Постанова № 75637296, 30.07.2018, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" липня 2018 р. Справа№ 910/12499/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Калатай Н.Ф.

суддів: Пашкіної С.А.

Сітайло Л.Г.

при секретарі Рибчич А. В.

За участю представників:

від позивача: Косань О.О. - адвокат

від відповідача: не з'явились

від третьої особи: не з'явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Банк «Траст»

на рішення Господарського суду міста Києва від 04.12.2017, повний текст якого складений 20.12.2017,

у справі № 910/12499/17 (суддя Мудрий С.М.)

за позовом Публічного акціонерного товариства Банк «Траст»

до Zosimal Investments Limited

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Фонд гарантування вкладів фізичних осіб

про визнання недійсним договору придбання майнових прав від 27.02.2009

ВСТАНОВИВ:

Позов заявлено про визнання недійсним укладеного між сторонами договору придбання майнових права від 27.02.2009 як такого, який за своєю правовою природою є договором факторингу, проте укладений без наявності у відповідача (фактора) відповідної ліцензії надання фінансових послуг, отриманої за законодавством України, яка відповідно до закону є обов'язковою для надання фінансових послуг.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.12.2017, повний текст якого складений 20.12.2017, у справі № 910/12499/17 в позові відмовлено повністю.

Рішення суду ґрунтується на тому, що: укладення оспорюваного договору регулюється ст.ст. 512-519 ЦК України; такий правочин не є предметом безпосередньої фінансової діяльності з фінансування під відступлення права грошової вимоги, обмеження щодо здійснення якої встановлені Законами України «Про банки і банківську діяльність», «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»; правовідносини сторін за ним не є відносинами у сфері факторингу; наведений правочин є лише підставою для виникнення правовідносин між його сторонами, суб'єктний склад на укладення якого не обмежений ані загальними нормами цивільного законодавства, ані спеціальними нормами.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, Публічне акціонерне товариство Банк «Траст» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 04.12.2017 скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

В апеляційній скарзі позивач послався на те, що судом першої інстанції були неповно з'ясовані обставин справи щодо дійсної правової природи оспорюваного договору, а саме залишено без уваги достовірні його ознаки, які вказують, що такий договір є договором факторингу, а також безпідставно не застосовані до спірних правовідносин норми матеріального права, які підлягли застосуванню, а саме: положення ст. 235 ЦК України щодо наслідків удаваного правочину, ч. 3 ст. 1079 ЦК України, п. 11 ч. 1 ст. 4 та ч. 2 ст. 7 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» щодо необхідності набуття фактором статусу фінансової установи та ст. 227 ГК України щодо недійсності правочину юридичної особи, вчиненого нею без відповідного дозволу, тобто фактично послався на ті самі обставини, що й при зверненні до суду з цим позовом.

Крім того, апелянт зазначив про те, що судом першої інстанції необґрунтовано відмовлено в залученні до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.01.2018 справа № 910/12499/17 передана на розгляд колегії суддів у складі: Калатай Н.Ф. (головуючий), судді Пашкіна С.А., Сітайло Л.Г.

Ухвалою від 16.01.2018 відкрите апеляційне провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Банк «Траст» на рішення Господарського суду міста Києва від 04.12.2017 у справі № 910/12499/17, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та заперечень проти клопотання апелянта про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - до 30.01.2018.

У апеляційній скарзі апелянт просить залучити до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Фонд гарантування вкладів фізичних осіб.

Станом на 05.02.2018 відзивів на апеляційну скаргу та заперечень проти клопотання апелянта про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Фонду гарантування вкладів фізичних осіб до суду не надходило, з огляду на що ухвалою від 05.02.2017 справу призначено до розгляду на 26.02.2018.

Крім того, вказаною ухвалою до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача залучено Фонд гарантування вкладів фізичних осіб.

У письмових поясненнях до апеляційної скарги у справі № 910/12499/17, які надійшли від третьої особи 21.02.2018 через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів, остання просить задовольнити у повному обсязі апеляційну скаргу, посилаючись на те, що:

- всупереч положенням ГПК України справу було розглянуто неповноважним складом суду, адже суддею Мудрим С.М., який прийняв оспорюване рішення, 02.08.2017 у цій справі було винесене ухвалу, якою позовну заяву повернуто без розгляду та яка була скасована постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.09.2017;

- спірний договір містить ознаки факторингу, а відтак, його стороною (фактором) може бути банк або фінансова установа, а також фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції, проте відповідач такого статусу не має (вказані обставини наведені позивачем в якості обґрунтування як позову, так і апеляційної скарги - примітка суду).

Розпорядженням № 09.1-08/487/18 від 26.02.2018, у зв`язку перебуванням судді Сітайло Л.Г., яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), на лікарняному, призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/12499/17.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.02.2018 справа № 910/12499/17 передана на розгляд колегії суддів у складі: Калатай Н.Ф. (головуючий), судді Буравльов С.І., Пашкіна С.А.

Ухвалою від 26.02.2018 колегією суддів у складі: Калатай Н.Ф. (головуючий), судді Буравльов С.І., Пашкіна С.А. апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Банк «Траст» на рішення Господарського суду міста Києва від 04.12.2017, повний текст якого складений 20.12.2017, у справі № 910/12499/17 прийнято до свого провадження.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.02.2018 у справі № 910/12499/17:

- розгляд справи № 910/12499/17 відкладено до 08.10.2018 о 13:30;

- попереджено учасників, що нез'явлення їх представників в судове засіданні не є перешкодою в розгляді апеляційної скарги;

- зобов'язано Публічне акціонерне товариство Банк «Траст» в строк до 14.03.2018 подати до відділу забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду нотаріально засвідчені переклади на грецьку мову позовної заяви вих. № 1754 від 27.07.2017 та всіх доданих до неї документів (а.с. 23-125), апеляційної скарги від 29.12.2017 та доданих до неї документів (а.с. 189-209), цієї ухвали Київського апеляційного господарського суду від 26.02.2018 та прохання про вручення за кордоном судових або позасудових документів у трьох примірниках, а також відповідне платіжне доручення про переказ збору у розмірі 21 євро на банківські реквізити Міністерства юстиції та громадського порядку Республіки Кіпр;

- для отримання необхідного для перекладу наведеного пакету документів представнику Публічного акціонерного товариства Банк «Траст» запропоновано з'явитися до Київського апеляційного господарського суду до 07.03.2018;

- апеляційне провадження у справі №910/12499/17 зупинене.

22.03.2018 до Київського апеляційного господарського суду надійшла касаційна скарга Публічного акціонерного товариства Банк «Траст» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ Банк «Траст» на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 26.02.2018 у цій справі.

Частиною 2 ст. 109 ГПК України встановлено, що при отриманні касаційної скарги апеляційний господарський суд зобов'язаний невідкладно надіслати скаргу разом зі справою до Вищого господарського суду України.

Справу скеровано до Вищого господарського суду України.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 04.05.2018 у справі № 910/12499/17 касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Банк «Траст» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ Банк «Траст» задоволено, ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 26.02.2018 у справі № 910/12499/17 скасовано, справу направлено для продовження розгляду по суті.

При цьому у вказаній постанові зазначено про те, що:

- з матеріалів справи, зокрема з повідомлення Міністерства економічного розвитку і торгівлі України вбачається, що представництво «Zosimal Investment Limited» (Зосімал Інвестментс Лімітед) (Республіка Кіпр) зареєстровано Міністерством 21.05.2012, реєстраційний номер ПІ - 4737. Реєстрація є безстроковою і станом на 16.04.2018 не скасована;

- Голові представництва «Зосімал Інвестментс Лімітед» Мойсеєнко Д.П. компанією Zosimal Investment Limited було видано довіреність від 01.03.2015, за змістом якої Мойсеєнко Д.П. вправі від імені компанії Zosimal Investment Limited розпочинати, переслідувати в судовому порядку, здійснювати в судовому порядку, захищатися, відповідати чи виступати проти всіх позовів та інших процесуальних дій та вимог, які стосуються будь-яких вищезгаданих справ або будь-яких інших справ;

- таким чином, компанія Zosimal Investment Limited уповноважила Голову представництва Мойсеєнко Д.П. представляти інтереси компанії у судових органах у будь-яких можливих спорах, в тому числі і тих які будуть мати місце у майбутньому, після видачі такої довіреності;

- відтак, саме представництво «Зосімал Інвестментс Лімітед» уповноважене діяти на захист інтересів компанії Zosimal Investment Limited в господарському суду м. Києва у справі за позовом уповноваженої особи ФГВФО на ліквідацію ПАТ Банк «Траст» Кухарєва В.В. до компанії Zosimal Investment Limited про визнання недійсним договору придбання майнових прав від 27.02.2008;

- за наявності представництва компанії Zosimal Investment Limited, зареєстрованого належним чином на території України, та особи (голови представництва), уповноваженої відповідною довіреністю представляти інтереси компанії у судових органах у будь-яких можливих спорах, колегія суддів вважає, що у суду апеляційної інстанції була відсутня необхідність звернення із відповідним судовим дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави для виконання дій щодо повідомлення про розгляд даної справи саме компанію Zosimal Investment Limited за її місцезнаходженням та відповідно відсутні підстави для зупинення апеляційного провадження.

31.05.2018 на адресу Київського апеляційного господарського суду надійшла справа № 910/12499/17.

Ухвалою від 04.06.2018 розгляд справи призначено на 30.07.2018, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, пояснень, клопотань, заперечень - до 09.07.2018, учасникам судового процесу роз'яснено, що відповідно до приписів ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку (ч. 1); заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (ч. 2).

Станом на 30.07.2018 інші відзиви на апеляційну скаргу, поясненння, клопотання, заперечення ніж ті, про які зазначено вище, до суду апеляційної інстанції не надходили.

Розпорядженням № 09.1-08/2019/18 від 30.07.2018, у зв`язку перебуванням судді Буравльова С.І., який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/12499/17.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.07.2018 справа № 910/12499/17, передана на розгляд колегії суддів у складі: Калатай Н.Ф. (головуючий), судді Пашкіна С.А., Сітайло Л.Г.

Ухвалою від 30.07.2018 колегії суддів у складі: Калатай Н.Ф. (головуючий), судді Пашкіна С.А., Сітайло Л.Г. апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Банк «Траст» на рішення Господарського суду міста Києва від 04.12.2017, повний текст якого складений 20.12.2017, у справі № 910/12499/17 прийнято до свого провадження.

Відповідач та третя особа представників в судове засідання не направили, про причини неявки суду не повідомили.

З огляду на положення ч. 1 ст. 316 ГПК України, згідно з якою вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи, та висновки, які викладені в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 04.05.2018 у справі № 910/12499/17, колегія суддів вважає, що відповідач у справі Zosimal Investments Limited належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи адже вся кореспонденція, яка направлялась судом за адресою представництва «Зосімал Інвестментс Лімітед»: м. Київ, вул. Струтинського, 8 (вказана адреса зазначена у повідомленні Міністерства економічного розвитку і торгівлі України - примітка суду), була повернута поштою без вручення з відміткою: «вибули», в той час як за приписами п. 6 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Враховуючи належне повідомлення всіх учасників про час і місце судового розгляду апеляційної скарги, а також те, що явка представників сторін в судове засідання не визнана обов'язковою, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляд апеляційної скарги у відсутність представників відповідача та третьої особи за наявними матеріалами апеляційного провадження.

Під час розгляду справи представник позивача апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі та просив її задовольнити.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги, матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, з урахуванням правил ст. ст. 269, 270 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права, колегія суддів встановила таке.

27.02.2009 Відкрите акціонерне товариство Банк «Траст», правонаступником якого є позивач, як банк та відповідач як набувач уклали договір придбання майнових прав (далі Договір) (а.с. 31-38), в п. 1.1 якого погодили, що за даним договором позивач зобов'язується передати у власність відповідача майнові права, що належать позивачу, а відповідач придбати майнові права і здійснити оплату по договору шляхом передачі в розпорядження банка грошових коштів у розмірі договірної вартості прав вимоги, відчужуваних за договором.

Згідно з п. 3.2 договору, позивач є юридичною особою, створеною (зареєстрованою) відповідно до законодавства України, має статус банківської установи і наділений достатнім об'ємом правоздатності для здійснення і виконання Договору.

Відповідач є юридичною особою, створеною (зареєстрованою) відповідно до законодавства Кіпру, наділений достатнім об'ємом правоздатності для здійснення і виконання цього договору, зокрема має всі необхідні ліцензії, дозволи і узгодження державних органів, якщо такі необхідні для здійснення Договору і проведення операцій по ньому відповідно до законодавства місця реєстрації набувача (п. 3.3 Договору).

Об'єм і параметри прав вимоги до боржників, що передаються за Договором, визначені в реєстрі боржників, який складається за формою згідно додатку №1 до Договору і є його невід'ємною частиною (п. 1.2 Договору).

У п. 1.3 Договору сторони погодили, що договірна вартість прав вимоги за договором складає 2 131 000 доларів США 00 центів. Розрахунок вартості прав вимоги здійснюється за методикою, що передбачає визначення такої вартості щодо окремого боржника, виходячи з розміру простроченої заборгованості боржника за кредитним договором, що існує на дату укладення договору, включаючи суми основного зобов'язання, нарахованих відсотків, комісійної винагороди і неустойки.

Договірна вартість прав вимоги не є меншою номінальної вартості прав вимоги і відповідач не сплачує позивачу ніякої окремої винагороди за відчуження прав вимоги (п. 1.4 Договору).

Відповідно до п. 2.1 Договору майнові права відчужуються в повному об'ємі прав, що є у позивача за кредитними договорами.

У п. 2.4 Договору сторонами погоджено, що внаслідок переходу прав вимоги за Договором відповідач набуває в повному об'ємі права нового кредитора по відношенню до боржників щодо їх заборгованостей, а позивач, відповідно втрачає права на будь-які суми, що становлять заборгованість і що підлягають (або які підлягатимуть) оплаті боржниками за кредитними договорами.

Перехід від позивача до відповідача прав вимоги здійснюється у момент отримання відповідачем реєстру боржників за актом прийому-передачі, який після його підписання сторонами і скріплення печатками відповідно до форми, приведеної в додатку № 2 до Договору, підтверджує факт переходу від позивача до відповідача прав вимоги і є невід'ємною частиною Договору (п. 2.2 Договору).

27.02.2009 сторонами підписано реєстр боржників (додаток № 1 до Договору) (а.с. 39-47).

В подальшому, в зв'язку зі збільшенням кількості боржників та, відповідно, вартості відступлення за Договором сторонами укладені додаткові угоди № 1 від 23.03.2009, № 2 від 10.04.2009 та № 3 від 10.04.2009 (а.с. 50-98).

Звертаючись до суду з цим позовом, позивач зазначає, що спірний Договір за своєю правовою природою є договором факторингу, в той час як набувач за Договором на час його укладення не був фінансовою установою у розумінні Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», а тому не мав права підписувати Договір, а відтак, він є недійсним як такий, що укладений за відсутності у фактора відповідної ліцензії на надання фінансових послуг, отриманої за законодавством України, яка відповідно до закону є обов'язковою для надання фінансових послуг.

Суд першої інстанції в задоволенні позову відмовив повністю, з чим колегія суддів погоджується з огляду на нижчевикладене.

За правилами ст.ст. 11, 509 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 512ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ч. 1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 1077 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (ч. 1 ст. 1078 ЦК України).

Згідно з приписами ст. 1079 ЦК України сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Статтею 1048 ЦК України встановлено, що:

- якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові (ч. 1);

- якщо відступлення права грошової вимоги факторові здійснюється з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором, фактор зобов'язаний надати клієнтові звіт і передати суму, що перевищує суму боргу клієнта, який забезпечений відступленням права грошової вимоги, якщо інше не встановлено договором факторингу. Якщо сума, одержана фактором від боржника, виявилася меншою від суми боргу клієнта перед фактором, який забезпечений відступленням права вимоги, клієнт зобов'язаний сплатити факторові залишок боргу (ч. 2).

Таким чином, відступлення права вимоги за своєю суттю означає договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору і відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором. Натомість договір факторингу має на меті фінансування однієї сторони договору іншою стороною шляхом надання їй визначеної суми грошових коштів. Ця послуга згідно з договором факторингу надається фактором клієнту за плату, розмір якої визначається договором. При цьому право грошової вимоги, передане фактору, не є платою за надану останнім фінансову послугу. (аналогічна правова позиція наведена в постанові Верховного Суду України від 06.07.2015 у справі №6-301цс15).

Колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що:

- відносини між фактором та клієнтом носять оплатний характер, фактору має бути забезпечена можливість одержання винагороди за послуги по фінансуванню діяльності клієнта;

- ця мета досягається різними способами в залежності від тих форм фінансування діяльності клієнта, які застосовуються, наприклад, при фінансуванні шляхом оплати рахунків клієнта за відвантажені товари (надані послуги) відповідні платежі можуть здійснюватись фактором з відповідним дисконтом, який є винагородою;

- в інших випадках в договорі може бути передбачена винагорода у вигляді відповідної ставки оплати послуг фактора.

Отже, обов'язковою умовою договору факторингу є оплата, яку має здійснити первісний кредитор (клієнт) новому кредитору (фактору) за надання в його розпорядження коштів під відступлення права вимоги. При цьому, таку плату здійснює саме клієнт (первісний кредитор), а не навпаки.

Відповідно, здійснення фінансування первісного кредитора шляхом купівлі у нього новим кредитором права грошової вимоги, що, зокрема, допускається за договором факторингу (ч. 1 ст. 1084 ЦК України), за відсутності обов'язку у первісного кредитора сплачувати новому кредитору винагороду за надання таких послуг не є підставою для кваліфікації договору факторингу. В такому випадку (відсутність плати первісного кредитора за надані йому послуги) між сторонами виникають правовідносини з договору купівлі-продажу права вимоги, до яких застосовуються положення про відступлення права вимоги (ч. 3 ст. 653 ЦК України) (аналогічна правова позиція наведена у постанові Вищого господарського суду України від 01.02.2017 у справі № 922/5334/15).

В свою чергу, відступлення права вимоги (цесія) є договірною передачею зобов'язальних вимог первісного кредитора (цедента) новому кредиторові (цесіонарію). Тобто, цесія є заміною особи у зобов'язанні, що виникає в силу укладення відповідного договору купівлі-продажу, міни чи дарування прав, що випливають із зобов'язання. При цьому договір відступлення права вимоги може бути оплатним, якщо в ньому передбачений обов'язок нового кредитора надати первісному кредитору якесь майнове надання замість отриманого права вимоги, і чинний Цивільний кодекс України не містить жодних заборон з цього приводу, а відтак, сторони самі визначають оплатний договір цесії чи безоплатний. Якщо договір цесії є оплатним, то до нього застосовуються положення про договір купівлі-продажу, а якщо безоплатний, то підлягають застосування положення про договір дарування.

Також слід врахувати, що договір факторингу та купівлі-продажу права грошової вимоги мають відмінності і у строках дії таких договорів, оскільки договір купівлі-продажу права грошової вимоги припиняє свою дію після того, як первісний кредитор передав новому кредитору право вимоги до боржника, а новий кредитор оплатив її вартість, а договір факторингу діє і після того як фактор оплатив клієнту вартість грошової вимоги, а клієнт передав фактору право грошової вимоги до третіх осіб, до моменту коли боржник (або клієнт, в разі якщо це передбачено договором факторингу) виплатить факторові кошти за первісним договором (постанова Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 21.03.2018 у справі № 910/2489/17).

Крім того, різниця договору про відступлення права вимоги та договору факторингу полягає в наступному: при укладанні договору про відступлення права вимоги первісний кредитор передає новому кредитору боргові зобов'язання боржника, що має наслідком припинення взаємовідносин з боржником та новим кредитором, оскільки по суті відбувається купівля-продаж права вимоги боргових зобов'язань, а щодо договору факторингу, то фактор може отримувати кошти і від клієнта, і від боржника, оскільки останні розраховуються із фактором відповідно до вимог статті 1084 Цивільного кодексу України (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 13.06.2018 у справі № 916/2004/17).

Зі змісту спірного Договору слідує, що усі ризики і вигоди від володіння Правами вимоги в момент підписання Договору переходять до відповідача (п. 3.6), позивач не відповідає за невиконання або неналежне виконання боржниками зобов'язань, що становлять Права вимоги, що відчужуються за Договором (п. 8.1), договірна вартість прав вимоги не є меншою номінальної вартості прав вимоги і набувач не сплачує банку ніякої окремої винагороди за відчуження прав вимоги (п. 1.4), позивач не відповідає перед відповідачем, якщо сума коштів, отриманих останнім в процесі реалізації Прав вимоги, є меншою, ніж сума, яка була сплачена відповідачем за Договором (п. 8.4), Договір діє до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань (п. 13.2), до яких, як слідує зі змісту Договору, віднесено обов'язок позивача передати у власність відповідача майнові права, що належать позивачу, та обов'язок відповідача придбати майнові права і здійснити оплату по договору шляхом передачі в розпорядження банка грошових коштів у розмірі договірної вартості прав вимоги, відчужуваних за договором (п. 1.1).

Отже, за умовами Договору його дія припинилась саме із повним виконання сторонами за Договором своїх зобов'язань та жодним чином не пов'язана із отримання відповідачем грошових коштів від третіх осіб, в той час як плата позивачем відповідачу будь-яких коштів умовами Договору не передбачена.

З огляду на вказані обставини, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що спірний Договір за своєю правовою природою не є договором факторингу, його укладення регулюється ст.ст. 512-519 ЦК України та, відповідно, такий договір не є предметом безпосередньої фінансової діяльності з фінансування під відступлення права грошової вимоги, обмеження щодо здійснення якої встановлені Законами України «Про банки і банківську діяльність», «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», і що укладення такого договору не потребує наявності у відповідача відповідної ліцензії надання фінансових послуг, отриманої за законодавством України, яка відповідно до закону є обов'язковою для надання фінансових послуг.

Інших підстав для визнання Договору недійсним, окрім досліджених вище, позивачем не зазначено.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьої, п'ятою, шостою ст. 203 ЦК України.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Відповідно до частин 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» визначено, що:

- судам необхідно враховувати, що згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства.;

- зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України);

- відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Дослідивши наявні в матеріалах справи документальні докази, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем не доведено наявності встановлених цивільним законодавством умов для визнання укладеного між позивачем та відповідачем договору придбання майнових прав від 27.02.2009, недійсним з підстав, зазначених ним у позовній заяві, а відтак, суд першої інстанції правомірно відмовив позивачу у задоволенні позову.

Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства Банк «Траст» задоволенню не підлягає, рішення Господарського суду міста Києва від 04.12.2017 у справі № 910/12499/17 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи, підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України судові витрати по справі за звернення з апеляційною скаргою покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 267, 273, 275-277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Банк «Траст» на рішення Господарського суду міста Києва від 04.12.2017 у справі № 910/12499/17 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 04.12.2017 у справі № 910/12499/17 залишити без змін.

3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

4. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

5. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/12499/17.

Повний текст постанови складено: 02.08.2018

Головуючий суддя Н.Ф. Калатай

Судді С.А. Пашкіна

Л.Г. Сітайло