Рішення № 75638254, 16.07.2018, Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області

233 № 233/4005/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2018 року Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Малінова О.С.,

за участю секретаря Мішиної А.А.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Костянтинівка цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_3 про стягнення боргу кредитором спадкодавця, -

В С Т А Н О В И В :

16 серпня 2016 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення про стягнення боргу кредитором спадкодавця, посилаючись при цьому на наступні обставини.

Відповідно до укладеного договору б/н від 09 жовтня 2008 року ОСОБА_4 отримав кредит у розмірі 2000,00 грн. у вигляді встановленого ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом згідно умов договору. 31.08.2014 року позичальник ОСОБА_4 помер. 26.01.2016 року позивач звернувся до Другої Костянтинівської державної нотаріальної контори та 19.02.2016 року отримав відповідь в якій зазначалось, що спадкоємцем померлого є відповідачка ОСОБА_3 10.05.2016 року відповідачці було направлено лист-претензію з вимогою погашення боргу, але ніяких дій спадкоємицею вчинено не було. Тому просив стягнути з відповідачки заборгованість у розмірі 8034,58 грн.

Представник відповідача ОСОБА_2 у попередньому судовому засіданні проти позову заперечував, 06.09.2016 року подав клопотання про зупинення провадження у справі, оскільки ОСОБА_3 звернулась до правоохоронних органів із заявою про скоєння шахрайських дій під час отримання кредиту на ім’я її батька ОСОБА_4, оскільки він ніяких кредитів не отримував, звертався із заявою до служби безпеки банку, але рішення так і не було прийнято.

Ухвалою суду 17.10.2016 року провадження у справі було зупинено та 19.02.2018 року поновлено, оскільки рішення по кримінальному провадженню за цей час прийнято не було, досудове слідство триває.

В порядку підготовки справи до судового розгляду судом було задоволено клопотання представника відповідача ОСОБА_2 та витребувано у позивача оригінали кредитного договору та інші документи, підписані померлим ОСОБА_4, з метою призначення судової почеркознавчої експертизи, а також матеріали цивільної справи №233/5416/14-ц за позовом ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором для огляду у судовому засіданні.

Під час безпосереднього судового розгляду представник позивача ОСОБА_1 підтримав позов у повному обсязі, пред’явив суду оригінали кредитного договору від 09.10.2008 року та інші документи по кредиту ОСОБА_4, пояснив, що вважає датою, з якої слід рахувати строк пред’явлення вимоги кредитора до спадкоємця саме 19.02.2016 року – з дати, коли було отримано відповідь нотаріальної контори про наявність спадкоємців після смерті ОСОБА_4

Представник відповідача ОСОБА_2 відмовився від призначення судової почеркознавчої експертизи, але просив у задоволенні позову відмовити у повному обсязі, оскільки після огляду у судовому засіданні матеріалів цивільної справи №233/5416/14-ц за позовом ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором з ухвалою суду від 23.12.2014 року про закриття провадження у справі у зв’язку із смертю відповідача, а також розпискою представника позивача про отримання копії цієї ухвали, вважає, що позивачем порушено порядок пред’явлення кредитором спадкодавця вимог до спадкоємців. Так, про смерть боржника ОСОБА_4 позивач безсумнівно дізнався 23 грудня 2014 року, а звернувся до нотаріальної контори із запитом лише у лютому 2016 року.

З’ясувавши вищенаведену позицію сторін, дослідивши письмові докази у справі, судом встановлені наступні факти та відповідні ним правовідносини.

Так, судом встановлено, що 09 жовтня 2008 року позивачем укладено договір б/н на ім’я позичальника ОСОБА_4 за яким видано кредит у розмірі 2000,00 грн. у вигляді встановленого ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом (а.с.7-13).

Згідно копії свідоцтва про смерть від 01.09.2014 року, виданого виконкомом Зорянської сільської ради Костянтинівського району Донецької області, ОСОБА_4 помер 31.08.2014 року у с. Зоря, про що 01.09.2014 року складено відповідний актовий запис №08 (а.с.14). Станом на 31.08.2014 року – дату смерті ОСОБА_4 за вищевказаним кредитним договором обліковується заборгованість, яка становить 8034,58 грн. згідно доданого до позову розрахунку (а.с.4-6).

26.01.2016 року позивач звернувся до Другої Костянтинівської державної нотаріальної контори та 19.02.2016 року отримав відповідь в якій зазначалось, що спадкоємцем померлого є відповідачка ОСОБА_3 (а.с.23,24). 10.05.2016 року відповідачці було направлено лист-претензію з вимогою погашення боргу (а.с.25-26). Станом на дату звернення до суду із цим позовом заборгованість не погашена.

Згідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Таким чином, не є предметом розгляду цієї справи питання недійсності кредитного договору б/н від 09.10.2008 року на ім’я ОСОБА_4, факт його укладення, видачі коштів та розмір заборгованості представником відповідача не спростовується.

Відповідно до вимог ст.ст.12,77,81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

За положеннями ч.1 ст.82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню.

Порядок прийняття спадщини, яка відкрилася після 1 січня 2004 року, визначений главою 87 ЦК України.

Згідно з нормою статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав і обов’язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права й обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, за винятком прав і обов’язків, зазначених у статті 1219 ЦК України(статті 1218, 1231 цього Кодексу).

Часом відкриття спадщини є день смерті особи, або день, з якого вона оголошується померлою (частина друга статті 1220 ЦК України).

Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (частина перша статті 1268 ЦК України).

Дії, які свідчать про прийняття спадщини спадкоємцем, визначені у частинах третій, четвертій статті 1268, статті 1269 ЦК України.

Так, згідно із частиною третьою статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно зі спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до частини першої статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Разом з тим незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п’ята статті 1268 ЦК України).

Частиною першою статті 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов’язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Однак відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК України).

Таким чином, спадкові права є майновим об’єктом цивільного права, оскільки вони надають спадкоємцям можливість успадкувати майно (прийняти спадщину), але право розпорядження нею виникає після оформлення успадкованого права власності у встановленому законом порядку.

Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що хоча отримання спадкоємцем, який прийняв спадщину, свідоцтва про право на спадщину відповідно до статті 1296 ЦК України є правом, а не обов’язком спадкоємця, однак відсутність у спадкоємця такого свідоцтва не може бути підставою для відмови в задоволенні вимог кредитора.

Якщо спадкоємець прийняв спадщину стосовно нерухомого майна, але зволікає з виконанням обов’язку, передбаченого статтею 1297 ЦК України, зокрема, з метою ухилення від погашення боргів спадкодавця, кредитор має право звернутися до нього з вимогою про погашення заборгованості спадкодавця.

Оскільки зі смертю боржника зобов’язання з повернення кредиту входять до складу спадщини, то умови кредитного договору щодо строків повернення кредиту чи сплати його частинами не застосовуються, а підлягають застосуванню норми статті 1282 ЦК України щодо обов’язку спадкоємців задовольнити вимоги кредитора у порядку, передбаченому частиною другою цієї норми.

Саме на підставі норм статей 1281, 1282 ЦК України кредитор заявив вимоги до спадкоємця ОСОБА_3

Так, згідно зі статтею 1282 ЦК України спадкоємці зобов’язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен зі спадкоємців зобов’язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора вони зобов’язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями і кредитором не встановлено інше. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передано спадкоємцям у натурі.

У той же час у статті 1281 ЦК України визначено порядок пред’явлення кредитором спадкодавця вимог до спадкоємців.

Так, згідно з частинами 1, 2 вказаної статті спадкоємці зобов’язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги. Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред’явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги.

У частині 3 цієї статті визначено, що якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред’явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги.

Судом встановлено, що 02 жовтня 2014 року позивач вже звертався до Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області із позовною заявою до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за цим самим кредитним договором б/н від 09.10.2008 року, справа №233/5416/14-ц. Ухвалою суду у цій справі від 23.12.2014 року, яка набула законної сили, провадження у ній було закрито на підставі п.6 ст.205 ЦПК України (в ред.2004р.) у зв’язку із смертю відповідача ОСОБА_4 (а.с.96). Ухвалу про закриття провадження у справі у той же день було вручено представнику позивача, про що свідчить відповідна розписка (а.с.95).

Таким чином, про смерть боржника ОСОБА_4 та про відкриття спадщини після його смерті позивач безспірно дізнався саме 23 грудня 2014 року. А тому твердження представника позивача про визначення днем, коли кредитор дізнався про відкриття спадщини, дати отримання відповіді від нотаріальної контори 19 лютого 2016 року – є хибним, та таким, що суперечить вищенаведеним належним, допустимим доказам.

Відповідно до ч. 4 ст. 1281 ЦК України, кредитор спадкодавця, який не пред’явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.

Наведені у ст.1281 ЦК України строки є пресічними, поновлення цих строків цивільним законодавством не передбачено.

Із позовом до спадкоємиці ОСОБА_3 позивач звернувся лише 16 серпня 2016 року, тобто із значним пропуском усіх визначених у наведені статті строків, а тому у задоволенні позову слід відмовити у повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 10, 12, 76-82, 258, 259, 263-265 Цивільного процесуального кодексу України, -

В И Р І Ш И В :

У позові Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_3 про стягнення боргу кредитором спадкодавця – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Донецької області через Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Вступна та резолютивна частини рішення прийняті в нарадчій кімнаті та проголошені в судовому засіданні 16 липня 2018 року, складання повного рішення суду відкласти на строк не більше як десять днів з дня закінчення розгляду справи, тобто, до 25 липня 2018 року.

Позивач: Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк», код ЄДРПОУ 14360570, місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд.1Д.

Відповідач: ОСОБА_3, фактичне місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1.

Суддя