Постанова № 75642795, 01.08.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД01010, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@apladm.ki.court.gov.ua

Головуючий у першій інстанції: Вєкуа Н.Г.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 серпня 2018 року Справа № 826/1777/18

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Епель О.В.,

суддів: Губської Л.В., Мельничука В.П.,

за участю секретаря Лісник Т.В.,

представника позивача Павлюк О.А.,

представника відповідача Кулькова В.С.,

розглянувши у відритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Ростікс Україна» на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 квітня 2018 року у справі

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю

«Ростікс Україна»

до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві

про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ростікс Україна» (далі - позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень від 30.10.2017 р. №№ 0056131409, 0056141409.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 квітня 2018 року в задоволенні адміністративного позов було відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилається на те, що податковим органом було виявлено перевищення ліміту готівки в касі станом на вихідний день - 30.09.2017 р., що обумовлює необхідність її інкасації у перший робочий банківський день, а також на те, що пляшка шампанського, виявлена податковим органом, мала відповідну акцизну марку.

З цих та інших підстав апелянт вважає, що рішення суду прийнято за неповно встановлених обставин справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, тому просить його скасувати і ухвалити постанову про задоволення позову.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду - скасуванню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, товариство з обмеженою відповідальністю «Ростікс Україна» (код ЄДРПОУ 38474055) (далі - ТОВ «Ростікс Україна») є юридичною особою, яка перебуває на податковому обліку в Головному управлінні Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - ГУ ДФС у м. Києві).

18.10.2018 р. відповідачем проведено фактичну перевірку магазина ТОВ «Ростікс Україна», розташованого за адресою: м. Київ, вул. Набережно-Хрещатицька, 3-А, за результатами якої складено акт від 18.10.2017 р. № 2124/26/15/14/38474055.

У зазначеному акті перевірки відповідачем встановлено порушення позивачем вимог:

- ст. 11 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 01.12.1995 р. № 481/95-ВР, а саме зберігання з метою подальшої реалізації шампанського «marguet rose shaman» без наявності марок акцизного податку встановленого зразка;

- п. 2.8 гл. 2, п.3.5 гл. 3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ від 12.12.2004 р. № 637, а саме перевищення встановленого ліміту каси на 11 162,50 грн., оскільки протягом 30.09.2017 р. з каси підприємства ТОВ «РОСТІКС Україна» видавалися готівкові кошти на загальну суму 19 642,20 грн., згідно з видатковими касовими ордерами №№316,319,320-330, у яких були відсутні підписи одержувачів зазначених коштів.

На підставі висновків зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 30.10.2017 р.:

- № 0056141409, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 17 000 грн.;

- № 0056131409, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 22 325,00 грн.

Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Колегія суддів встановила, що відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем дійсно було допущено перевищення ліміту готівки в касі на суму 11 162,50 грн., а також допущено зберігання з метою подальшої реалізації алкогольного напою (пляшки шампанського) за відсутності марки акцизного податку встановленого зразка, за що його притягнуто до відповідальності.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Податковим кодексом України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - ПК України), Законом України від 19.12.1995 р. № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» (далі - Закон № 481/95-ВР), Положенням про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 р. № 1251 (далі - Положення № 1251), Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженим постановою Національно Банку України від 15.12.2004 р. № 637, яке було чинним на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Положення № 637), Указом Президента України від 12.06.1995 р. № 436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» (далі - Указ № 436/95).

Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

1. Щодо податкового повідомлення-рішення від 30.10.2017 р. № 0056141409.

Згідно з п. 226.1, 226.9 ст. 226 ПК України в разі виробництва на митній території України алкогольних напоїв і тютюнових виробів чи ввезення таких товарів на митну територію України платники податку зобов'язані забезпечити їх маркування марками встановленого зразка у такий спосіб, щоб марка акцизного податку розривалася під час відкупорювання (розкривання) товару.

Вважаються такими, що немарковані: алкогольні напої та тютюнові вироби з підробленими марками акцизного податку; алкогольні напої та тютюнові вироби, марковані з відхиленням від вимог положення, затвердженого Кабінетом Міністрів України, відповідно до якого здійснюються виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів, та/або марками, що не видавалися безпосередньо виробнику або імпортеру зазначеної продукції; алкогольні напої з марками акцизного податку, на яких зазначення суми акцизного податку, сплаченого за одиницю маркованої продукції, не відповідає сумі, визначеній з урахуванням чинних на дату розливу продукції ставок акцизного податку, міцності продукції та місткості тари.

Пунктом 4 частини 4 статті 11 Закону № 481/95-ВР передбачено, що в разі зміни зразка марок акцизного податку вже закуплені марки попереднього зразка застосовуються у виробництві алкогольних напоїв та тютюнових виробів до їх повного використання, а марковані такими марками алкогольні напої та тютюнові вироби знаходяться в обігу до їх повної реалізації в межах терміну придатності для споживання.

Положенням № 1251 врегульовано питання щодо маркування алкогольних напоїв марками акцизного податку встановленого зразка.

Відповідно до абз. 15 ч. 2 ст. 17 Закону № 481/95-ВР до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі виробництва, зберігання, транспортування, реалізації фальсифікованих алкогольних напоїв чи тютюнових виробів; алкогольних напоїв чи тютюнових виробів без марок акцизного податку встановленого зразка або з підробленими марками акцизного податку - 200 відсотків вартості товару, але не менше 17000 гривень.

Отже, з викладених правових норм вбачається, що алкогольні напої, які реалізуються на території України, повинні бути марковані марками акцизного податку зразка, затвердженого КМУ.

При цьому, у разі зміни зразка марок акцизного податку алкогольні напої, що були марковані марками попереднього зразка, можуть бути реалізовані виключно до закінчення терміну їх придатності, а після цього їх слід вважати такими, що не містять марок акцизного податку, встановленого зразка.

Водночас, реалізація та/або зберігання таких товарів до спливу терміну їх придатності із марками акцизу попереднього зразка не є порушенням вимог п. 4 ч. 4 ст. 11 Закону № 481/95-ВР та не вказує на реалізацію/зберігання алкогольних напоїв без марок акцизного податку, а отже й не надає підстав для притягнення суб'єкта господарювання до відповідальності у вигляді штрафу за абз. 15 ч. 2 ст. 17 Закону № 481/95-ВР.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27 лютого 2018 року по справі № 809/1203/17, висновки якого, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, є обов'язковими для апеляційного суду при вирішенні даної справи.

Виходячи з цього, колегія суддів встановила, що позивачем станом на 18.10.2017 р. здійснювалося зберігання для продажу алкогольного напою, а саме шампанського «marguet rose shaman», 12,5%, 0,75 л, дата виробництва грудень 2016 року, гарантійний термін придатності 7 років, тобто до грудня 2023 року (додаток до сертифікату відповідності серії ВГ № UA1.020.Х004129-16).

Таким чином, позивачем здійснювалося зберігання для продажу алкогольного напою з маркою акцизного податку попереднього зразка в межах терміну придатності, а отже ним дотримано вимоги Закону № 481/95-ВР, що вказує на відсутність правових підстав для притягнення його до відповідності за ч. 2 ст. 17 цього Закону.

При цьому, колегія суддів встановила, що матеріали перевірки, проведеної відповідачем, на підставі результатів якої відносно позивача прийнято податкове повідомлення-рішення від 30.10.2017 р. № 0056141409, взагалі не містять жодних відомостей про те, що зазначені обставини (стосовно терміну придатності виявленого алкогольного напою з акцизом попереднього зразка) перевірялися контролюючим органом.

Тож, доводи відповідача щодо вчинення позивачем такого правопорушення є безпідставними та спростовуються матеріалами справи.

З огляду на викладене, апеляційний суд приходить до висновку, що вказане податкове повідомлення-рішення є протиправним, а тому підлягає скасуванню.

2. Щодо податкового повідомлення-рішення від 30.10.2017 р. № 0056131409.

Так, відповідно до п.п. 1, 2.8, 3.5, 3.6 Положення № 637, оприбуткування готівки - проведення підприємствами і підприємцями обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, книзі обліку розрахункових операцій.

Підприємства можуть тримати в позаробочий час у своїх касах готівкову виручку (готівку) у межах, що не перевищують установлений ліміт каси. Готівкова виручка (готівка), що перевищує встановлений ліміт каси, обов'язково здається до банків для її зарахування на банківські рахунки.

Для виведення залишку готівки в касі не приймаються видаткові касові ордери або видаткові відомості, в яких видача готівки з каси не підтверджена підписом одержувача.

Видачу готівки касир проводить тільки особі, зазначеній у видатковому касовому ордері або видатковій відомості. Якщо видача готівки проводиться за довіреністю, оформленою у встановленому порядку згідно із законодавством України, у тому числі й особи, що не має змоги у зв'язку з хворобою або з інших поважних причин поставити підпис власноручно, то в тексті ордера після прізвища, імені та по батькові одержувача готівки бухгалтер зазначає прізвище, ім'я та по батькові особи, якій довірено одержати готівку. У разі видачі готівки за видатковою відомістю перед підписом про одержання грошей касир робить у ній напис «За довіреністю». Видача готівки за довіреністю проводиться відповідно до вимог, передбачених у пункті 3.5 цієї глави. Довіреність залишається в касира і додається до видаткового касового ордера або видаткової відомості.

У п. 5.9 Положення № 637 прямо передбачено, що готівкові кошти не вважаються понадлімітними в день їх надходження, якщо вони були здані в сумі, що перевищує встановлений ліміт каси, до обслуговуючих банків не пізніше наступного робочого дня банку або були видані для використання підприємством відповідно до законодавства (без попереднього здавання їх до банку і одночасного отримання з каси банку на зазначені потреби) наступного дня на потреби, які пов'язані з діяльністю підприємства.

Не вважаються понадлімітними в день їх надходження і ті готівкові кошти, що надійшли до кас підприємств у вихідні та святкові дні та були здані в сумі, що перевищує встановлений ліміт каси, до обслуговуючих банків наступного робочого дня банку та підприємства або були видані для використання підприємством відповідно до законодавства (без попереднього здавання їх до банку і одночасного отримання з каси банку на зазначені потреби) наступного робочого дня на потреби, які пов'язані з діяльністю підприємства.

Згідно з абз. 2 п. 1 Указу № 436/95 у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу за перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касах - у двократному розмірі сум виявленої понадлімітної готівки за кожний день.

Таким чином, з викладених правових норм вбачається, що готівка не вважається понадлімітною в день її надходження, якщо вона надійшла до каси підприємства у вихідні дні та здана в сумі, що перевищує встановлений ліміт каси, до обслуговуючих банків наступного робочого дня банку.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27 квітня 2018 року у справі № 815/3018/17.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила, що підставою для накладення на позивача штрафу за податковим повідомленням-рішенням від 30.10.2017 р. № 0056131409 стало перевищення ним ліміту залишку готівки в касі 30.09.2017 р.

Разом з тим, 30.09.2017 р. - вихідний день, субота.

Умовами договору від 17.05.2013 р. № 9808/ПР/20130517-001, укладеного між позивачем і обслуговуючим Банком (ПАТ «ДІВІ БАНК») передбачено зарахування готівки на рахунок у перший робочий день.

Відповідно до наказу від 01.01.2015 р. № 88-П ліміт залишку готівки в касі ТОВ «Ростікс Україна» становить 10500,00 грн.

Відповідачем було встановлено перевищення позивачем встановленого ліміту готівки в касі 30.09.2017 р. в загальній сумі 11 162,50 грн.

Відповідна готівка була здана позивачем до Банку у перший робочий день після 30.09.2017 р.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем було виконано нормативно закріплений порядок дотримання ліміту залишків готівки в касі підприємства та своєчасно здано відповідну готівку за 30.09.2017 р., а тому відсутні правові підстави для застосування до нього штрафних санкцій, нарахованих у податковому повідомленні-рішенні від 30.10.2017 р. № 0056131409.

Водночас, з матеріалів фактичної перевірки, наданих відповідачем на вимогу суду апеляційної інстанції, взагалі не вбачається, що наведені обставини встановлювалися та перевірялися контролюючим органом, а натомість видається, що відповідачем було застосовано формальний підхід при проведенні перевірки позивача, порушено принцип об'єктивності та повноти встановлення всіх обставин, що є необхідними для вирішення питання про притягнення суб'єкта господарювання до відповідальності.

Враховуючи вищевикладені обставини та докази у їх сукупності, апеляційний суд приходить до висновку щодо протиправності оскаржуваних позивачем податкових повідомлень-рішень та необхідності їх скасування.

При цьому, у своїй позовній заяві ТОВ «Ростікс Україна», обґрунтовуючи позов через протиправність вказаних рішень, просив суд лише їх скасувати, що відповідно до завдань адміністративного судочинства, визначених у ст. 2 КАС України, та ч. 2 ст. 9 КАС України, обумовлює доцільність вийти за межі позовних вимог, визнавши, крім іншого, такі податкові повідомлення-рішення протиправними.

Отже, відповідачем в порушення ч. 2 ст. 77 КАС України не доведено правомірності прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, а судом першої інстанції неповно встановлено обставини та порушено норми матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи в цілому.

Відповідно до ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Таким чином, апеляційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю «Ростікс Україна» підлягає задоволенню, рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 квітня 2018 року - скасуванню, адміністративний позов - задоволенню.

При цьому, відповідно до ч. 6 ст. 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Тож, судова колегія встановила, що відповідно до платіжного доручення від 25.01.2018 р. № 1068 позивач за подання адміністративного позову у цій справі сплатив судовий збір у розмірі 1762,00 грн., а за подання апеляційної скарги, відповідно до платіжного доручення від 22.05.2018 р. № 5231: 2643,00 грн., тобто загальний розмір судових витрат становить 4405,00 грн. та підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 139, 242-244, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Ростікс Україна» - задовольнити.

Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 квітня 2018 року - скасувати.

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Ростікс Україна» до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від від 30.10.2017 р. №№ 0056131409, 0056141409.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Ростікс Україна» (код ЄДРПОУ 38474055) за разунок бюджетних всигнувань Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві судові витрати в розмірі 4405 (чотири тисячі чотириста п'ять) грн.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Повний текст рішення, відповідно до ч. 3 ст. 243 КАС України, виготовлено 01 серпня 2018 року.

Головуючий суддя

Судді: