Ухвала суду № 75638859, 30.07.2018, Торецький міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Дзержинський міський суд Донецької області)

233/3853/18

1-кп/225/403/2018

У Х В А Л А

30 липня 2018 року м.Торецьк

Дзержинський міський суд Донецької області у складі:

головуючого судді Качаленка Є.В.,

суддів Челюбєєва Є.В.,

ОСОБА_1,

за участю:

секретаря Федорцової І.С.,

прокурора Загребельного Ю.О.,

обвинуваченого ОСОБА_2,

і його захисника ОСОБА_3,

обвинуваченого ОСОБА_4,

і його захисника ОСОБА_5,

обвинуваченого ОСОБА_6,

і його захисника ОСОБА_7,

розглянув у відкритому підготовчому судовому засіданні у приміщенні зали суду кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018050380000408 від 23.04.2018 року, відносно

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, обвинуваченого за ч.3 ст.27 ч.3 ст.187 КК України,

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, обвинуваченого за ч.3 ст.187 КК України,

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, обвинуваченого за ч.3 ст.187 КК України,

ВСТАНОВИВ

У підготовчому судовому засіданні внаслідок неявки захисника обвинуваченого ОСОБА_2 адвоката ОСОБА_8 учасники висловились про неможливість проведення підготовчого засідання і вирішення відповідних питань, у зв’язку з чим судом прийнято рішення про відкладення розгляду справи.

Водночас, з огляду на те, що у обвинувачених спливає строк тримання під вартою 30.07.2018 року суд відповідно до ст.331 КПК України поставив на обговорення питання доцільності продовження строку запобіжного заходу.

Прокурор просив продовжити обвинуваченому ОСОБА_2 дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів, посилаючись на наявність ризиків, передбачених п.1, 2, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України у виді можливості переховуватися від суду, знищити, сховати або спотворити речові докази, незаконно впливати на потерпілу та свідків, іншого обвинуваченого у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення та продовжити злочинну діяльність.

Прокурор просив продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів, посилаючись на наявність ризиків, передбачених п.1, 2, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України у виді можливості переховуватися від суду, знищити, сховати або спотворити речові докази, незаконно впливати на потерпілу та свідків, іншого обвинуваченого у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення та продовжити злочинну діяльність.

Прокурор просив продовжити обвинуваченому ОСОБА_6 дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів, посилаючись на наявність ризиків, передбачених п.1, 2, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України у виді можливості переховуватися від суду, знищити, сховати або спотворити речові докази, незаконно впливати на потерпілу та свідків, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення та продовжити злочинну діяльність.

Обвинувачений ОСОБА_2 та його захисник ОСОБА_3 заперечували проти продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, вважали ризики не доведеними, просили обрати більш м’який запобіжний захід.

Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник ОСОБА_5 заперечували проти продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, вважали ризики не доведеними, просили обрати домашній арешт.

Обвинувачений ОСОБА_6 та його захисник ОСОБА_7 заперечували проти продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, вважали ризики не доведеними, просили обрати домашній арешт.

Щодо запобіжного заходу, суд вислухав позиції та доводи сторін, дослідив матеріали провадження і відмічає, що тримання під вартою відповідно до ст. 183 КПК України є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м’яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Вирішуючи питання наявності ризиків стосовно обвинуваченого ОСОБА_2, з огляду на тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у випадку визнання його винуватим у вчиненні злочину, відсутнітність доходів і роботи у обвинуваченого, суд вважає реальним ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України у виді можливості переховуватися від суду. Беручи до уваги близкість лінії розмежування, суд вважає, що обвинувачений з метою уникнути покарання у виді позбавлення волі може ухилитись від суду на непідконтрольній території, або за місцем свого попереднього проживання у Львівській області.

Суд вважає наявним ризик, передбачений п.2 ч.1 ст.177 КПК України у виді можливості обвинуваченого знищити, сховати або спотворити речові докази, оскільки як слідує із клопотання прокурора, не всі викрадені речі були знайдені та вилучені в ході досудового розслідування і є імовірність встановлення їх місцезнаходження під час судового розгляду.

Суд погоджується, що має місце ризик, передбачений п.3 ч.1 ст.177 КПК України у виді можливості незаконно впливати на потерпілу, свідків у кримінальному провадженні. Даний ризик підтверджується тим, що інкримінований обвинуваченому злочин, було вчинено із застосуванням насильства до потерпілої.

Суд також вважає реальним ризик, передбачений п.4 ч.1 ст.177 КПК України у виді можливості вчинити інше кримінальне правопорушення та продовжити злочинну діяльність. Такий висновок суд робить оцінюючи характер інкримінованого корисливого злочину, а також відсутність постійного доходу і роботи у обвинуваченого, наявність в останнього судимості, та імовірність насильницького впливу на потерпілу та свідків.

Відповідно до ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання або зміну запобіжного заходу окрім наявності ризиків, слідчий суддя зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, в тому числі, тяжкість покарання, що загрожує особі в разі визнання її винуватою у вчиненні злочину, вік та стан здоров'я, міцність соціальних зв'язків в місці його постійного проживання в тому числі наявність в нього родини й утриманців, наявність судимостей, тощо.

Обвинувачений ОСОБА_2 не працює, не одружений, стверджує, що має дітей, не навчається, проживає ІНФОРМАЦІЯ_4, зареєстрований ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_9, 19а/31, раніше неодноразово судимий, на обліку у лікарів нарколога, психіатра не перебуває, за місцем реєстрації характеризується посередньо.

Розглядаючи питання можливості застосування альтернативного запобіжного заходу, аніж тримання під вартою, суд зауважує, що з огляду на характер інкримінованого злочину, який є насильницьким, попередньо спланованим розбійним нападом групою осіб, з огляду на наявність судимостей, чітким є переконання колегії суддів, що ані домашній арешт, ані інші більш м’які запобіжні заходи, окрім як тримання під вартою не зможуть запобігти наведеним вище ризикам.

Суд вважає, що обраний відносно ОСОБА_2 запобіжний захід у виді тримання під вартою з урахуванням його тривалості, відповідає особі обвинуваченого, характеру, тяжкості, мотивам та обставинам злочину, що інкримінується обвинуваченому та покаранню, що може бути призначене, в разі визнання його винуватим. А відтак строк тримання під вартою слід продовжити.

Вирішуючи питання наявності ризиків стосовно обвинуваченого ОСОБА_4, суд погоджується з прокурором, що з огляду на тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у випадку визнання його винуватим у вчиненні злочину, відсутнітність доходів і роботи у обвинуваченого, є реальним ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України у виді можливості переховуватися від суду. Беручи до уваги близкість лінії розмежування, суд вважає, що обвинувачений з метою уникнути покарання у виді позбавлення волі може ухилитись від суду на непідконтрольній території, або за місцем свого проживання у Закарпатській області.

Суд вважає наявним ризик, передбачений п.2 ч.1 ст.177 КПК України у виді можливості обвинуваченого знищити, сховати або спотворити речові докази, оскільки як слідує із клопотання прокурора, не всі викрадені речі були знайдені та вилучені в ході досудового розслідування і є імовірність встановлення їх місцезнаходження під час судового розгляду.

Суд погоджується, що має місце ризик, передбачений п.3 ч.1 ст.177 КПК України у виді можливості незаконно впливати на потерпілу, свідків у кримінальному провадженні. Даний ризик підтверджується тим, що інкримінований обвинуваченому злочин, було вчинено із застосуванням насильства до потерпілої, і у випадку, якщо запобіжний захід не забезпечуватиме ізоляцію від суспільства, обвинувачений зможе силою вплинути на потерпілу з метою зміни її позиції.

Суд також вважає реальним ризик, передбачений п.4 ч.1 ст.177 КПК України у виді можливості вчинити інше кримінальне правопорушення та продовжити злочинну діяльність. Такий висновок суд робить оцінюючи характер інкримінованого корисливого злочину, а також відсутність постійного доходу і роботи у обвинуваченого. В категорію цього ризику також входить імовірність насильницького впливу на потерпілу та свідків.

Обвинувачений ОСОБА_4 не навчається, не працює, має дитину і проживає у цивільному шлюбі, зареєстрований ІНФОРМАЦІЯ_6., смт.Тересва, вул.Заводська, 22/3, проживає ІНФОРМАЦІЯ_7, в силу ст.89 КК не судимий, на обліку у лікарів нарколога, психіатра не перебуває, за місцем проживання характеризується позитивно.

Розглядаючи питання можливості застосування альтернативного запобіжного заходу, аніж тримання під вартою, суд зауважує, що з огляду на характер інкримінованого злочину, який є насильницьким, попередньо спланованим розбійним нападом групою осіб, з огляду на наявність судимистей, чітким є переконання колегії суддів, що ані домашній арешт, ані інші більш м’які запобіжні заходи, окрім як тримання під вартою не зможуть запобігти наведеним вище ризикам.

Суд вважає, що обраний відносно ОСОБА_4 запобіжний захід у виді тримання під вартою з урахуванням його тривалості, відповідає особі обвинуваченого, характеру, тяжкості, мотивам та обставинам злочину, що інкримінується обвинуваченому та покаранню, що може бути призначене, в разі визнання його винуватим. А відтак строк тримання під вартою слід продовжити.

Вирішуючи питання наявності ризиків стосовно обвинуваченого ОСОБА_6, з огляду на тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у випадку визнання його винуватим у вчиненні злочину, відсутнітність доходів і роботи у обвинуваченого, вважає реальним ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України у виді можливості переховуватися від суду. Беручи до уваги близкість лінії розмежування, суд вважає, що обвинувачений з метою уникнути покарання у виді позбавлення волі може ухилитись від суду на непідконтрольній території, або за місцем свого проживання у Закарпатській області.

Суд вважає наявним ризик, передбачений п.2 ч.1 ст.177 КПК України у виді можливості обвинуваченого знищити, сховати або спотворити речові докази, оскільки як слідує із клопотання прокурора, не всі викрадені речі були знайдені та вилучені в ході досудового розслідування і є імовірність встановлення їх місцезнаходження під час судового розгляду.

Суд погоджується, що має місце ризик, передбачений п.3 ч.1 ст.177 КПК України у виді можливості незаконно впливати на потерпілу, свідків у кримінальному провадженні. Даний ризик підтверджується тим, що інкримінований обвинуваченому злочин, було вчинено із застосуванням насильства до потерпілої.

Суд також вважає реальним ризик, передбачений п.4 ч.1 ст.177 КПК України у виді можливості вчинити інше кримінальне правопорушення та продовжити злочинну діяльність. Такий висновок суд робить оцінюючи характер інкримінованого корисливого злочину, а також відсутність постійного доходу і роботи у обвинуваченого, наявність в останнього судимості, та імовірність насильницького впливу на потерпілу та свідків.

Обвинувачений ОСОБА_6 не працює, не одружений, стверджує, що має дітей, не навчається, зареєстрований ІНФОРМАЦІЯ_6., смт.Буштино, вул.Незалежності, 5/23, проживає ІНФОРМАЦІЯ_8 раніше судимий, на обліку у лікарів нарколога, психіатра не перебуває, за місцем реєстрації характеризується посередньо.

Розглядаючи питання можливості застосування альтернативного запобіжного заходу, аніж тримання під вартою, суд зауважує, що з огляду на характер інкримінованого злочину, який є насильницьким, попередньо спланованим розбійним нападом групою осіб, з огляду на наявність судимистей, чітким є переконання колегії суддів, що ані домашній арешт, ані інші більш м’які запобіжні заходи, окрім як тримання під вартою не зможуть запобігти наведеним вище ризикам.

Суд вважає, що обраний відносно ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою з урахуванням його тривалості, відповідає особі обвинуваченого, характеру, тяжкості, мотивам та обставинам злочину, що інкримінується обвинуваченому та покаранню, що може бути призначене, в разі визнання його винуватим. А відтак строк тримання під вартою слід продовжити.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 314-316, 176-178, 183, 193, 197 КПК України

УХВАЛИВ:

Відкласти підготовче засідання на 02.08.2018 о 13:00.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в Бахмутській установі виконання покарань (№6) на строк 60 днів, тобто до 27 вересня 2018 року включно.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в Бахмутській установі виконання покарань (№6) на строк 60 днів, тобто до 27 вересня 2018 року включно.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в Бахмутській установі виконання покарань (№6) на строк 60 днів, тобто до 27 вересня 2018 року включно.

Копію ухвали вручити обвинуваченим, захисникам, прокурору - до відома; направити начальнику Бахмутської установи виконання покарань (№6) - для виконання.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Час проголошення повного тексту 02.08.2018 09:00.

Головуючий суддя :

Суддя: Суддя: