Постанова № 75638863, 01.08.2018, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 243/10480/17 Номер провадження 22-ц/775/757/2018

Категорія: 55 Номер провадження 22-ц/775/757/2018

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 серпня 2018 року Апеляційний суд Донецької області у складі:

судді- доповідача: Новікової Г.В.,

суддів: Кішкіної І.В., Гапонова А.В.

розглянувши в письмовому провадженні в м. Бахмут апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Слов'янського міськрайонного суду від 02 березня 2018 року (головуючий у суді першої інстанції суддя Мірошниченко Л.Є.) у цивільній справі № 243/10480/17 за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго» про стягнення заборгованості по заробітній платі та компенсації за невикористану відпустку, -

ВСТАНОВИВ:

23 листопада 2017 року ОСОБА_2 звернулась до суду з зазначеним позовом. В обґрунтування посилалася на те, що вона перебувала у трудових відносинах з відповідачем. 22.03.2017 року вона була звільнена з роботи за згодою сторін за п. 1 ст. 36 КЗпП України. Відповідач при звільненні не провів з нею повного розрахунку .

Просила стягнути з відповідача на її користь заборгованість по заробітній платі за період з 01.03.2017 року по 22.03.2017 року в розмірі 7350,75 грн., компенсацію за невикористану відпустку у розмірі 12901,97 грн., середній заробіток за затримку видачі їй трудової книжки в розмірі 78408 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 550 грн..

Рішенням Слов'янського міськрайонного суду від 02 березня 2018 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду та ухвалити нове про задоволення позовних вимог.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач зазначає, що рішення суду є необґрунтованим. Судом першої інстанції не було надано оцінки листу за підписом Голови Донецької обласної організації профспілки,у якому зазначалося про необхідність виконати вимоги профспілки щодо виплати усіх сум, які належать працівникам при їх звільненні з підприємства. Саме цей документ і засвідчував заборгованість відповідача перед позивачем.

Безпідставно відхилено довідку про індивідуальні відомості про застраховану особу форми ОК-7,в якій зазначалася сума доходу за березень 2017 року.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, судом не прийнято до уваги розрахунки заборгованості, наведені позивачем.

Нічим не підтверджена та обставина, що відповідач втратив бухгалтерські та кадрові документи на неконтрольованій території, навпаки на підприємстві було введено електронний обмін інформацією та документацією.

Рішенням Слов'янського міськрайонного суду від 10.04.2017 у справі №243/7084/16-ц було встановлено, що у відповідача є кадрові документи і цей факт він не оспорював. Однак суд не надав оцінки стосовно цих доказів.

Судом безпідставно прийнято до уваги науково-практичний висновок Торгово-промислової палати України щодо форс-мажорних обставин і як відсутність вини відповідача в непроведенні розрахунку, оскільки підтвердженням настання таких обставин є лише сертифікат Торгово-промислової палати України.

В відзиві на апеляційну скаргу ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Посилається на те, що листу за підписом Голови Донецької обласної організації профспілки,у якому зазначалося про необхідність виконати вимоги профспілки щодо виплати усіх сум,які належать працівникам при їх звільненні з підприємства не утримує відомостей щодо наявності заборгованості перед ОСОБА_2 та розміру цієї заборгованості, а тому суд правильно не прийняв його як належний та допустимий доказ.

Судом правильно встановлено,що нарахування заробітної плати за березень 2017 року є неможливим із- за відсутності документів первинного обліку праці.

Надання звітності до органів Державної фіскальної служби щодо працівників,які виконували свою роботу на неконтрольованій території здійснювалось виключно до моменту втрати контролю над майном товариства на підставі інформації,яка готувалася та направлялася в електронному вигляді працівникам бухгалтерії, які були розташовані на неконтрольованій території.

При цьому факт розподілу обліку та кадрової документації було встановлено під час проведення перевірки Головним управлінням Держпраці у Донецькій області та зафіксовано в акті від 29.08.2017 року,який було надано до матеріалів справи.

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 5 липня 2018 року апеляційну скаргу в частині стягнення середнього заробітку за час затримки трудової книжки визнано неподаною та повернуто апелянтові з підстав несплати судового збору.

Відповідно до ч.13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Згідно ч.1 ст.369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Зважаючи, що по даній справі оскаржується рішення суду з ціною позову в 20252,72 грн., що є менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд апеляційної скарги здійснюється без повідомлення сторін.

Відповідно до ст.367 ЦПК України апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість судового рішення лише в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Згідно ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Апеляційний суд вважає, що зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції відповідає, а апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції правильно виходив з того, що позивачем не надано належних доказів щодо наявності заборгованості, її розміру, часу виникнення та відсутні первинні документи, що дають можливість провести розрахунок такої заборгованості.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_2 з 03.08.2015 року працювала в ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» на посаді провідного фахівця відділу з організації бухгалтерського обліку Дирекції фінансів, в підрозділі, виробнича діяльність якого здійснювалась у місті Горлівці, на території проведення АТО.

Наказом № 289-ОД від 08 травня 2015 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 263 від 07 травня 2015 року для забезпечення ефективного управління і контролю за діяльністю підрозділів і працівників, які виконують роботу на території, на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, ведення і зберігання документації на персонал, який знаходиться на непідконтрольній території, покладено на працівників дирекції по персоналу, який знаходиться на непідконтрольній території (а.с.56 т.1).

Наказом № 262-к від 22.03.2017 року ОСОБА_2 була звільнена з роботи з 31 березня 2017 року за угодою сторін за п. 1 ст. 36 КЗпП України.

Відповідно до наказу про зміни в організації ведення діяльності № 188а-ОД від 17.03.2017 року в зв'язку з втратою контролю над всім рухомим та нерухомим майном ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» (84302, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Комерційна, 8), а також запасами, документацією, архівами, комп'ютерними системами, системами звіту, програмним забезпеченням, розташованим в зоні проведення АТО, на території, яка не підконтрольна українській владі в Донецькій області м. Донецьк була припинена виробнича діяльність підприємства з використанням майна ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго», над якими втрачено контроль з 13 березня 2017 року.(а.с 88т.1)

ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» 16.03.2017 року листом звернулося до Головного управління Національної поліції в м. Києві та просив внести до ЄРДР відомості щодо вчинення невідомими особами кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 206 КК України, просив розпочати досудове розслідування та вручити ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» пам'ятку про права та обов'язки потерпілого у кримінальному провадженні, письмово повідомити про початок кримінального провадження, надати витяг з ЄРДР з інформацією про зареєстроване кримінальне правопорушення, прийняти усі передбачені законодавством заходи для попередження протиправного використання, відчуження майна ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго». За заявою відкрито кримінальне провадження.

ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» 20.03.2017 року письмово повідомило Дніпропетровське Управління ОВПП ДФС про неможливість вивезення первинних документів, які знаходяться на тимчасово окупованій території України.

04.07.2017 року «ДТЕК Донецькобленерго» письмово повідомило Департамент кіберполіції Національної поліції України про вчинення злочину, а саме, що 27.06.2017 року близько 10:30 год. та 29.06.2017 року близько 10:00 год. здійснено несанкціоноване втручання в роботу електронно-обчислювальних машин, автоматизованих систем та комп'ютерних мереж товариства, що призвело до витоку, втрати, підробки, блокування інформації, спотворення процесу обробки інформації, порушення встановленого порядку її маршрутизації.

Згідно Акту перевірки ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» Головним управлінням Держпраці у Донецькій області від 29.08.2017 року № 05-20-3335/0032 додержання законодавства про працю за період 2015-2017 років заборгованість по заробітній платі на підприємстві відсутня. Перевірка питань щодо невиплати розрахункових сум, надбавок за стаж роботи працівникам, які перебувають на неконтрольованій території не вбачається можливим (а.с.91-118 т.1).

Встановлено, що позивач ОСОБА_2 не перемістилася з непідконтрольної території, працювала в тій частині підприємства, яка перебувала на окупованій території у місті Горлівка Донецької області.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про те, що втрата контролю і доступу ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» до своїх виробничих потужностей та іншого майна, що розташовані на непідконтрольній території, у тому числі до трудових книжок працівників, оригіналів наказів, особових справ працівників, табелів обліку робочого часу, примірників звітів, що подавалися до контролюючих органів, починаючи з 13 березня 2017 року, коли фактично вийшло з під контролю управління зазначеними виробничими потужностями і припинилося провадження господарської діяльності не дала можливості ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» виконати при наявності зобов'язання перед працівниками згідно зі статтями 47,83,115,116 КЗпП України.

Згідно ч.1 ст. 94 КЗпП України, заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Ст.1 Закону України «Про оплату праці» передбачає, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану роботу.

Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.

Згідно ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Законом передбачено, що при звільненні працівник одержує від підприємства, установи, організації всі суми, зокрема й заробітну плату, одержати яку він має право з урахуванням встановленого належним чином розміру заробітної плати.

Статтею 110 КЗпП України встановлено, що при кожній виплаті заробітної плати власник або уповноважений ним орган повинен повідомити працівника про такі дані, що належать до періоду, за який провадиться оплата праці: загальна сума заробітної плати з розшифровкою за видами виплат; розміри і підстави відрахувань та утримань із заробітної плати; сума заробітної плати, що належить до виплати.

Отже,виходячи з положень Кодексу Законів про працю України, Закону України «Про оплату праці» заробітна плата працівникам виплачується за умови виконання ними своїх функціональних обов'язків на підставі укладеного трудового договору з дотриманням установленої правилами внутрішнього тривалості щоденної (щотижневої) роботи за умови провадження підприємством господарської діяльності.

Нарахування та виплата заробітної плати працівникам проводиться на підставі документів з первинного обліку праці та заробітної плати: штатний розклад, розцінки та норми праці, накази та розпорядження (на виплату премій, доплат, надбавок тощо), табель обліку використаного часу, розрахункова-платіжна відомість.

Сам по собі факт звільнення позивача з ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» не може бути підставою для задоволення позовних вимог, оскільки відповідно до частини 1 статті 94 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникові за виконану роботу, а не за факт перебування у трудових відносинах.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

При з'ясуванні, якими доказами кожна сторона буде обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо невизнаних обставин, суд повинен виходити з принципу змагальності цивільного процесу, за яким кожна сторона несе обов'язки щодо збирання доказів і доказування тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, якщо інше не встановлено процесуальним законом.

На підставі ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч.1 ст.82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обгрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За змістом ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, що мають значення для вирішення справи.

За змістом ст.77,78 ЦПК України належними є докази, що містять інформацію щодо предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Обставини, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

При розгляді справи судом встановлено, що згідно наказу генерального директора ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» №289-ОД від 08.05.2015 року ведення та зберігання документації по персоналу та ведення бухгалтерського обліку на території, що не контролюються українською владою, здійснювали відповідні робітники дирекції по персоналу та бухгалтерії, що знаходились на неконтрольованій території.

Сторонами визнається факт виконання роботи ОСОБА_2 саме на неконтрольованій території. Наказ № 262-к від 22.03.2017 року про звільнення позивача за згодою сторін видано 22.03.2017 року, тобто на день звільнення позивача відповідач вже втратив контроль над підприємством та не мав доступу до документації.

В обґрунтування позовних вимог надано розрахунок заборгованості, проведений позивачем. Однак він правильно не прийнятий до уваги судом першої інстанції, оскільки його правильність нічим не підтверджується.

З виписки про рух кошів на банківському рахунку ОСОБА_2 за період з 05.01.2016 року по 30.11.2017 року вбачається, що останні виплати були проведені ПАТ «Донецькобленерго» 20 березня 2017 року (а.с.206 т.1).

Згідно індивідуальних відомостей Пенсійного Фонду України про застраховану особу ОСОБА_2 від 02.06.2017 року відомості про сплачені до УПФУ підприємством внески за березень 2017 року складають 12901,97 грн..(а.с.18 т.1).

Листом начальника Бахмутського об'єднаного управління Пенсійного Фонду України Донецької області від 16.02.2018 року повідомлено, що згідно табл.6 дод.4 Звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за липень 2017 року ПАТ»ДТЕК Донецькобленерго» були внесені зміни у сумах доходу за березень місяць 2017 року наступним працівникам і в тому числі ОСОБА_2.(а.с.31т.2)

Згідно індивідуальних відомостей Пенсійного Фонду України про застраховану особу ОСОБА_2 від 24.01.2018 року відомості про сплачені до УПФУ підприємством внески за березень 2017 року відсутні,внески сплачені за лютий 2017 року включно.(а.с.33 т.2).

Розділом V Наказу Міністерства фінансів України від 14.04.2015 року №435 «Про затвердження Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»,зареєстрованого в міністерстві юстиції України 23.04.2015 року за №460/26905 передбачено, що у разі виявлення помилки у Звіті до закінчення строку подання цього Звіту страхувальник повторно формує та подає Звіт у повному обсязі до органу доходів і зборів за місцем обліку. Чинним вважається останній електронний або паперовий Звіт, поданий страхувальником до закінчення строків подання звітності,визначених цим Порядком.

Таким чином,суд першої інстанції правильно прийняв до уваги як належний доказ індивідуальні відомості Пенсійного Фонду України про застраховану особу ОСОБА_2 від 24.01.2018 року, де зазначено, що сплачені до УПФУ підприємством внески за березень 2017 року відсутні, оскільки зазначений Звіт був останнім.

Доводи про те, що зміни у сумах доходу за березень місяць 2017 року ОСОБА_2 були внесені поза межами строку, встановленого для внесення таких змін, а тому зазначений доказ є неналежним, не можуть бути прийнятими до уваги, оскільки Звіт від 24.01.2018 року був останнім і прийнятий відповідними органами, а вирішення питання щодо строку внесення змін до такого Звіту не є предметом судового розгляду і він ніким не оспорений.

Інших доказів,які б підтверджували наявність заборгованості по заробітній платі та компенсації за невикористану відпустку не надано.

За встановлених обставин апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про те, що не доведено в суді наявність заборгованості по заробітній платі, її розмір та період виникнення та період роботи, який надає право на компенсацію за відпустку.

Оскільки, підприємство було захоплено невідомими особами, відповідач втратив контроль над майном та документацією та також з незалежних від нього причин позбавлений можливості надати суду такі докази.

Крім того, до п.44.5 ст.45 Податкового Кодексу України платник податків має відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів у разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів.

В даному випадку відбулося захоплення майна підприємства , в тому числі і документації.

Відповідно до Положення про інвентаризацію активів та зобов'язань, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 02.09.2014 року № 879 у разі встановлення фактів крадіжок або зловживань, псування цінностей в обсязі, визначеному керівником підприємства, обов'язково проводиться інвентаризація активів та зобов'язань, що перебувають на балансі суб'єкта господарювання.

При цьому згідно п.8 цього Положення, підприємства, що знаходяться на тимчасово окупованій території та/або на території проведення антитерористичної операції (або їх структурні підрозділи(відокремлене майно) перебувають на зазначених територіях), проводять інвентаризацію у випадках, обов'язкових для її проведення тоді, коли стане можливим забезпечити безпечний та безперешкодний доступ уповноважених осіб до активів, первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку, в яких відображені зобов'язання та власний капітал цих підприємств.

Зазначені підприємства зобов'язані провести інвентаризацію станом на 01 число місяця, що настає за місяцем, у якому зникли перешкоди доступу до активів, первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку, та відобразити результати інвентаризації в бухгалтерському обліку відповідного звітного періоду.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правових висновків суду та не дають підстав для висновку про неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, що привело або могло привести до неправильного вирішення справи.

Оскільки апеляційним судом не встановлено порушення або неправильне застосування судом першої інстанції при розгляді цієї справи норм матеріального чи процесуального права та невідповідності висновків суду обставинами справи, то підстав для задоволення скарги і скасування судового рішення з ухваленням нового рішення немає.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до частини 3 статі 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, ціна позову у яких не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Так як ціна позову складає 20252,72 грн., що менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то судове рішення не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись ст.ст. 367, 369, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Слов'янського міськрайонного суду від 02 березня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови складено 1 серпня 2018 року.

Судді: