Постанова № 75638433, 01.08.2018, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 127/26122/17

Провадження № 22-ц/772/1582/2018

Категорія: 50

Головуючий у суді 1-ї інстанції ОСОБА_1

Доповідач:ОСОБА_2

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 серпня 2018 рокуСправа № 127/26122/17м. Вінниця

Апеляційний суд Вінницької області в складі:

головуючого Сопруна В.В.,

суддів: Медяного В.М., Денишенко Т.О.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в м. Вінниці цивільну справу №127/26122/17 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про зміну розміру та способу стягнення аліментів на утримання дитини,

за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 24 травня 2018 року, яке ухвалене суддею Бойко В.М. в приміщенні Вінницького міського суду Вінницької області об 11 год. 42 хв.,

в с т а н о в и в :

В грудні 2017 року ОСОБА_3 звернулась у суд з позовом до ОСОБА_4 про зміну розміру та способу стягнення аліментів на утримання дитини, мотивуючи свої позовні вимоги тим, що шлюб між сторонами розірвано. У шлюбі народився син ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 03 травня 2012 року, стягнуто з відповідача на користь позивача аліменти на утримання сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, в твердій грошовій сумі у розмірі 500 грн. щомісячно, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 12 квітня 2012 року.

На сьогоднішній день дана сума стягуваних аліментів є надзвичайно малою та недостатньою аби задовольнити елементарні потреби дитини для її прожиткового мінімуму, коштів недостатньо для належного харчування та одягу.

Відповідач добровільної додаткової допомоги, як батько дитини, на утримання сина не надає, вихованням дитини не займається та не цікавиться, коштів на всебічний розвиток дитини також надавати не бажає.

Просила змінити розмір та спосіб стягнення аліментів, а саме: стягувати аліменти з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, щомісячно, на користь ОСОБА_3 на утримання сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50% від прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку до досягнення дитиною повноліття.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 24 травня 2018 року позов задоволено.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, оскільки вважає, що рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 24 травня 2018 року є незаконним, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому просив рішення суду змінити, яким стягувати аліменти в розмірі 1/6 частки всіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50% від прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку до досягнення дитиною повноліття.

Відповідно до абз. 3 п. 3 розділу ХІІ «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом.

Згідно п.8 ч.1 розділу XIII «Перехідних положень» ЦПК України передбачено, що до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду Апеляційним судом Вінницької області.

У зв'язку з розглядом справи в порядку ст. 369 ЦПК України учасники справи в судове засідання не викликалися та не повідомлялись про дату розгляду справи.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.

Згідно ч.3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ст. 76 ЦПК України).

Згідно ч.1-3, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 264 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам судове рішення відповідає.

Судом першої інстанції встановлено, що 02 серпня 2010 року шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 розірвано, про що в Книзі реєстрації розірвань шлюбів зроблено відповідний актовий запис за №896, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу серії 1-АМ №063943, видане Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Вінницького міського управління юстиції Вінницької області (а.с.10).

У шлюбі народився син ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про народження серії 1-АМ №132451, видане 27 березня 2009 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Вінницького міського управління юстиції Вінницької області (а.с.8).

Як вбачається із виконавчого листа № 212/3624/2012, виданого 15 травня 2012 року на підставі рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 03 травня 2012 року, з ОСОБА_4 стягнуто аліменти на користь ОСОБА_6 на утримання сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 500 грн., щомісячно, які підлягають індексації, починаючи стягнення з 12 квітня 2012 року і до досягнення сином повноліття (а.с.6).

Даний виконавчий лист позивачем був пред’явлений до виконання та 01 червня 2012 року державним виконавцем Ленінського ВДВС Вінницького міського управління юстиції ОСОБА_7 було відкрито виконавче провадження (а.с.7).

Відповідно до довідки від 30 листопада 2017 року, видана ОСББ «Л. Ратушна 77», ОСОБА_3 проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, разом зі своїм сином ОСОБА_5 (а.с.9).

Задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі, суд першої інстанції, керуючись положенням ст. ст. 180, 181, 182, 183, 184, 192 СК України, п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм СК України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, виходив із законності та обґрунтованості позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Згідно ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Частиною 3 ст. 181 цього ж Кодексу встановлено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

При цьому, на відміну від зміни розміру аліментів (ст. 192 СК України), визначених за рішенням суду, законом не визначено переліку підстав для зміни способу стягнення аліментів.

Право вимагати заміни способу присудження аліментів може обумовлюватися мінливістю життєвих обставин, зазначених ст.182 - 184 СК України.

Аналіз змісту ч. 3 ст. 181, ст. 183, 184 СК України дає підстави для висновку, що право вибору способу стягнення аліментів, в тому числі право вимагати зміни раніше визначеного рішенням суду способу стягнення коштів на утримання дитини, належить стягувачу (позивачу у даній справі).

Змінюючи спосіб стягнення аліментів з платника суд має визначити їх розмір за правилами, встановленими ст. 182 СК України, тобто з урахуванням стану здоров'я та матеріального становища дитини, стану здоров'я та матеріального становища платника аліментів, наявності у платника аліментів інших дітей і інших утриманців, наявності рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, доведених стягувачем аліментів витрат платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інших обставини, що мають істотне значення.

При цьому суд повинен враховувати встановлені ч. 2 ст. 182 СК України гарантії прав дитини, а саме: розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідач визнає право позивача вимагати зміну розміру стягнення аліментів на утримання їх дитини та погоджується на стягнення 1/6 частки всіх видів заробітку (доходу). Однак, не погодився з висновком суду щодо стягнення 1/4 частки всіх видів заробітку (доходу).

Право вимагати заміни розміру аліментів шляхом зміни способу присудження аліментів не може заперечуватися, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, зазначених ст. 182-184 СК України, не може обмежуватися разовим її здійсненням.

З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст. 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки) (Постанова ВСУ від 05 лютого 2014 року у справі №6-143цс13).

При визначенні розміру аліментів, суд першої інстанції врахував, обставини на які відповідач посилався у своєму відзиві щодо його матеріального становища, наявності у нього дітей.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача аліменти в розмірі 1/4 частини від усіх видів його заробітку щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, суд першої інстанції правильно врахував норми ст. ст. 141, 181, 184 Сімейного кодексу України щодо рівності обов’язків матері і батька перед дитиною та мінімального розміру аліментів на дитину.

Таким чином, суд першої інстанції правомірно задовольнив позов, з цим висновком погоджується і колегія суддів враховуючи фактичні обставини справи та виходячи з закріплених ч. 9 ст. 7 СК України принципів справедливості, добросовісності, розумності та обов’язку обох батьків утримувати своїх дітей.

Отже доводи апеляційної скарги щодо неповного з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та невідповідність висновків суду обставинам справи є безпідставними.

Рішення суду в частині способу і розміру стягуваних з відповідача аліментів ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, що матеріальний стан відповідача з моменту рішення суду про стягнення аліментів не змінився, на даний час у пошуках роботи, а також, що він одружився вдруге, і у шлюбі народилась друга дитина слід відхилити.

Вказані доводи скаржника з огляду на вищевказані норми сімейного законодавства не можуть бути підставою для скасування даного судового рішення.

Також, доводи апеляційної скарги, що відповідач має незадовільний стан здоров'я, колегія суддів не приймає до уваги, як підставу для зміни рішення суду та вважає за необхідне роз'яснити апелянту, що відповідно до ст. 192 СК України, у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом, останній не обмежений правом звернутися до суду з відповідним позовом про зміну розміру аліментів.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

За змістом ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 24 травня 2018 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів до Верховного Суду з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 02 серпня 2018 року.

Головуючий: підпис ОСОБА_2

Судді: підписи ОСОБА_8,

ОСОБА_9

Згідно з оригіналом: ОСОБА_2