Постанова № 75643507, 01.08.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 серпня 2018 рокуЛьвів№ 876/5666/18

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді Шавеля Р.М.,

суддів Улицького В.З. та Гулида Р.М.,

з участю секретаря судового засідання - Герман О.В.,

а також сторін (їх представників):

від позивача - ОСОБА_1;

від відповідача - Рожнятовський А.М.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 08.06.2018р. в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправним повідомлення та повернення без прийняття до виконання виконавчого листа, стягнення моральної (немайнової) шкоди (суддя суду І інстанції: Скільський І.І., час та місце ухвалення рішення суду І інстанції: 08 год. 57 хв. 08.06.2018р., м.Івано-Франківськ),-

В С Т А Н О В И В:

03.05.2018р. позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправним повідомлення державного виконавця № 9788-33-18/21 від 17.04.2018р. та повернення йому без прийняття до виконання виконавчого листа № 2а-4069/10/0970 про накладення штрафу на керівника Департаменту будівництва, житлово-комунального господарства, містобудування та архітектури Івано-Франківської обласної державної адміністрації /ОДА/ Ілійчука В.В.; зобов'язати відповідача виплатити на його користь завдану моральну шкоду в розмірі 4 (чотири) середньомісячних заробітних плат (а.с.5-9).

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 08.06.2018р. заявлений позов задоволено частково; визнано протиправними повідомлення № 9788-33-18/21 від 17.04.2018р. старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень /ВПВР/ Департаменту державної виконавчої служби /ДВС/ Міністерства юстиції /МЮ/ України та повернення без прийняття до виконання виконавчого листа № 2а-4069/10/0970 про накладення штрафу на керівника Департаменту будівництва, житлово-комунального господарства, містобудування та архітектури Івано-Франківської ОДА Ілійчука В.В.; стягнуто з Департаменту ДВС МЮ України моральну шкоду в розмірі 1 (один) прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 1762 грн. на користь позивача; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено (а.с.148-158).

Не погодившись із винесеним судом рішенням, його оскаржив відповідач Департамент ДВС МЮ України, який покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що в кінцевому підсумку призвело до невірного вирішення спору, просить рішення суду скасувати в частині задоволених вимог та прийняти нову постанову, якою у задоволенні заявленого позову відмовити (а.с.167-170).

Свої апеляційні вимоги обґрунтовує тим, що чинним законодавством встановлено обов'язковою вимогою під час примусового виконання рішень органами ДВС наявність заходів примусового виконання рішень, які передбачені та встановлені Законом України «Про виконавче провадження». Вказаний Закон не передбачає застосування таких заходів примусового виконання рішення, які зазначені у спірному виконавчому документі, а саме: «накласти штраф». Таким чином, дії державного виконавця щодо винесення повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання є законними.

Також пред'являючи вимоги про стягнення з відповідача моральної шкоди, позивач не надав належних та допустимих доказів на обґрунтування наявності цієї шкоди та її розміру. Звідси, ОСОБА_1 не доведено факту заподіяння моральних та фізичних страждань, спричинених відповідачем, а тому є відсутніми підстави для задоволення позову в цій частині.

Інший учасник справи не подав до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, визначеного в ухвалі про відкриття апеляційного провадження.

Заслухавши суддю-доповідача по справі, представника відповідача на підтримання поданої скарги, заперечення позивача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Як достовірно встановлено судом першої інстанції, 24.11.2014р. Львівським апеляційним адміністративним судом винесено ухвалу в адміністративній справі № 4069/10/0979 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління регіонального розвитку та будівництва Івано-Франківської ОДА, Івано-Франківської ОДА, третя особа без самостійних вимог на предмет спору державний реєстратор Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, про визнання незаконними дій та бездіяльності відповідачів, зобов'язання до вчинення дій та стягнення коштів, якою накладено на керівника Департаменту будівництва, житлово-комунального господарства, містобудування та архітектури Івано-Франківської ОДА, відповідального за виконання постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.03.2013р. в справі № 2а-4069/10/0970, штраф у розмірі 12180 грн. (а.с.134-135).

16.12.2014р. Івано-Франківським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист № 2а-4069/10/0970 (а.с.52-53).

16.12.2015р. позивач звернувся до Міністра юстиції України із заявою про визначення підвідомчості та прийняття до примусового виконання виконавчого листа, виданого Івано-Франківським окружним адміністративним судом в адміністративній справі № 2а-4069/10/0970, про накладення штрафу на керівника Департаменту будівництва, житлово-комунального господарства, містобудування та архітектури Івано-Франківської ОДА в розмірі 12180 грн. (а.с.26).

25.12.2015р. за наслідками розгляду вказаної заяви ОСОБА_1 старшим державним виконавцем ВПВР Департаменту ДВС МЮ України Кушнір Л.В. винесено постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження ВП № 4973647.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02.11.2016р. у справі № 809/31/16, що набрала законної сили, позов ОСОБА_1 до Департаменту ДВС МЮ України про визнання незаконною та скасування постанови від 25.12.2015р. у ВП № 49732647 задоволено, визнано протиправною та скасовано постанову державного виконавця ВПВР Департаменту ДВС МЮ України ВП № 49732647 від 25.12.2015р. про відмову у відкритті виконавчого провадження.

23.08.2017р. позивач направив до Управління ДВС Головного управління юстиції в Івано-Франківській обл. для виконання виконавчий лист № 2а-4069/10/0970 про накладення штрафу на керівника Департаменту будівництва, житлово-комунального господарства, містобудування та архітектури Івано-Франківської ОДА Ілійчука В.В. (а.с.121).

23.08.2017р. за наслідками розгляду вказаної заяви ОСОБА_1 головним державним виконавцем ВПВС управління ДВС Головного управління юстиції в Івано-Франківській обл. винесено повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання (а.с.126).

07.09.2017р. позивач скерував до Департаменту ДВС МЮ України на виконання виконавчий лист № 2а-4069/10/0970 про накладення штрафу на керівника Департаменту будівництва, житлово-комунального господарства, містобудування та архітектури Івано-Франківської ОДА Ілійчука В.В., виданого Івано-Франківським окружним адміністративним судом 10.08.2017р. (а.с.87).

За наслідками розгляду вказаної заяви ОСОБА_1 старшим державним виконавцем ВПВР Департаменту ДВС МЮ України Бурлою В.Е. винесено 19.09.2017р. повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання (а.с.93-94).

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02.11.2017р. в справі № 809/1341/17 позов ОСОБА_1 до Департаменту ДВС МЮ України про визнання дій незаконними та спонукання до вчинення певних дій задоволено, визнано незаконним повідомлення державного виконавця Департаменту ДВС МЮ України від 19.09.2017р. про повернення виконавчого листа № 2а-4069/10/0970 без виконання та зобов'язано Департамент ДВС МЮ України прийняти до виконання у встановленому законом порядку виконавчий лист № 2а-4069/10/0970 про накладення штрафу на керівника Департаменту будівництва, житлово-комунального господарства, містобудування та архітектури Івано-Франківської ОДА Ілійчука В.В. (а.с.113-115).

Відповідно до довідки Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22.03.2018р. згідно постанови апеляційного суду вищевказана постанова набрала законної сили 13.02.2018р. (зворот а.с.115).

При цьому апеляційним судом зазначено, що боржником згідно виконавчого листа № 2а-4069/10/0970, виданого 10.08.2017р., є керівник Департаменту будівництва, житлово-комунального господарства, містобудування та архітектури Івано-Франківської ОДА, тобто, посадова особа структурного підрозділу Івано-Франківської ОДА. Враховуючи приписи п.4 Інструкції з організації примусового виконання рішень, виконавчий лист № 2а-4069/10/0970 підвідомчий Департаменту ДВС МЮ України як органу, який повинен виконувати вказаний виконавчий документ.

24.03.2018р. позивач направив до Департаменту ДВС МЮ України на виконання виконавчий лист № 2а-4069/10/0970 про накладення штрафу на керівника Департаменту будівництва, житлово-комунального господарства, містобудування та архітектури Івано-Франківської ОДА Ілійчука В.В., виданого Івано-Франківським окружним адміністративним судом 10.08.2017р. (а.с.79).

17.04.2018р. за наслідками розгляду заяви позивача від 24.03.2018р. старшим державним виконавцем ВПВР Департаменту ДВС МЮ України Башіловим В.О. винесено повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання; підставою для винесення такого повідомлення вказано п.7 ч.4 ст.4 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки нормами чинного законодавства встановлено обов'язковою вимогою при примусовому виконанні рішень органами ДВС наявність заходів примусового виконання рішень, які передбачені та встановлені Законом. Закон не передбачає застосування заходів примусового виконання рішення, який зазначено у виконавчому документі, а саме: «накласти штраф» (а.с.83).

При вирішенні наведеного спору колегія суддів враховує наступне.

Розглядувані правовідносини регулюються приписами Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, діючій на момент виникнення спірних правовідносин).

Зокрема, відповідно до ст.1 вказаного Закону виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Стаття 3 вказаного Закону визначає перелік виконавчих документів, на підставі яких відповідно до цього Закону рішення підлягають примусовому виконанню. До нього віднесені, зокрема, виконавчі листи та накази, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України (п.1 ч.1).

Відповідно до п.2 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затв. наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02.04.2012р. (в редакції, діючій на момент виникнення спірних правовідносин), примусове виконання рішень, передбачених статтею 3 Закону України «Про виконавче провадження», здійснюють державні виконавці та приватні виконавці (крім рішень, передбачених частиною другою статті 5 Закону) (далі - виконавці).

Пунктом 3 цієї Інструкції встановлено, що органами державної виконавчої служби є, зокрема, Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, до якого входить відділ примусового виконання рішень.

Згідно ст.10 Закону України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.18 цього Закону виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Згідно з п.1 ч.1 ст.26 вказаного Закону виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

На виконання даних норм законодавства, позивач звернувся із заявою до Департаменту ДВС МЮ України про примусове виконання виконавчого листа № 2а-4069/10/0970, виданого Івано-Франківським окружним адміністративним судом 10.08.2017р.

Відповідно до ч.3 ст.373 КАС України, виконавчий лист, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами. Виконавчий лист, ухвала мають відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом.

Частиною 1 ст.4 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено вимоги до виконавчого документа. Так, у виконавчому документі зазначаються: назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім'я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); строк пред'явлення рішення до виконання.

Згідно з ч.3 ст.4 наведеного Закону виконавчий документ підписується уповноваженою посадовою особою із зазначенням її прізвища та ініціалів і скріплюється печаткою.

Частиною 4 ст.4 вказаного Закону встановлено підстави, за наявності яких виконавчий документ повертається стягувачу органом ДВС, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, зокрема, якщо виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень (п.7).

Наведені приписи п.7 ч.4 ст.4 Закону України «Про виконавче провадження» слугували підставою для винесення відповідачем 17.04.2017 повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання.

Разом з тим, як вірно зазначив суд першої інстанції, таке повідомлення не ґрунтується на вимогах закону.

Зокрема, із змісту виконавчого листа № 2а-4069/10/0970, виданого 10.08.2017р., яким накладено на керівника Департаменту будівництва, житлово-комунального господарства, містобудування та архітектури Івано-Франківської ОДА, відповідального за виконання постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.03.2013р. в справі № 2а-4069/10/0970, штраф у розмірі 12180 грн., вбачається, що він відповідає вимогам ст.4 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки в ньому відображені всі необхідні реквізити для його виконання.

Наведений виконавчий лист виданий в адміністративній справі № 2а-4069/10/0970 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту будівництва, житлово-комунального господарства, містобудування та архітектури Івано-Франківської ОДА про зобов'язання вчинити певні дії.

Ухвала, на підставі якої було видано виконавчий лист №2а-4069/10/0970, винесена апеляційним судом 24.11.2014р. на підставі вимог ст.267 КАС України (в редакції, чинній на час прийняття ухвали апеляційним судом), яка регулює порядок здійснення судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах.

Так, відповідно до положень ч.2 ст.267 КАС України (в редакції, чинній на час прийняття ухвали апеляційним судом) за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання постанови суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штраф у розмірі від десяти до тридцяти мінімальних заробітних плат.

Ухвала суду про накладення штрафу, що набрала законної сили, направляється для виконання до державної виконавчої служби (ч.7 ст.267 КАС України).

Саме на виконання вказаної ухвали ОСОБА_1 видано виконавчий лист, де відтворено резолютивну частину ухвали апеляційного суду, зокрема зазначено, накласти на керівника Департаменту будівництва, житлово-комунального господарства, містобудування та архітектури Івано-Франківської ОДА, відповідального за виконання постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.03.2013р. у справі №2а-4069/10/0970, штраф у розмірі 12180 грн.

Щодо відсутності у виконавчому документі заходів примусового характеру, що виключає здійснення виконавчого провадження, колегія суддів виходить з того, що відповідно до п.7 ч.4 ст.4 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, зокрема, якщо виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень.

Разом з тим, ухвалою від 24.11.2014р. накладено на керівника Департаменту будівництва, житлово-комунального господарства, містобудування та архітектури Івано-Франківської ОДА, відповідального за виконання постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.03.2013р. у справі № 2а-4069/10/0970, штраф у розмірі 12180 грн.

Зі змісту ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 24.11.2014р. у справі № 2а-4069/10/0970 та виданого на її виконання виконавчого листа випливає, що накладення штрафу в даному випадку є рішенням про примусове стягнення грошових коштів. Одночасно, обов'язок відповідача щодо виконання ухвали суду, на підставі якої видано виконавчий лист, чітко визначено ч.7 ст.267 КАС України (в редакції, чинній на час прийняття ухвали апеляційним судом).

Звідси, висновки відповідача про відсутність заходів примусового характеру в рішенні (ухвалі) суду та виконавчому листі є помилковими, оскільки в резолютивній частині ухвали чітко зазначено спосіб примусового виконання - накладення штрафу та визначено його розмір.

Окрім цього, іншого органу, окрім органу ДВС, який би мав повноваження виконувати зазначене рішення (ухвалу) суду, нормами Закону України «Про виконавче провадження», самим рішенням (ухвалою) суду, не визначено. Відтак, примусове виконання наведеної ухвали на підставі виконавчого листа № 2а-4069/10/0970, виданого 10.08.2017р., покладається саме на орган ДВС.

Отже, посилання відповідача у повідомленні № 9788-33-18/21 від 17.04.2018р. про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання на те, що цей виконавчий лист не передбачає застосування заходів примусового виконання рішення, є безпідставним.

Таким чином, після повторного звернення позивача 24.03.2018р. до ВПВР Департаменту ДВС МЮ України із заявою про примусове виконання виконавчого листа № 2а-4069/10/0970, виданого Івано-Франківським окружним адміністративним судом 10.08.2017р., який відповідає вимогам ст.4 Закону України «Про виконавче провадження», а також із врахуванням вищеперерахованих судових рішень, державний виконавець протиправно, із порушенням вимог закону, повернув виконавчий документ стягувачу без прийняття до виконання.

Окрім цього, в частині позовних вимог про відшкодування моральної шкоди колегія суддів враховує, що відповідно до ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Згідно роз'яснень, які містяться в постанові Пленуму ВС України № 4 від 31.03.1995р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб (п.3 постанови).

Оскільки під час розгляду справи позивачем представлені належні докази заподіяння йому неправомірними та винними діями відповідача шкоди, що є необхідною умовою відшкодування моральної шкоди, тому в цій частині позовні вимоги вірно задоволені судом частково, а саме у розмірі одного прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1762 грн.).

При визначенні розміру моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню, судом першої інстанції підставно враховані ступінь і характер моральних страждань позивача, внаслідок порушення його права як стягувача на одержання винагороди, втрати ним нормальних життєвих зв'язків і необхідності додаткових зусиль для організації свого життя, а також ступінь вини відповідача.

При цьому, визначаючи розмір моральної шкоди, у відповідності до вимог абз.1 п.9 постанови Пленуму ВС України № 4 від 31.03.1995р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», суд першої інстанції виходив із засад розумності, виваженості та справедливості, а тому обгрунтовано задовольнив розглядувані вимоги частково, при цьому вирішив стягнути на користь ОСОБА_1 з відповідача моральну шкоду у розмірі 1 (один) прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що станом на час розгляду даної адміністративної справи, становить 1762 грн.

Інші висновки рішення суду першої інстанції колегія суддів вважає підставними і обґрунтованими, оскільки такі відповідають вимогам законодавства, діючого на момент виникнення спірних відносин.

Доводи апелянта в іншій частині на правомірність прийнятого рішення не впливають та висновків суду не спростовують.

Із урахуванням наведеного, суд першої інстанції дійшов послідовного та вірного висновку про те, що заявлений позов підлягає до часткового задоволення, при цьому належить визнати протиправними повідомлення старшого державного виконавця ВПВР Департаменту ДВС МЮ України № 9788-33-18/21 від 17.04.2018р. та повернення без прийняття до виконання виконавчого листа № 2а-4069/10/0970 про накладення штрафу на керівника Департаменту будівництва, житлово-комунального господарства, містобудування та архітектури Івано-Франківської ОДА Ілійчука В.В.; стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду в розмірі 1 (один) прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1762 грн.); решта позовних вимог задоволенню не підлягають.

Також в порядку ст.139 КАС України понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги слід покласти на апелянта Департамент ДВС МЮ України.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування рішення колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.139, ч.3 ст.243, ст.ст.272, 287, 310, п.1 ч.1 ст.315, ст.316, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 08.06.2018р. в адміністративній справі № 809/757/18 залишити без задоволення, а вказане рішення суду - без змін.

Понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на апелянта Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення; у випадку оголошення судом апеляційної інстанції лише вступної та резолютивної частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Р. М. Шавель судді В. З. Улицький Р. М. Гулид Дата складення повного судового рішення: 01.08.2018р.