Рішення № 75638292, 02.08.2018, Кальміуський районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Іллічівський районний суд м. Маріуполя)

Справа № 264/5839/17

2-а/264/32/2018

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" серпня 2018 р. м. Маріуполь

Іллічівський районний суд міста Маріуполя Донецької області, у складі головуючого: судді Кузнецова Д.В., при секретарі Мащенко Д.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України м.Маріуполя Донецької області, третя особа Приватне акціонерне товариство «Азовелектросталь», про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулкася до суду із адміністративним позовом, в якому просила визнати неправомірними дії Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України м.Маріуполя Донецької області при не зарахуванні їй страхового стажу у період перебування у трудових відносинах із ПрАТ «Азовелектросталь» з 01.05.2014 року по 17 жовтня 2016 року; зобов'язати зарахувати до її страхового стажу перебування у трудових відносинах із ПрАТ «Азовелектросталь» у період з 01.05.2014 року по 17.10.2016 року.

В обґрунтування свого позову зазначила, що з 19 квітня 2006 року по 17 жовтня 2016 року працювала на підприємстві ПрАТ «Азовелектросталь», де їй нараховувалась заробітна плата та проводилися утримання необхідних податків. З травня 2015 року підприємство припинило сплату страхових внесків та вона звернулась до управління Пенсійного фонду України для з'ясування наявності заборгованості по сплаті страхових внесків, де їй повідомили про відсутність у неї заборгованості. В жовтні 2016 року позивач звернулася до відповідача із заявою про зарахування періоду роботи з 31.01.14 року по 17.10.2016 року до її страхового стажу та проведення перерахунку пенсії за цей період, але їй було відмовлено. Такі дії відповідача вважає незаконними, оскільки неправомірно не зараховано страховий стаж при перебуванні у трудових відносинах із ПрАТ «Азовелектросталь» у період з 01.05.2014 року по 17.10.2016 року. Вказує, що заборгованість роботодавця перед Пенсійним фондом України зі сплати страхових внесків не може бути підставою для відмови у здійсненні перерахунку пенсії, оскільки відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник та вона не може нести відповідальність за неналежне виконання своїх обов'язків підприємством, на якому вона працює.

Позивач та її представники позовні вимоги підтримали, надіслали заяву про розгляд справи за їх відсутності.

Представник відповідача Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України м.Маріуполя Донецької області позовні вимоги не визнав, надіслав відзив, в якому зазначив, про законність дій управління пенсійного фонду. На даний час відповідно до діючого законодавства всі заходи щодо погашення заборгованості зі сплати єдиного соціального внеску (надалі за текстом - ЄСВ) здійснюють органи Державної фіскальної служби. Страховий стаж відповідно до закону це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. За матеріалами пенсійної справи страховий стаж позивачу враховано по 31.01.2015 року,А згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу ПрАТ «Азовелектросталь» станом на 11.07.2017 року страхові внески сплачені по 30.04.2015 року. Позивач як застрахована особа не має заборгованості перед державним бюджетом по сплаті страхових внесків. За період з 01.05.2015 року по теперішній час страхувальник ПрАТ «Азовелектросталь» має заборгованість по сплаті ЄСВ.

Представник відповідача підтримав доводи, викладені у відзиву, та просив проводити розгляд справи без його присутності, про що подав відповідну письмову заяву.

Представник третьої особи ПрАТ «Азовелектросталь» у судове засідання не прибув, надіслав до суду відзив, в якому зазначив, що їх підприємство не має можливості надати інформацію про заборгованість по сплаті ЄСВ по конкретній особі. Сума заборгованості по сплаті ЄСВ за даними ДПІ та Пенсійного фонду України, так як платежі по ЄСВ, які здійснює підприємство, зараховуються на облікові рахунки ПрАТ «Азовелектросталь» як переплата за податками (в рамках процедури банкрутства) та не враховуються на особистій картці пенсійного фонду працівників підприємства. В підтвердження зазначених даних представник надав письмові відомості про суму заборгованості підприємства по ЄСВ на 01 травня 2018 року та платіжне доручення по сплаті ЄСВ за травень 2018 року. Просив проводити розгляд справи без участі представника.

Оскільки сторони надали суду заяву про розгляд справи за їх відсутності, та в судове засідання не прибули сторони, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, для розгляду справи немає перешкод та її розгляд здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами на підставі ч.9 ст. 205 КАС України.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є пенсіонером за віком та перебуває на обліку в Лівобережному ОУПФУ міста Маріуполя Донецької області, отримує пенсію відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

В період з 19 квітня 2006 року по 17 жовтня 2016 року працювала на підприємстві ПрАТ «Азовелектросталь», що підтверджується записам в її трудовій книжці. В червні та серпні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до УПФУ із заявою про зарахування страхового стажу і заробітної плати при перерахунку пенсії за період з 2014 по 2016 роки.

Листами від 11.07.2017 року та від 23.08.2017 року управління пенсійного фонду України в Києві та місті Маріуполі повідомило позивача, що з травня 2015 року підприємство ПрАТ «Азовелектросталь» має заборгованість по сплаті ЄСВ, а страхові внески згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу були сплачені лише по 30 квітня 2015 року.

Згідно з листом з Головного управління ДФС у Донецькій області ДФС України від 26 березня 2018 року по платнику ПрАТ «Азовелектросталь» існує заборгованість по ЄСВ у сумі 52330,6 тисяч гривень. Головним управлінням ДФС у Донецькій області сформована та направлена вимога №Ю-1288-46 від 05.02.2018 року, яка отримана платником 16.02.2018 року. Позивач ОСОБА_1 не перебуває на обліку у Маріупольській ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області у зв'язку із чим надати інформацію про заборгованість з єдиного внеску не має можливості.

Спірним в даному випадку є період не зарахування відповідачем страхового стажу з 01 травня 2015 року по день звільнення позивача з підприємства - 17 жовтня 2016 року, тому що підприємство має заборгованість по сплаті ЄСВ та не зробило перерахунок грошових коштів до пенсійного фонду.

Вирішуючи питання щодо неправомірності таких дій суд виходить з наступних положень законодавства.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з статтею 11 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі за текстом Закон) загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають громадяни України, іноземці (якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України) та особи без громадянства, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах цих підприємств та організацій, в об'єднаннях громадян, у фізичних осіб - підприємців та інших осіб (включаючи юридичних та фізичних осіб - підприємців, які обрали особливий спосіб оподаткування (єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок) на умовах трудового договору (контракту) або працюють на інших умовах, передбачених законодавством, або виконують роботи на зазначених підприємствах, в установах, організаціях чи у фізичних осіб за договорами цивільно-правового характеру;

Відповідно до ч.1 ст.24 Закону страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Порядок обчислення та сплати страхових внесків визначено у ст.20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідно до якої страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі. Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески. Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом. Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

Відповідно до положень статті 106 Закону відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.

Аналіз наведених приписів законодавства свідчить про те, що обов'язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника, та вказані внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника таких внесків.

З матеріалів справи вбачається, що позивач в період часу з 19 квітня 2006 року по 17 жовтня 2016 року працювала на підприємстві ПрАТ «Азовелектросталь», що підтверджується записам в її трудовій книжці..

Відповідач наголошував, що ПрАТ «Азовелектросталь» сплатив страхові внески лише по 30 квітня 2015 року та має заборгованість перед бюджетом.

Разом із тим, із представленого розрахункового листа, виданого підприємством працівнику, слідує, що позивачу нараховувалася заробітна плата за весь період роботи по день звільнення, але страховий внесок не був сплачений в повному обсязі.

Отже, внаслідок невиконання ПрАТ «Азовелектросталь» обов'язку по сплаті внесків до Пенсійного фонду України позивач позбавлений соціальної захищеності та пенсійного стажу за час роботи на вказаному підприємстві з 30 квітня 2015 року по 17 жовтня 2016 року, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту та індивідуального характеру відповідальності, передбаченого ст.61 Конституції України.

Позивач не може нести відповідальність у вигляді позбавлення права на включення періоду роботи з 01 травня 2015 року по 17 жовтня 2016 року до страхового стажу за порушення, вчинене ПрАТ «Азовелектросталь», оскільки згідно з Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник.

Наведені висновки також узгоджуються з позицією Верховного суду, викладеною в постанові у справі № 208/6680/16-а(2а/208/245/16) від 27 березня 2018 року та Вищого адміністративного суду України від 07 листопада 2017 року у справі К/800/6899/17, а також викладеною в Інформаційному листі від 18 лютого 2014 року № 212/11/14-14 Вищого адміністративного суду України, який скеровувався для забезпечення однакового застосування законодавства під час розгляду та вирішення адміністративних справ, де зазначено, що наявність заборгованості перед Пенсійним Фондом України зі сплати страхових внесків не може бути підставою для відмови у здійсненні перерахунку пенсії, оскільки відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, в якому працює застрахована особа.

На підставі зазначеного позовні вимоги є законними та обґрунтованими, а дії відповідача по незарахуванню ОСОБА_1 страхового стажу у період перебування її у трудових відносинах із ПрАТ «Азовелектросталь» з 01 травня 2015 року по 17 жовтня 2016 року неправомірними. Відповідач зобов'язаний зарахувати до загального страхового стажу період її працевлаштування з 01 травня 2015 року по 17 жовтня 2016 року.

Керуючись статтями 241 - 246 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України м.Маріуполя Донецької області, третя особа Приватне акціонерне товариство «Азовелектросталь», про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати неправомірними дії Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України м.Маріуполя Донецької області (Донецька область, м.Маріуполь, проспект Перемоги, 19, ідентифікаційний код 41250905) по не зарахуванню ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1) до страхового стажу період її перебування у трудових відносинах із Приватним акціонерним товариством «Азовелектросталь» (Код ЄДРПОУ 25605170, адреса 87500, Донецька область, місто Маріуполь, проспект Миру, 83) з 01 травня 2015 року по 17 жовтня 2016 року.

Зобов'язати Лівобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України м.Маріуполя Донецької області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період її перебування у трудових відносинах із Приватним акціонерним товариством «Азовелектросталь» з 01 травня 2015 року по 17 жовтня 2016 року.

Стягнути з Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України м.Маріуполя Донецької області (Донецька область, м.Маріуполь, проспект Перемоги, 19, ідентифікаційний код 41250905) на користь держави судовий збір в сумі 640 (шістсот сорок) гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повний текст рішення виготовлено 02 серпня 2018 року.

Суддя: Д. В. Кузнецов