Рішення № 75642926, 02.08.2018, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 серпня 2018 року Чернігів Справа № 2540/2476/18

Чернігівський окружний адміністративний суд під головуванням судді Житняк Л.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України про зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1) звернувся до суду з позовом до Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України (далі - Чернігівське ОУПФУ), в якому просить зобов'язати відповідача перерахувати та призначити позивачу розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 90% грошового утримання судді з 02.05.2018.

Позов мотивовано тим, що відповідач протиправно не врахував в стаж судді роботу на посаді слідчого Бахмацького РВ УМВС в Чернігівській області та службу в збройних лавах колишнього СРСР, внаслідок чого нарахував та призначив щомісячне довічне грошове утримання судді в розмірі 86% заробітної плати, замість належних 90%.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 09.07.2018 відкрито провадження у справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного письмового провадження, без виклику сторін та встановлено відповідачу 15-ти денний термін, з дня отримання копії ухвали для подання відзиву на позов.

Представником відповідача, в межах встановленого судом строку, подано відзив на позов, в якому останній просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог, посилаючись на їх необґрунтованість та зазначає, що згідно ст.135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначений вичерпний перелік стажу роботи судді. В ній не передбачено зарахування періоду служби в армії та періоду роботи на посаді слідчого. Також зазначає, що п.4 ст.142 Закону України від 02.06.2016 №1402 "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання. З якого часу приводиться перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в зазначеній статті не вказано. Також право на проведення перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у разі зміни грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, визначено Рішенням Конституційного суду України від 08.06.2016 №4-рп/2016, але з якого часу проводиться його перерахунок в рішенні не вказано. На підставі Порядку призначення і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, який перебуває на погодженні у Міністерстві соціальної політики України, органами Пенсійного фонду України перерахунок щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці проводиться з 1 числа місяця, наступного за місяцем, у якому змінилися розміри складових суддівської винагороди судді, який працює за відповідною посадою. Враховуючи вищевказані норми права, відповідач наголошує на недоцільності проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання, що аргументується нормами національного законодавства, чинного на момент звернення позивача до Чернігівського ОУПФУ.

Крім наведеного, відповідач просить розгляд справи проводити за привилами загального позовного провадження.

Суд зазначає, що вказана справа підпадає під визначення, наведене у п.3 ч.6 ст.12 Кодексу адміністративного судочинства України (КАСУ), а тому дія ч.4 ст.260 КАСУ, яка передбачає право відповідача на подання клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження, не розповсюджується на цю справу в силу ч.7 ст.260 КАСУ. За наведених обставин, суд вважає клопотання Чернігівського ОУПФУ необґрунтованим.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Позивач перебуває на обліку в Чернігівському ОУПФУ та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 86% суддівської винагороди призначену відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" з урахуванням рішення Конституційного суду України від 08.06.2016 №4-рп/2016.

У травні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою, в якій просив призначити йому довічне грошове утримання судді у відставці, яке було йому призначене з 02.05.2018 відповідно до абз.2 п.25 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02.06.2016 №1402 "Про судоустрій і статус суддів".

При цьому, листом від 25.06.2018 №695/06/с-7 позивачу було повідомлено, що розрахунок його щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці проведений у розмірі 86% суддівської винагороди, враховуючи стаж судді з 26.12.1994 по 27.04.2018 на підставі ст.135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (загальний стаж на посаді судді 23 роки 4 місяці 3 дні).

Вважаючи, що відповідач протиправно не врахував в стаж судді роботу на посаді слідчого Бахмацького РВ УМВС в Чернігівській області та службу в збройних лавах колишнього СРСР, внаслідок чого нарахував та призначив щомісячне довічне грошове утримання судді в розмірі 86% заробітної плати, замість належних 90%, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку наведеним обставинам, суд зазначає наступне.

В силу ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1 ст.120 Закону України "Про судоустрій і статус судів", суддя який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається відповідно до ст.135 цього Закону, має право подати заяву про відставку.

На момент призначення позивачу довічного грошового утримання судді у відставці діє Закон України від 02.06.2016 №1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів". Відповідно до абз.4 п.34 "Прикінцевих та перехідних положень" Закону №1402-VIII (у редакції, чинній на час призначення утримання) судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).

Таким чином, зазначена норма пов'язує визначення законодавства, яке регулює питання обчислення стажу роботи на посаді судді, із часом призначення чи обрання суддею.

Аналогічний висновок викладено в рішенні Верховного Суду від 20.02.2018 №П/9901/382/18.

Як встановлено судом, позивача обрано на посаду судді 26.12.1994, а тому застосуванню, в даному випадку, підлягають норми законодавства чинні на момент його обрання.

Згідно з п.11 розділу XIII "Перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" у редакції, чинній до 28.03.2015, судді призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом.

Водночас ч. 4 ст.43 Закону України "Про статус суддів" зі змінами, внесеними Законом України від 24.02.1994 №4015-ХІ, було встановлено: до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов'язаних із керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.

З аналізу викладеного вбачається, що при виходів у відставку, при призначенні розміру грошового утримання судді у відставці, до стажу роботи на посаді судді також враховуються періоди роботи на посадах, які враховувались на момент призначення чи обрання на посаду, до набрання чинності Закону України "Про судоустрій і статус суддів" у редакції, чинній до 28.03.2015 за умови, що на момент набрання чинності Законом, суддя має стаж роботи на посаді судді не менше 10 років.

Таким чином, якщо протягом дії Закону України "Про судоустрій і статус суддів" №2453 у редакції, чинній до 28.03.2015, позивачем було набуто необхідний стаж (10 років), то до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання включається зокрема, стаж роботи на посадах прокурорів і слідчих.

Суд також звертає увагу, що Закон України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 №2453-VI, який діяв на момент призначення позивача суддею Чернігівського обласного суду (в подальшому Апеляційного суду Чернігівської області) також містить банкетну норму стосовно визначення стажу роботи на посаді судді.

Так, згідно з п.11 "Перехідних положень" закону №2453-VI судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим законом.

Оскільки вперше позивач був обраний на посаду судді до набрання чинності законом №2453-VI, а саме 26.12.1994, тому згідно з п.11 "Перехідних положень" закону №2453-VI, він має право також і на збереження визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності законом №2453-VI.

На час набрання чинності Законом №2453-VI (30.07.2010) діяла постанова Кабінету Міністрів України "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів" від 03.09.2005 №865.

Положеннями пп.3-1 п.3 вказаної постанови визначено, що до стажу роботи, який дає судді право на відставку, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби.

Як вбачається з матеріалів справи, до обрання суддею 26.12.1994, позивач проходив строкову військову службу з 11.05.1986 по 04.06.1988 та працював на посаді слідчого Бахмацького РВВС Чернігівської області з 04.09.1993 по 21.12.1994, а також навчався у Харківському інституті внутрішніх справ з 01.09.1989 по 02.07.1993, що підтверджується розрахунком стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та послужним списком (а.с.11, 14-16).

Тобто, на момент дії редакції Закону України "Про судоустрій і статус суддів", чинній до 28.03.2015 позивач мав необхідний стаж на посаді судді, для врахування до нього стажу роботи на посаді слідчого, що було передбачено в редакції ч.4 ст.43 Закону України "Про статус суддів" зі змінами, внесеними Законом України від 24.02.1994 №4015-ХІ та зарахування періоду проходження строкової військової служби та половини терміну навчання у вищому навчальному закладі у відповідності до Закону №2453-VI.

Таким чином, до загального стажу роботи позивача, який дає право на відставку належить враховувати, крім роботи на посаді судді (23 роки 4 місяців 3 дні), період роботи слідчим слідчого відділу внутрішніх справ Бахмацького району Чернігівської області (1 рік 3 місяці 17 днів), та календарний період проходження строкової служби (2 роки 23 дні), половину терміну навчання у Харківському інституті внутрішніх справ (1 рік 11 місяців).

Таким чином, загальний стаж позивача на посаді судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці складає 28 років 7 місяців та 10 днів.

Ст.126 Конституції України встановлено, що незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і Законами України.

У рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 №19-рп/2004 зазначено: "Незалежність суддів є невід'ємною складовою їхнього статусу. Вона є конституційним принципом організації та функціонування судів, а також професійної діяльності суддів, які при здійсненні правосуддя підкоряються лише закону. Незалежність судів забезпечується насамперед особливим порядком їх обрання або призначення на посаду та звільнення з посади; забороною будь-якого впливу на суддів...; захистом їх інтересів; гарантуванням фінансування та належних умов для фінансування судів і діяльності суддів, їх правового і соціального захисту. Не допускається зниження рівня гарантій незалежності і недоторканості суддів у разі прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів".

Висновок про те, що зменшення обсягу гарантій незалежності суддів суперечить Конституції України, також покладено в основу рішень Конституційного суду України від 11.10.2005 №8-рп/2005, від 18.06.2007 № 4-рп/2007, від 22.05.2008 №10-рп/2008, від 03.06.2013 №3-рп/2013, від 08.06.2016 №4-рп/2016.

У ст.22 Конституції України прямо зазначено, що при прийнятті законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав та свобод.

Відповідно до ч.1 ст.58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

В Рішенні Конституційного Суду України від 03.06.2013 №3-рп/2013, зокрема вказано, що визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці. Право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості. Щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу. Конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя.

Викладене відповідає положенням Європейської хартії про Закон "Про статус суддів" від 10.07.1998, за якими рівень винагороди суддям за виконання ними своїх професійних обов'язків мас бути таким, щоб захистити їх від тиску, що може спричинити вплив на їхні рішення або взагалі поведінку суддів і таким чином вплинути на їхню незалежність та неупередженість (п.6.1); статус забезпечує судді, який досяг передбаченого законом віку для виходу у відставку із посади судді і який здійснював повноваження судді протягом певного строку, право на отримання виплат, рівень яких має бути якомога ближчим до рівня його останньої заробітної плати на посаді судді (п.6.4).

У Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов'язки від 17.11.2010 № (2010) 12 зазначено: "оплата праці суддів повинна відповідати їх професії та виконуваним обов'язкам, а також бути достатньою, щоб захистити їх від дії стимулів, через які можна впливати на їхні рішення. Мають існувати гарантії збереження належної оплати праці на випадок хвороби, відпустки по догляду за дитиною, а також гарантії виплат у зв'язку з виходом на пенсію, які мають відповідати попередньому рівню оплати їх праці" (п.54).

Таким чином, належне матеріальне та соціальне забезпечення суддів, в тому числі й виплата щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, забезпечення гідного статусу життєвого рівня суддів є обов'язком держави, оскільки суддя відповідно до ст.127 Конституції України, а також ст.53 Закону України №2453, обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема обіймати будь-які оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу.

Підставою для отримання матеріального забезпечення судді після припинення його повноважень є виключно конституційно визначений статус професійного судді.

Відтак, враховуючи, що за суддею, який перебуває у відставці, зберігається звання судді та такі ж гарантії недоторканності та соціального захисту, як і до виходу у відставку, обмеження при виході у відставку гарантованого щомісячного довічного грошового утримання судді є обмеженням соціальних гарантій суддів, передбачених Конституцією України та іншими законами України, оскільки зміст та обсяг досягнутого суддями рівня матеріального забезпечення не може бути звужено або скасовано шляхом внесення змін до чинного законодавства.

Більш того, рішенням Конституційного Суду України від 08.06.2016 №4-рп/2016, на підтвердження рішень від 18.06.2007 №4-рп/2007 та від 03.06.2013 №3-рп/2013 наголошується, що конституційний статус суддів, які здійснюють правосуддя, та суддів у відставці передбачає їх належне матеріальне забезпечення, яке повинне гарантувати здійснення справедливого, незалежного, неупередженого правосуддя, а всі обмеження розміру довічного грошового утримання суддів у відставці суперечать Основному Закону.

Враховуючи наведене, підстави для не включення до стажу судді, що дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, зазначених періодів є звуженням змісту на обсягу існуючих у позивача прав, що суперечить Конституції України.

Так, 30.09.2016 набрав чинності Закон України від 02.06.2016 №1402 "Про судоустрій і статус суддів". Відповідно до пункту 2 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" визнано таким, що втратив чинність з дня набрання чинності цим Законом, Закон України від 07.07.2010 №2453 "Про судоустрій і статус суддів", крім положень зазначених у пунктах 7,23,25,36 вищезазначеного розділу. Отже, згідно п.25 Прикінцевих та перехідних положень Закону право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цім Законом має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді), або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого оцінювання або конкурсу.

В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щорічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 №2453 "Про судоустрій і статус суддів". За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щорічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.

Враховуючи наведене, та керуючись ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд визнає, що відповідачем протиправно не враховувався період роботи позивача слідчим слідчого відділу внутрішніх справ Бахмацького району Чернігівської області (1 рік 3 місяці 17 днів), календарний період проходження строкової служби (2 роки 23 дні) та половина терміну навчання у Харківському інституті внутрішніх справ (1 рік 11 місяців), що призвело до порушення його прав на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 90 відсотків. Таким чином суд дійшов висновку, що, позов ОСОБА_1 до Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України про зобов'язання вчинити певні дії належить задовольнити повністю.

Керуючись ст.ст. 241-246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ід.н. НОМЕР_1) до Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України (проспект Миру,44, м.Чернігів, 14005, код ЄДРПОУ 40378209) про зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.

Зобов'язати з Чернігівське об'єднане управління Пенсійного фонду України перерахувати та призначити ОСОБА_1 розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 90 відсотків грошового утримання судді з 02.05.2018.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Повне рішення суду складено 02 серпня 2018 року.

Суддя Л.О. Житняк