затверджений Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

У подальшому, п. 3 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2012 рік» від 22 грудня 2011 року № 4282-VI (набрав чинності 01 січня 2012 року), п. 4 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» від 06 грудня 2012 року № 5515-VI (набрав чинності 01 січня 2013 року), установлено, що норми і положення ст. 50, 54 Закону № 796-ХІІ застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України у 2012 та 2013 роках виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України.

Абзацом 8 пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України № 3-рп/2012 від 25.01.2012 року визначено, що нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, якими регулюються бюджетні відносини, зокрема питання соціального захисту за рахунок коштів Державного бюджету України, є складовою бюджетного законодавства відповідно до пункту 5 частини першої статті 4 Бюджетного кодексу України. Отже, суди загальної юрисдикції України під час вирішення справ щодо соціального захисту прав громадян повинні застосовувати нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, прийняті на підставі і на виконання Бюджетного кодексу України, інших законів України, в тому числі закону про Державний бюджет України на відповідний рік.

З аналізу вказаних норм та роз'яснень Конституційного Суду України вбачається, що в період з 23.07.2011 року по 31.12.2013 року визначення порядку та розмірів виплат вказаним категоріям громадян делеговано Кабінету Міністрів України.

01.01.2015 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» від 28 грудня 2014 року № 79-VIII, п. 63 якого, зокрема розділ VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України доповнено п. 26, яким установлено, що норми і положення, зокрема, ст. 50, 54 Закону № 796-ХІІ застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Відтак, враховуючи наведене, починаючи з 01.11.2011 року по 31.12.2013 року та з 01.01.2015 року відповідач здійснюючи нарахування та виплату позивачу основної державної пенсії по інвалідності та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю у вказаний період, у розмірі визначеному постановами Кабінету Міністрів України діяв правомірно.

Суд звертає увагу, що Європейський суд з прав людини вже неодноразово зазначав, що законодавчі норми щодо пенсійного забезпечення можуть змінюватися, а відповідне судове рішення не може бути гарантією проти таких змін у майбутньому (зокрема, у рішеннях у справах «Arras та інші проти Італії», «Сухобоков проти Росії»).

У абзаці 10 п. 2.1 Рішення від 26 грудня 2011 року №1-42/2011 Конституційний Суд України відзначив, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства.

Відтак, доводи позивача що відповідач протиправно припинив йому виплату пенсії у розмірі встановленому судовим рішенням, не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства України, правових висновках Конституційного Суду України, Європейського суду з прав людини та є безпідставними.

З 01.01.2014 року Законом України від 16.01.2014 року № 719-VII «Про Державний бюджет України на 2014 рік» (далі - Закон № 719-VII) не було передбачено жодних змін чи обмежень для застосування розмірів основної та додаткової пенсій, встановлених ст. 50, 54 Закону № 796-ХІІ. Чинним залишався й Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 року № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Порядок).

Тобто, враховуючи принцип пріоритетності Закону № 796-ХІІ над підзаконним нормативно-правовим актом - Порядком, з 01.01.2014 року нарахування та виплата основної та щомісячної додаткової пенсій за шкоду, заподіяну здоров'ю, повинно було здійснюватись у розмірі та на підставі ст. 50, 54 Закону № 796-ХІІ.

Законом України від 31.07.2014 року № 1622-VII «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік», який набрав чинності 03 серпня 2014 року, розділ Прикінцеві положення Закону № 719-VII доповнено пунктом 67, яким, зокрема, встановлено, що норми і положення ст. 20-23, 30, 31, 37, 39, 48, 50-52, 54 Закону № 796-ХІІ застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету ПФУ на 2014 рік.

Таким чином, з 03.08.2014 року Законом № 719-VII, Кабінету Міністрів України надані повноваження встановлювати інші, ніж передбачені ст. 50, 54 Закону № 796-ХІІ, розміри державної та додаткової пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Оскільки на цей час був також чинний Порядок, яким визначено механізм обчислення пенсій, щодо яких виник спір, то за загальним правилом дії норм права у часі, оскільки Закон № 719-VII в редакції Закону № 1622-VII був прийнятий пізніше Закону № 796-ХІІ, то саме положення Закону № 719-VII та Порядку підлягають пріоритетному застосуванню до спірних відносин з 03.08.2014 року.

Отже, в період з 01.01.2014 по 02.08.2014 року відповідач повинен був нараховувати та виплачувати пенсію позивачу в розмірі, визначеному ст. 50, 54 Закону № 796-ХІІ, а не Порядком.

Така правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права висловлена у постанові Верховного Суду України від 26.04.2016 року (справа № 285/4300/14-а), Постанові Верховного суду від 21.02 2018 року (справа№ 619/2262/17).

Разом з тим, позовні вимоги представника позивача ОСОБА_4 стосувалися визнання неправомірних дій відповідача щодо зменшення розміру пенсії та зобов'язання поновити виплату пенсії позивачу за постановою Артемівського міськрайонного суду в справі 2-11628/2010 від 07 вересня 2010 року, виходячи з прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом за відповідний період та провести нарахування і виплату пенсії за вказаним судовим рішенням, що унеможливлює визнати дії відповідача неправомірними та зобов'язати провести перерахунок та сплату пенсії позивачу за вказаний період у розмірі, визначеному ст. ст. 50, 54 Закону № 796-XII.

Щодо доводу апелянта про застосування п. 7 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність деяких законодавчих актів України» від 28.12.2014 року № 76-VIII, то він не стосується спірних правовідносин.

Вимоги апелянта про зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення вирішується у разі задоволення позовних вимог відносно органу владних повноважень.

Відповідно до положень частини 1 статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, оскільки суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 243, 244, 250, 310, 313, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 04 червня 2018 року у справі № 805/1848/18-а за позовом ОСОБА_3 до Бахмутського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про зобов'язання вчинити певні дії - залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 04 червня 2018 року у справі № 805/1848/18-а - залишити без змін.

Повний текст постанови складений 03 серпня 2018 року.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верхового Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.В. Геращенко

Судді Т.Г. Арабей

М.Г. Сухарьок