Рішення № 75639361, 23.07.2018, Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області

233 № 233/1789/17

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2018 року Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого Малінова О.С.

за участю секретаря Поварніциної А.С.,

позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

відповідача ОСОБА_3,

представника відповідача ОСОБА_4,

розглянувши у судовому засіданні в залі суду у м. Костянтинівка справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна та за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про поділ майна, -

В С Т А Н О В И В :

28 березня 2017 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна, в якому позивач, зазначила, що з відповідачем проживали у зареєстрованому шлюбі з 27 листопада 2013 року по 22 березня 2017 року, від шлюбу спільних дітей з відповідачем вони не мають. Під час спільного проживання ними було придбано майно: - житлова квартира № 2, що розташована у будинку № 34 по вул. Булгакова у м. Костянтинівка Донецької області, для придбання якої позивачкою було зайнято грошові кошти у розмірі 4000 доларів США, також позивачем зазначено, що відповідач за час спільного проживання не працював, його доходом є пенсія по інвалідності. Згідно норм СК України зазначена житлова квартира належить сторонам на праві спільної сумісної власності. Позивач просила, визнати за нею та відповідачем ОСОБА_3 право спільної сумісної власності на вище зазначене майно, визнавши за позивачкою право власності на 9/10 (дев’ять десятих) частки, а за відповідачем у справі, 1/9 (одну десяту) частку вказаної квартири.

06 листопада 2017 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ майна в якому з врахуванням уточнень від 15 листопада 2017 року, зазначив, що позивач ОСОБА_3 перебуваючи у зареєстрованому шлюбі із відповідачем ОСОБА_1 у період часу з 27 листопада 2013 року по 22 березня 2017 року. У цей час він набув на підставі договору дарування, укладеному між ним та його матір’ю земельну ділянку, розташовану за адресою: Київська область, Броварський район, вул. Садова, буд. 6. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 57 СК України вказана земельна ділянка вважається особистою власністю позивача. У грудні 2015 року він, будучи власником вищевказаної земельної ділянки, продав її за грошові кошти у розмірі 53 990,00 грн., та за за рахунок отриманих коштів від реалізації земельної ділянки, 08 вересня 2016 року придбав за власні кошти нерухоме майно, а саме: двокімнатну квартиру № 2, розташовану у будинку № 34 по вул. Булгакова у м. Костянтинівка Донецької області, вартістю 50000,00 грн.

Крім того, позивач ОСОБА_3 зазначає, що за час сумісного проживання в шлюбі із відповідачкою він залишив за місцем проживання відповідачки придбане ним майно до шлюбу, яке належить йому на праві приватної власності та складається з: - золотих сережок з рубінами «583» проби; - двох каблучок «583» проби; - золотого персня «583» проби з каменями агат; - золотий жіночий перстень «583» проби без каеня; - золотий кулон «Водолій» «585» проби; - електро соковижималка СРСР; - пилосос «Ракета» СРСР; - фарфоровий кофейний сервіз з розами; - керамічні гусі 2 шт.; - ваза зелена; - срібні сережки з фіанітами; - срібний перстень з зеленим каменем; - набір чайних ложок в коробці; - столик під телевізор з фігурними металевими ніжками «Німфи»; - парасолька чоловіча чорного кольору; - окуляри пластмасові + 5.

Разом з тим, позивач зазначив, що за час сумісного життя у шлюбі з відповідачкою було набуто спільне майно, зокрема: - автомобіль «Рено» вартістю 3300 доларів США; - автомобіль «Шевроле Авео» вартістю 3700 доларів США; - золотий ланцюжок 7 гр. «585» проби; 300 євро; - золоті сережки з рубінами; - золотий ланцюжок жіночий «585» проби; - костюм чоловічий чорного кольору; - окуляри чоловічі сонцезахисні коричневого кольору; - пральна машина «Самсунг»; - пароварка; - електрична духовка «Сатурн».

Враховуючи викладене, просив суд поділити сумісно нажите майно наступним чином: за ОСОБА_3 визнати право власності на костюм чоловічий чорного кольору; окуляри чоловічі сонцезахисні коричневого кольору; - автомобіль «Шевроле Авео» придбане за 3700 доларів США; - пральну машину «Самсунг»; - золотий ланцюжок 7 гр. 585 проби. За ОСОБА_1 визнати право власності на 300 євро; - автомобіль «Рено» придбане за 3300 доларів США; - золоті сережки з рубінами; - золотий ланцюжок жіночий «585» проби; - золотий перстень жіночий з рубіном; - пароварку; - електричну доховку «Сатурн». Зобов?язати відповідача ОСОБА_1 повернути позивачу ОСОБА_3 наступне майно: - золоті сережки з рубінами «583» проби; - обручки 2 шт. «583» проби; - золотий перстень «583» проби з камнями агат; - золотий жіночий перстень «583» проби лом без каменя; - золотий кулон «Водолій» «585» проби; - електро соковижималку СРСР; - пилосос «Ракета» СРСР; - фарфоровий кофейний сервіз з розами; - керамічних гусей 2 шт.; - вазу зелену; - срібні сережки з фіанітами; - срібний перстень з зеленим каменем; - набір чайних ложок в коробці; - столик під телевізор з фігурними металевими ніжками «Німфи»; - парасолька чоловіча чорного кольору; - окуляри пластмасові + 5; - костюм чоловічий чорного кольору; - автомобіль «Шевроле Авео» придбане за 3700 доларів США; - пральну машину «Самсунг»; - золотий ланцюжок 7 гр. «585» проби.

Ухвалою Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 27 листопада 2017 року справу № 233/5424/17 за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про поділ майна об’єднано в одне провадження із справою № 233/1789/17 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна, та присвоєно об’єднаному провадженню номер 233/1789/17.

Ухвалою Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 27 листопада 2017 року від 08 червня 2018 року залишено без розгляду позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ майна в частині поділу та повернення ОСОБА_1 автомобілю «Шевроле Авео», придбаного за 3700 доларів США; автомобілю «Рено», придбаного за 3300 доларів США.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 підтримали первісний позов, посилаючись на викладені в ньому обставини. При цьому ОСОБА_1 пояснила, що відповідача ОСОБА_3 за час сумісного проживання постійно зловживав спиртними напоями, лікувався від алкоголізму. Часто він йшов із дому і ночував у готелі, що також коштує багато. ОСОБА_3 постійно відносив цінні речі до ломбарду і вона була вимушена їх викуповувати звідти. Оскільки ОСОБА_3 є інвалідом 2-ї групи, вона піклувалась про нього, займалась похоронами його матері. Вважає, що поділ квартири саме у зазначених у її позові частках буде вірним, оскільки вона працює директором приватного підприємства ЕКО Преміум «Ал’янс» і фактично утримувала родину. Щодо позовних вимог ОСОБА_3 вона не визнає їх повністю, оскільки до зазначених у ньому речей та коштовностей ОСОБА_3 не має ніякого відношення. Так, ОСОБА_1 пояснила, що вони постійно проживали у квартирі її матері, де також проживала сім’я її повнолітнього сина, і всі перелічені у позові ОСОБА_3 речі були придбані її матір’ю та сином. Після розлучення ОСОБА_3 скоїв крадіжку цінних речей з квартири, з приводу чого вона звернулась до поліції із відповідною заявою, але досудове слідство не завершено. Спірну квартиру вона придбала для свого сина та його дружини за позичені кошти у своєї подруги ОСОБА_6 У зв’язку з тим, що її чоловік ОСОБА_3 як інвалід звільнений від сплати державного мита, вона оформила квартиру на відповідача з його відома.

Відповідач ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_4 позов ОСОБА_1 не визнали, підтримали свій позов у поновму обсязі. У судовому засіданні ОСОБА_3 пояснив, що усі наведені у позові речі належали його покійній матері або були придбані за його кошти отримані від продажу земельної ділянки. Він мав постійний дохід у вигляді пенсії по інвалідності, але ОСОБА_1 забрала його банківську пенсійну картку та користувалася нею на власний розсуд. Позивачка виганяла його з квартири, тому він був вимушений ночувати у готелі, але це було тільки один раз. Вважає, що ОСОБА_1 шахрайським шляхом оформила автомобілі, які він зазначав у первісному позові, на свого сина, а автомобіль, оформлений на його ім’я, продала без його відома, оскільки мала нотаріальну довіреність. З цього приводу він також звернувся до поліції де завдене кримільнане провадження та триває досудове розслідування.

Представник ОСОБА_3 адвокат ОСОБА_4 у судовому засіданні зазначив, що твердження позивачки ОСОБА_1 про придбання спірної квартири за позичені кошти не мають сенсу, оскільки вже після цього удаваного займу, але до придбання спірної квартири, ОСОБА_1 на підстав довіреності було вчинено продаж автомобіля «Рено», оформленого на ОСОБА_3

З’ясувавши вищенаведену позицію сторін, дослідивши письмові докази у справі, судовим розглядом встановлені наступні факти та відповідни ним правовідносини.

Так, згідно копії свідоцтва про шлюб серії І-НО № 328898 (а.с.19, 210) 27 листопада 2013 року у відділі ДРАЦС по місту Костянтинівці реєстраційної служби Костянтинівського МУЮ у Донецькій області укладено шлюб між ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.16-18, 213) та ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 (20-22), актовий запис № 387.

Відповідно до копії договору купівлі-продажу квартири, посвідченого приватним нотаріусом Костянтинівського МНО ОСОБА_7 08 вересня 2016 року (а.с. 6, 212) продавець ОСОБА_8, передав належну йому на праві приватної власності квартиру АДРЕСА_1 (Урицького) у місті Костянтинівка Донецької області, а покупець ОСОБА_3 прийняв цю квартиру і сплатив її ціну у розмірі 50000,00 грн. Зазначена квартира складається з двох житлових кімнат, загальною площею 43,90 кв.м., житловою площею 29,30 кв.м.

Вказаний договір купівлі-продажу квартири зареєстровано у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (реєстраційний номер об’єкта нерухомого майна: 932666314126) приватним нотаріусом ОСОБА_7, власником майна заначено ОСОБА_3, що вбачається з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна щодо об’єкта нерухомого майна за № 67925611 від 13.09.2016 р. (а.с.5, 211).

Як вбачається з наявної в матеріалах справи копії заяви ОСОБА_1 до приватного нотаріусу Костянтинівського МНО Донецької області ОСОБА_7 від 08 вересня 2016 року (а.с.7) ОСОБА_1 вказаною заявою надала згоду своєму чоловікові ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 на придбання квартири АДРЕСА_2 (Урицького) у м. Костянтинівка Донецької області на умовах та за ціну які йому відомі. При цьому, вона ствердила, що договір купівлі-продажу, укладається її чоловіком в інтересах сім’ї на умовах, які вони попередньо обговорили і вважають вигідними для них, і укладання цього договору відповідає їх спільному волевиявленню.

Згідно довідок КП «СЄЗ № 7» за № 1315, № 1314 від 19 вересня 2016 року (а.с.8) ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3 є власником квартири АДРЕСА_3 та зареєстрований у вказаній квартирі з 16.09.2016 р., окрім нього зареєстрованих осіб не значиться.

Судом оглянуто копію технічного паспорту на квартиру АДРЕСА_4 (Урицького) у м. Костянтинівка (а.с.9-10).

Рішенням Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 22 березня 2017 року (а.с.11, 209) розірвано шлюб між ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженцем ІНФОРМАЦІЯ_5, громадянином України, та ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_6, уродженкою ІНФОРМАЦІЯ_7, громадянкою України, зареєстрований 27 листопада 2013 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Костянтинівці реєстраційної служби Костянтинівського міськрайонного управління юстиції у Донецькій області, актовий запис за № 387. Рішення суду набрало законної сили 14 квітня 2017 р. (а.с.209).

Згідно довідки лікаря-нарколога від 14 квітня 2016 р. (а.с.12) ОСОБА_9, який проживає у ІНФОРМАЦІЯ_8, пройшов курс лікування від алкоголізма строком на 3 роки.

Відповідно до довідки до акту огляду МСЕК серії № КВ-1 № 013198 (а.с.13, 216), ОСОБА_3 є інвалідом дитинства, група інвалідності – друга, у зв’язку з чим перебуває на обліку у ПФУ та отримує пенсію у разі втрати годувальника, інвалід 2 групи, з дитинства, що вбачається з копії пенсійного посвідчення серії ААЄ № 184161 (а.с.15, 215).

09 квітня 2014 року у м. Києві померла мати відповідача – ОСОБА_10, на підтвердження чого до позову долучено копію свідоцтва про смерть виданого повторно 30 січня 2015 р. Відділом ДРАЦС Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві, актовий запис № 591 від 09 квітня 2014 року, складений Відділом ДРАЦС Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві (а.с.23).

Судом оглянуто долучені позивачем до матеріалів позовної заяви копії направлення/ Ордеру № 392 на екстрену/планову госпіталізацію ОСОБА_10, згідно якого родичем зазначено позивача з її контактним телефоном (а.с.24); довідки на одержання праху № 2.42967К ОСОБА_10 (а.с.25); додаток № 1 до Договору- замовлення № 2.42967К (а.с.25); лист замовлення на організацію та проведення захоронення ОСОБА_10, в якому замовником вказно відповідача ОСОБА_3, проте контактною особою та номер телефона вказано позивача (а.с.26); копії квитків (а.с.27-28).

Крім того, позивачем ОСОБА_1 долучено до матеріалів справи на підтвердження позовних вимог копії скарги від 23 травня 2017 р. на дії слідчого щодо невнесення її заяви про крадіжку прикрас з її квартири до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань (а.с.48-49); копію заяви до начальника Костянтинівського ВП Бахмутського ВП ГУНП в Донецькій області від 04.04.2017 р., щодо крадіжки з золотих прикрас з її квартири ОСОБА_3 (а.с.50); відповідь ПП «ОСОБА_11А.» про придбання ОСОБА_1 в магазині «Бриллиант» чоловічої золотої каблучки вагою 6,86 г. вартістю 7652,00 грн. (а.с.55); відповідь ФОП ОСОБА_12, щодо придбання годинника «Orient FEU00002BW» у кількості 1 шт., вартістю 2827 грн., що підтверджується товарним чеком (а.с.57) та копією гарантійного талону з підписом покупця та продавця (а.с.54), при цьому, прізвища покупця не вказано (а.с.56), копії товарних чеків на придбання каблучки та годинника» (а.с.60).

Відповідно до висновку дільничого офіцеру Костянтинівського ВП Бахмутського ВП ГУНП в Донецькій області від 16 лютого 2017 року (а.с.61) за результатами проведеної перевірки за повідомленням ОСОБА_3 про те, що його дружина не повертає документи, було встановлено, що опитаний ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3 мешкає один за адресою: АДРЕСА_5 та намагається розлучитись з дружиною ОСОБА_1, у зв’язку з чим хочить щоб вона повернула йому документи, у квартиру за її місцем проживання не впускає. Опитана ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_9, яка проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_10 пояснила, що її чоловік з яким вона мешкає окремо, хворіє психічними захворюваннями та веде себе не адекватно, ніяких документів в неї не має. Протиправних дій проти нього ніхто не скоював. У вищевикладених подіях відсутній склад правопорушення кримінального характеру. А також долучені пояснення ОСОБА_1 та ОСОБА_3

Як вбачається з виписки по картоковому рахунку ОСОБА_3 за період з 17.03.2014 р. по 28.01.2015 р. (а.с.64-67) доходом ОСОБА_3В, є пенсія яка у вказаний період склала 10490,45 грн.

Згідно наявної в матеріалах справи подяки ОСОБА_3, ОСОБА_1 (а.с.68) документи ОСОБА_3 (паспорт, ідентифікаційний код, інвалідське посвідчення та банківська картка) були повернені власнику лейтенантом поліції м. Бровари ОСОБА_13 (а.с.69) Вказану подяку було направлено на адресу поліції м. Бровари, що вбачається з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.70).

Крім того, до матеріалів позову було долучено позивачем ОСОБА_1 копію листа ОСОБА_3, щодо шахрайських дій його брата спрямованих на отримання від їх матері квартири у якій мешкав ОСОБА_3 (а.с.71) разом із копіями посадочних документів із сполученням Київ-пассажирський-Костянтинівка та Костянтинівка-Київ пасажирський (а.с.71-72).

Відповідно до копії договору купівлі-продажи від 02.09.1994 р., зареєстрованого на Товарній біржі «Українська біржа «Десятинная» (а.с.73) ОСОБА_3 продав, а ОСОБА_14 придбала квартиру АДРЕСА_6.

Крім того, до позовної заяви позивачем ОСОБА_15 долучено копію витягу з кримінального провадження № 12017050380000584 (а.с.78) щодо крадіжки у ОСОБА_1 її колишнім чоловіком ОСОБА_3 годинника та золотих виробів.

Судом оглянуто долучені позивачем ОСОБА_1 до матеріалів справи пояснення (а.с. 83-84) довідки з місць позбавлення волі ОСОБА_3 (а.с.85-86), з фотознімками ОСОБА_3 у Центрі зайнятості (а.с.87), за місцем проживання (92-93), а також фотознімки мобільних телефонів, який за словами позивача було вкрадено відповідачем ОСОБА_3 (а.с.89-90), що на думку позивача є доказом завданої шкоди ОСОБА_3 її майну однак судом до уваги не береться, оскільки вказане не є доказом спірних відносин між сторонами, заявленому у позовній заяві.

Як вбачається з відомостей з інформаційного фонду Державного реєстру фізичних осіб ДФС України про суми виплачених доходів та утриманих подтків № 593 від 30.03.2017 р. (а.с.94, 201) ОСОБА_3 в період з 01.01.2014 р. по 31.12.2016 р. отримав доходи з наступних джерел: - МБФ «Європейський ХЕСЕД «БНЕЙ АЗРІЕЛЬ»; - Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат; Костянтинівський міський центр зайнятості.

Згідно довідки КЛПУ «Міський наркологічний диспансер м. Костянтинівки» за вих. № 05/25-25 від 22 березня 2017 р. (а.с.96) ОСОБА_3 на обліку у лікаря-нарколога не перебуває.

Також судом оглянуто долучені позивачем копії розрахункових квитанцій ломбарда, що підтверджують факт витрат у розмірі 50320,83 грн. за 2014-2015 р.р. ОСОБА_3, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_11 (Леніна)АДРЕСА_7 (а.с. 110-153).

Крім того, позивачем на підтвердження придбання транспортних засобів нею, а не ОСОБА_3 надано відомості з інформаційного фонду Державного реєстру фізичних осіб ДФС України про суми виплачених доходів та утриманих податків № 21/1010б-14-08-14-20 від 11.12.2017 р. (а.с.4) про одержання її сином ОСОБА_16 доходів у розмірі 92000,00 грн. за період з 01.01.2015 р. по 31.12.2015 р.

Відповідно до копії інструкції з експлуатації електричного конвектора, вартістю 2640 грн., позивачем ОСОБА_1 власноруч дописано, що вказаний конвектор був розбитий ОСОБА_3, що не є доказом для вирішення справи по суті.

Судом також оглянуто наявні в матеріалах справи копії договорів копівлі-продажу транспортних засобів (а.с.6-8), які судом не беруться до уваги у зв’язку із залишенням позовної вимог в частині поділу майна, що складається з автомобіля «Шевроле Авео», придбаного за 3700 доларів США; автомобіля «Рено», придбаного за 3300 доларів США, - без розгляду.

Разом з тим, судом оглянуто заявку на доставку пральної машини 36-45 см F10C3LD з копіями товарних чеків (а.с.9-10).

Як вбачається з повідомлення Костянтинівської місцевої прокуратури за вих. № 90-8189 вих – 17 від 13.07.2017 р. (а.с.29) 11.07.2017 р. Костянтинівською місцевою прокуратурою внесено відомості до ЄРДР за № 42017051660000127, за ознаками складу кримінального правопорушення передбаченого ст. 190 ч. 2 КК України. На теперішній час досудове розслідування по вказаному кримінальному провадженню триває.

Судом також оглянуто витяг з єдиного реєстру досудових розслідувань (номер кримінального провадження: 42017051660000127) від 11.07.2017 р. за ст. 190 ч. 2 КК України щодо колишньої дружини ОСОБА_1 та її син ОСОБА_16 зловживаючи довірою незаконно заволоділи майном ОСОБА_17 (а.с.31), заяву ОСОБА_17 на ім?я начальника Костянтинівського ВП Бахмутського ВП ГУНП в Донецькій області від 05.03.2018 р. (а.с.32-33).

В силу положень ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст. 328 ч.1 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Згідно ст. 368 ЦК України право спільної сумісної власності є майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Застосовуючи норму ст. 60 СК України та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.

Таким чином статус спільної сумісної власності визначається такими критеріями: 1) час набуття майна; 2) кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття).

Ці висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 16.12.2015 р. у справі №6-2641цс15, в якій зазначено, що у разі придбання майна хоча й у період шлюбу, але за особисті кошти одного з подружжя, це майно не може вважатися об'єктом спільної сумісної власності подружжя, а є особистою приватною власністю того з подружжя, за особисті кошти якого воно придбане. Тому, сам по собі факт придбання спірного майна в період шлюбу не є безумовною підставою для віднесення такого майна до об'єктів права спільної сумісної власності подружжя.

Судом встановлено та визнається сторонами, що єдиним об’єктом нерухомості, придбаним у період спільного проживання є квартира АДРЕСА_4 (Урицького) у м. Костянтинівка яка є предметом позовних вимоги ОСОБА_1

Відповідно до ст. 69 ч. 1 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Згідно ст. 70 ч. 1 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Згідно ч.1 ст. 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 СК України Майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Пленум ВСУ в п. 25 постанови від 21 грудня 2007 року №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» роз'яснив, що, вирішуючи питання про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема, неподільні речі, суди мають застосовувати положення ч. ч. 4, 5 ст. 71 СК України щодо обов'язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

За відсутності такої згоди присудження грошової компенсації може мати місце з підстав, передбачених ст. 365 ЦК України, за умови звернення подружжя (одного з них) до суду з таким позовом та попереднього внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми.

У разі коли жоден із подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.

За таких обставин, суд вважає необхідним визнати ідеальні частки сторін у спірному майні без його реального поділу та залишити спірне майно в спільній частковій власності сторін.

Відповідно до вимог ст.ст.12,77,81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Суд вважає вимоги ОСОБА_1 щодо визначення часток у спірній квартирі у пропорції 9/10 за нею та 1/10 за відповідачем ОСОБА_3 такими, що суперечать вищенаведеним вимогам законодавства, оскільки нею недоведені ті обставини, що саме за її доходи була придбана спірна квартира. ОСОБА_1 не надано суду взагалі ніяких доказів наявності у неї будь-яких джерел доходів. Суд також не враховує пояснення ОСОБА_1 в частині запозичення коштів для придбання квартири, оскільки належних доказів такого запозичення, якими відповідно до норм Цивільного кодексу України, можуть будти лише письмові докази – розписка, суду не надано. Тому суд не враховує пояснення свідка ОСОБА_6 в частині підтвердження цих обставин. Тим більш, що свідок пояснила, що надавала ці кошти позиваці для придбання квартири її сину. Тобто ці пояснення, як і твердження позивачки щодо оформлення спірної квартири на ОСОБА_3 виключно з метою уникнення від сплати державного мита, суперечять змісту договору купівлі-продажу квартири, який є дійсним. Напроти, твердження відповідача ОСОБА_3 в частині придбання квартири саме для їх сім’ї підтверджені копією розписки попереднього власника квартири про отримання саме від ОСОБА_3 грошових коштів в рахунок оплати спірної квартири (т.2, а.с.27).

Тож, позов ОСОБА_1 слід задовольнити частково, визначивши частки колишнього подружжя у рівних долях.

Щодо позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_1, то вони підлягають задоволенню лише частково і виключно відносно спільно набутої квартири.

Так, пунктом 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21 грудня 2007 р. № 11, встановлено, що сутність поділу полягає в тому, що кожному з подружжя присуджуються в особисту власність конкретні речі, а також здійснюється розподіл майнових прав та обов’язків. При здійсненні поділу в судовому порядку суд має виходити з презумпції рівності часток. При винесенні рішення суд має керуватися «обставинами, що мають істотне значення», якими можуть бути, насамперед, ступінь трудової та (або) фінансової участі кожного з подружжя в утриманні спільного майна, зроблених поліпшеннях, доцільність та обґрунтованість укладених правочинів, спрямованих на розпорядження спільним майном, наявність або відсутність вчинення одним з подружжя дій, що порушують права другого з подружжя, суперечать інтересам сім’ї, матеріальне становище співвласників тощо. Поділ спільного сумісного майна подружжя здійснюється з визначення кола об’єктів спільної сумісної власності подружжя і встановлення їхньої вартості. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи (абзац перший).

Зі зміступ.п. 23, 24 Постанови також вбачається, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з’ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім’я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов’язаннями, що виникли в інтересах сім’ї. При цьому вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи, для визначення якої при необхідності призначається експертиза.

За положеннями ч.1 ст.82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню.

У той же час сторонами визнана наявність і вартість лише спірної квартири тому виключно ця обставина не підлягає доказуванню у справі.

Але вимоги ОСОБА_3 суперечать наведеним нормам. Так, ним у загалному переліку майна не визначено, які саме речі були отримані у спадок після смерті матері, а які придбані у період спільного життя із ОСОБА_1, оскільки не можуть були предметом позовних вимог у цій справі речі, отримані у спадок. Також не зазначена ціна спільно придбаних речей, не вказано де ці речі були придбані, їх місце знаходження. При цьому ОСОБА_1 заперечується належність цього майна до спільного майна подружжя. Наведений висновок суду ґрунтується також на наявних у матеріалаї справи обопільних зверненнях сторін до правоохоронних органів з приводу викрадення майна або скоєння шахрайських дій щодо спільного майна. А тому решта позовних вимог ОСОБА_3 задоволенню не підлягає.

У зв’язку із тим, що ОСОБА_3 звільнений від сплати судового збору, судові витрати за первісним позовом ОСОБА_1 слід віднести за рахунок держави.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 81, 141, 258- 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1, яка народилась 13 січня 1959 року в м. Дебальцево Донецької області, РНОКПП НОМЕР_1, право власності у спільному майні подружжя на 1/2 (одну другу) частку квартири №2 (два) у житловому будинку № 34 (тридцять чотири) по вул. Булгакова (стара назва Урицького) в м. Костянтинівка Донецької області, загальною площею 43,90 кв.м, житловою площею 29,30 кв.м.

В решті позовних вимог відмовити.

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про поділ майна подружжя задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_3, який народився 05 лютого 1963 року в м. Київ, РНОКПП НОМЕР_2, право власності у спільному майні подружжя на 1/2 (одну другу) частку квартири №2 (два) у житловому будинку № 34 (тридцять чотири) по вул. Булгакова (стара назва Урицького) в м. Костянтинівка Донецької області, загальною площею 43,90 кв.м, житловою площею 29,30 кв.м.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення є правовстановлюючим документом та підлягає державної реєстрації.

Вступна та резолютивна частина рішення проголошені 23 липня 2018 року, в повному обсязі рішення виготовлене 01 серпня 2018 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законно сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку учасниками справи, а також особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов’язки, повністю або частково до Апеляційного суду Донецької області через Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або в разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1, РНОКПП НОМЕР_1, адреса місця проживання: ІНФОРМАЦІЯ_12;

Відповідач: ОСОБА_3, РНОКПП НОМЕР_2, адреса місця проживання: ІНФОРМАЦІЯ_13.

Суддя