Рішення № 75637201, 25.06.2018, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

25 червня 2018 року 11:06Справа № 808/375/18 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Бойченко Ю.П., за участю секретаря судового засідання Гавриленко А.О.,

позивача ОСОБА_1

та представників

позивача: ОСОБА_2

відповідача: ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (71716, Запорізька область, Токмацький район,м. Молочанськ, провул. Вишневий, буд. 2, РНОКПП НОМЕР_1)

до Управління Укртрансбезпеки у Запорізькій області (69063, м. Запоріжжя, вул. Глісерна, буд. 14, ЄДРПОУ 39816845)

про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

30.01.2018 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 (далі - позивач) до Управління Укртрансбезпеки у Запорізькій області (далі – відповідач), в якій позивач просить суд: визнати протиправною та скасувати постанову відповідача про застосування адміністративно-господарського штрафу №005827 від 09.01.2018.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем перевозився сипучий вантаж, який є рухомим під час руху автомобіля, а тому його маса не є сталою у різних точках автомобіля під час руху. За своєю природою сипучий вантаж не міг бути розподілений нерівномірно та як наслідок перенавантаження на вісь не могло бути допущено. Таким чином, при здійсненні габаритно-вагового контролю транспортного засобу, який здійснює перевезення сипучих вантажів необхідно брати до уваги лише фактичну повну його масу, без врахування осьового навантаження. Таким чином, результати габаритно-вагового контролю, викладені в акті від 05.12.2017 № 0000596 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів та довідці про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 05.12.2017 №0019134 є хибними. Враховуючи викладене, вважає оскаржувану постанову неправомірною та просить суд її скасувати.

Ухвалою суду від 02.02.2018 позовну заяву залишено без руху. Надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

В межах встановленого строку позивачем надано до суду заяву з додатком на виконання вимог ухвали суду від 02.02.2018, в результаті чого позовна заява приведена у відповідність вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 КАС України.

Ухвалою суду від 02.03.2018 провадження у справі було відкрите, справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 26.03.2018.

Ухвалами суду від 26.03.2018 витребувано докази та відкладено підготовче засідання на 24.04.2018.

Ухвалою суду від 24.04.2018 продовжено строк підготовчого провадження на 30днів та відкладено підготовче засідання на 23.05.2018.

В підготовчому засідання оголошувалась перерва до 31.05.2018.

Ухвалою суду від 31.05.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 25.06.2018.

Відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву (вх. № 9317 від 21.03.2018), відповідно до якого, заперечує проти позову у повному обсязі та зазначає, що оскільки позивачем не оскаржено акт №05.12.2017 № 0000596 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 05.12.2017 №0019134 та акт від 05.12.2017 № 023785 про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом складені Чорноморським міжрегіональним Управлінням Укртрансбезпеки, вважає, що постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу №005827 від 09.01.2018 винесена законно та не підлягає скасуванню. З огляду на таке, просить у позові відмовити.

У судовому засіданні, 25.06.2018, представники сторін підтримали свої пояснення.

Враховуючи норми ч.3 ст.243 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України), у судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, судом встановлено наступне.

05.12.2017 посадовими особами Чорноморським міжрегіональним Управлінням Укртрансбезпекипід час проведення рейдової перевірки додержання суб’єктом господарювання вимог законодавства про автомобільний транспорт був зупинений та направлений на проходження габаритно-вагового контролю транспортний засіб марки DAF модель 95 XF реєстраційний номер АР 6986BК та напівпричіп/причіп-самоскид-Е модель BENALU реєстраційний номер НОМЕР_2, що належать на праві приватної власності ОСОБА_1

За результатами проведення зважування складено Довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 05.12.2017 № 0019134та акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 05.12.2017 №0000596, квитанція про зважування, на підставі яких здійснено розрахунок плати за проїзд великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування нарахована плата за проїзд.

На підставі довідки про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 05.12.2017 № 0019134 та складеного акта про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 05.12.2017 №0000596, складено акт від 05.12.2017 №023785 про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, в якому Чорноморським міжрегіональним Управлінням Укртрансбезпекизазначені наступні порушення: надання послуг з перевезення вантажу без оформлення документів, перелік яких визначений ст. 48 ЗУ «Про автомобільній дороги» а саме - відсутній документ про сплату за проїзд великовагових транспортних засобів.

Відповідно до п.25 Постанови КМУ “Про затвердження Порядку здійснення контролю на автомобільному транспорті” № 1567 від 08.11.2006 (далі - Постанова № 1567) вказаний акт від 05.12.2017 передано для розгляду до Управління Укртрансбезпеки у Запорізькій області.

09.01.2018 відповідачем прийнято постанову № 005827 про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу у розмірі 1700,00 грн.

Не погоджуючись із вищезазначеною постановою позивач звернувся до суду із позовом про її скасування.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наведене нижче.

Постановою Кабінету Міністрів України №103 від 11.02.2015 затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, відповідно до пункту 1 якого Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).

Підпунктами 2 пункту 5 даного Положення передбачено, що Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань: здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному, морському та річковому транспорті, підготовку пропозицій щодо їх удосконалення, а також законодавства про судноплавство на суднах, у морських і річкових портах, територіальних та внутрішніх водах, на внутрішніх водних шляхах України.

Згідно з пунктом 8 вказаного Положення Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи та Держспецтрансслужбу.

Відтак, управління Укртрансбезпеки в Запорізькій області як територіальний орган Укртрансбезпеки має повноваження щодо здійснення перевірок додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт, перевірку документів на здійснення перевезень.

Процедура здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб'єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами, визначена Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567 (далі - Порядок № 1567).

Відповідно до пункту 3 вказаного Порядку органами державного контролю на автомобільному транспорті (далі - органи державного контролю) є Укртрансінспекція, її територіальні органи - управління в Автономній Республіці Крим, обласні, Київське та Севастопольське міські, районні управління.

Пунктами 2, 3 постанови Кабінету Міністрів України № 592 від 26.06.2015 “Деякі питання забезпечення діяльності Державної служби з безпеки на транспорті” встановлено, що правонаступником майна, прав та обов'язків територіальних органів Державної інспекції з безпеки на наземному транспорті, що ліквідуються згідно з пунктом 1 цієї постанови, є Державна служба з безпеки на транспорті та утворені територіальні органи Державної служби з безпеки на транспорті як структурні підрозділи апарату Служби за переліком згідно з додатком 3, зокрема, управління Укртрансбезпеки у Запорізькій області.

З огляду на викладене, управління Укртрансбезпеки в Запорізькій області під час здійснення своїх повноважень діє як суб'єкт владних повноважень, якому надано повноваження щодо здійснення державного нагляду та контролю за дотриманням перевізниками законодавства про автомобільний транспорт.

Відповідно до п.4 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567, державний контроль на автомобільному транспорті (далі - державний контроль) здійснюється посадовими особами органу державного контролю (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на перевірку, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку, шляхом проведення планових, позапланових та рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Згідно з п.14 зазначеного Порядку рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об'єктах, що використовуються суб'єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.

Пунктом 15 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567, передбачено, що під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно: наявність визначених статтями 39 і 48 ОСОБА_4 документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 ОСОБА_4; додержання водієм вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) (далі - Європейська угода); відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам; оснащення таксі справним таксометром; відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу; додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху; наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду - відповідного посвідчення; додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів або перевезення організованих груп дітей за маршрутом, який виходить за межі населеного пункту та має протяжність понад 250 кілометрів; виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.

Відповідно до ч.2 ст.48 ОСОБА_4 України “Про автомобільний транспорт”, документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Згідно з ч.4 ст.48 ОСОБА_4 України “Про автомобільний транспорт”, у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.

Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України № 879 від 27.06.2007 “Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування” установлено, що дія Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, поширюється на вітчизняних та іноземних перевізників, що здійснюють перевезення вантажів на території України.

Відповідно до ст.1 ОСОБА_4 України “Про автомобільний транспорт” автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Згідно з п. 28 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 879 від 27.06.2007, плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками виходячи з вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень.

Крім того, відповідно до ч.1 ст.60 ОСОБА_4 України “Про автомобільний транспорт”, за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи.

Статтею 33 ОСОБА_4 України “Про автомобільні дороги” передбачено, що рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху (пункт 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 року за № 30).

Згідно пункту 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 за № 1306 за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м.

Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.

Забороняється рух транспортних засобів з навантаженням на вісь понад 7 т або фактичною масою понад 24 т автомобільними дорогами загального користування місцевого значення.

Судом встановлено, що 05.12.2017 позивачем здійснювалось перевезення насипом вантажу. Вказане підтверджується товарно-транспортною накладною № 679288 від 04.12.2017.

З довідки про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 05.12.2017 вбачається, що повна маса транспортного засобу становила 38,45 т., а фактичні осьові навантаження становили: 1) 7,3 т; 2) 11,6 т (при нормативно допустимій 11 т); 3) 6,65 т; 4) 6,35 т; 5) 6,55 т.

Отже, фактичне навантаження на одиночну вісь складало 11,6 т., що на 0,6 т перевищує допустиме.

Суд не бере до уваги посилання позивача, що, перевозився сипучий вантаж, який є рухомим під час руху автомобіля, оскільки в силу приписів п. 2.3 Правила дорожнього руху водій зобов’язаний контролювати навантаження транспортного засобу та здійснювати контроль переміщення вантажу (в тому числі технічними засобами) під час руху транспортного засобу.

Таким чином наявне порушення позивачем ОСОБА_4 України “Про автомобільні дороги” оскільки навантаження на вісь перевищує норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, що в свою чергу дозволяється лише за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Дозволу, який дає право на рух автомобільними дорогами України або документу про внесення плати за проїзд великовагових транспортних засобів позивач під час перевірки не надав.

Враховуючи вищезазначене та оцінюючи надані докази в сукупності, суд дійшов висновку, що висновки відповідача про перевищення позивачем нормативно - допустимого навантаження на одиночну та строєну осі є обґрунтованими та такими, що відповідають дійсності, відтак позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають, а винесена постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу № 005827 від 09.01.2018.

Частиною першою статті 9 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною третьою статті 2 КАС України передбачено, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оскільки, показники перевищення навантаження знайшли своє підтвердження, суд вважає вимоги не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову Фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 04.07.2018.

Суддя Ю.П. Бойченко