Рішення № 75641969, 25.07.2018, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, код за ЄДРПОУ 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 липня 2018 р. № 820/4531/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Бідонька А.В.

при секретарі судового засідання - Мурадли А.І.,

за участю:

позивача - ОСОБА_1

представника позивача - ОСОБА_2

представника відповідача - Перепелиці Т.Б.

розглянувши в місті Харкові в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного Управління Держпраці у Харківській області, Начальника Головного управління Держпраці в Харківській області Рожанського Володимира Анатолійовича про скасування постанов, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Фізична особа - підприємець ОСОБА_1, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного Управління Держпраці у Харківській області, Начальника Головного управління Держпраці в Харківській області Рожанського Володимира Анатолійовича, в якому просить суд скасувати Постанову Начальника Головного управління Держпраці у Харківській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ХК0305/290/286/НП/АВ/ІП від 31.05.2018р., а також постанову Начальника Головного управління Держпраці у Харківській області № ХК0305/290/286/НП/АВ/МГ від 31.05.2018 р.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржувані постанови Начальника Головного управління Держпраці у Харківській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ХК0305/290/286/НП/АВ/ІП від 31.05.2018р., а також постанову Начальника Головного управління Держпраці у Харківській області № ХК0305/290/286/НП/АВ/МГ від 31.05.2018 р. є протиправними у зв'язку із чим підлягають скасуванню.

Позивач та представник позивача у судове засідання прибули, підтримали доводи, викладені у позовній заяві та просили задовольнити позов.

Представник відповідача у судове засідання прибув, проти позовних вимог заперечував, підтримав доводи, викладені у відзиві на позов, та просив відмовити у задоволенні позову.

Суд, заслухавши пояснення позивача та представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, встановив наступне.

Інспекторами праці ГУ Держпраці у Харківській області проведено інспекційне відвідування ФОП ОСОБА_1, за наслідками якого був складений Акт № ХК0305/290/286/НП/АВ від 14.05.2018 року, в якому зафіксовано виявлені порушення, а саме:

- порушення ч. 11 ст. 96 КЗпП України, ч. 11 ст. 6 Закону України «Про оплату праці», а саме: інші системи оплати праці встановлені наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу, виданий без погодження з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), а в разі відсутності первинної профспілкової організації - з вільно обраними та уповноваженими представниками (представником) працівників Положення про оплату праці працівників не погоджене з уповноваженим представником працівників;

- порушення ч.2 ст. 97 КЗпП України, ч. 1 ст. 15 Закону України «Про оплату праці», а саме: питання оплати праці не погоджені з уповноваженим на представництво трудовим колективом органом. Положення про оплату праці працівників не погоджене з уповноваженим представником працівників. Надані штатні розписи, введені в дію з 01.01.2017 та з 01.01.2018 року не погоджені з уповноваженим представником працівників;

- порушення ч. 1 ст. 116 КЗпП України, а саме: при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться не в день звільнення, так наприклад: 03.07.2017 на підставі п. 1 статті 36 КЗпП (за угодою сторін) розірвано трудові відносин із ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про що зроблено відмітку в трудових договорах, укладених між ФОП та ОСОБА_5, ОСОБА_6 відповідно. Грошові кошти, що належать працівникам при звільненні відповідно до відомості на видачу зарплати за липень 2017 року виплачені 19.07.2018. Згідно табелів обліку робочого часу за липень 2017 року ОСОБА_5, ОСОБА_6 в день звільнення 03.07.2017 ними відпрацьовано по 8 годин;

- порушення ч. 1 ст. 117 КЗпП України, а саме: у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум в день звільнення, при відсутності спору про їх розмір, не виплачується середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. 03.07.2017 на підставі п. 1 статті 36 КЗпП (за угодою сторін) розірвано трудові відносин із ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про що зроблено відмітку в трудових договорах, укладених між ФОП та ОСОБА_5, ОСОБА_6 відповідно. Грошові кошти, що належать працівникам при звільненні - відповідно до відомості на видачу зарплати за липень 2017 року виплачені 19.07.2018. Згідно табелів обліку робочого часу за липень 2017 року ОСОБА_5, ОСОБА_6 в день звільнення 03.07.2017 ними відпрацьовано по 8 годин. Відповідно до відомостей нарахування заробітної плати за липень -вересень 2017 року середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку не нарахований та не виплачений;

- порушення ч. 6 ст. 95 КЗпП України, ст. 33 Закону України «Про оплату праці», а саме: індексація заробітної плати не проводиться. Штатним розписом на 2017 рік визначено розмір посадового окладу підсобного робітника в розмірі 3200,00 грн. Згідно відомостей нарахування заробітної плати за січень 2017 року по вересень 2017 року заробітна плата працівникам нараховувалася у розмірі мінімальної заробітної плати за фактично відпрацьований час. Коефіцієнти індексації в червні 2017 року склав 3,70%, в липні 2017 року склав 3,70%, в серпні 2017 року склав 3,70% та в вересні 2017 року склав 6,90%. Згідно наданих відомостей нарахування заробітної плати за період червень 2017 - вересень 2017 року при наявності підстав індексація заробітної плати не проводилася 10 працівникам: ОСОБА_7 (виробник профільних заготовок); ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_5, ОСОБА_10, ОСОБА_6, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 (підсобні робітники).

На підставі вказаного акту Начальником Головного управління Держпраці в Харківській області Рожанським В.А. прийнято постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ХК0305/290/286/НП/АВ/ІП від 31.05.2018 року, відповідно до якої до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 3 723,00 грн. в зв'язку з порушенням ч. 11 ст. 96 КЗпП України, ч. 11 ст. 6 Закону України «Про оплату праці», ч.2 ст. 97 КЗпП України, ч. 1 ст. 15 Закону України «Про оплату праці», ч. 1 ст. 116 КЗпП України, ч. 1 ст. 117 КЗпП України, а також постанову № ХК0305/290/286/НП/АВ/МГ від 31.05.2018 року, відповідно до якої до позивача засновано штрафні санкції в розмірі 372 300 грн. за порушення ч. 6 ст. 95 КЗпП України, ст. 33 Закону України «Про оплату праці».

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 96 від 11.02.2015 року, Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику, крім іншого, з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю.

Пунктом 7 вказаного Положення встановлено, що Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Відповідно до Положення про Головне управління Держпраці у Харківській області, затвердженого наказом Державної служби України з питань праці № 75 від 22.06.2017 року (далі по тексту - Положення), Головне управління Держпраці у Харківській області є територіальним органом. Державної служби України з питань праці, що їй підпорядковується.

Підпунктом 5 пункту 4 Положення встановлено, що Головне управління Держпраці у Харківській області здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням. законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю.

Згідно з ч. 1 ст. 259 Кодексу законів про працю України (далі по тесту - КЗпП) державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 295 від 26 квітня 2017 року (далі по тексту - Порядок № 295) визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об'єкт відвідування).

Відповідно до п. 2 Порядку № 295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюються у формі проведення інспекційних відвідувань або невиїзних інспектувань інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів.

Відповідно до ч. 4 ст. 2 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (далі по тексту - Закон № 877) заходи контролю здійснюються органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.

Згідно з ч. 5 ст. 2 Закону № 877 зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов'язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22 цього Закону.

Статтею 265 КЗпП України передбачена відповідальність за порушення законодавства про працю.

Відповідно до абз.8 ч. 2 ст. 265 КЗпП юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі порушення інших вимог трудового законодавства, крім передбачених абзацами другим - сьомим цієї частини, - у розмірі мінімальної заробітної плати.

Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 509 від 17 липня 2013 року (далі по тексту - Порядок №509) визначає механізм накладення на суб'єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України "Про зайнятість населення".

Відповідно до пункту 2 Порядку № 509 однією з підстав для накладення штрафів є акт про виявлення під час перевірки суб'єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу.

Отже, підставою для накладення штрафів є виявлені під час перевірки суб'єкта господарювання порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення зафіксовані в акті перевірки.

Стосовно встановленого порушення позивачем положень ч. 11 ст. 96 КЗпП України, ч. 11 ст. 6 Закону України «Про оплату праці», ч. 2 ст. 97 КЗпП України, ч. 1 ст. 15 Закону України «Про оплату праці», суд зазначає наступне.

Частиною 11 статті 96 КЗпІІ України передбачено погодження з вільно обраними та уповноваженими представниками (представником) працівників інших систем оплати праці.

Позивач у судовому засіданні пояснив, що ним застосовувалась передбачена статтею 96 КЗпП України тарифна система оплати праці.

Відповідно до ч. 1 ст. 96 КЗпП України системами оплати праці є тарифна та інші системи, що формуються на оцінках складності виконуваних робіт і кваліфікації працівників.

Із матеріалів справи судом встановлено, що відповідно до наказів № 9 від 30.12.2016 року та № 1 від 03.05.2017 року, виданих ФОП ОСОБА_1, затверджено штатний розпис посади "підсобний робітник" та встановлено спосіб оплати праці - тарифна ставка.

Суд зазначає, що положення ст. 96 КЗпП України не передбачають обов'язкового погодження з уповноваженими особами або з виборним органом первинної профспілкової організації щодо встановлення тарифної оплати праці.

Частина друга статті 97 КЗпП України передбачає, що форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами.

Якщо колективний договір на підприємстві, в установі, організації не укладено, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності - з іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом.

Суд зазначає, що позивачем було укладено із кожним працівником трудові договори, зі змісту яких судом встановлено, що такі договори містять у собі питання оплати праці, та такі договори підписані працівниками без зауважень.

Таким чином, суд вважає безпідставними висновки відповідача про порушення позивачем положень ч. 11 ст. 96 КЗпП України, ч. 11 ст. 6 Закону України «Про оплату праці», ч. 2 ст. 97 КЗпП України, ч. 1 ст. 15 Закону України «Про оплату праці».

Щодо встановлених відповідачем порушень позивачем ч. 1 ст. 116 КЗпП України та ч. 1 ст. 117 КЗпП України суд зазначає наступне.

Зі змісту акту перевірки судом встановлено, що відповідач дійшов висновку про порушення позивачем вказаних вимог законодавства на підставі того, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться не в день звільнення, так наприклад: 03.07.2017 на підставі п. 1 статті 36 КЗпП (за угодою сторін) розірвано трудові відносин із ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про що зроблено відмітку в трудових договорах, укладених між ФОП та ОСОБА_5, ОСОБА_6 відповідно. Грошові кошти, що належать працівникам при звільненні відповідно до відомості на видачу зарплати за липень 2017 року виплачені 19.07.2018. Згідно табелів обліку робочого часу за липень 2017 року ОСОБА_5, ОСОБА_6 в день звільнення 03.07.2017 ними відпрацьовано по 8 годин; 03.07.2017 на підставі п. 1 статті 36 КЗпП (за угодою сторін) розірвано трудові відносин із ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про що зроблено відмітку в трудових договорах, укладених між ФОП та ОСОБА_5, ОСОБА_6 відповідно. Грошові кошти, що належать працівникам при звільненні - відповідно до відомості на видачу зарплати за липень 2017 року виплачені 19.07.2018. Згідно табелів обліку робочого часу за липень 2017 року ОСОБА_5, ОСОБА_6 в день звільнення 03.07.2017 ними відпрацьовано по 8 годин. Відповідно до відомостей нарахування заробітної плати за липень - вересень 2017 року середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку не нарахований та не виплачений.

Позивач у судовому засіданні пояснив, що грошові кошти, що належали до виплати працівникам ОСОБА_5 та ОСОБА_6 при звільненні, були їм виплачені в останній день роботи - 03.07.2017 року, а не 19.07.2018 року як це вказано в акті інспекційного відвідування.

Із матеріалів справи судом встановлено, що відповідно до відомості на видачу заробітної плати за липень 2017 року, працівникам ОСОБА_5 та ОСОБА_6 видано заробітну плату, що підтверджується особистими підписами вказаних працівників.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачем повністю виконано обов'язок виплати заробітної плати працівникам ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у строк, передбачений чинним законодавством України.

Стосовно встановлених відповідачем порушень ч. 6 ст. 95 КЗпП України, ст. 33 Закону України «Про оплату праці», суд зазначає наступне.

Зі змісту акту перевірки вбачається, що на думку відповідача позивачем порушено вимоги ч. 6 ст. 95 КЗпП України, ст. 33 Закону України «Про оплату праці» у зв'язку із тим, що штатним розписом на 2017 рік визначено розмір посадового окладу підсобного робітника в розмірі 3200,00 грн. Згідно відомостей нарахування заробітної плати за січень 2017 року по вересень 2017 року заробітна плата працівникам нараховувалася у розмірі мінімальної заробітної плати за фактично відпрацьований час. Коефіцієнти індексації в червні 2017 року склав 3,70%, в липні 2017 року склав 3,70%, в серпні 2017 року склав 3,70% та в вересні 2017 року склав 6,90%. Згідно наданих відомостей нарахування заробітної плати за період червень 2017 - вересень 2017 року при наявності підстав індексація заробітної плати не проводилася 10 працівникам: ОСОБА_7 (виробник профільних заготовок); ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_5, ОСОБА_10, ОСОБА_6, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 (підсобні робітники).

Судом встановлено, що з 01.05.2017 року до штатного розпису позивачем була введена посада підсобного робітника в кількості 9 осіб з посадовим окладом 3200 грн.

Відповідно до пункту 1-1 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 р. № 1078 індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка.

Також, відповідно до п. 10-2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 р. № 1078 індекс споживчих цін для такого працівника обчислюють із наступного місяця за місяцем останнього підвищення окладу за його посадою.

Оскільки посаду було введено лише в травні 2017 року, то приріст індексу споживчих цін обчислюють із червня 2017 року. За червень-вересень 2017 року перевищення коефіцієнтів індексації більше 103% не було, тому підстав для виплати індексації немає.

Позивач у судовому засіданні пояснив, що працівник ОСОБА_7 з 01.01.2017 року також був переведений на посаду підсобного робітника з посадовим окладом 1600 грн. та оплатою праці не менше мінімального розміру заробітної плати. З 01.05.2017 року йому також було встановлено посадовий оклад у розмірі 3200 грн.

Вказані обставини підтверджуються наявною в матеріалах справи копією книги обліку ФОП ОСОБА_1 заробітної плати за 2017 рік.

Таким чином, суд дійшов висновку, що у даному випадку позивачем було дотримано вимоги чинного законодавства стосовно індексації заробітної плати працівників, а тому суд вважає безпідставними та необґрунтованими висновки перевіряючих щодо встановленого порушення.

Враховуючи викладене, беручи до уваги той факт, що відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, відповідач належними доказами не довів правомірності винесених постанов № ХК0305/290/286/НП/АВ/ІП від 31.05.2018 року та № ХК0305/290/286/НП/АВ/МГ від 31.05.2018 року.

Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Метторг" до Державної фіскальної служби України про визнання протиправними та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії є такими, що не підлягають задоволенню.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до ст. 139 КАС України.

Керуючись ст. ст. 2, 6-11, 14, 77, 139, 243-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного Управління Держпраці у Харківській області, Начальника Головного управління Держпраці в Харківській області Рожанського Володимира Анатолійовича про скасування постанов - задовольнити.

Скасувати постанову Начальника Головного управління Держпраці у Харківській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ХК0305/290/286/НП/АВ/ІП від 31.05.2018 року.

Скасувати постанову Начальника Головного управління Держпраці у Харківській області № ХК0305/290/286/НП/АВ/МГ від 31.05.2018 року.

Стягнути на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (код НОМЕР_1, адреса:АДРЕСА_1 сплачену суму судового збору в розмірі 3524,00 грн. (три тисячі п'ятсот двадцять чотири гривні 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Головного Управління Держпраці у Харківській області (код ЄДРПОУ 39779919, адреса: 61002, м. Харків, вул. Алчевських, 40).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлений 02 серпня 2018 року.

Суддя Бідонько А.В.