Ухвала суду № 75641248, 30.07.2018, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/1428/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2018 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Білостоцького О.В.

При секретарі: Єренкевич О.А.

За участю сторін:

Представника позивача: ОСОБА_1

Представника відповідача: Негари Р.В

Представника 3-ої особи: ОСОБА_3

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Одеської обласної державної адміністрації, треті особи які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_5, фізична особа-підприємець ОСОБА_6, Татарбунарська районна державна адміністрація Одеської області, ОСОБА_7 про визнання протиправними та скасування розпорядження, -

В С Т А Н О В И В:

Одеським окружним адміністративним судом розглядається адміністративна справа за позовом фізичної особи-підприємця (далі ФОП) ОСОБА_4 до Одеської обласної державної адміністрації, треті особи які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_5, фізична особа-підприємець ОСОБА_6, Татарбунарська районна державна адміністрація Одеської області, ОСОБА_7 в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати розпорядження відповідача №248/А-2018 від 19.03.2018 року «Про надання ОСОБА_5 земельної ділянки в оренду».

Ухвалою суду від 04.04.2018 року було відкрито загальне позовне провадження у справі.

04.07.2018 року підготовче провадження у справі було закрито та призначено судовий розгляд справи по суті.

27.07.2018 року до суду надійшло клопотання представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ОСОБА_5 про закриття провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України.

В обґрунтування зазначеного клопотання представник третьої особи зазначила, що між ОСОБА_5 та ОСОБА_4, який є позивачем у справі, вже тривалий час вирішується спір про право власності ОСОБА_5 щодо об'єкту нерухомості (комплекс будівель і споруд № 9), що знаходиться на земельній ділянці площею 0,4999 га за адресою: Одеська область, Татарбунарський район, Тузлівська сільська рада, яка в свою чергу знаходиться у користуванні ОСОБА_8

На підставі вищезазначеного представник третьої особи ОСОБА_5 зазначає, що позовні вимоги позивача про визнання протиправним та скасування розпорядження Одеської обласної державної адміністрації №248/А-2018 від 19.03.2018 року «Про надання ОСОБА_5 земельної ділянки в оренду», яким припинено право користування зазначеною земельною ділянкою ОСОБА_4 є похідними від вимог у приватноправовому спорі та мають розглядатися за правилами цивільного або господарського судочинства.

В судовому засіданні 30.07.2018 року представник третьої особи своє клопотання підтримала та просила суд його задовольнити.

Представник відповідача - Одеської обласної державної адміністрації - у судовому засіданні погодився з правовою позицією представника третьої особи ОСОБА_5 та просив задовольнити клопотання про закриття провадження в адміністративній справі.

Представник позивача в судовому засіданні проти задоволення клопотання заперечував, з підстав викладених у письмових заперечення (т. 2 а.с. 42-45) та зазначив, що спір у даній адміністративній справі виник між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 та Одеською обласною державною адміністрацією (суб'єктом владних повноважень) на підставі прийняття останнім рішення без дотримання законодавчої процедури. Крім того, такий спір, на думку позивача, має виключно публічно-правовий характер та за характером підпадає під дію статті 19 КАС України, а відтак спір про право відсутній та дослідженню підлягають виключно владні, управлінські рішення та дії відповідача, який у межах спірних правовідносин діє як суб'єкт владних повноважень

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - фізична особа-підприємець ОСОБА_6, Татарбунарська районна державна адміністрація Одеської області, ОСОБА_7 до суду не з'явились, про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином та своєчасно. Татарбунарська районна державна адміністрація Одеської області надала до суду клопотання про розгляд справи за її відсутності. ФОП ОСОБА_6 та ОСОБА_7 причин неявки суду не повідомили. На підставі положень ст. 205 КАС України судом за згодою присутніх у судовому засіданні сторін вирішено слухати справу без участі третіх осіб, які не з'явились до судового засідання.

Суд при розгляді справи встановив наступне.

27.06.20017 року між Татарбунарською районною державною адміністрацію та ФОП ОСОБА_4 і ФОП ОСОБА_6 було укладено договір оренди земельних ділянок, відповідно до якого останні отримали у строкове (на 25 років) платне користування земельні ділянки загальною площею 1,549 га, які складаються із ділянки 1 площею 0,040 га, ділянки 2 площею 0,160 га, ділянки 3 площею 0,280 га, ділянки 4 площею 0,569 га, ділянки 5 площею 0, 500 га, для будівництва, експлуатації та обслуговування обловно-пропускних каналів та причалу з рибоприймальним пунктом (т. 1 а.с. 18-23).

27.06.2007 року між ФОП ОСОБА_6 та ФОП ОСОБА_4 було укладено угоду про порядок користування вищезазначеними земельними ділянками. Відповідно до даної угоди ФОП ОСОБА_4 самостійно користується земельною ділянкою 5 площею 0,500 га для будівництва, експлуатації та обслуговування обловно-пропускних каналів (т.1 а.с. 24-25)

27.11.2014 року між ФОП ОСОБА_4 та ОСОБА_7 було укладено договір суборенди частини земельної ділянки строком до 27.06.2032 року.

Як вбачається з матеріалів адміністративної справи, 17.02.2014 року на підставі договору купівлі-продажу №273 ОСОБА_5 придбала у ОСОБА_9 об'єкт нерухомого майна - комплекс будівель і споруд (причал), що розташований на земельній ділянці загальною площею 0,4999 га, кадастровий номер НОМЕР_1, що знаходиться за адресою: Одеська область, Татарбунарський район, Тузлівська сільська рада, комплекс будівель і споруд № 9 (т. 1 а.с. 79-81, 106-108).

Разом з тим, постановою Одеського окружного адміністративного суду від 14.08.2014 року у справі №815/820/14 (яка набрала чинності та була залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 26.02.2015 року) було скасовано реєстрацію Декларації про готовність об'єкта до експлуатації - комплексу будівель і споруд (причал) №9 та рішення державного реєстратора реєстраційної служби Татарбунарського районного управління юстиції Одеської області № 7845017 від 12.11.2013 року про державну реєстрацію права власності на комплекс будівель і споруд № 9 (причал) за адресою: Одеська область, Татарбунарський район, Тузлівська сільська рада (т.1 а.с.10-16).

У 2016 році ОСОБА_4 звернувся до Татарбунарського районного суду Одеської області із позовною заявою до ОСОБА_5 та ОСОБА_9 про визнання договору купівлі-продажу недійсним, проте рішенням Татарбунарського районного суду від 01.04.2016 року позивачу було відмовлено у задоволенні позову.

15.07.2016 року ОСОБА_4 звернувся до Татарбунарського районного суду Одеської області із позовом про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою, що знаходиться за адресою: Одеська область, Татарбунарський район, Тузлівська с/рада, комплекс будівель та споруд (причал № 9), шляхом скасування державної реєстрації права власності на комплекс будівель та споруд (причал). Апеляційним судом Одеської області винесено ухвалу від 17.08.2017 року, якою скасовано рішення Татарбунарського районного суду Одеської області від 10.10. 2016 року в частині задоволення вимог про усунення перешкод у здійсненні права користування земельною ділянкою шляхом знесення комплексу нерухомого майна.

03.11.2017 року державним реєстратором комунального підприємства «Реєстраційна служба Одеської області» ОСОБА_10 було прийнято рішення про державну реєстрацію прав №37928468 та зареєстровано за ОСОБА_5 право власності за на комплекс будівель і споруд (причал), що складається з адмінбудівлі літера «А» площею 63, 6 кв.м, будівлі літери «Б» площею 32.0 кв. м, будівлі літери «В» площею 18,8 кв.м, дворових споруд №№ 1-4, які розташовані на земельній ділянці загальною площею 0,4999 га, кадастровий номер НОМЕР_2, що знаходиться за адресою: Одеська область, Татарбунарський район, Тузлівська сільська рада (т. 1 а.с. 28-32).

Судом встановлено, що в провадженні Одеського окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа №815/700/18 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до державного реєстратора комунального підприємства "Реєстраційна служба Одеської області" ОСОБА_10, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_5, фізична особа-підприємець ОСОБА_6 про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень 37928468 від 03.11.2017 року комплексу будівель і споруд (причал), що складається з адмінбудівлі літ. "А" площею 63,3 кв.м., будівлі літ. "Б" площею 32,0 кв.м., будівлі літ. "В" площею 18,8 кв. м., дворових споруд №№ 1-4, які розташовані на земельній ділянці загальною площею 0,4999 га, кадастровий номер НОМЕР_1, що знаходиться за адресою: Одеська область, Татарбунарський район, Тузлівська сільська рада за ОСОБА_5. Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 20.07.2018 року провадження у справі №815/700/18 було закрито у зв'язку із непідсудністю позовних вимог суду адміністративної юрисдикції.

19.03.2018 року Одеською обласною державною адміністрацією було прийнято розпорядження №248/А-2018, відповідно до якого: було припинено право позивача на користування земельною ділянкою (кадастровий номер: НОМЕР_1) загальною площею 0,4999 га; вирішено надати в оренду ОСОБА_5 на 49 років земельну ділянку (кадастровий номер НОМЕР_1) загальною площею 0,4999 га із земель водного фонду для рибогосподарських потреб; доручено Татарбунарській районній державній адміністрації від імені Одеської обласної державної адміністрації внести зміни до договору оренди земельних ділянок від 27 червня 2007 року, зареєстрованого Татарбунарським відділом центру ДЗК 15 лютого 2008 року за № 040853500018 і укласти договір оренди земельної ділянки із ОСОБА_5 (т. 1 а.с. 17).

Не погоджуючись із вказаним рішенням Одеської обласної державної адміністрації, ФОП ОСОБА_4 звернувся до суду з адміністративним позовом у справі №815/1428/18.

Заслухавши думку представників позивача та відповідача, третьої особи, дослідивши письмові докази у справі та оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному і об'єктивному дослідженні, проаналізувавши положення чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини суд доходить висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі у зв'язку з наступним.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

Згідно з п.2 ч.1 ст.4 КАС України публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.

Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Адміністративні суди не розглядають позовні вимоги, які є похідними від вимог у приватно-правовому спорі і заявлені разом з ними, якщо цей спір підлягає розгляду в порядку іншого, ніж адміністративне, судочинства і знаходиться на розгляді відповідного суду (ч.3 ст.19 КАС України).

Таким чином, до адміністративної юрисдикції відноситься справа, яка виникає зі спору в публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, коли один з його учасників є суб'єктом владних повноважень, здійснює владні управлінські функції у цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їх права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин.

Визначальними ознаками приватноправових відносин є юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу суб'єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням наявного приватного права певного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб'єкта владних повноважень.

Суд зазначає, що сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати такий спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Частиною 1 ст. 2 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст.19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Цивільні права та інтереси суд може захистити в спосіб визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (пункт 10 частини другої статті 16 ЦК України).

Одночасно суд зазначає, що правовідносини щодо володіння, користування і розпорядження землею регулюються, зокрема, приписами Земельного Кодексу України (далі - ЗК України), а також прийнятими відповідно до нього нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 2 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Об'єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

Згідно із частинами другою та третьою статті 78 ЗК України право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Згідно із частиною першою статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Порядок набуття права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності громадянами та юридичними особами передбачено вказаною статтею та статтями 118, 122 ЗК України.

При цьому відносини, пов'язані з орендою землі регулюються Законом України «Про оренду землі».

Відповідно до п.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

В ухвалі Одеського апеляційного адміністративного суду від 16.05.2018 року з посиланням на правову позицію Великої Палати Верховного Суду (викладеної у постанові від 15.05.2018 року у справі № 911/4144/16) зазначено про необхідність суду першої інстанції з'ясувати питання щодо належності спору у справі №815/1428/18 до адміністративного.

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 16.05.2018 року у справі №911/4111/16 зазначено, що рішення суб'єкта владних повноважень у сфері земельних відносин може оспорюватися з точки зору його законності, а вимоги про визнання рішення незаконним - розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо за результатами реалізації рішення у фізичної чи юридичної особи виникло право цивільне й спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер. У такому випадку вимога про визнання рішення незаконним може розглядатися як спосіб захисту порушеного цивільного права за статтею 16 Цивільного кодексу України та пред'являтися до суду для розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо фактично підґрунтям і метою пред'явлення позовної вимоги про визнання рішення незаконним є оспорювання цивільного речового права особи (наприклад, права власності на землю), що виникло в результаті та після реалізації рішення суб'єкта владних повноважень.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом 15.05.2018 року у справі №809/739/17.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду рішеннями від 04.04.2018 року у справі 539/1957/16-а та від 30.05.2018 року у справі № 150/928/14-а визначила, що з моменту укладення між землекористувачем та органом місцевого самоврядування договору оренди землі припиняються адміністративні відносини між цими суб'єктами, та в подальшому виникають договірні відносини, які характеризуються рівністю їх учасників та свободою договору. Такі ознаки не притаманні адміністративним правовідносинам, натомість - притаманні цивільним правовідносинам, які з урахуванням суб'єктного складу можуть бути предметом судового розгляду у відповідному суді загальної юрисдикції або господарському суді.

На підставі вищевикладеного, суд доходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_4 про визнання протиправним та скасування розпорядження Одеської обласної державної адміністрації №248/А-2018 від 19.03.2018 року «Про надання ОСОБА_5 земельної ділянки в оренду» є вимогами, підґрунтям яких є набуття права власності на нерухоме майно та права користування земельною ділянкою, на якій воно розташовано. Тому, на думку суду, даний спір не є публічно-правовим, оскільки не пов'язаний із захистом прав, свобод чи інтересів позивачів у сфері публічно-правових відносин. При цьому за суб'єктним складом сторін спір підлягає вирішенню за правилами цивільного судочинства, оскільки його вирішення вплине на права та обов'язки ОСОБА_5, ОСОБА_7, як фізичних осіб.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Враховуючи те, що правовідносини, які виникли між сторонами є не публічно-правовими, суд доходить висновку про необхідність закриття провадження у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Одеської обласної державної адміністрації, треті особи які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_5, фізична особа-підприємець ОСОБА_6, Татарбунарська районна державна адміністрація Одеської області, ОСОБА_7 про визнання протиправними та скасування розпорядження на підставі п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України.

Згідно з ч. 2 ст. 238 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

У відповідності з ч.2 ст.132 КАС України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються Законом України "Про судовий збір".

Приписами п.5 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Судом встановлено, що при зверненні до суду з даним позовом позивачем було сплачено судовий збір у сумі 1762 грн. 00 коп., що підтверджується копією квитанції №КП/4370/1 від 30.03.2018 року.

На підставі вищезазначеного, враховуючи, що суд дійшов висновку про закриття провадження у справі, суд вважає за необхідне повернути фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4 сплачений ним судовий збір.

Керуючись ст.ст. 2-11, 19, 238, 241, 243, 248, 256, 295 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

УХВАЛИВ:

Клопотання представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_5 - задовольнити.

Провадження у справі № 815/1428/18 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Одеської обласної державної адміністрації, треті особи які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_5, фізична особа-підприємець ОСОБА_6, Татарбунарська районна державна адміністрація Одеської області, ОСОБА_7 про визнання протиправним та скасування розпорядження Одеської обласної державної адміністрації №248/А-2018 від 19.03.2018 року «Про надання ОСОБА_5 земельної ділянки в оренду» - закрити на підставі п.1 ч.1 ст. 238 КАС України.

Роз'яснити позивачу, що даний позов підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Повернути з Державного бюджету України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 сплачений судовий збір у розмірі 1762 грн. (тисяча сімсот шістдесят дві гривні) 00 коп., згідно квитанції від 30.03.2018 року № КП/4370/1.

Роз'яснити сторонам, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Ухвалу суду може бути оскаржено в порядку, передбаченому ст. 295 КАС України.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 256, 294, 295 КАС України.

Повний текст ухвали виготовлений та підписаний суддею 02 серпня 2018 року.

Головуючий суддя Білостоцький О.В.

.