Постанова № 75643247, 31.07.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/15757/16 Суддя (судді) першої інстанції: Чудак О.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2018 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Аліменка В.О.,

суддів Безименної Н.В., Кучми А.Ю.,

за участю секретаря Лебедєвої Ю.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 квітня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління поліції охорони в м. Києві Національної поліції України, Управління Державної служби охорони при Головному управлінні Міністерства внутрішніх спав України в м. Києві про поновлення на роботі, -

В С Т А Н О В И Л А:

07.10.2016 ОСОБА_2 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Управління поліції охорони в місті Києві Національної поліції України (Управління поліції охорони в м. Києві), Управління Державної служби охорони при Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві, в якому просив суд:

- визнання незаконним рішення УДСО при ГУМВС України в м. Києві щодо звільнення ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, за порушення дисципліни;

- скасування наказу від 04.02.2014 №45 о/с про звільнення ОСОБА_2 зі служби за порушення дисципліни за пунктом «є» статті 64 Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ;

- зобов'язання Управління поліції охорони в м. Києві нарахувати та виплатити ОСОБА_2 кошти за час вимушеного прогулу у зв'язку із незаконним звільненням з 04.02.2014 по дату прийняття рішення у справі;

- поновлення ОСОБА_2 на посаді рівноцінній тій, з якої його було звільнено з УДСО при ГУМВС України в м. Києві;

- зобов'язання Управління поліції охорони в м. Києві надати направлення ОСОБА_2 на проходження військово-лікарської комісії;

- стягнення на користь ОСОБА_2 моральної шкоди у розмірі 3000 грн;

- стягнення на користь ОСОБА_2 кінцевого розрахунку при звільненні.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 квітня 2018 року адміністративний позов залишено без розгляду.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив суд оскаржувану ухвалу скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. На думку апелянта, оскаржувана ухвала винесена судом першої інстанції з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та інші наявні у справі докази, колегія суддів приходить до наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом апеляційної інстанції, наказом УДСО при ГУМВС України в м. Києві від 04.02.2014 №45о/с командира взводу роти охорони об'єктів Шевченківського РВ старшого лейтенанта міліції ОСОБА_2 звільнено з органів внутрішніх справ України.

Вважаючи вказаний наказ протиправним та таким, що порушує законні права позивача, останній 07.10.2016 року звернувся до суду із даним адміністративним позовом. Разом з позовом позивачем було заявлено клопотання про поновлення строку. В обґрунтування причин поважності пропуску строку звернення до суду, позивач крім інших обставин зазначив, що був позбавлений можливості ознайомитися з наказом про звільнення.

Залишаючи адміністративний позов без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що звернення позивача до суду з даним адміністративним позовом відбулось поза межами строку, установленого процесуальним законом саме в справах щодо проходження та звільнення з публічної служби. Крім того судом було зазначено, що доводи позивача щодо поважності причин пропуску строку, є необґрунтованими, оскільки з дати оскаржуваного наказу про звільнення позивача, на роботу він не з'являвся. Відповідно, отримання на руки трудової книжки в якій містився запис про звільнення, свідчить про обізнаність позивача про факт свого звільнення.

Однак, колегія суддів не може погодитись із таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Частиною статті 99 КАС України в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною 3 статті 99 КАС України передбачено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Встановлення процесуальних строків законом та судом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними процесуальних дій, передбачених КАС України.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

При цьому, у випадку пропуску строку звернення до суду підставами для його поновлення є наявність поважних причин, якими визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

В пункті 13 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» від 06.03.08р. № 2 міститься роз'яснення про те, що при розгляді спорів з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби застосовуються строки звернення до суду, встановлені спеціальними законами. У разі коли ці закони зазначені питання не врегульовують, то з врахуванням необхідності субсидіарного застосування законів про працю суди повинні виходити із строків звернення до суду, визначених ч. 1 ст. 233 Кодексу законів про працю України.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 Кодексу законів про працю України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Обов'язки роботодавця під час звільнення працівника визначені у статті 47 Кодексу законів про працю України, відповідно до якої власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку. У разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов'язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи.

На необхідності перевірки судами дотримання роботодавцем таких обов'язків вказував і Пленум Верховного Суду України у п. 4 своєї постанови від 06.11.92р. №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів».

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом апеляційної інстанції, наказом УДСО при ГУМВС України в м. Києві від 04.02.2014 №45о/с командира взводу роти охорони об'єктів Шевченківського РВ старшого лейтенанта міліції ОСОБА_2 звільнено з органів внутрішніх справ України.

Судом апеляційної інстанції також встановлено, що із вказаним наказом позивача було ознайомлено лише 15.09.2016 року, що підтверджується його власним підписом на оскаржуваному наказі (т. 2 а.с. 52), та не заперечувалось у судовому засіданні представником відповідача.

Таким чином, про оскаржуваний наказ УДСО при ГУМВС України в м. Києві від 04.02.2014 №45о/с позивач дізнався 15.09.2016 року, та звернувся із відповідним адміністративним позовом до суду 10.10.2016 року, тобто в межах місячного строку встановленого нормами КАС України.

Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що звертаючись до суду 15.09.2016 року, позивачем, разом із позовною заявою, було заявлено клопотання про поновлення строків на звернення до суду.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 107 КАС України (чинної на час звернення позивача до суду) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи подано адміністративний позов у строк, установлений законом (якщо адміністративний позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними)

Згідно приписів частини другої наведеної статті, суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для повернення позовної заяви, залишення її без розгляду чи відмови у відкритті провадження у справі.

Враховуючи, що ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.10.2016 року було відкрито провадження у справі, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було надано оцінку клопотанню про поновлення строків звернення до суду, та встановлена поважність причин пропуску такого звернення.

Більше того, відповідно до ч. 3 ст. 3 КАС України (в редакції з 15.12.2017 року), провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Згідно з ч. 2 ст. 5 КАС України (чинної на час звернення позивача до суду) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

З матеріалів справи вбачається, що суд першої інстанції протягом двох років розглядав справу по суті позовних вимог, неодноразово заслуховував свідків у відкритих засіданнях, витребовував додаткові докази, тощо.

Таким чином, колегії суддів не зрозуміло, чому суд першої інстанції, залишаючи позов без розгляду, застосував ч. 3 ст. 123 КАС України, коли така норма не існувала на час звернення позивача до суду.

З сукупного аналізу викладеного, колегія суддів приходить до переконання, що залишаючи позовну заяву без розгляду, судом першої інстанції порушено норми процесуального права, у зв'язку з чим ухвала Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 квітня 2018 року, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст.308, 311, 312, 320, 321, 322, 325, 328 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.

Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 квітня 2018 року - скасувати, та прийняти нову, якою направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції..

Повний текст постанови складено « 01» серпня 2018 року.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя В.О. Аліменко

Судді Н.В. Безименна

А.Ю. Кучма