Ухвала суду № 75639384, 31.07.2018, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

308/8487/18

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.07.2018 року місто Ужгород

Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Придачук О.А., за участю секретаря судового засідання - Бомбушкар В.П., прокурора - Клименко І.С., слідчого- Русанюк О.М., захисника - адвоката Пуканич Е.В., перекладача Зикань Х.І., потерпілого ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгороді клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Закарпатській області майора поліції Русанюк О.М., погоджене прокурором, відносно:

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця АДРЕСА_1, громадянина України, раніше не судимого, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченогоч. 4 ст.296 КК України

про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, -

В С Т А Н О В И В:

З клопотання та матеріалів кримінального провадження вбачається, що СУ ГУНП в Закарпатській області проводиться досудове розслідування кримінального провадження №12017070060000716 від 16.09.2017 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 296 КК України.

Згідно клопотання, досудовим розслідуванням встановлено, 16 вересня 2017 року в період часу приблизно з 05.30 години по 05.35 години, ОСОБА_5, знаходячись на автомобільній заправній станції «ОККО», що розташована в м. Берегово по вул. Б.Хмельницького, 86, усвідомлюючи протиправність, караність, суспільну небезпечність своїх дій, а також настання суспільно-небезпечних наслідків, умисно з мотивів явної неповаги до суспільства, усвідомлено зневажливо ставлячись до громадського порядку, ігноруючи існуючі в суспільстві правила поведінки, моральності та добропристойності, вчинив грубе порушення громадського порядку, що супроводжувалося особливою зухвалістю, яка виразилася у вчиненні хуліганських дій, нанесенні тілесних ушкоджень у присутності багатьох людей. Зокрема, це знайшло своє відображення в тому, що 16 вересня 2017 року, близько 05 години 30 хвилин, ОСОБА_5, з метою нанесення тілесних ушкоджень, на автомобілі марки «Мітсубісі Паджеро», сірого кольору, д.н.з. НОМЕР_1, приїхав на автомобільну заправну станцію «ОККО», що розташована в м. Береговопо вул.Б.Хмельницького, 86, та, маючи при собі спеціально пристосований предмет для нанесення тілесних ушкоджень, схожий на телескопічний кийок, почав погрожувати фізичною розправою та нецензурно висловлюватися. Після чого, ОСОБА_5 наніс спеціально пристосованим предметом для нанесення тілесних ушкоджень, схожим на телескопічний кийок, удари ОСОБА_6 та, продовжуючи хуліганській дії, наніс даним предметом удари по спині ОСОБА_3, від яких останній впав на підлогу при вході у приміщення автозаправної станції. Не припиняючи своїх злочинних дій та скориставшись, що ОСОБА_3 перебував на підлозі, ОСОБА_5 наніс йому ще 3 удари спеціально пристосованим предметом для нанесення тілесних ушкоджень, схожим на телескопічний кийок, в область голови, вуха та обличчя, після чого з місця події на вищевказаному автомобілі поїхав у невідомому напрямку.Згідно висновку судово-медичної експертизи №184 від 21.09.2017, у ОСОБА_3 виявлено тілесні ушкодження у вигляді одного синця на шкірних покривах зовнішньої правої половини грудної клітки, одного синця на шкірних покривах зовнішньої поверхні верхньої третини лівого плеча, забою грудної клітки, лівого плеча та травматичного розриву лівої барабанної перетинки. Тілесні ушкодження у вигляді синців тривають не більше 6 днів і за цією ознакою, відповідно до п.2.3.5. «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених Наказом №6 МОЗ України від 17.01.1995 їх слід кваліфікувати як легкі тілесні ушкодження, що не спричинили короткочасного розладу здоров'я чи незначної стійкої втрати працездатності. Тілесне ушкодження у вигляді розриву барабанної перетинки відноситься до тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості, як таке, що викликає тривалий розлад здоров'я, який перевищує період 21 доби. Даний висновок знаходиться у відповідності до п 2.2.1 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених Наказом №6 МОЗ України від 17.01.1995.

В клопотанні слідчий зазначає, що 27 липня 2018 року, ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.296 КК України, кваліфікуючими ознаками якого є хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку, з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю та винятковим цинізмом, вчинене із застосуванням предмету, заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень. Вина ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.296 КК України, підтверджується доказами, зібраними по справі, а саме; показами потерпілого ОСОБА_3, показами потерпілого ОСОБА_6, показам свідка ОСОБА_7, протоколами пред'явлення осіб для впізнання, висновком судово-медичної експертизи №184 від 21.09.2017, висновком судово-медичної експертизи №183 від 21.09.2017, протоколом огляду місця події та сукупністю інших доказів.

В обґрунтування внесеного клопотання слідчий вказує, що відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України під час досудового розслідування встановлено та підтверджено наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, якими обґрунтовується необхідність у застосуванні запобіжного заходу щодо підозрюваного ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою, а саме: з метою запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування, так як він ухилявся та не з'являвся на всі виклики на проведення слідчих дій; усвідомлюючи про неминучість покарання за вчинення тяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі до 7 років; вчинити дії щодо знищення речових доказів та інших речей, що мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, зокрема знаряддя вчинення злочину (зі слів ОСОБА_5.) викинуті у річку після вчинення злочину; незаконно впливати на свідків, які дають викривальні покази та потерпілих, які на першочерговому етапі досудового розслідування давали викривальні покази, а, в подальшому, показали, що нікого не зможуть впізнати та ні на кого не хочуть свідчити; перешкоджати встановленню інших осіб, які брали участь у вчиненні хуліганських дій так як всі особи, на даний час, не встановлені, чи іншим способом перешкоджати кримінальному провадженню, а тому обрання більш м'якого запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, не може запобігти ризикам, передбачених ст.177 КПК України у зв»язку з чим слідчий просить клопотання задовольнити.

В судовому засіданні встановлено, що клопотання про обрання відносно ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, разом з матеріалами клопотання, вручено підозрюваному 27.07.2018 року о 11 год. 40 хв.

У судовому засіданні прокурор та слідчий клопотання підтримали, просили таке задовольнити, враховуючи те, що ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України, наявні підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_5, з метою ухилення від кримінальної відповідальності буде переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, оскільки і на даний час не з'являвся на всі виклики на проведення слідчих дій, незаконно впливати потерпілих та свідків у цьому ж кримінальному провадженні, знищити, сховати або спотворити речі які можуть мати істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, зокрема знаряддя вчинення злочину, перешкоджати встановленню інших осіб, які брали участь у вчиненні хуліганських дій так як всі особи, на даний час, не встановлені, чи іншим способом перешкоджати кримінальному провадженню. При цьому, з огляду на вищенаведене жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти вищезазначеним ризикам.

У судовому засіданні підозрюваний ОСОБА_5 проти задоволення клопотання заперечив. Злочин який йому інкримінується органом досудового розслідування не вчиняв. Зазначив, що не має наміру переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на потерпілих чи свідків у даному кримінальному провадженні, знищити, сховати або спотворити речі які можуть мати істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення чи перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Просив суд застосувати до нього більш м"який запобіжний захід, не пов"язаний з триманням під вартою.

У судовому засіданні захисник ОСОБА_5 - адвокат Пуканич Е.В. просив у задоволенні клопотання відмовити. Зазначив, що клопотання слідчого є безпідставним та необгрунтованим. Пояснив, що його підзахисний не має наміру переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на потерпілих чи свідків у даному кримінальному провадженні, знищити, сховати або спотворити речі які можуть мати істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення чи перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, і стороною обвинувачення не надано жодного доказу який свідчить про протилежне. А тому запобіжний захід у виді тримання під вартою який сторона обвинувачення просить застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 є невиправдано суворим, оскільки надані стороною обвинувачення докази не доводять обґрунтованість пред»явленої ОСОБА_5 підозри, сторона обвинувачення не навела достатніх підстав, які б свідчили, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а також того, що інші більш м»які запобіжні заходи є недостатніми для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні про застосування запобіжного заходу. Крім того ставить під сумнів покази свідка ОСОБА_7

Потерпілий ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснив, що не впізнає підозрюваного ОСОБА_5 як особу, яка нанесла йому тілесні ушкодження. Додав, що тілесні ушкодження наносили йому особи ромської народності, про , що він відразу повідомив правоохоронні органи..

Заслухавши думку прокурора, який підтримав внесене клопотання, пояснення слідчого про обставини справи, пояснення ОСОБА_5 та його захисника, дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя приходить до наступного.

Статтею 177 КПК України передбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Крім того, згідно ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Відповідно до ч.1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м»яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.. 177 КПК України, крім випадків передбачених ч.5 ст. 176 КПК України.

Відповідно п.3 абз.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства" від 25.04.2003 року №4, запобіжні заходи застосовується за наявності підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений буде намагатись ухилятися від слідства або суду, перешкоджати встановленню істини по кримінальній справі або продовжити злочинну діяльність, а також для забезпечення виконання процесуальних рішень. Разом з тим взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом, у зв'язку з чим такий обирається лише за наявності підстав вважати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи можуть не забезпечити виконання підозрюваним, обвинуваченим процесуальних обов'язків, що випливають норм КПК України, і його належної поведінки.

Разом з тим, в п. 13.3 вищевказаної Постанови роз'яснено, що обов'язковою умовою взяття під варту (виходячи з його правової природи) має бути обґрунтована впевненість судді в тому, що більш м'які запобіжні заходи можуть не забезпечити належної поведінки підозрюваного, обвинуваченого.

Це можливо, коли особа немає постійного місця проживання, зловживає спиртними напоями чи вживає наркотичні засоби, продовжує вчиняти злочини, підтримує соціальні зв'язки негативного характеру, порушила умови запобіжного характеру, не пов'язаного з позбавленням волі, раніше ухилялася від слідства, суду чи виконання судових рішень.

Відповідно до п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 25 квітня 2003 року "Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства" розглядаючи подання, суддя з'ясовує, чи є підозра у вчиненні особою злочину або обвинувачення останньої обґрунтованими, тобто чи є в розпорядженні органу дізнання, слідчого встановлені у визначеному законом порядку достатні дані, що свідчать про наявність ознак злочину, вчиненого саме цією особою (ними можуть бути заяви й повідомлення про злочин, явка з повинною, документи, складені за результатами оперативно-розшукової діяльності, протоколи слідчих дій, висновки експертиз тощо).

У відповідності до рішення Конституційного Суду України від 08 липня 2003 року № 14-рп/2003 тяжкість злочину законом не визначається як підстава для застосування будь-якого виду запобіжного заходу, а тільки враховується поряд з іншими обставинами, передбаченими відповідними статтями КПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Як встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_5 раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, за місцем постійного проживання характеризується позитивно, молодий за віком, є студентом Ужгородського Східно-європейського Слов»янського університету.

Належних доказів того, що ОСОБА_5 вчиняв будь-які дії, які б свідчили про тиск або про спробу тиску на потерпілих та свідків (заяви та повідомлення таких), ні прокурором, ні слідчим, слідчому судді не надано.

Відповідно до п. "с" ч. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: законний арешт або затримання особи, здійснене з метою до провадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.

В рішенні Європейського суду з прав людини від 10.02.2011 року у справі "Харченко проти України", зокрема зазначається що при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов"язково має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів.

У своєму рішенні у справі "Хайредінов проти України" Європейський суд прийшов до висновку, що тримання особи під вартою буде свавільним, оскільки національні суди не обгрунтували необхідність такого тримання і не було розглянуто можливість застосування більш м"якого запобіжного заходу.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що підозра ОСОБА_5 у вчиненні даного злочину за відсутності фактичних даних, які б свідчили про те, що інші більш м"які запобіжні заходи можуть не забезпечити його належної поведінки та виконання процесувальних обов"язків, передбачених КПК України, не є підставою для обрання найбільш суворої міри запобіжного заходу у вигляді взяття під варту.

За таких обставин, враховуючи, що прокурором та слідчим доведено обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої статті 194 КПК України, але не доведено обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, а тому суд вважає, що в задоволенні клопотання про обрання відносно ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слід відмовити та вважає за потрібне застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_5 більш м"який запобіжний захід у виді домашнього арешту.

Керуючись ст. ст. 177, 178, 181, 186, 193, 194, 196, 197, 309, 392, 395 КПК України, слідчий суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 - відмовити.

Застосувати щодо ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця АДРЕСА_1, громадянина України, раніше не судимого, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченогоч. 4 ст.296 КК України - запобіжний захід у виді домашнього арешту та заборонити залишати місце постійного проживання за адресою: АДРЕСА_1, без дозволу слідчого, прокурора або суду - в період доби з 21.00 по 07.00 годину.

Покласти на підозрюваного ОСОБА_5 наступні обов»язки:

- прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді або суду на їх першу вимогу;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він фактично проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання;

- з метою уникнення будь-якого тиску на свідків та потерпілого у кримінальному провадженні спілкуватися з такими лише з дозволу слідчого, прокурора та суду;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти, якщо їх декілька) для виїзду за кордон, інші документи, що надають право на виїзд із України та в'їзд в Україну.

Ухвалу про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту передати для виконання органу поліції за місцем проживання підозрюваного ОСОБА_5.

Контроль за виконанням обраного запобіжного заходу доручити начальнику Берегівського ВП ГУНП в Закарпатській області.

Роз'яснити ОСОБА_5, що відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України працівники поліції з метою контролю за поведінкою підозрюваного, який перебуває під домашнім арештом, мають право з'являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених на неї зобов'язань, використовувати електронні засоби контролю.

Строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців.

Строк дії ухвали про тримання під домашнім арештом - по 28 вересня 2018 року включно.

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Закарпатської області протягом п'яти днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя О.А. Придачук