Постанова № 75643395, 31.07.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий І інстанції: Супрун Ю.О.

31 липня 2018 р. Справа № 820/4877/18

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Мельнікової Л.В.

суддів - Гуцала М.І. , Донець Л.О.

розглянувши у порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду у місті Харкові справу за апеляційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 25 червня 2018 року по справі за заявою Головного управління Державної фіскальної служби України в Харківській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна, зупинення видаткових операцій, -

В с т а н о в и л а:

22.06.2018 року заявник Головне управління Державної фіскальної служби у Харківській області (подалі - ГУ ДФС у Харківській області, контролюючий орган) звернувся до суду із заявою, в якій просить підтвердити обґрунтованість адміністративного арешту майна платника податків фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (подалі - ФО-П ОСОБА_1, відповідач) та зупинити видаткові операції платника податків на рахунках, відкритих в банківських установах.

В обґрунтування вимог заявник зазначає, що відповідачем не дотримано положення діючого податкового законодавства, що унеможливило реалізацію контролюючим органом функції по проведенню фактичної перевірки платника податків.

На підставі пп. 94.2.3 п. 94.2 ст. ПК України ГУ ДФС у Харківській області прийнято рішення про застосовування адміністративного арешту майна ФО-П ОСОБА_1 (податковий номер НОМЕР_1) у зв'язку із відмовою від допуску посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки.

Відтак зазначає, що контролюючий орган уповноважений звернутися до суду із заявою про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків.

Заперечуючи проти вимог заяви, відповідач просить залишити заяву ГУ ДФС у Харківській області без задоволення, а провадження у справі закрити з тих підстав, що у даних правовідносинах убачається спір про право.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 25.06.2018 року (ухвала складена 25.06.2018 року) провадження у справі за заявою в порядку ст. 283 КАС України ГУ ДФС у Харківській області до ФО-П ОСОБА_1 про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна, зупинення видаткових операцій, - закрито.

З урахуванням суті спірних правовідносин та суб'єктного складу цього спору, суд першої інстанції дійшов висновку, що справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а має вирішуватись за правилами ЦПК України.

Не погоджуючись із судовим рішенням, в апеляційній скарзі позивач, посилаючись на незаконність та необґрунтованість судового рішення, просить його скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Скаржник зазначає, що рішення, наказ, прийняті контролюючим органом не були оскаржені у судовому/адміністративному порядку відповідачем, що дає змогу вважати про законність дій контролюючого органу при винесенні наказу, направлень на перевірку та рішення про застосування умовного арешту майна платника, та констатувати про відсутність спору про право.

Висловлюючи незгоду із прийнятим рішенням контролюючого органу учасник адміністративного провадження повинен чітко визначити, з посиланням на законодавчі акти, з чим саме він не згоден. За наведених обставин, відповідачем не дотримані вимоги ст. 73 КАС України щодо належності доказів у справі.

Відзив на апеляційну скаргу від відповідача не надходив, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, колегія суддів погоджується із загальним висновком суду щодо необхідності закриття провадження у справі, з таких підстав.

Приписами статті 283 КАС України передбачено право звернення органів державної податкової служби до суду із заявою щодо підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків та зупинення видаткові операції платника податків на рахунках платника податків (п. 1, п. 2 ч. 1 ст. 283).

Згідно із п. 2 ч. 4 ст. 283 КАС України суд ухвалою відмовляє у відкритті провадження за заявою, якщо із поданих до суду матеріалів вбачається спір про право.

Колегія суддів зазначає, що приписи означеної норми є імперативними та зобов'язують суд у разі встановлення факту наявності права про спір відмовляти у відкритті провадження у справі за заявою цієї особи.

Проте, наявність спору про право в окремих випадках може бути виявлено також і після відкриття провадження у справі за відповідною заявою. В такому разі суд закриває провадження у справі, оскільки відповідні вимоги не можуть бути розглянуті в порядку окремого виду адміністративного провадження, яким є провадження за заявою податкового органу в порядку ст. 283 КАС України.

Спір про право в контексті п. 2 ч. 4 ст. 283 КАС України має місце у разі, якщо предметом спору є правовідносини, існування яких є передумовою виникнення підстав для застосування спеціальних заходів, перелічених у статті 283 КАС України.

Зокрема, спір про право наявний у разі, коли платник податків висловлює незгоду з рішенням податкового органу, що було підставою для виникнення обставин для внесення відповідної заяви. При цьому незгода платника податків із рішеннями податкових органів щодо застосування спеціальних заходів, згаданих у статті 283 КАС України, може підтверджуватися не лише зверненням із відповідним адміністративним позовом.

Суд може встановити наявність спору також із змісту заперечень платника податків, стосовно якого внесено подання. Зокрема, платник податків може заперечувати розмір податкового боргу, що стягується, або факт узгодження податкових зобов'язань, з яких виник податковий борг; склад майна, щодо якого застосовується адміністративний арешт; заперечувати наявність податкового боргу, у зв'язку з яким накладено адміністративний арешт, або законність проведення перевірки, недопущення до якої призвело до застосування адміністративного арешту, тощо.

Судовим розглядом установлено, що 07.06.2018 року ГУ ДФС у Харківській області складено наказ № 4100 про проведення фактичної перевірки ФО-П ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) та направлення до нього від 07.06.2018 року № 5279, № 5385, № 5384, № 5278 /а.с. 11, 14, 15, 16, 17/.

Уповноваженими особами ГУ ДФС у Харківській області 11.06.2018 року складено акт № 4357/20-40-14-10/НОМЕР_1 недопуску до проведення фактичної перевірки платника податків ФО-П ОСОБА_1 /а.с. 9/.

Висловлюючи незгоду із підставою проведення перевірки, представником ФО-П ОСОБА_1 на адресу ГУ ДФС у Харківській області скеровані письмові пояснення /а.с. 13/.

За результатами розгляду означеного звернення від 13.06.2018 року № 393/20-40-14-10-10 та доданих до нього матеріалів управління аудиту ГУ ДФС у Харківській області про застосування адміністративного арешту майна платника податків ФО-П ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1), позивачем прийнято рішення про застосування умовного адміністративного арешту майна платника податків /а.с. 8/

З урахуванням тієї обставини, що відповідач заперечує проти вимог заяви ГУ ДФС у Харківській області, зокрема проти підстав проведення контролюючим органом фактичної перевірки, колегія суддів, погоджуючись із висновком суду першої інстанції, зазначає, правовідносини у справі, що розглядається, мають спірний характер та вбачають в собі спір про право.

Відтак, колегія суддів зауважує, що справа не підлягає розгляду у порядку, встановленому ст. 283 КАС, що зумовлює необхідність закриття провадження у цій справі.

Вищенаведене узгоджується із правовим висновком, викладеним Верховним Судом в постанові Верховного Суду від 30.01.2018 року по справі № 808/3441/14 (К/9901/4482/18).

Згідно ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Відповідно до частини першої статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

Доводи апеляційної скарги контролюючого органу про те, що відповідачем не наведені аргументи щодо відсутності підстав для задоволення заяви ГУ ДФС у Харківській області, та не наведено обставин, які б свідчили про наявність спору про право, спростовується встановленими вище обставинами справи.

Згідно із ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1 ст. 308). Суд не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 2 ст. 308).

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення &? ; &gз; суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 316 КАС України).

З урахуванням наведеного, керуючись положеннями п. 2 ч. 1 ст. 315, п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, колегія суддів дійшла висновку про необхідність зміни судового рішення шляхом виключення з його мотивувальної частини висновку суду першої інстанції щодо розгляду даного спору за правилами ЦПК України, оскільки закриття провадження у справі за заявою контролюючого органу, не позбавляє заявника права звернутися з тими самими вимогами до суду у загальному порядку (ч. 5 ст. 283 КАС України).

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

На підставі наведеного, керуючись 292, 293, 308, 310, 311, 313, 315, 316, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області без задоволення.

Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 25 червня 2018 року змінити шляхом виключення з його мотивувальної частини висновку суду першої інстанції щодо розгляду даного спору за правилами ЦПК України.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та на підставі ч. 3 ст. 272 КАС України касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя (підпис)Л.В. МельніковаСудді(підпис) (підпис) М.І. Гуцал Л.О. Донець Постанова складена і підписана 31 липня 2018 року.