Рішення № 75638365, 01.08.2018, Мирноградський міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Димитровський міський суд Донецької області)

Справа № 226/1358/18

Справа № 226/1358/18

Провадження № 2/226/578/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 серпня 2018 року Димитровський міський суд Донецької області в складі:

головуючого – судді Петуніна І.В.,

за участю секретаря – Альберті О.В.,

позивача ОСОБА_1,

відповідача ДП «Вугільна компанія «Краснолиманська»,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у спрощеному позовному провадженні в м.Мирнограді Донецької області справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» про стягнення моральної шкоди у зв’язку з професійним захворюванням,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача ДП «Вугільна компанія «Краснолиманська» про відшкодування моральної шкоди у зв’язку з професійним захворюванням в обґрунтування якого вказав, що з 07.02.2006 року по 07.09.2014 року та з 26.11.2014 року по 11.10.2017 року він перебував з відповідачем у трудових відносинах, працював ГРОЗ з повним робочим днем в шахті у шкідливих умовах майже 12 років. 20.02.2018 р. підприємством було складено акт розслідування професійного захворювання за формою П-4 через професійне захворювання – хронічна радикулопатія. Згідно з висновком МСЕК від 18.04.2018 р. позивачу безстроково встановлено 40% втрати працездатності та надана ІІІ група інвалідності. Після встановлення стійкої втрати працездатності йому була призначена та виплачена одноразова допомога та щомісячні страхові виплати. Моральна шкода йому не призначалась та не виплачувалась. Вважає, що діями відповідача, який порушив його право на належні, безпечні і здорові умови праці, яке гарантовано ст.43 Конституції України, ст.153 КЗпП України, йому спричинена моральна шкода, яка полягає у тому, що у зв’язку з отриманим професійним захворюванням він постійно вимушений лікуватися та перебувати на лікарняному, що дає тільки тимчасове одужання. Він перебуває у достатньо молодому віці, але вже втратив здоров’я і лікарі не дають йому обнадійливих прогнозів з приводу його одужання, що його дуже засмучує. Крім того, він втратив можливість працювати на шахті та вести звичайний для нього спосіб життя, що призвело до втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя. У зв’язку з цим, просить стягнути з відповідача на свою користь у відшкодування моральної шкоди 25000 грн.

Позивач ОСОБА_1 до судового засідання не з’явився, про час та місце слухання справи повідомлений належним чином, надав суду заяву про розгляд справи без його участі, за участі його представника ОСОБА_2, на задоволенні позовних вимог наполягав.

Представник позивача ОСОБА_2 до судового засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав суду заяву з проханням розглянути справу без його участі, підтримав позовні вимоги позивача.

Представник відповідача до судового засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав суду заяву з проханням розглянути справу без його участі, на розсуд суду, позовні вимоги позивача не визнав. Згідно з наданим відзивом на позовну заяву вимоги позивача вважає такими, що не відповідають діючому законодавству України та порушують його законні права та інтереси. Зазначив, що позивач не надав доказів у чому саме полягає протиправність поведінки відповідача, яка призвела до виникнення профзахворювання у позивача. Укладаючи з відповідачем трудовий договір позивач під розпис був ознайомлений про умови праці, наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних та шкідливих виробничих факторів та можливість їх впливу на здоров’я, його права на пільги і компенсації за роботу в таких умовах. Позивач свідомо приймав запропоновані йому умови праці, усвідомлював можливість ушкодження його здоров’я та наслідки. Претензій від позивача за час роботи на умови праці не надходило. Згідно з Гігієнічною класифікацією праці Гігієнічних нормативів ГН 3.3.5-3.3.8; 6.6.1-083-2001 р., затверджених Наказом Міністерства охорони здоров’я України від 27.12.2001 року № 528 висновок про наявність шкідливих умов праці за гігієнічною оцінкою умов та характеру праці, зроблений у п.13 акту форми П-4 від 20.02.2018 року, відноситься до 3 класу 1, 2, 3 ступеню шкідливих та важких умов праці, що відноситься до легкого та середнього ступенів важкості (з втратою професійної працездатності в період трудової діяльності), тобто позивач має можливість відновити стан свого здоров’я. Під час трудової діяльності позивач користувався пільгами та компенсаціями, які надаються за роботу у шкідливих та небезпечних умовах праці. Позивачем було припущено, що моральна шкода йому була заподіяна діями відповідача, але належних цьому доказів не надано, немає причинного зв’язку між діями заподіювача шкоди та наслідками, що настали. За час роботи у відповідача позивач жодного разу не заявляв про порушення умов праці з боку відповідача. Крім того, в п.16 акту від 20.02.2018 року встановлено, що професійне захворювання виникло у зв’язку з тривалим періодом роботи у шкідливих умовах в тому числі і на шахті «Стаханова», що підтверджується записом у трудовій книжці. Крім того, позивач обґрунтував спричинення моральної шкоди виключно словами, не надавши доказів, які б підтверджували заподіяння йому моральної шкоди, а саме розрахункових документів (чеків, касових чеків, квитанцій) чи інших документів, які б свідчили про придбання необхідних ліків за призначенням лікаря для лікування профзахворювання. 31.03.1994 року працюючи на шахті «Стаханова» позивач отримав травму, внаслідок чого, згідно з довідкою МСЕК від 18.04.2018 року позивачу рекомендовано носити фіксований пояс, рекомендовано санаторно-курортне лікування та визначено, що профзахворювання є наслідком трудового каліцтва яке позивач отримав працюючи на шахті «Стаханова». Таким чином посилання позивача на зміну режиму та стану життя є безпідставними та не відповідають обставинам справи. Просив у задоволенні позовних вимог позивача відмовити у повному обсязі.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 працював на підприємстві відповідача з 07.02.2006 року по 07.09.2014 року та з 26.11.2014 року по 11.10.2017 року (а.с. 5-8).

Під час роботи у ДП «Вугільна компанія «Краснолиманська» у позивача виявлено професійне захворювання, внаслідок чого йому 18.04.2018 року вперше встановлений ступінь втрати професійної працездатності у розмірі 40% безстроково, що підтверджується копією Акту про розслідування хронічного професійного захворювання за формою П-4 від 20.02.2018 року, довідкою МСЕК від 18.04.2018 року (а.с.7-9).

Згідно з витягом з амбулаторної карти ОСОБА_1 він має діагноз: хронічна вертеброгенна попереково-крижана радикулопатія. З приводу даного захворювання він лікувався (згідно з амбулаторною картою) з 07.11.2001 року по 16.11.2001 року амбулаторне лікування, з 21.07.2009 року по 03.08.2009 року – неврологічне відділення, у вересні 2012 року амбулаторне лікування у невролога, у квітні 2013 року амбулаторне лікування у невролога, у червні 2015 року – амбулаторне лікування у невролога, 13.02.2017 року – МРТ хребта, з 20.02.2017 року по 01.03.2017 року знаходився на денному стаціонарі, з 03.05.2017 року по 14.05.2017 року – амбулаторне лікування у невролога, з 15.05.2017 року по 25.05.2017 року у неврологічному відділенні, з 26.05.2017 року по 22.06.2017 року амбулаторне лікування у невролога, з 30.08.2017 року по 12.09.2017 року перебував у неврологічному відділенні. 11.10.2017 року визнаний інвалідом ІІІ групи з загального захворювання (а.с. 13-14).

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.3 Конституції України, життя і здоров’я людини визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.153 КЗпП України, на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Згідно ч.1 ст.2371 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

За змістом ч.ч.1-3 ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я та у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім’ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до ч.4 ст.23 ЦК України, моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов’язана з розміром цього відшкодування.

Як роз’яснив Пленум Верховного Суду України в п.3 постанови № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв’язку з ушкодженням здоров’я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв’язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв’язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Відповідно до п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Суд вважає, що в результаті отриманого професійного захворювання, під час роботи на підприємстві відповідача, позивачем отримана моральна шкода, оскільки внаслідок професійного захворювання, позивач зазнавав фізичного болю, тривалий час лікувався, що змінило звичний уклад його життя.

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд враховує характер, глибину, зазнаваних позивачем душевних страждань, тривалість негативних наслідків. При цьому суд враховує те, що втрата працездатності встановлена безстроково, що позивачу встановлена 3-я група інвалідності, враховує розмір втрати професійної працездатності, тому виходячи з засад розумності і справедливості вважає, що на користь позивача має бути стягнуто 15500 грн. у відшкодування моральної шкоди.

В силу ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь держави необхідно стягнути судовий збір пропорційно задоволеним вимогам в сумі 436,98 грн.

На підставі ч.1 ст.3 Конституції України, ст.ст.153, 2371 КЗпП України, ст.ст.23 ЦК України, керуючись ст.ст.2, 5, 10-13, 34, 141, 258-259, 265, 274, 352, 354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, зареєстрований за адресою: 85327, Донецька область м.Мирноград вул.Донська, буд. 110 до Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська», місце реєстрації підприємства: 85310, Донецька область м.Родинське вул.Перемоги, 9, ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 31599557 про стягнення моральної шкоди у зв’язку з професійним захворюванням, задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» на користь ОСОБА_1 за отриману ним моральну шкоду у сумі 15500 (п’ятнадцять тисяч п’ятсот) грн.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» на користь держави судовий збір у сумі 436 (чотириста тридцять шість) грн. 98 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, яка може бути подана до Апеляційного суду Донецької області протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 01 серпня 2018 року.

Суддя І.В.Петунін