Постанова № 75643312, 31.07.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/2698/16 Суддя (судді) першої інстанції: Каракашьян С.К.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2018 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Безименної Н.В.

суддів Аліменка В.О. та Кучми А.Ю.

за участю секретаря судового засідання Цюпка Б.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби України в м.Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 березня 2018 року (повний текст рішення виготовлено 19.03.2018) у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Марекс» до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби України в м.Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2016 року позивач, Приватне підприємство «Марекс», звернувся в Окружний адміністративний суд міста Києва із позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби України в м.Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 10.09.2015 №0001112205.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 березня 2018 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з вказаним рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити в повному обсязі, посилаючись на неправильне та неповне дослідження судом першої інстанції доказів і встановлення обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт вказує на те, що перевіркою не підтверджується реальність проведення господарських операцій позивача з ТОВ «Вестінг» та ТОВ «Лантана Голд», відтак, донарахування оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням податкових зобов'язань є правомірним.

До Київського апеляційного адміністративного суду від позивача відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Сторони в судове засідання не з'явилися. Від представника позивача ОСОБА_2 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку із відрядженням до м.Херсон для участі в кримінальному провадженні в якості захисника. До клопотання не надано будь-яких доказів зазначеного.

Відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи відсутність доказів поважності причин неявки в судове засідання представника позивача, дотримуючись строків розгляду апеляційної скарги, визначених КАС України, зважаючи на відсутність клопотання сторін про його продовження, та з огляду на те, що матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення справи, колегія суддів визнала можливим проводити розгляд справи за відсутності сторін.

Згідно ч. 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, Державною податковою інспекцією у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві проведено позапланову виїзну документальну перевірку ПП «Марекс» по взаємовідносинах з ТОВ «Вестінг» та ТОВ «Лантана Голд» за період березень 2015 року.

За результатами зазначеної перевірки складено Акт перевірки від 25.08.2015 №345/26-57-22-05-10/31168055, в якому зафіксовано порушення позивачем п.44.1 ст. 44, п. 198.6 п.198.3, п.198.2, п.198.1 статті 198, п.200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, в результату чого ПП «Марекс» занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за березень 2015р. в сумі 188 125грн. та завищена сума від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за березень 2015 р. в сумі 141 800 грн.

Відповідачем на підставі акта перевірки прийнято податкове повідомлення - рішення від 10.09.2015 №0001112205.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятого ним спірного рішення з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

Даючи правову оцінку фактичним обставинам справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що суд першої інстанції вірно виходив з наступного.

Відповідно до пп.14.1.36. п.14.1. ст.14 Податкового Кодексу України (тут та далі в редакції чинній на час винесення спірних правовідносин), господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно пункту 44.1., пункту 44.2. статті 44 Кодексу, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно пп.14.1.181. п.14.1.ст.14 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Згідно із п. 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно із п. 201.7 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Відповідно до п. 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

При цьому, для формування податкового кредиту мають значення податкові накладні та інші первинні документи, які, виходячи з наведеного, видаються на підтвердження реально вчиненої операції. Однак, наявність податкових накладних є необхідною, але не безумовною підставою для отримання платником податку права на податковий кредит з податку на додану вартість.

Отже, наявність законодавчо визначених обставин для формування податкового кредиту та валових витрат, зокрема податкових накладних, виписаних платником податку, є обов'язковою, для визнання правомірності формування таких за умови, якщо відомості в таких документах відповідають дійсності, і якщо господарські операції мали реальний характер та придбані товари (роботи, послуги) використовувалися в господарській діяльності платника податку.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, тобто з презумпції економічної виправданості дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність відомостей у бухгалтерській та податковій звітності платника.

Варто також зазначити, що поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань. А відтак платник не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Однак, у разі якщо податковий орган доведе узгодженість дій між платником та його контрагентом, які свідчать про здійснення операцій без наміру створити відповідні цим операціям правові наслідки з метою отримати податкову вигоду, або що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускав його контрагент, або що діяльність платника податку спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, то право платника на податковий кредит не можна вважати законним.

Висновки відповідача щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства ґрунтуються на твердженні, що позивачем не підтверджено фактичного здійснення господарських операцій за договорами, укладеними з ТОВ «Вестінг» та ТОВ «Лантана Голд» не є реальними.

При цьому, податковий орган, як на підставу висновків щодо відсутності реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентами вказує на те, що номенклатура товарів придбаних позивачем в грудні 2015 року не відповідає номенклатурі придбаних товарів контрагентами позивача по ланцюгу в цій період.

Відтак, для вирішення справи по суті необхідно з'ясувати чи мали господарські операції позивача з його контрагентами реальний характер, та чи відповідали ці операції меті господарської діяльності позивача.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, у період, що перевірявся, позивач мав правовідносини з ТОВ «Вестінг» та ТОВ «Лантана Голд».

Так, між ТОВ «Лантана Голд» та ПП «Марек» укладався договір поставки № 4/30-15 від 30.03.2015р., відповідно до цього Договору Продавець забов'язується передати у власність Покупця Товар найменування, кількість та асортимент якого вказується в Додатку (рахунку-фактурі, накладній) до Договору, який є невід'ємною частиною цього Договору, а Покупець зобов'язується прийняти цей Товар та оплатити його вартість на умовах, що встановлені цим Договором.

ПП «Марекс» по договору від 30.03.2015 №4/30-15 отримало товар (мяч детский надувной (код УКТЗЕД 9503001000), веловипед детский 3-х колесный (код УКТЗЕД 9506620000) від ТОВ «Лантана Голд», на що отримало видаткову накладну №РН-0000044 від 30.03.2015р.

Згідно п. 5.2 договору від 30.03.2015 № 4/30-15 Покупець здійснює попередню оплату за товар шляхом перерахування коштів в національній валюті України на розрахунковий рахунок Продавця у розмірі 100% суми, вказаній у розрахунках-фактурах, отриманих від Продавця, протягом 30 (тридцяти) банківських днів, слідуючих за днем отримання рахунку-фактури.

На підтвердження реального виконання вказаних договірних зобов'язань та руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано копії видаткової накладної №РН-0000044 від 30.03.2015р., квитанція про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних від 30.03.2015р. № 14 на загальну суму з ПДВ 1 258 031,92 та податкову накладну від 30.03.2015р. «№14 на загальну суму коштів 1 258 031,92.

Крім того, ПП «Марекс» по договору від 02.03.2015 № 0103 отримало товар (Брус дерев'яний, шпильки, гайки, шайби, гвинт, болти, троси, мотузки, арматури, фанера, свердло, рукавчики, термосадки, тощо) від ТОВ «Вестінг», на що отримало видаткову накладну №162 від 16.03.2015.

На підтвердження реального виконання вказаних договірних зобов'язань та руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано копії Контракта на выполение работ Код № NYMZ-NPWSWA-15/04 от 10.02.2015г.; Приложение №1 к Контракту № NYMZ-NPWSWA-15/04 от 10.02.2015г. «Техническое задание на выполнение работ»; Приложение №2 к Контракту № NYMZ-NPWSWA-15/04 от 10.02.2015г.; Приложение №3 к Контракту № NYMZ-NPWSWA-15/04 от 10.02.2015г.; Контракт № YMZ-NPWSWA-15/03 от 10.02.2015г.; Упаковочний лист №1 к контракту № YMZ-NPWSWA-15/03 от 10.02.2015г.; Инвойс №17/03/15 от 17.03.2015; Договір поставки № 0103 від 02.03.2015р.; Додаткова угода №1 від 03.03.2015р. до договору поставки №0103 від 02.03.2015р.; Додаток №1 до договору № 0103 від 02.03.2015р. Специфікація №1; Видаткова накладна № 162 від 16.03.2015р.; квитанція про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних від 16.03.2015р. № 162 на загальну суму з ПДВ 721 518,50 та податкову накладну від 16.03.2015р. №162 на загальну суму коштів 721 518,50.

Разом з тим, висновок щодо відсутності фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та зазначеними відповідачем контрагентами ґрунтується виключно на підстав інформаційних баз АС «Податковий блок» та Єдиного державного реєстру податкових накладних щодо ТОВ «Вестінг» та ТОВ «Лантана Голд» по ланцюгу постачання товару (робіт/послуг) з контрагентами-постачальниками контрагента позивача.

Наразі, колегія суддів звертає увагу на те, що висновок про безтоварність господарської операції може ґрунтуватись на належних, допустимих і достатніх доказах і не може ґрунтуватись на припущеннях. Податковий орган при вирішенні справи не обґрунтовував позицію щодо безтоварністі господарських операцій та не довів суду шляхом надання відповідних доказів ( в силу п.83.1 ст.83 Податкового кодексу України: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби) даної обставини.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що порушення контрагентами позивача податкової дисципліни, зафіксовані в акті перевірки, не можуть бути підставою для висновків про нездійснення господарської операції за умови наявності документів, що підтверджують реальність господарської операції.

Відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товару не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарських операцій, вчинених між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Відтак, докази на підтвердження реальності господарських операцій вчинених між позивачем та його безпосередніми контрагентами контролюючим органом не досліджувалися.

Отже, висновки відповідача, на підставі яких були винесено оскаржувані рішення не ґрунтуються на первинних господарських документах. Окрім того, висновки щодо позивача були сформовані виключно у зв'язку з оцінкою діяльності не самого позивача, а його контрагентів.

Відповідачем не подано жодних доказів, які б ставили під сумнів реальність виконання вказаних операцій, невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, або засвідчили б наявність інших обставин, що підтверджують недобросовісність позивача як платника податків, не надано доказів щодо можливої відсутності у контрагентів позивача можливостей на виконання зобов'язань за укладеними договорами.

Зазначене свідчить, що відповідачем не проводилася перевірка щодо реальності здійснених позивачем господарських операцій, а лише використовувалася наявна інформація податкових баз.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що факт виконання поставок за зазначеними вище зобов'язаннями підтверджується документально; господарські операції належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності; право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується податковими накладними.

Факт оплати позивачем отриманих товарів на виконання вищезазначених зобов'язань відповідачем не заперечується.

Також, відповідачем не надано доказів того, що суми сплаченого (нарахованого) позивачем податку, у зв'язку з придбанням послуг, не підтверджені податковими накладними або останні оформлені з порушенням вимог закону.

Аналіз наданих позивачем документів первісного бухгалтерського обліку дає можливість стверджувати про реальність здійснення господарських операцій за зазначеними договорами, укладеними між позивачем та ТОВ «Вестінг», ТОВ «Лантана Голд».

Відповідачем не надано доказів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, щодо наявності запису про виключення з реєстру контрагентів позивача на момент укладення чи виконання договору або відсутності у них статусу платника ПДВ.

Податковим органом не надано будь-яких доказів, які б ставили під сумнів реальність виконання вказаних операцій, невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, або засвідчили б наявність інших обставин, що підтверджують недобросовісність позивача як платника податків.

За таких підстав, колегія суддів приходить до переконання, що висновки суду першої інстанції є обґрунтованими, а доводи апеляційної скарги відповідача не спростовують висновки суду першої інстанції.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з дотриманням норм матеріального та процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтверджених доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст.243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби України в м.Києві - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 березня 2018 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 01 серпня 2018 року.

Головуючий суддя Н.В.Безименна

Судді В.О.Аліменко

А.Ю.Кучма