Постанова № 75639002, 01.08.2018, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 227/4009/17 Номер провадження 22-ц/775/1001/2018

Категорія 34

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

1 серпня 2018 року Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого-судді Мальованого Ю.М.,

суддів: Космачевської Т.В., Санікової О.С.,

за участю секретаря Марченко Я.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бахмут Донецької області у залі судового засі-дання № 4 цивільну справу номер 227/4009/17 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Приватне акціонерне товариство «Страхова група ТАС», про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, з апеляційною скаргою ОСОБА_3, в інтересах якого діє адвокат ОСОБА_4, на рішення Добропільсь-кого міськрайонного суду Донецької області від 11 квітня 2018 року (суддя Тітова Т.А.), -

В С Т А Н О В И В :

У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа: Приватне акціонерне товариство «Страхова група ТАС» (далі - ПАТ «Страхова група ТАС») про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, в якому просив стягнути з відповідача у відшко-дування матеріальної шкоди 77 762 гривень 58 копійок., 10 000 гривень моральної шкоди та відш-кодування судових витрат за залучення спеціаліста 3 200 гривень, витрати по сплаті судового збору 1 417 гривень 63 копійки.

На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що 24 червня 2017 року о 13.30 год. ОСОБА_2, керуючи автомобілем НОМЕР_1 на автодо-розі Олександрівка-Красноармійськ-Константинопіль» 27 км + 820 м, в результаті дорожньо-транспортної пригоди допустив зіткнення з автомобілем НОМЕР_2, яким управляв позивач, внаслідок чого автомобіль отримав механічні ушкодження.

Постановою Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 19 липня 2017 року ОСОБА_2 притягнутий до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП України та під-даний адміністративному стягненню. На момент ДТП відповідач мав поліс обов’язкового страху-вання цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АК/5534651 від 17 березня 2017 року, виданий ПАТ «Страхова група ТАС». 1 грудня 2017 року страхувальник виплатив позивачу страхове відшкодування в сумі 40 451 грн. Відповідно до висновку № 29 від 17 серпня 2017 року експертного авто товарознавчого дослідження вартість матеріальної шкоди, спри-чиненої пошкодженням автомобіля позивача, визначена 88 551 гривень, а вартість відновлювально-го ремонту - 118 213 гривень 58 копійок.

З урахуванням страхового відшкодування просить стягнути з відповідача 77 762 гривень 58 копійок вартості відновлювального ремонту, 3 200 гривень за проведення експертного авто товаро-знавчого дослідження.

Крім того, внаслідок ДТП він переніс психологічний стрес, тому на відшкодування моральної шкоди просив стягнути 10 000 гривень.

Рішенням Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 11 квітня 2018 року в задоволенні позову ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди відмовлено, позов про ві-дшкодування моральної шкоди задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди 3 000 гривень, на відшкодування витрат по сплаті судового збору 640 гривень, на відшкодування витрат, пов’язаних із залученням спеціаліста з проведення авто товарознавчого дослідження 3 200 гривень.

Не погодившись з рішенням суду, позивач ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат ОСОБА_4, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуа-льного права, просив рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 11 квіт-ня 2018 року скасувати та постановити нове рішення, яким його позовні вимоги задовольнити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що в рішенні суду помилково, на думку заявника, зазна-чено, що позивач ОСОБА_1 визнав, що автомобіль фактично знищений, що не відповідає дійсно-сті, оскільки він та його представник наполягали на тому, що автомобіль підлягає ремонту і позивач має намір відновити автомобіль шляхом ремонту. Поза увагою суду залишилось те, що позивач звернувся до суду з позовом про відшкодування збитків, які завдані йому в результаті порушення його цивільного права і які він зазнав у зв’язку зі пошкодженням майна. Сума невід-шкодованих позивачу збитків становить 77 762 гривень 58 копійок, які він мусить витратити для відновлення транспортного засобу. На його думку суд прийшов до хибних висновків про відмову в задоволенні його позову про відшкодування матеріальної шкоди.

Крім того, заявник наголошує, що компенсацію за спричинену моральну шкоду він оцінює на суму 10 000 гривень, керуючись тим, що спричинені йому душевні страждання та переживання є досить сильними та тривалими і визначений ним розмір моральної шкоди не виходить за межі ро-зумності та справедливості.

Відповідач ОСОБА_2 надав на апеляційну скаргу письмовий відзив, в якому зазначив, що вимоги позивача в частині стягнення розміру матеріальної шкоди є безпідставними, необґрунтова-ними та такими, що значно перевищують реальний розмір матеріальної шкоди. Крім того зазначив, що враховуючи висновок про застосування норм права викладений у Постанові Великої палати Верховного суду України від 4 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц, провадження № 14-176цс18, відповідачем у справі має бути Приватне акціонерне товариство «Страхова група «ТАС». Вимоги про відшкодування моральної шкоди відповідач вважає також безпідставними та необґрун-тованими.

Просить відмовити позивачу в задоволенні апеляційної скарги, скасувати рішення Добропіль-ського міськрайонного суду Донецької області від 11 квітня 2018 року та постановити нове рішен-ня, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Сторони та їх представники були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, однак у судове засідання не з'явились, що у відповідності до ч. 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розглядові справи.

Вислухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали цивільної справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга позивача ОСОБА_1 не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що 24 червня 2017 року ОСОБА_2, керу-ючи належним йому на праві власності автомобілем НОМЕР_1, спричинив ДТП, внаслідок якої позивачу ОСОБА_1 завдано матеріальної та моральної шкоди. Відмовляючи у задоволенні позову про відшкодування матеріальної шкоди, суд, по-силаючись на ст. 30 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», виходив з того, що позивачу відшкодовано матеріальну шкоду в результаті дорожньо-транспортної пригоди, оскільки страховик відповідача виплатив ОСОБА_1 страхове відшкодування 40 451 гривень, що дорівнює різниці між вартістю транспортного засобу до ДТП у розмірі 88 661 гривень та після ДТП у розмірі 48 100 гривень.

Стягнення моральної шкоди обґрунтовано тим, що позивач зазнав душевних страждань у зв’язку з пошкодженням автомобілю, позбавлений можливості користуватися транспортним засо-бом, у зв’язку з чим вимушено змінився спосіб його життя, потребує додаткових зусиль для його організації. З урахуванням глибини моральних страждань, вимог розумності і справедливості, суд визначив у відшкодування моральної шкоди 3 000 гривень.

Такий висновок суду колегія суддів апеляційного суду вважає законним та обґрунтованим.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриман-ням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодек-сом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедли-вий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб та ін-тересів юридичних осіб, інтересів держави.

Переглядаючи справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів апеляцій-ного суду виходить з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 24 червня 2017 року на автодорозі Олександрівка–Красноармійськ–Константинопіль сталася ДТП у результаті зіткнення належного ОСОБА_2 на праві власності автомобіля НОМЕР_3, яким він керував, та «Chevrolet Aveo» реєстраційний номер НОМЕР_4 під керуванням ОСОБА_1 Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Постановою Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 19 липня 2017 року винним у скоєнні ДТП визнано відповідача ОСОБА_2 (а.с. 11)

Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля НОМЕР_5 на момент ДТП була застрахована у ПАТ «Страхова група ТАС» (а.с. 66). Згідно умов цього договору при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів від-повідальності страховика відшкодовує оцінену шкоду третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди , яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивіль-но-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором. Обов’язковий ліміт відповідальності страховика за шкоду заподіяну ману становить 200 000 гривень (а.с. 66).

1 грудня 2017 року ПАТ «Страхова група ТАС» перерахувало ОСОБА_1 страхове відш-кодування в сумі 40 451 гривень. (а.с. 67).

Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомір-ними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно із ч.ч. 2, 5 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, від-шкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, до-говір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, викорис-тання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяль-ність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

У справі, яка переглядається, суд першої інстанції, встановивши, що ДТП, унаслідок якої по-зивачу завдано шкоди, сталася з вини відповідача ОСОБА_2, який на момент цієї пригоди керував транспортним засобом, належним йому на праві власності, дійшов висновків що, виходячи з вартості відновлювального ремонту 118 213 гривень 58 копійок, який перевищує вартість автомобіля на момент пошкодження 88 551 гривень, приписів ст. 30 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», вимоги позивача про стягнення 77 762 гривень 58 копійок з особи, яка завдала шкоду, є безпідставними і задоволенню не підлягають, оскільки згідно ст. 1194 ЦК України обов’язок особи, яка застрахувала свою цивільну відповідальність настає у разі недостатності страхової суми для повного відшкодування завданої нею шкоди.

Такі висновки суду першої інстанції ґрунтуються на законі.

Відповідно до положень статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну від-повідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного від-шкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розмі-ром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Згідно висновку авто товарознавчого дослідження № 29 від 17 серпня 2017 року, прове-деного суб’єктом оціночної діяльності про визначення вартості відновлювального ремонту вна-слідок пошкодження, ринкова вартість автомобіля НОМЕР_2 становить 88 551 гривень, вартість відновлювального ремонту становить 118 213 гривень 58 копійок. Оцінювачем зроблено висновок про те, що оскільки вартість відновлювального ремонту автомобіля перевищує його ринкову вартість до пошкодження, то розмір матеріальної шкоди (з технічної точки зору) визначається рівною ринковій вартості транспортного засо-бу на момент пошкодження (а.с. 17).

Згідно зі статтею 30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відпо-відальності і власників наземних транспортних засобів», транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вва-жається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з аварійним сертифікатом (рапор-том), звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до ДТП. Якщо транспортний засіб вважається знище-ним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП. А також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця ДТП.

Відповідно до пункту 15 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розг-ляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 4, якщо пошкоджений транспорт-ний засіб не може бути відновлено або вартість його відновлювального ремонту з урахуванням зношеності та втрати товарної вартості перевищує його ринкову вартість на момент пошкодження, розмір шкоди визначається ринковою вартістю транспортного засобу на момент пошкодження.

Порядок відшкодування шкоди, пов'язаної з фізичним знищенням транспортного засобу, ре-гламентовано статтею 30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відпові-дальності і власників наземних транспортних засобів», який згідно зі статтею 8 ЦК України (аналогія закону) може застосовуватись не лише страховиком, а й іншими особами, які здійснюють діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, та відповідають за завдану шкоду. Тобто транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим, а власник транспортного засобу згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені експертизою, проведеною відповідно до вимог законодавства, витрати на ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до ДТП.

У разі, якщо власник транспортного засобу не згоден із визнанням транспортного засобу фі-зично знищеним, йому відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП, а також витрати з евакуації транспортного засобу з місця цієї пригоди.

Якщо ж транспортний засіб визнано фізично знищеним, відшкодування шкоди виплачується у розмірі, який відповідає вартості транспортного засобу до ДТП та витратам з евакуації транспорт-ного засобу з місця ДТП.

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 наполягає, що автомобіль підлягає ремонту і пози-вач має намір відновити автомобіль шляхом ремонту. Таку ж позиці він висловив підчас розгляду справи в суді першої інстанції

Згідно звіту № 36-R/365/2 від 6 вересня 2017 року про оцінку пошкодженого транспортного засобу «Chevrolet Aveo» реєстраційний номер НОМЕР_6, здійсненої ТОВ «Всеукраїнська експер-тна компанія «Сова», проведеного на замовлення страховика, ринкова вартість пошкодженого ав-томобіля на дату оцінки складає 48 100 гривень (а.с. 84-87).

В апеляційній скарзі представник позивача ОСОБА_5 звертає увагу на описку, допущену у звіті № 36-R/365/2 від 6 вересня 2017 року, де замість вірного реєстраційного номеру транспорт-ного засобу «Chevrolet Aveo» АН 0708 НА, що належить позивачу, помилково вказано номер НОМЕР_6. При цьому апелянт не ставить питання про те, що мова іде про два різних автомобіля, з огляду на що апеляційний суд погоджується з тим, що у наведеному звіті було допущено описку у написанні реєстраційного номеру транспортного засобу.

Доказів на підтвердження чи спростування інформації про ринкову вартість пошкодженого автомобіля, яку на дату оцінки визначено у сумі 48 100 гривень, позивачем або його представни-ком суду не надано.

Страхове відшкодування перераховано позивачу страхувальником відповідача 1 грудня 2017 року в сумі 40 451 гривень (а.с. 67). Розмір страхового відшкодування, який обраховано страхови-ком з урахуванням висновків звіту № 36-R/365/2 від 6 вересня 2017 року, позивачем ОСОБА_1 не оскаржувався.

Судом першої інстанції з’ясовано думку позивача з приводу визнання чи невизнання пошко-дженого автомобіля фізично знищеним та його наміри щодо ремонту автомобіля, і, оскільки влас-ник транспортного засобу не згоден з визнанням транспортного засобу фізично знищеним, колегія суддів вважає, що йому повинна бути відшкодована матеріальна шкода в розмірі різниці вартості транспортного засобу до та після ДТП.

Таким чином судом першої інстанції правомірно застосовані норми матеріального права, які регулюють порядок встановлення матеріальної шкоди, завданої власнику пошкодженого ав-томобіля та вірно визначено розмір її відшкодування. Вимоги позивача ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди не підлягають задоволенню з огляду на проведене страхове відшкодування (страховою виплатою), а саме у розмірі 40 451,00 грн. (88 551,00 грн. - 48 100 грн. ).

Відповідно до ч.ч. 1 - 3 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шко-ди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та страждан-нях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, чле-нів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також діло-вої репутації фізичної або юридичної особи.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характе-ру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істот-не значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедли-вості.

Згідно з положеннями частини першої статті 1167 ЦК України моральна шкода відшкодову-ється особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Визначаючи розмір моральної шкоди спричиненої позивачу і частково задовольняючи позо-вні вимоги в цій частині, суд першої інстанції обґрунтовано врахував характер правопорушення, яке мало місце з необережності, глибину моральних страждань позивача, керувався критеріями розумності та справедливості та визначив у відшкодування моральної шкоди 3 000 гривень. Колегія суддів погоджується з висновками суду в цій частині.

Рішення в цій частині також ухвалено з дотримання норм матеріального та процесуального права, підстави для його скасування чи зміни відсутні.

Висновки суду першої інстанції ґрунтується на повному з’ясуванні обставин, що мають зна-чення для справи, правильному застосуванні норм матеріального права

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рі-шення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до пункту «в» ч. 1 ст. 382 ЦПК України апеляційний суд вирішує питання розпо-ділу судових витрат, понесених у зв’язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Таким чином, ураховуючи, що у задоволенні апеляційної скарги відмолено у повному обсязі, понесені судові витрати покладаються на ОСОБА_1

Керуючись ст.ст. 375, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, рішення Доб-ропільського міськрайонного суду Донецької області від 11 квітня 2018 року без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 ст. 389 ЦПК України.

Головуючий: Ю.М. Мальований

Судді: Т.В. Космачевська

ОСОБА_6

Повне судове рішення складено 1 серпня 2018 року

Головуючий: Ю.М. Мальований