
КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 823/1674/17 Головуючий у І інстанції - Тимошенко В.П.
Суддя-доповідач - Мельничук В.П.
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
02 серпня 2018 року м.Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого-судді: Мельничука В.П.
суддів: Ісаєнко Ю.А., Лічевецького І.О.,
при секретарі: Волощук Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду, згідно з ст.229 КАС України, апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 20 червня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про стягнення середнього заробітку за весь час затримки виплати заробітної плати при звільненні,-
В С Т А Н О В И Л А:
ОСОБА_2 звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, та з урахуванням заяви про зміну позовних вимог просив стягнути з Департаменту патрульної поліції середній заробіток за весь час затримки виплати невиплаченого грошового забезпечення при звільненні працівника по день фактичного розрахунку, починаючи з 17.08.2017 року по день ухвалення рішення судом на користь Позивача.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 20 червня 2018 року адміністративний позов задоволено частково.
Стягнути з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (м. Київ, вул. Федора Ернста, 3 ідентифікаційний код 40108646) на користь ОСОБА_2 (18000, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати при звільненні в сумі 1830 (одну тисячу вісімсот тридцять) грн 32 коп.
У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні стягнення з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України середнього заробітку за весь час затримки виплати грошового забезпечення при звільненні працівника по день фактичного розрахунку з урахуванням рішень Черкаського окружного адміністративного суду від 08.12.2017 року по справі № 823/1566/17 та від 26.02.2018 року по справі № 823/2170/17, а саме: з 17.08.2017 року по дату прийняття постанови апеляційної інстанції на користь ОСОБА_2 та ухвалити нове судове рішення у відповідній частині, яким задовольнити позовні вимоги.
В апеляційній скарзі Позивач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.
Зокрема, апелянт зазначає, що не проведення з вини власника або уповноваженої ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої ст.117 КЗпП, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Проте, суд першої інстанції застосував закон, який визначає компенсацію нарахованої, але невиплаченої заробітної плати (грошового забезпечення), а не норми закону, який встановлює виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Згідно з ч.4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, оскільки учасники справи у судове засідання не з'явились.
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом першої інстанції встановлено, ОСОБА_2 у період з 01.03.2016 року по 17.08.2017 року проходив службу в поліції та перебував на посаді інспектора роти № 3 батальйону Управління патрульної поліції у місті Черкасах ДПП у званні лейтенанта поліції.
Відповідно до наказу від 17.08.2017 року № 303 о/с «По особовому складу» згідно з п.6 (в зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію», п.9 розд.ІІ Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з прийняттям Закону України «Про Національну поліцію» та п.8 ч.1 ст.12 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ» звільнено зі служби лейтенанта поліції ОСОБА_2, інспектора роти № 3 батальйону Управління поліції, з 17 серпня 2017 року, з виплатою грошової компенсації за 2 доби невикористаної щорічної чергової основної оплачуваної відпустки за фактично опрацьований час у календарному році.
Станом на день звільнення стаж служби в поліції для виплати надбавки за вислугу років у календарному обчислення становить 02 роки 07 місяців 05 днів.
Підстава: наказ Департаменту патрульної поліції від 10 серпні 2017 року № 1258.
Позивач з 17.08.2017 року звільнений зі служби в Управлінні патрульної поліції у місті Черкасах Департаменту патрульної поліції, 29.08.2017 року Відповідачем здійснено безготівкове зарахування заробітної плати на картку Позивача.
Задовольняючи позовні вимоги частково суд першої інстанції виходив з того, що оскільки середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати при звільнені Позивачу виплачено із затримкою, то позов в частині стягнення компенсації за затримку проведення розрахунку підлягає задоволенню.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає його обґрунтованим з огляду на таке.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Так, відповідно до ст.3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
Водночас питання проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, звільненням із неї, права і обов'язки таких осіб визначені та урегульовані спеціальним законодавством, зокрема, Законом України від 02.07.2015 року № 580-VIII «Про Національну поліцію» (далі - Закон № 580-VIII).
Приписами ст.77 вказаного Закону врегульовано питання звільнення зі служби в поліції.
Грошове забезпечення поліцейських Національної поліції врегульовано ст. 94 Закону № 580-VIII та Постановою Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 року № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції».
Однак, зазначеними нормативними актами не визначено порядку проведення розрахунку при звільненні зі служби в поліції. За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.
Статтею 116 КЗпП України встановлено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.
Частиною 1 статті 117 КЗпП України зазначається, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені встатті 116 цього Кодексу підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (далі - Порядок № 100).
Згідно з п.2 Порядку № 100 обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.
За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.
Слід зауважити, що непоширення норм Кодексу законів про працю України на поліцейських стосується саме порядку та умов визначення норм оплати праці (грошового забезпечення) та порядку вирішення спорів щодо оплати праці.
Питання ж відповідальності за затримку розрахунку при звільненні поліцейських зі служби в поліції (зокрема, затримку виплати як грошового забезпечення, так і затримку виплати коштів за період вимушеного прогулу на виконання рішення суду, одноразової грошової допомоги при звільненні, компенсації за невикористану відпустку, які не є складовими грошового забезпечення) не врегульовані положеннями спеціального законодавства, що регулює порядок, умови, склад, розміри виплати грошового забезпечення.
В той же час такі питання врегульовані Кодексом законів про працю України.
Враховуючи те, що спеціальним законодавством, яке регулює оплату праці поліцейських, не встановлено дату проведення остаточного розрахунку зі звільненими працівниками та відповідальність роботодавця за невиплату або несвоєчасну виплату працівнику всіх належних сум, колегія суддів дійшла висновку про можливість застосування норм статті116 та 117 КЗпПУ, як таких, що є загальними та поширюються на правовідносини, які виникають під час звільнення зі служби в поліції.
Аналогічна правова позиція висловлена в постановах Верховного Суду від 07.02.2018 року у справах № 806/535/16 (№ К/9901/1799/18) та від 01.03.2018 року № 806/1899/17 (№ К/9901/2433/17).
З матеріалів справи вбачається, що Позивача було звільнено зі служби з 17.08.2017 року, середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні підлягає стягненню по день проведення розрахунку 29.08.2017 року (за 12 днів затримки розрахунку).
Згідно наявних в матеріалах справи розрахункових листків Позивача, заробітна плата за два останні місяці, які передували звільненню позивача з органів поліції за липень та червень 2017 року становить 9303,45 грн (5123,45+4180,00 грн).
Середньоденне грошове забезпечення позивача становить: 152,51 грн (9303,45 грн / 61 (кількість днів).
Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що сума середнього заробітку за час затримки розрахунку позивача становить: 1830,12 грн (12 днів * 152,51 грн), яка підлягає до стягнення з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України.
Колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта на Закон України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», адже предметом спору в даній адміністративній справі є не компенсація втрати частини доходів, а стягнення середнього заробітку за весь час затримки виплати невиплаченого грошового забезпечення при звільненні працівника.
Таким чином, Закон України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» не підлягає застосуванню до даних правовідносин.
Щодо позовної вимоги в частині стягнення середнього заробітку за весь час затримки виплати невиплаченого грошового забезпечення при звільненні працівника по день фактичного розрахунку, починаючи з 17.08.2017 року по день ухвалення рішення, колегія суддів зазначає, що предметом розгляду в даній справі є стягнення середнього заробітку за час затримки невиплаченого грошового забезпечення при звільненні працівника, а не стягнення невиплаченого грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, а тому оскільки Позивача звільнено зі служби та він не перебуває у трудових відносинах з Відповідачем, то позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для часткового задоволення адміністративного позову.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Положеннями ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з п.1 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Розглянувши доводи Позивача, викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст. ст. 229, 241, 242, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 20 червня 2018 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий-суддя: В.П. Мельничук
Судді: Ю.А. Ісаєнко
І.О. Лічевецький
Повний текст складено 02.08.2018 року.
Судове рішення № 75642867, Київський апеляційний адміністративний суд було прийнято 02.08.2018. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Постанова. На цій сторінці ви зможете знайти корисні дані про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити корисні дані.
Це рішення відноситься до справи № 823/1674/17. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: