Ухвала суду № 75638410, 02.08.2018, Покровський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Красноармійський міськрайонний суд Донецької області)

02.08.18

Провадження 2-в/235/66/18

Справа 235/4045/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 серпня 2018 року м.Покровськ

Красноармійський міськрайонний суд Донецької області

в складі: головуючого судді Філь О.Є.

за участю секретаря судового засідання Кучерявого М.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Покровську ухвалу Верховного Суду від 22 червня 2018 року про направлення копії матеріалів касаційного провадження № 61-23002ск18 у справі № 258/9628/13-ц за позовом Публічного акціонерного товариства «БТА Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа ОСОБА_5 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення для відновлення втраченого судового провадження, -

ВСТАНОВИВ:

09.07.2018 року до Красноармійського міськрайонного суду Донецької області надійшла ухвала Верховного Суду від 22 червня 2018 року про направлення копії матеріалів касаційного провадження № 61-23002ск18 у справі № 258/9628/13-ц за позовом Публічного акціонерного товариства «БТА Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа ОСОБА_5 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення для відновлення втраченого судового провадження.

Ухвалою від 10 липня 2018 року було прийнято заяву та відкрито провадження у справі про відновлення втраченого судового провадження, судове засідання призначено на 17 липня 2018 року.

17.07.2018 року учасники справи в судове засідання не з’явились, в матеріалах справи відсутні відомості про належне повідомлення їх про час і місце розгляду справи, в зв’язку з чим розгляд заяви про відновлення втраченого судового провадження було відкладено на 10 годину 02.08.2018 року.

02.08.2018 року в судове засідання учасники справи не з’явились, про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Суд, дослідивши матеріали, долучені до ухвали Верховного Суду, відомості з Єдиного державного реєстру судових рішень, на підставі зібраних і перевірених матеріалів, вважає що втрачене судове провадження підлягає відновленню в частині рішення Кіровського районного суду м. Донецька від 09 грудня 2013 року та рішення Апеляційного суду Донецької області від 20 лютого 2014 року, виходячи з наступного.

Згідно ухвали Верховного Суду зазначено, що у березні 2014 року ОСОБА_6 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на вказані судові рішення.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 березня 2014 року відкрито касаційне провадження в зазначеній справі та витребувано з Кіровського районного суду м. Донецька цивільну справу № 258/9628/13-ц. Вимоги зазначеної ухвали не виконано в частині витребування справи, оскільки Кіровський районний суд м. Донецька знаходиться на території проведення операції об’єднаних сил ЗСУ, тому справа до суду касаційної інстанції не надходила.

Відповідно до Закону України від 12 серпня 2014 року № 1632-VII «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв’язку з проведенням антитерористичної операції» та згідно з розпорядженням Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02 вересня 2014 року № 27/0/38-14 змінено територіальну підсудність справ Кіровського районного суду м. Донецька та визначено територіальну підсудність справ за Красноармійським міськрайонним судом Донецької області.

У відповіді Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 16 травня 2015 року № 3398 на запит Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ зазначено, що надсилання справи № 258/9628/13-ц неможливе, оскільки станом на 16 травня 2015 року Кіровський районний суд м. Донецька судові справи не передавав.

07 травня 2018 року касаційну скаргу з доданими до неї матеріалами передано до Верховного Суду, однак відсутність судової справи унеможливлює її розгляд Верховним Судом. З огляду на викладені обставини є підстави вважати, що судове провадження в зазначеній справі втрачене.

Згідно з частиною першою статті 489 та частиною першою статті 490 ЦПК України втрачене судове провадження в цивільній справі може бути відновлене за заявою учасника справи або за ініціативою суду, заява про відновлення втраченого судового провадження подається до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Для вирішення цивільної справи та ефективного захисту порушених, оспорюваних прав та інтересів учасників справи, а також з метою забезпечення відновлення втраченого судового провадження за ініціативою Верховного Суду, було направлено до Красноармійського міськрайонного суду Донецької області копії матеріалів касаційного провадження № 61-23002ск18 у справі № 258/9628/13-ц за позовом публічного акціонерного товариства «БТА Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа ОСОБА_5 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення для відновлення втраченого судового провадження.

Відповідно до ст. 488 ЦПК України відновлення втраченого повністю або частково судового провадження в цивільній справі, закінченій ухваленням рішення або у якій провадження закрито, проводиться у порядку, встановленому цим Кодексом.

Стаття 489 ЦПК України передбачає, що втрачене судове провадження у цивільній справі може бути відновлене за заявою учасників справи або за ініціативою суду.

Відповідно до ст. 490 ЦПК України, заява про відновлення втраченого судового провадження подається до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Якщо місцевий суд знаходиться на тимчасово окупованій території України або в районі проведення антитерористичної операції, то відновлення втраченої справи здійснюється судом за територіальною підсудністю судових справ, визначеною ст.ст. 1,3 Закону України «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції».

Розпорядженням голови Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про визначення територіальної підсудності справ» від 02 вересня 2014 р. визначено територіальну підсудність Кіровського районного суду м. Донецька у зв’язку із проведенням антитерористичної операції Красноармійському міськрайонному суду Донецької області.

Судом встановлено, що судове провадження по справі за позовом у справі № 258/9628/13-ц за позовом Публічного акціонерного товариства «БТА Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа ОСОБА_5 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення, яке розглядалось Кіровським районним судом міста Донецька, втрачено. На офіційному сайті Кіровського районного суду м. Донецька міститься інформація щодо припинення роботи суду з метою збереження життя і здоров’я суддів, працівників апарату та відвідувачів суду у зв’язку з неможливістю здійснювати правосуддя через бойові дії, що відбуваються в районі розташування суду.

Згідно з Розпорядженням Голови Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02.09.2014 №27/0/38-14 розгляд справ, підсудних Кіровському районному суду м. Донецька, здійснюється Красноармійським міськрайонним судом Донецької області. Але матеріали справ до Красноармійського міськрайонного суду Донецької області з Кіровського районного суду м. Донецька не передавались.

Збереглась копія рішення Кіровського районного суду м. Донецька від 09 грудня 2013 року та рішення Апеляційного суду Донецької області від 20 лютого 2014 року у справі № 258/9628/13-ц за позовом Публічного акціонерного товариства «БТА Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа ОСОБА_5 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення (а.с. 14-26), які занесені до Єдиного державного реєстру судових рішень.

Відповідно до ч. 1 ст. 494 ЦПК України на підставі зібраних і перевірених матеріалів суд постановляє ухвалу про відновлення втраченого судового провадження повністю або в частині, яку, на його думку, необхідно відновити.

Враховуючи, що достатньо зібраних матеріалів для точного відновлення втраченого судового провадження у справі № 258/9628/13-ц за позовом Публічного акціонерного товариства «БТА Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа ОСОБА_5 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення лише в частині рішення Кіровського районного суду м. Донецька від 09 грудня 2013 року та рішення Апеляційного суду Донецької області від 20 лютого 2014 року, то втрачене провадження підлягає відновленню в частині рішень першої та апеляційної інстанцій.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 488-495 ЦПК України, суд –

УХВАЛИВ:

Відновити втрачене судове провадження у справі № 258/9628/13-ц за позовом Публічного акціонерного товариства «БТА Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа ОСОБА_5 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення в частині рішення Кіровського районного суду м. Донецька від 09 грудня 2013 року та рішення Апеляційного суду Донецької області від 20 лютого 2014 року:

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 258/9628/13-ц

Провадження 2/258/2875/13

09 грудня 2013 р. м. Донецьк

КІРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДОНЕЦЬКА

у складі: судді - ЖОЛТОГО Д.В.

при секретарі – СЛОКВЕНКО О.А.

за участю: представників позивача – ОСОБА_7, ОСОБА_8,

представника відповідача – ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Донецьку справу за позовом Публічного акціонерного товариства «БТА Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа – ОСОБА_5 «про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення», -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_9 акціонерне товариство «БТА Банк» звернувся до Кіровського районного суду м. донецька з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа – ОСОБА_5 «про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення».

В своєму позові позивач вказує, що 25 травня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством «БТА Банк» (на теперішній час ОСОБА_9 акціонерне товариство «БТА Банк»)

та ОСОБА_5 укладено Кредитний договір № НД-36-07, згідно якого Банк надав Позичальнику грошові кошти у розмірі 31 000 доларів США, строком повернення по 24 травня 2022 року з відсотковою ставкою за користування кредитом у розмірі 15 % річних.

В забезпечення виконання зобов’язань Позичальника перед Банком за Кредитним договором між Банком та ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 було укладено Договір іпотеки № НД-36-07/І, посвідчений 25.05.2007 року приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_10 за реєстровим № д-767, відповідно до умов якого відповідачі передали в іпотеку трикімнатну квартиру, загальною площею 65,7 кв.м., житловою площею 43,5 кв.м., реєстраційний номер об’єкту у РПВН 11011826, що розташована за адресою: АДРЕСА_1. Предмет іпотеки належить відповідачам на праві спільної часткової власності на підставі Свідоцтва про право власності на квартиру (будинок).

Згідно умов Договору іпотеки, Іпотекою забезпечується виконання, зокрема, таких вимог Іпотекодержателя: повернення кредиту в сумі, строки та на умовах, встановлених в Кредитному договорі; сплата процентів за користування Кредитом у терміни і на умовах, визначених в Кредитному договорі, у тому числі і у випадку збільшення встановленого розміру процентної ставки в порядку, передбаченому в Кредитному договорі; сплата пені і сплата штрафу у випадках, передбачених в Кредитному договорі; повне відшкодування всіх збитків, завданих порушенням зобов’язань за Кредитним договором або за цим Договором, а також фактичних витрат, понесених Іпотекодержателем у зв’язку із реалізацією предмета іпотеки за цим Договором.

Відповідно до п.п. 1.2., 3.3., 9.2 Кредитного договору, позичальник зобов’язується повернути кредит та перераховувати Банку відсотки за користування кредитом щомісячно, у строки та в порядку, передбачених Кредитним договором.

Всупереч зазначеному, Позичальник не виконує свої зобов’язання, чим порушує умови Кредитного договору та вимоги чинного законодавства.

Згідно п. 10.1 Кредитного договору, за порушення терміну здійснення ануїтетних платежів за цим Договором Позичальник сплачує Банку пеню в розмірі 1 % від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Таким чином, заборгованість Позичальника перед Банком за Кредитним договором станом на 06.06.2012 року складає 797 519, 55 грн., з яких:

- строкова заборгованість за кредитом в розмірі 26 892,81 доларів США, що еквівалентно 214 940, 78 грн.,

- прострочена заборгованість за кредитом в розмірі 3 234, 92 доларів США, що еквівалентно 25 855, 10 грн.,

- поточна заборгованість по сплаті процентів в розмірі 163, 06 доларів США, що еквівалентно 512, 21 грн.,

- прострочена заборгованість по сплаті процентів в розмірі 14 419, 59 доларів США, що еквівалентно 115 248, 57 грн.,

- пеня за несвоєчасне погашення кредиту та процентів в розмірі 432 919, 78 грн.,

- 3 % річних в розмірі 7 252, 06 грн.

У зв’язку з тим, що відповідачем основне зобов’язання, що випливає з Кредитного договору № НД-36-07 від 25.05.2007 року не виконано та заборгованість перед Банком не погашена, позивач просить суд в рахунок часткового погашення заборгованості ОСОБА_5 звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме на квартиру АДРЕСА_2, загальною площею 65,7 кв.м., житловою площею 43,5 кв.м., яка належить ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на праві спільної часткової власності та виселити ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та будь-яких інших мешканців з квартири АДРЕСА_2, стягнути солідарно суму сплаченого судового збору в розмірі 3 219, 00 грн.

Представник позивача ОСОБА_7, яка діяла на підставі довіреності, в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, надала пояснення аналогічні викладеним в позовній заяві, просила суд позов задовольнити.

Відповідачі ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 в судове засідання не з’явились, про час та місце розгляду справи повідомлялись у встановленому законом порядку.

Третя особа ОСОБА_5 в судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку.

Представник ОСОБА_3 – ОСОБА_6, яка діяла на підставі довіреності, в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, вважала що не має законних підстав для задоволення позову, оскільки нараховані проценти, не передбачені Кредитним договором, а саме 17% річних а не 15%, нараховано процентів за 366 днів а не за 360, як передбачено п. 10.1 Кредитного договору, позивачем був порушений порядок звернення стягнення на предмет іпотеки, передбачений ч. 1 ст. 35 Закону України «Про іпотеку», порушений порядок виселення, передбачений ст. 40 Закону України «Про іпотеку» та Житловим кодексом УРСР, позивачем не доведена сума боргу, в рахунок якої він просить звернути стягнення на предмет іпотеки. Крім того не застосований строк позовної давності щодо неустойки, заявлено до стягнення 3% річних, що не передбачено Кредитним договором. За таких обставин, просила суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Так, в судовому засіданні було встановлено, що 25 травня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством «БТА Банк» (на теперішній час ОСОБА_9 акціонерне товариство «БТА Банк») та ОСОБА_5 укладено Кредитний договір № НД-36-07, згідно якого Банк надав Позичальнику грошові кошти у розмірі 31 000 доларів США, строком повернення по 24 травня 2022 року з відсотковою ставкою за користування кредитом у розмірі 15 % річних, що підтверджується кредитним договором, копія якого є в матеріалах справи.

Згідно п.п. 1.2., 3.3., 9.2 Кредитного договору, позичальник зобов’язується повернути кредит та перераховувати Банку відсотки за користування кредитом щомісячно, у строки та в порядку, передбачених Кредитним договором.

Судом у судовому засіданні встановлено, що з метою забезпечення виконання зобов’язань Позичальника перед Банком за Кредитним договором, 25 травня 2007 року між ПАТ «БТА Банк» та відповідачами ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 був укладений договір іпотеки нерухомого майна, відповідно до п.1.1 якого Іпотекодавці передають в іпотеку Іпотекодержателю квартиру АДРЕСА_2, загальною площею 65,7 кв.м., житловою площею 43,5 кв.м., яка належить ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на праві спільної часткової власності, що підтверджується договором іпотеки, копія якого є в матеріалах справи.

За згодою сторін на момент укладання договору іпотеки загальна вартість предмету іпотеки становить 278 699, 00 грн.

Судом встановлено, що позичальник ОСОБА_5 не виконує свої зобов’язання, чим порушує умови Кредитного договору, в зв’язку з чим станом на 06.06.2012 року складає 797 519, 55 грн., з яких:

- строкова заборгованість за кредитом в розмірі 26 892,81 доларів США, що еквівалентно 214 940, 78 грн.,

- прострочена заборгованість за кредитом в розмірі 3 234, 92 доларів США, що еквівалентно 25 855, 10 грн.,

- поточна заборгованість по сплаті процентів в розмірі 163, 06 доларів США, що еквівалентно 512, 21 грн.,

- прострочена заборгованість по сплаті процентів в розмірі 14 419, 59 доларів США, що еквівалентно 115 248, 57 грн.,

- пеня за несвоєчасне погашення кредиту та процентів за 06.06.2011 року по 28.05.2012 року в розмірі 432 919, 78 грн.,

- 3 % річних в розмірі 7 252, 06 грн.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов’язання повинні виконуватися належним чином згідно з умовами договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 623 ЦК України, боржник, який порушив зобов’язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Згідно ч. 2 ст. 612 ЦК України, боржник, який прострочив виконання зобов’язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов’язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов’язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до договору іпотеки від 25 травня 2007 року, укладеному між Банком та ОСОБА_1, ОСОБА_5Ф, ОСОБА_3, ОСОБА_4 іпотекою у вигляді квартири загальною площею 65,7 кв.м., житловою площею 43,5 кв.м., загальною вартістю 278 699, 00 грн., яка належить на праві спільної часткової власності Іпотекодавцям, забезпечені вимоги банку, який є іпотекодержателем, і які витікають з кредитного договору № НД-36-07 від 25 травня 2007 року за яким банк надав боржнику кредит в сумі 31 000, 00 доларів США, а боржник зобов’язався щомісячно здійснювати повернення частини кредиту, а також сплачувати нараховані відсотки за користування кредитом в розмірі 15 % річних.

Згідно умов Договору іпотеки, Іпотекою забезпечується виконання, зокрема, таких вимог Іпотекодержателя: повернення кредиту в сумі, строки та на умовах, встановлених в Кредитному договорі; сплата процентів за користування Кредитом у терміни і на умовах, визначених в Кредитному договорі, у тому числі і у випадку збільшення встановленого розміру процентної ставки в порядку, передбаченому в Кредитному договорі; сплата пені і сплата штрафу у випадках, передбачених в Кредитному договорі; повне відшкодування всіх збитків, завданих порушенням зобов’язань за Кредитним договором або за цим Договором, а також фактичних витрат, понесених Іпотекодержателем у зв’язку із реалізацією предмета іпотеки за цим Договором.

Отже, право банку звернути стягнення на предмет іпотеки – квартиру, що належить відповідачам на праві спільної часткової власності, передбачено і договором іпотеки, що узгоджений, прийнятий і підписаний самими відповідачами.

Судом встановлено, що ОСОБА_5 отримав в банку кредит в сумі 31 000, 00 доларів США. Заборгованість є непогашеною в сумі 797 519, 55 грн. Вказаний факт свідчить про те, що ОСОБА_5 виконував свої зобов’язання за кредитним договором неналежним чином. Сума непогашеного кредиту є значною. В теперішній час відповідач ухиляється також від виконання своїх зобов’язань, ухиляється від явки в суд, що свідчить про те, що в майбутньому ОСОБА_5 не має наміру повертати отримані кредитні кошти.

Фактично банк отримує кошти не у повному обсязі, що завдає банку збитків.

У відповідності до статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи викладене, позовні вимоги банку про звернення стягнення за договором кредиту на предмет іпотеки ґрунтуються на законі і є доведеними.

З договорів банківського кредиту, іпотечного договору видно, що з самого початку відповідачам по справі було відомо, що вартість іпотечної квартири, яка визначена за домовленістю сторін складає 278 699, 00 грн. Проте, іпотекодавці погодились забезпечити виконання ОСОБА_5 своїх кредитних зобов’язань подачею квартири в іпотеку.

Таким чином, в судовому засіданні встановлено факт того, що відповідач неналежним чином виконував покладені на нього за договором зобов’язання, в зв’язку з чим позовні вимоги щодо звернення стягнення на предмет застави підлягає задоволенню.

Згідно з ст.. 39 Закону України «Про іпотеку», одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя виносить рішення про виселення мешканців за наявності підстав, передбачених законом, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення.

За таких обставин, приймаючи до уваги той факт, що приймається рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки, суд вважає за необхідне виселити ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 з квартири АДРЕСА_3, яка є предметом іпотеки.

Однак суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позову в частині виселення будь-яких інших мешканців зі спірної квартири, оскільки в даному випадку рішення суду не може бути ухвалено у відношенні невизначеного кола осіб. Тому в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Крім того, згідно з ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, тобто з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню сплачений позивачем судовий збір.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 3, 4, 5, 10, 15, 16, 27, 31, 57, 60, 64, 88,107, 112, 118, 119, 120, 212 – 215 ЦПК України, ст.ст. 526, 530, 536, 589, 590, 610, 629, 1049, 1050, 1052, 1054 ЦК України, ЗУ «Про іпотеку», суд –

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «БТА Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа – ОСОБА_5 «про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення» – задовольнити частково.

В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_5 за Кредитним договором № НД-36-07 від 25 травня 2007 року в розмірі 797 519 (сімсот дев’яносто сім тисяч п’ятсот дев’ятнадцять) грн. 55 (п’ятдесят п’ять) копійок, звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме на квартиру, загальною площею 65,7 кв.м., житловою площею 43,5 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, шляхом продажу квартири на прилюдних торгах.

Виселити ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 з квартири АДРЕСА_3, загальною площею 65,7 кв.м., житловою площею 43,5 кв.м.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, ІПН НОМЕР_2, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, ІПН НОМЕР_3, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, ІПН НОМЕР_4 на користь Публічного акціонерного товариства «БТА Банк», ЄДРПОУ 14359845, МФО 321723 судовий збір в сумі 3 219 (три тисячі двісті дев’ятнадцять) грн. 00 коп.

В іншій частині позову Публічного акціонерного товариства «БТА Банк» - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана в судову палату по цивільним справам апеляційного суду Донецької області через місцевий суд протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Суддя: підпис ОСОБА_11

Єдиний унікальний номер 258/9628/13-ц

Номер провадження 22-ц/775/1125/2014

Головуючий в 1 інстанції Жолтий Д.В.

Доповідач Азевич В.Б.

Категорія 27

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2014 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого-судді Зінов’євої А.Г.,

суддів: Азевича В.Б., Ларіної Н.О.,

при секретарі Стефановій Я.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «БТА Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа – ОСОБА_5 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення,

за апеляційною скаргою ОСОБА_3, в інтересах якої діє ОСОБА_6, на рішення Кіровського районного суду м. Донецька від 09 грудня 2013 року,-

В С Т А Н О В И В:

У липні 2012 року банк звернувся до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки мотивуючи свої вимоги тим, що на забезпечення зобов’язань за кредитним договором № НД-36-07 від 25 травня 2007 року, який укладений між ПАТ «БТА Банк» та ОСОБА_5, був підписаний договір іпотеки квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 та належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 Оскільки ОСОБА_5 не виконує своїх зобов’язань за кредитним договором банк просив звернути стягнення на квартиру, що є предметом іпотеки. В процесі розгляду справи вимоги банка доповнені вимогою про виселення відповідачів зі спірної квартири.

Рішенням Кіровського районного суду м. Донецька від 09 грудня 2013 року позовні вимоги ПАТ «БТА Банк» задоволенні частково. В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_5 за кредитним договором № НД-36-07 від 25 травня 2007 року в розмірі 797 519,55 грн. звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме на квартиру, загальною площею 65,7 кв. м, житловою площею 43,5 кв. м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 та належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, шляхом продажу квартири на прилюдних торгах.

Виселено ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 з вказаної квартири. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь ПАТ «БТА Банк» судовий збір в сумі 3 219 грн. В іншій частині позову ПАТ «БТА Банк» відмовлено.

На вказане рішення суду ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Зазначає, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що банком було порушено порядок звернення стягнення на предмет іпотеки, передбачений ч. 1 ст. 35 Закону України «Про іпотеку», тому у позивача були відсутні правові підстави для звернення до суду з таким позовом. В матеріалах справи відсутні будь-які посилання на письмову вимогу про усунення порушення на ім'я відповідачів, а позивачем не був доведений факт направлення такої вимоги в порядку, встановленому Законом України «Про іпотеку».

Вказує, що суд першої інстанції також, не прийняв до уваги факт порушення позивачем порядку виселення, встановленого ст. 40 Закону України «Про іпотеку» та ст. 109 ЖК України. Підкреслює, що примусове виселення в судовому порядку можливе лише внаслідок невиконання мешканцями письмової вимоги про добровільне звільнення приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги або в інший строк, встановлений договором. При вирішенні даного спору суд першої інстанції не з'ясував чи були належним чином повідомлені відповідачі про звернення стягнення на предмет іпотеки та про добровільне виселення з іпотечної квартири, як це передбачено законом, та не перевірив виконання позивачем вимог дотримання порядку звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення мешканців.

Посилається на те, що суд першої інстанції не надав належної оцінки тому, що позивачем не доведена сума боргу, в рахунок якої останній просить звернути стягнення на предмет іпотеки. При цьому суд першої інстанції проігнорував наданий відповідачем розрахунок суми боргу по кредитному договору № НД-36-07 від 25.05.2007 року, відповідно до якого, сума заборгованості по кредитному договору менше на 23 794,24 грн. ніж заявлена позивачем. Також, при здійсненні позивачем розрахунку суми заборгованості по кредитному договору були порушені умови п.10.1 Кредитного договору, згідно якого пеня розраховується за кожний день прострочення ануїтетного платежу, при цьому приймається кількість днів у місяці 30 та у році – 360. Загальна кількість дні прострочення за один рік згідно розрахунку складає 361 день замість 360.

Вказує, що суд першої інстанції не відобразив той факт, що згідно розрахунку позивача за період з 02.06.2008 року по 09.06.2008 року були безпідставно нараховані відсотки за ставкою 17% річних, та не надав оцінки цим фактам.

Зазначає, що судом першої інстанції безпідставно проігнорована заява відповідача про застосування строків позовної давності.

На думку відповідачки, вимога банку про одночасне стягнення пені за прострочення виконання зобов’язань за кредитним договором та 3% річних також за прострочення виконання позичальником умов кредитного договору, тобто вимога про подвійне притягнення до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, є незаконною та безпідставною.

Вказує, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що при обчисленні суми боргу позивачем був нарахований розмір суми пені, який мав би бути зменшений судом на підставі ч. 3 ст. 551 ЦК України.

Зазначає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам ст. 38, ч. 1 ст. 39 Закону України «Про іпотеку», оскільки в тексті рішення не визначені загальний розмір вимог зі всіма його складовими, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки, пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки та початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Представник відповідачки ОСОБА_3 – ОСОБА_6 підтримала доводи апеляційної скарги.

Інші відповідачі, повідомлені про час та місце судового засідання судовими повістками з рекомендованим поштовим повідомлення відповідно до ч. 5 ст. 74 ЦПК України, не з’явилися.

Представник ПАТ «БТА Банк» ОСОБА_7 просила відхилити апеляційну скаргу.

Заслухавши суддю-доповідача, сторони, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає частковому задоволенню.

Згідно п. 3 та 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що 25 травня 2007 року між ВАТ «БТА Банк» (на теперішній час ПАТ «БТА Банк») та ОСОБА_5 укладено кредитний договір № НД-36-07, згідно якого Банк надав позичальнику грошові кошти у розмірі 31 000 доларів США, строком повернення до 24 травня 2022 року з відсотковою ставкою за користування кредитом у розмірі 15% річних, що підтверджується кредитним договором, копія якого є в матеріалах справи.

Згідно п. п. 1.2, 3.3, 9.2 кредитного договору, позичальник зобов’язується повернути кредит та перерахувати Банку відсотки за користування кредитом щомісячно, у строки та в порядку, передбачених кредитним договором.

З метою забезпечення виконання зобов’язань позичальника перед банком за кредитним договором, 25 травня 2007 року між ПАТ «БТА Банк» та відповідачами ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 був укладений договір іпотеки нерухомого майна, відповідно до п. 1.1 якого, іпотекодавці передають в іпотеку іпотекодержателю квартиру АДРЕСА_5, загальною площею 65,7 кв. м, житловою площею 43,5 кв. м, яка належить ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на праві спільної часткової власності.

За згодою сторін на момент укладання договору іпотеки загальна вартість предмету іпотеки становить 278 699,00 грн.

Позичальник ОСОБА_5 не виконує свої обов’язки, чим порушує умови кредитного договору, в зв’язку з чим станом на 06.06.2012 року заборгованість складала 797 519,55 грн., з яких: строкова заборгованість за кредитом в розмірі 26 892,81 доларів США, що еквівалентно 214 940,78 грн.; прострочена заборгованість за кредитом в розмірі 3 234,92 доларів США, що еквівалентно 25 855,10 грн.; поточна заборгованість по сплаті процентів в розмірі 163,06 доларів США, що еквівалентно 1 303, 26 грн.; прострочена заборгованість по сплаті процентів в розмірі 14 419,69 доларів США, що еквівалентно 115 248,57 грн.; пеня за несвоєчасне погашення кредиту та процентів за 06.06.2011 року по 28.05.2012 року в розмірі 432 919,78 грн.; 3% річних в розмірі 7 252,06 грн.

Відповідно до договору іпотеки від 25 травня 2007 року, укладеному між Банком та ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, І.В., ОСОБА_4, іпотекою у вигляді квартири загальною площею 65,7 кв. м, житловою площею 43,5 кв. м, загальною вартістю 278 699,00 грн., яка належить на праві спільної часткової власності іпотекодавцям, забезпечені вимоги банку, який є іпотекодержателем, і які витікають з кредитного договору № НД-36-07 від 25 травня 2007 року за яким банк надав боржнику кредит в сумі 31 000 доларів США, а боржник зобов’язався щомісячно здійснювати повернення частини кредиту, а також сплачувати нараховані відсотки за користування кредитом в розмірі 15% річних.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що позичальник неналежним чином виконував покладені на нього за договором зобов’язання, в зв’язку з чим позовні вимоги щодо звернення стягнення на предмет іпотеки підлягає задоволенню. У зв’язку з прийняттям рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки, суд першої інстанції вважав за необхідне виселити ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 зі спірної квартири.

Разом з тим, суд вважав за необхідне відмовити в задоволенні позову в частині виселення будь-яких інших мешканців з вказаної квартири, оскільки в даному випадку рішення суду не може бути ухвалено у відношенні невизначеного кола осіб.

З вказаними висновками суду можливо частково погодитися, виходячи з наступного.

Згідно частинам 1 та 2 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на

предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Стаття 35 цього Закону передбачає, що у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.

Як роз’яснив пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в п. 37 постанови від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», невиконання вимог частини першої статті 35 Закону України «Про іпотеку» про надіслання іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги про усунення порушення зобов'язання не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду (на відміну від інших способів звернення стягнення (частина третя статті 33 цього Закону), оскільки іпотекодавець у судовому засіданні має можливість заперечувати проти вимог іпотекодержателя, що відповідає положенням статті 124 Конституції України.

Окрім того, банком направлялася вимога про усунення порушення 02.07.2012 року, яка була отримана відповідачами 07.07.2012 року. Розмір суми заборгованості у вказаній вимозі відповідає загальній сумі, розрахованої для подання позовної заяви. (а. с. 245 - 247)

З огляду на викладене, банк мав законні підстави звернутися з позовом до суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ст. 41 Закону України «Про іпотеку» реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», з дотриманням вимог цього Закону.

В пункті 42 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 зазначено, що резолютивна частини рішення суду в разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки має відповідати вимогам як статті 39 Закону України «Про іпотеку», так і положенням пункту 4 частини першої статті 215 ЦПК. Зокрема, у ньому в обов'язковому порядку має зазначатись: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; спосіб реалізації предмета іпотеки - шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу шляхом надання права іпотекодержателю на продаж предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації (при цьому суд може зазначити, що початкова ціна встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій).

У резолютивній частині рішенні суд першої інстанції визначив спосіб реалізації предмета іпотеки - шляхом проведення прилюдних торгів.

Не можна прийняти до уваги доводи скарги щодо неправильності розрахунку, оскільки він виконаний банк відповідно до умов договору та норм діючого законодавства з врахуванням строків позовної давності. (а. с. 8 – 13)

Доводи апеляційної скарги в цій частині не заслуговують на увагу та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Проте рішення в частині виселення було ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Як встановлено ч. 3 ст. 109 ЖК України, звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення є підставою для виселення всіх громадян, що мешкають у ньому, за винятками, встановленими законом. Після прийняття кредитором рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги, якщо сторонами не погоджено більший строк. Якщо громадяни не звільняють жиле приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

В ч. 2 ст. 40 Законом України «Про іпотеку» йдеться про те, що після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в пункті 43 постанови від 30 березня 2012 року № 5 роз’яснив, що при розгляді позову іпотекодержателя про виселення мешканців із житлового будинку чи житлового приміщення в разі задоволення вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки суд має враховувати таке.

Згідно з частиною четвертою статті 9, статті 109 Житлового кодексу України, статей 39 - 40 Закону України «Про іпотеку» виселення мешканців із житлового будинку чи житлового приміщення, яке є предметом іпотеки, проводиться в порядку, встановленому законом. При цьому суд за заявою іпотекодержателя одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки за наявності підстав, передбачених законом, ухвалює рішення про виселення мешканців цього житлового будинку чи житлового приміщення

При цьому примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду тільки за певних умов: якщо мешканці добровільно не звільнили житловий будинок чи житлове приміщення, на яке звернуто стягнення як на предмет іпотеки, протягом одного місяця з дня отримання письмової вимоги іпотекодержателя або нового власника або в інший погоджений сторонами строк.

Таким чином, вимога банку про виселення відповідача подана передчасно до позасудового врегулювання питання, а суд при ухваленні рішення не врахував вказані норми закону. Окрім того, суд ухвалив рішення про виселення у відношенні ОСОБА_5, який є третьою особою у справі.

Не можна прийняти до уваги вимогу банку про виселення, яка була направлена відповідачам вже після ухвалення оскаржуваного рішення та набрання ним чинності – 08 жовтня 2013 року. (а. с. 242 – 244)

Зазначені обставини є підставою для відмови у позові про виселення відповідачів та третьої особи зі спірної квартири та скасування рішення суду в цій частині.

Таким чином, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції – скасуванню в частині позовних вимог щодо виселення.

В іншій частині рішення слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307 ч.1 п. 3, 309 ч.1 п. п. 3, 4, 314 ч.2, 316, ЦПК України, апеляційний суд,

ВИРІШИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3, в інтересах якої діє ОСОБА_6, задовольнити частково.

Рішення Кіровського районного суду м. Донецька від 09 грудня 2013 року в частині позовних вимог щодо виселення скасувати.

У задоволенні позову публічного акціонерного товариства «БТА Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа – ОСОБА_5 про виселення відмовити.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: підпис

Судді: підписи

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Апеляційного суду Донецької області з врахуванням вимог п. 15.5) Розділу ХІІІ Перехідні положення ЦПК України протягом п’ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Суддя: