Ухвала суду № 75639878, 02.08.2018, Мангушський районний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Першотравневий районний суд Донецької області)

241/193/18

1-кс/241/400/2018

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.08.2018 року смт. Мангуш

Першотравневий районний суд

Донецької області

у складі:

слідчого судді Демочко Д.О.

при секретарі Хоружому Є.В.

за участю

прокурора Джансиза Д.В.

слідчого Скочко Р.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали клопотання слідчого СВ Мангушського ВП Центрального ВП ГУ НП в Донецькій області ОСОБА_1 про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №120140507100000600 від 22.09.2014 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ст. ст. 146 ч.1, 289 ч. 3 КК України,

В С Т А Н О В И В :

Слідчий СВ Мангушського ВП Центрального ВП ГУ НП в Донецькій області ОСОБА_1 звернувся до слідчого судді Першотравневого районного суду Донецької області з клопотанням, погодженим з прокурором, про накладення арешту на майно у вигляді автомобілю Porshe Cayenne, в кузові чорного кольору, з об'ємом двигуна 4.2 дизель, 2013 року випуску, номер кузова НОМЕР_1, з метою забезпечення речового доказу та заборону користування, відчуження, розпорядження автомобілю, що знаходиться в розшуку з можливістю його вилучення.

Клопотання слідчого мотивовано тим, що 22.09.2014 року до чергової частини Першотравневого РВ надійшло повідомлення від ДП "Шахтарськантрацит" про те що, 08.09.2014 року невідомі особи незаконно позбавили волі директора шахти "Шахтарська - Глибока" ОСОБА_2 Шаміля Вініатулловича, ІНФОРМАЦІЯ_1, який мешкав в м. Шахтарську, до теперішнього часу його місцезнаходження невідоме. Крім того, 22.08.2014 року, невідомі особи проникли на територію домоволодіння №27 по вул. Шахтарській в с. Золотарівка Донецької області, звідки незаконно заволоділи автомобілями Porsche Cayenne, в кузові чорного кольору, з об'ємом двигуна 4.2 дизель, 2013 року випуску, номер кузова НОМЕР_1, д/н НОМЕР_2, зареєстрований на ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2, та автомобіль Lexus LS450 кузов білого кольору 2008 р.в., д/н НОМЕР_3, Вин: JTHBL46F685069517, зареєстрований на ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3, чим завдали матеріальну шкоду у великих розмірах.

Право власності на автомобіль Porsche Cayenne, в кузові чорного кольору, з об'ємом двигуна 4.2 дизель, 2013 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 підтверджується договором купівлі продажу між продавцем в особі ООО "ОСОБА_4 Донецк" в особі директора ОСОБА_5 та покупцем в особі ОСОБА_3 Шаміля Вініатулловича.

Відповідно до інформації з реєстраційної довідки транспортного засобу, автомобіль Porsche Cayenne, в кузові чорного кольору, з об'ємом двигуна 4.2 дизель, 2013 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 був зареєстрований 10.12.2013 року, присвоєно д.н. НОМЕР_2 на ім'я власника: ОСОБА_3 Шаміля Вініатулловича

30.01.2015 року зазначений автомобіль було перереєстровано на нового власника ОСОБА_6 Аддієвича в м. Київ та присвоєно д.н. НОМЕР_4, а в подальшому 21.07.2015 року автомобіль перереєстровано на ОСОБА_7 у Одеській області та присвоєно д.н. ВН 7777 0Е. 29.12.2015 року вказаний автомобіль був знятий з обліку для реалізації ОСОБА_7

Відповідно, до показів ОСОБА_8 він 07.02.2017 року звернувся до нотаріуса з метою встановлення опіки над майновими правами батька щодо автомобіля, для звернення в поліцію по факту викрадення автомобіля. 09.02.2017 року нотаріус відправила запит до Регіонального Сервісного Центру в Донецької області. За результатами запиту 16.02.2017 року була отримана інформація про те що автомобіль Porsche Cayenne був перереєстрований на нового власника. При цьому всі документи на зазначений автомобіль (ключі, тех. паспорт, сервісні книжки та інші документи) знаходяться в ОСОБА_8

22.08.2017 року допитано в якості свідка ОСОБА_9, який пояснив, що останній являється директором автосалону «Твердовський», який розташований за адресою: м. Одеса, вул. Отамана Головатого, 9/11 та спеціалізується на продажі б/у автомобілів преміям класу. На сайті «Авто Ріа» останній знайшов об’яву оголошення про продаж автомобіля «Порш Каєн» у розбитому стані, який продавав ОСОБА_6 Аддієвич. 21.07.2015 року зазначений авто ОСОБА_7 придбав за 45 тисяч доларів США та виклав за ремонт зазначеного авто ще 20 тисяч доларів, та оформив на свою сестру ОСОБА_7. В подальшому останній виставив на продаж даний автомобіль у власному автосалоні. Де на теперішній час знаходиться автомобіль йому не відомо.

Також, слідчий зазначає, що 22.08.2017 року з письмової добровільної згоди ОСОБА_9 було проведено огляд автосалону «Твердовський», з метою встановлення місця знаходження «Порш Каєн», однак його на території автосалону не було виявлено, тобто провести огляд та в подальшому вилучення зазначеного автомобіля на підставі ухвали суду органу досудового розслідування не виявилось можливим з ненаданням зазначеного автомобіля ОСОБА_9 та ОСОБА_7

Згідно інформації з реєстраційної картки транспортного засобу автомобіль Porsche Cayenne, в кузові чорного кольору, з об'ємом двигуна 4.2 дизель, 2013 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 знаходиться у власності ОСОБА_10.

Також, слідчий в клопотанні зазначає, що 17.07.2018 року винесено постанову про визнання речовим доказом автомобіль Porsche Cayenne, в кузові чорного кольору, з об'ємом двигуна 4.2 дизель, 2013 року випуску, номер кузова НОМЕР_1, тому з урахуванням викладеного, в ході досудового розслідування по кримінальному провадженню, на підставі ст. 170 КПК України з метою повного, всебічного та неупередженого розслідування кримінального провадження, у слідства виникла необхідність у накладанні арешту на вищезазначений автомобіль з метою забезпечення речового доказу та заборону користування, відчуження, розпорядження автомобілю, що знаходиться в розшуку з можливістю його вилучення.

У судовому засіданні слідчий, та прокурор клопотання підтримали із наведених у ньому підстав.

Слідчий суддя, розглянувши клопотання та додані до нього документи, заслухавши пояснення слідчого, прокурора, прийшов до наступного висновку.

Так, з матеріалів клопотання вбачається, що в провадженні СВ Мангушського ВП Центрального ВП ГУ НП в Донецькій області перебуває кримінальне провадження №120140507100000600 від 22.09.2014 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ст. ст. 146 ч.1, 289 ч. 3 КК України.

Постановою слідчого від 17 липня 2018 року автомобіль Porsche Cayenne, в кузові чорного кольору, з об'ємом двигуна 4.2 дизель, 2013 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 визнаний речовим доказам по вищевказаному кримінальному провадженню.

Відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Відповідно до ч.2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно з вимогами ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, а саме, з метою забезпечення збереження речових доказів, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Згідно зі ст.98 КПК України речовими доказами є матеріальні об’єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об’єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Документи є речовими доказами, якщо вони містять ознаки, зазначені в частині першій цієї статті.

Відповідно до ч.2 ст.173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати:

1) правову підставу для арешту майна;

2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу);

3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);

3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу);

4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);

5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;

6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Згідно п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України, арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження. У відповідності до ч. 5 ст. 132 КПК України, під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність; можливість спеціальної конфіскації майна; розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Так, в силу ст. 41 Конституції України, ст. 1 протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична та юридична особа має право володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, ніж на користь суспільства і на умовах, передбачених Законом або загальними принципами міжнародного права.

Стаття 1 Першого протоколу до Європейської конвенції гарантує право на вільне володіння своїм майном, яке звичайно називається правом на власність.

Крім того, відповідно до практики Європейського суду, для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Розумна рівновага має зберігатися між загальними інтересами суспільства та вимогами дотримання основних прав особи (рішення у справі АГОСІ проти Об'єднаного Королівства). Тобто заходи щодо обмеження права власності мають бути пропорційними щодо мети їх застосування.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи.

Слідчий суддя вважає, що клопотання слідчого задоволенню не підлягає, оскільки за матеріалами клопотання неможливо чітко встановити, що існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що майно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна, слідчий суддя вважає, що у даному кримінальному провадженні слідчий не довів необхідності у накладенні арешту на вказане майно, а також наявність ризиків, передбачених абз. 2 ч. 1 ст. 170 КПК України.

Крім того, відповідно до пп.2 п.2.6. Узагальнення судової практики Вищого спеціалізованого суду України щодо розгляду слідчим суддею клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження, не може бути прийнято ухвалу про арешт майна щодо осіб, які не є підозрюваними (яким у порядку, передбаченому ст.ст. 276-279 КПК України, повідомлено про підозру, або яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення), обвинуваченими (особа, обвинувальний акт щодо якої передано до суду в порядку, передбаченому ст. 291 КПК України) або особами, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Також, судом встановлено, що жодній особі, у вищевказаному кримінальному провадженні №120140507100000600 від 22.09.2014 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ст. ст. 146 ч.1, 289 ч. 3 КК України підозра не оголошена.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Арештованим може бути майно, яким володіє, користується чи розпоряджається підозрюваний, обвинувачений, засуджений, треті особи, юридична особа, до якої може бути застосовано заходи кримінально-правового характеру за рішенням, ухвалою суду, слідчого судді.

Щодо майна осіб, які не є підозрюваними та обвинуваченими або особами, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, не може бути прийнято ухвалу про арешт майна.

Крім того, слідчим на підтвердження обґрунтування клопотання додані результати аналітичного пошуку ТЗ по «НАІС ДДАІ» МВС України станом на 12.04.2017 року, а дані щодо перебування вищевказаного транспортного засобу датовані 28.03.2017 року, тобто на час розгляду клопотання доказам, якими обґрунтовує слідчий клопотання вже більше року.

Також відсутні конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження вищевказаним майном та не надано доказів того, що незастосування заборон на використання та розпорядження таким майном може призвести до зникнення, втрати або пошкодження відповідного майна або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню.

Відповідно до ч.1 ст.173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

Враховуючи вищевикладені обставини в їх сукупності, слідчим не доведено необхідність застосування арешту майна вказаному в клопотанні, а тому слідчий суддя прийшов до висновку, про відмову в задоволенні клопотання.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 170-173, 309 КПК України, слідчий суддя, -

У Х В А Л И В :

У задоволенні клопотання слідчого СВ Мангушського ВП Центрального ВП ГУ НП в Донецькій області ОСОБА_1 про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №120140507100000600 від 22.09.2014 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ст. ст. 146 ч.1, 289 ч. 3 КК України – відмовити.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційного суду Донецької області протягом 5 днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя Д.О. Демочко