Постанова № 75642813, 18.07.2018, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

18 липня 2018 року справа № 333/5015/15-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Дурасової Ю.В.,

суддів: Лукманової О.М. Божко Л.А. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 23 травня 2018 р. (головуючий суддя Герасименко С.Г., судді Наумова І.Й., Варнавська Л.О.)

за заявою ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами рішення суду першої інстанції у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Комунарському районі м. Запоріжжя про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся з заявою до суду про перегляд за виключними обставинами рішення суду першої інстанції у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Комунарському районі м. Запоріжжя про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії (а.с. 62-64). В заяві зазначив, що рішенням суду першої інстанції від 20.10.2015 року у задоволенні його позову відмовлено. Судом апеляційної інстанції рішення суду першої інстанції залишено без змін. Рішення суду першої та апеляційної інстанції вмотивовано тим, що з 01.01.2015 органи Пенсійного фонду України визнані податковими агентами при нарахуванні та виплаті пенсій. Положення Податкового кодексу України (п.п. 164.2.19 ст. 164 ПКУ) в частині оподаткування пенсій набрали чинності 01.01.2015, та не визнані такими, що не відповідають Конституції України, як наслідок виключається протиправність дій Управління ПФУ. Разом з тим, рішенням Конституційного Суду України від 27.02.2018 №1-р/2018 визнано таким, що не відповідає Конституції України положення абзацу 1 пп. 164.2.19 ст. 164 ПКУ, яким передбачено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються суми пенсій (включаючи суму їх індексації, нараховану відповідно до закону) або щомісячного довічного грошового утримання, отримуваних платником податку з Пенсійного фонду України чи бюджету згідно з законом, якщо їх розмір перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність (у розрахунку на місяць), встановленого на 1 січня звітного податкового року,, - у частині такого перевищення, а також пенсій зх. іноземних джерел, якщо згідно з міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана ВРУ, такі пенсії підлягають оподаткуванню чи не оподатковуються в країні їх виплати. Таким чином положення абзацу 1 пп. 164.2.19 ст. 164 ПКУ суперечить статті 21, частинам 1, 2 статті 24, 46 Основного Закону України. Вважає, що є підстави для перегляду рішення суду щодо нього за виключними обставинами.

Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 23 травня 2018 р. в задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами рішення суду відмовлено, постанову залишено в силі. Свою позицію суд першої інстанції обґрунтував тим, що згідно резолютивної частини рішення КСУ від 27.02.2018 №1-р/2018 положення абзацу 1 пп. 164.2.19 ст. 164 ПКУ визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Таким чином дія абзацу 1 пп. 164.2.19 ст. 164 ПКУ втратила чинність лише 27.02.2018 року та зворотної сили не має. 01.03.2018 року пенсійний фонд припинив стягнення податку с пенсій, в тому числі позивача. Враховуючи, що на час ухвалення постанови суду першої інстанції від 20.10.2015 року положення абзацу 1 пп. 164.2.19 ст. 164 ПКУ були чинними, та втратили чинність лише з 27.02.2018 року, підстави для скасування постанови - відсутні.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, позивач оскаржив її в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та задовольнити заяву про перегляд за виключними обставинами рішення суду. Посилається на те, що є рішення Конституційного Суду України, яким визнано неконституційним положення абзацу першого пп. 164.2.19 ст. 164 ПКУ, таким запровадження оподаткування пенсій певних категорій пенсіонерів суперечить ст. 46 Конституції України, про що безпосередньо і зазначав позивач у своєму позові.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що 17 липня 2015 року, позивач звернувся до суду із позовом до відповідача - УПФУ в Комунарському районі м. Запоріжжя, в якому просив визнати протиправними дії відповідача щодо стягнення з призначеної позивачу пенсії податку на доходи фізичних осіб 15 відсотків та ставки військового збору 1,5 відсотки від об'єкту оподаткування, з 01.02.2015 року.

Постановою Комунарського районного суду м. Запорожжя від 20 жовтня 2015 року в задоволенні позову відмовлено. Постанова набула законної сили.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що суд першої інстанції до даних правовідносин правильно застосував норми КАС України, Податкового кодексу України, Рішення КСУ від 27.02.2018 №1-р/2018 щодо неконституційності положення абзацу 1 пп. 164.2.19 ст. 164 ПКУ.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Згідно ч.2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Досліджуючи правильність прийняття судом першої інстанції рішення, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне дослідити ряд норм законодавства, що регулюють дані правовідносини.

Так, згідно частини 1 статті 361 КАС судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами.

У частині 5 статті 361 КАС зазначено, що однією з підстав для перегляду судових рішень у зв'язку з виключними обставинами є встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акту чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.

27.02.2018 року Конституційний Суд України ухвалив рішення № 1-р/2018, яким визнав неконституційним положення абзацу першого підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, яким передбачено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються суми пенсій (включаючи суму їх індексації, нараховану відповідно до закону) або щомісячного довічного грошового утримання, отримуваних платником податку з Пенсійного фонду України чи бюджету згідно із законом, якщо їх розмір перевищує десять розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність (у розрахунку на місяць), встановленого на 1 січня звітного податкового року, - у частині такого перевищення, а також пенсій з іноземних джерел, якщо згідно з міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, такі пенсії підлягають оподаткуванню чи не оподатковуються в країні їх виплати.

Таким чином, положення абзацу першого підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 Кодексу, яким запроваджено оподаткування пенсій певних категорій (груп) пенсіонерів, суперечить статті 46 Конституції України.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог позивача посилався на положення абзацу першого підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподаткованого доходу платника податку включаються, суми пенсій (включаючи суму їх індексації, нараховану відповідно до закону) або щомісячного довічного грошового утримання, отримуваних платником податку з Пенсійного фонду України чи бюджету згідно із законом, якщо їх розмір перевищує три розміри мінімальної заробітної плати (у розрахунку на місяць), встановленої на 1 січня звітного податкового року, у частині такого перевищення, а також пенсій з іноземних джерел, якщо згідно з міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, такі пенсії підлягають оподаткуванню чи не оподатковуються в країні їх виплати.

Розглядаючи даний спір слід звернути увагу на ст. 91 ЗУ «Про Конституційний Суд України», згідно якої закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Колегія суддів апеляційної інстанції бере що уваги, що згідно резолютивної частини рішення КСУ № 1-р/2018 від 27.02.2018р. - положення абзацу першого підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Таким чином дія абзацу першого підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України втратила чинність 27.02.2018р. та зворотної сили не має.

Отже з цього періоду (з 27.02.2018р.) у відповідача відсутні підстави для проведення відповідних відрахувань з пенсії позивача.

01.03.2018 року пенсійний фонд припинив стягнення податку з пенсій, в тому числі позивача, що сторонами не оспорюється.

За ч. 3 ст. 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Враховуючи, що на час ухвалення постанови суду першої інстанції від 20.10.2015 року положення абзацу першого підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України були чинними, та втратили чинність лише з 27.02.2018 року, після цього пенсійний фонд перестав стягувати податок з пенсії позивача, підстави для скасування постанови суду першої інстанції - відсутні.

Таким чином суд першої інстанції дійшов обґрунтованих висновків, що заява про перегляд рішення суду за виключними обставинами не підлягає задоволенню.

Отже, виходячи з викладених доводів, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову в задоволенні заяви.

Вищезазначене є мотивом для відхилення судом апеляційної інстанції аргументів, викладених в апеляційній скарзі, оскільки аргументи позивача спростовуються нормами діючого законодавства України.

На думку колегії суддів апеляційної інстанції, виходячи з обставин справи та норм законодавства України, що регулює дані правовідносини, права, свободи та інтереси позивача не були порушені.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правового обґрунтування, покладеного в основу рішення суду першої інстанції, тому не можуть бути підставою для його скасування.

Керуючись 241-245, 315, 316, 321, 322, 327, 328, 329, 369 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 23 травня 2018 р. - залишити без змін.

Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в силу п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України протягом 30 днів згідно ст. 329 КАС України з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови складено 24.07.2018.

Головуючий суддя: Ю.В. Дурасова

Суддя: О.М. Лукманова

Суддя: Л.А. Божко