Постанова № 75636936, 31.07.2018, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" липня 2018 р. Справа№ 910/6435/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Калатай Н.Ф.

суддів: Пашкіної С.А.

Сітайло Л.Г.

при секретарі Рибчич А. В.

За участю представників:

від учасників судового процесу: не з'явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.04.2018

про задоволення скарги Національного банку України на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України

у справі № 910/6435/17 (суддя Чебикіна С.О.)

за позовом Київського міського центру зайнятості

до Національного банку України

про стягнення 18 358,83 грн.

ВСТАНОВИВ:

У березні 2018 року Національний банк України звернувся до Господарського суду міста Києва зі скаргою на неправомірні рішення та дії державного виконавця (а.с. 78-83), в якій просив:

- визнати неправомірними рішення та дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Думанської А.Л. щодо винесення постанови від 16.02.2018 про відкриття виконавчого провадження № 55817930;

- визнати неправомірною та скасувати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Думанської А.Л. щодо винесення постанови від 16.02.2018 про відкриття виконавчого провадження № 55817930;

- зобов'язати головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Думанську А.Л. повернути Київському міському центру занятості наказ № 910/6435/17 від 17.07.2017, виданий Господарським судом міста Києва у справі № 910/6435/17.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.04.2018 у справі № 910/6435/17 скаргу Національного банку України на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України задоволено повністю.

Задовольняючи вимоги скарги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач у справі є органом державної влади, в той час як відповідно до приписів чинного законодавства стягнення коштів з державного органу, яким є відповідач, проводиться органами Казначейства, а відтак, державні виконавці позбавлені можливості проводити будь-яке списання коштів за виконавчими документами, згідно з якими боржниками є державні органи, державні підприємства, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, що належать до комунальної власності, тому стягувачам необхідно подавати такі документи безпосередньо до органів Казначейства.

Не погоджуючись з зазначеною ухвалою, Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.04.2018 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні вимоги Національного банку України відмовити в повному обсязі.

В апеляційній скарзі апелянт послався на те, що спірна ухвала прийнята з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а висновки суду не відповідають обставинам справи.

В обґрунтування вказаної позиції апелянт зазначив про те, що:

- відповідно до п. 4 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 29.09.2016 № 2832/5) та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 30.09.2016 за № 1302/29432, Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України підвідомчі рішення, за якими боржниками є, зокрема, Національний банк України;

- положення нормативно-правових актів передбачають можливість здійснення списання коштів з боржника-органу державної влади за наявності відкритих рахунків в органах Казначейства, в той час як відповідно до мережі розпорядників та одержувачів бюджетних коштів Національний банк України в органах Казначейства не обслуговується, а відтак, до спірних правовідносин недоцільно застосовувати положення Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, оскільки відповідно до вищенаведених норм стягнення з органів державної влади можливо за умови наявності відкритих в органах державної казначейської служби рахунків, з яких можна здійснити безспірне списання.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.05.2018 справа № 910/6435/17 передана на розгляд колегії суддів у складі: Калатай Н.Ф. (головуючий), судді Пашкіна С.А., Сітайло Л.Г.

При дослідженні матеріалів справи та апеляційної скарги колегією суддів встановлено, що подана заявником апеляційна скарга не відповідає вимогам ст. 258 ГПК України, яка встановлює вимоги до форми і змісту апеляційної скарги, оскільки заявником до апеляційної скарги не додано доказів сплати судового збору.

Водночас в апеляційній скарзі заявник просить відстрочити сплату судового збору за подання апеляційної скарги з посиланням на те, що апелянт є органом державної влади з обмеженим фінансуванням, розрахунково-касове обслуговування якого здійснюється Державною казначейською службою України та лише в межах відкритих асигнувань, фінансується за рахунок коштів Державного бюджету України, та на те, що ним вживаються заходи для сплати судового збору за подання скарги.

За таких обставин, ухвалою від 14.05.2018 апеляційну скаргу залишено без руху, апелянту відмовлено в задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору та роз'яснено, що він має право протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали усунути недоліки, а саме, подати до Київського апеляційного господарського суду докази про сплату судового збору в сумі 1 762 грн.

25.05.2018 від апелянта через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів надійшла заява про усунення недоліків, до якої додано оригінал платіжного доручення № 496 від 07.05.2018 на суму 1 762,00 грн.

Ухвалою від 14.05.2018:

- відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.04.2018 у справі № 910/6435/17;

- встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, пояснень, клопотань, заперечень - до 05.06.2018;

- учасникам процесу роз'яснено, що відповідно до приписів ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку (ч. 1); заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (ч. 2);

- розгляд справи призначено на 05.06.2018.

В судове засідання 05.06.2018 Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України представників не направив, про причини неявки суду не повідомив.

Водночас при дослідженні матеріалів справи колегією суддів встановлено, що матеріли справи не містять належних доказів повідомлення Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про час та місце судового засідання, з огляду на що, ухвалою від 05.06.2018 оголошено перерву у судовому засіданні до 31.07.2018.

07.06.2018 від відповідача через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів надійшов відзив на позов, в якому заявлено клопотання про поновлення строку для подання відзиву на апеляційну скаргу.

Ухвалою від 08.06.2018 Національному банку України поновлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу.

У поданому відзиві Національний банк України просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оспорювану ухвалу суду першої інстанції без змін, посилаючись на те, що:

- діючим законодавством України визначено, що судові рішення про стягнення коштів з державних органів виконуються Державною казначейською службою України, а судові рішення у немайнових спорах, за якими боржниками є органи державної влади, виконуються Відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України;

- згідно правової позиції Верхового суду України, викладеної у постанові від 08.07.2015 у справі № 3-316гс15 державні виконавці не мають законних підстав проводити будь-яке списання коштів за виконавчими документами у справах, в яких боржниками є державні органи; стягувачам необхідно подавати такі документи безпосередньо до органів Казначейства;

- наявність чи відсутність відкритих рахунків в органах Казначейства не є підставою для органу Казначейства для відмови у виконанні судових рішень, оскільки обов'язок органів Державної казначейської служби України щодо виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за яким є державний орган, є безумовним, отже, не залежить від наявності в органах казначейства відкритих рахунків, а у випадку їх відсутності виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за яким є державний орган, відбувається за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду;

- постановою пленуму Вищого адміністративного суду України розроблено узагальнення практики вирішення адміністративними судами спорів, які виникають у зв'язку з виконанням рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган або державна установа, підприємство організація, від 29.09.2016, яким розглянуто проблемне питання щодо оскарження дій органів Казначейства щодо відмову у виконанні судових рішень про стягнення грошових коштів з органів державної влади, що не мають відкритих рахунків в органах казначейства, та зазначено про те, що Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» на Державну казначейську службу України покладено обов'язок виконання рішень суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є державний орган, державне підприємством, установа, організація. Такий обов'язок органів Державної казначейської служби України є безумовним, отже, не залежить від наявності в органах Казначейства відкритих рахунків.

Інших відзивів до суду не надходило.

Позивач, відповідач та Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України представників в судове засідання не направили, про причини неявки суду не повідомили.

Враховуючи належне повідомлення всіх учасників про час і місце судового розгляду апеляційної скарги, те, що апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції розглядається протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі, та те, що явка представників учасників судового процесу в судове засідання не визнана обов'язковою, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги у відсутність представників учасників судового процесу за наявними матеріалами апеляційного провадження.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи, з урахуванням правил ст. ст. 269, 270 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права, колегія суддів встановила таке.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.06.2017, повний текст якого складений 26.06.2017, з врахування ухвали про виправлення описки від 10.07.2017, у справі № 910/6435/17 позов задоволено, до стягнення з відповідача на користь позивача присуджено 18 358,83 грн. коштів.

На виконання вказаного рішення Господарським судом міста Києва 17.07.2017 видано відповідний наказ (а.с. 69), який позивачем пред'явлено до виконання до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі Відділ ДВС).

16.02.2018 головним державним виконавцем Відділу ДВС винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 55817930 (а.с. 132).

За твердженням позивача, викладеним в поясненнях на скаргу по справі № 910/6435/17 (а.с. 139-140), 14.03.2018 відповідач повністю сплатив борг у розмірі 18 358,83 грн.

Водночас відповідач вважає дії щодо відкриття Відділом ДВС виконавчого провадження з виконання наказу неправомірними та 12.03.2018 звернувся до суду першої інстанції зі скаргою, в якій просив:

- визнати неправомірними рішення та дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Думанської А.Л. щодо винесення постанови від 16.02.2018 про відкриття виконавчого провадження № 55817930;

- визнати неправомірною та скасувати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Думанської А.Л. щодо винесення постанови від 16.02.2018 про відкриття виконавчого провадження № 55817930;

- зобов'язати головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Думанську А.Л. повернути Київському міському центру занятості наказ № 910/6435/17 від 17.07.2017, виданий Господарським судом міста Києва у справі № 910/6435/17.

Суд першої інстанції скаргу задовольнив у повному обсязі, що колегія суддів вважає вірним з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначаються Законом України «Про виконавче провадження».

В обґрунтування поданої скарги на рішення та дії головного державного виконавця Відділу ДВС скаржник послався на положення Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», Закону України «Про виконавче провадження», зазначивши, що рішення про стягнення коштів з державних органів виконуються Державною казначейською службою України, а Національний банк України за своєю організаційно-правовою формою є органом держаної влади, у зв'язку з чим державним виконавцем неправомірно прийнято постанову від 16.02.2018 про відкриття виконавчого провадження № 55817930.

Зі змісту ч. 1 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» вбачається, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження» рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» Держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким зокрема є державний орган.

Статтею 3 вказаного закону визначено особливості виконання рішень суду про стягнення коштів з державного органу і, зокрема, те, що:

- виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду (ч. 1);

- стягувач за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу звертається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у строки, встановлені Законом України «Про виконавче провадження», із заявою про виконання рішення суду. Разом із заявою стягувач подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України (ч. 2).

Згідно із ст. 99 Конституції України забезпечення стабільності грошової одиниці є основною функцією центрального банку держави - Національного банку України.

Відповідно до п. 3.1 рішення Конституційного Суду України від 26.02.2009 № 6-рп/2009 Конституція України визначила правовий статус Національного банку України як центрального банку держави, основною функцією якого є забезпечення стабільності грошової одиниці України (ст. 99 Конституції України).

Положеннями ч. 1 ст. 2 Закону України «Про Національний банк України» передбачено, що Національний банк України (далі - Національний банк) є центральним банком України, особливим центральним органом державного управління, юридичний статус, завдання, функції, повноваження і принципи організації якого визначаються Конституцією України, цим Законом та іншими законами України.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань - документ у паперовій або електронній формі, що сформований програмним забезпеченням Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань за зазначеним заявником критерієм пошуку та містить відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, які є актуальними на дату та час формування витягу або на дату та час, визначені у запиті, або інформацію про відсутність таких відомостей у цьому реєстрі.

З відомостей, які містяться в Єдиному державному реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Національний банк України за своєю організаційно-правовою формою є органом державної влади.

Отже, Національний банк України за своїм державно-правовим статусом є особливим центральним органом державного управління, що здійснює державно-владні повноваження у сфері грошово-кредитної політики України, а відтак належить до системи державних органів, тому на виконавчі документи, за якими боржником виступає Національний банк України, поширюється дія Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» та постанова Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845, якою затверджено Порядок виконання рішень про стягнення коштів з державних та місцевих бюджетів або боржників.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 08.07.2015 у справі №3-316гс15, державні виконавці не мають законних підстав проводити будь-яке списання коштів за виконавчими документами у справах, в яких боржниками є державні органи. Стягувачам необхідно подавати такі документи безпосередньо до органів Казначейства.

За приписами п. 9 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем.

Як вбачається з матеріалів справи, наказ був поданий до Відділу ДВС стягувачем 16.01.2018, тобто до 19.01.2018 включно державний виконавець був зобов`язаний вирішити питання щодо повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання на підставі п.9 ч.4 ст.4 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки Національний банк є державним органом, і виконання судових рішень про стягнення з нього коштів належить до компетенції Державної казначейської служби, з огляду на що постанова про відкриття виконавчого провадження є незаконною та підлягає скасуванню.

При цьому слід зазначити про таке..

Порядок стягнення коштів з державних органів, державного або місцевих бюджетів або боржників регулюється Постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845 «Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників» (надалі - Порядок).

Порядком, зокрема, встановлено таке:

- у разі прийняття рішення про стягнення коштів стягувач подає органові Казначейства в установлений зазначеним органом спосіб:

1) заяву про виконання такого рішення із зазначенням реквізитів банківського рахунка (у разі наявності - довідку банку), назви банку, його МФО та коду ЄДРПОУ, номера рахунка (поточний, транзитний, картковий), прізвища, імені, по батькові (повне найменування - для юридичної особи) власника рахунка, на який слід перерахувати кошти, або даних для пересилання коштів через підприємства поштового зв'язку, що здійснюється за рахунок стягувача (прізвище, ім'я, по батькові адресата, його поштова адреса (найменування вулиці, номер будинку, квартири, найменування населеного пункту, поштовий індекс), реквізити банківського рахунка поштового відділення);

2) оригінал виконавчого документа;

3) судові рішення про стягнення коштів (у разі наявності);

4) оригінал або копію розрахункового документа (платіжного доручення, квитанції тощо), який підтверджує перерахування коштів до відповідного бюджету (у судових рішеннях про стягнення коштів з відповідного бюджету).

До заяви можуть додаватися інші документи, які містять відомості, що сприятимуть виконанню рішення про стягнення коштів (довідки та листи органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, або органів місцевого самоврядування, рішення органів досудового розслідування та прокуратури тощо).

У разі коли боржник або стягувач змінив найменування без процедури реорганізації (для юридичної особи) або прізвище, ім'я, по батькові (для фізичної особи), за наявності підтвердних документів (змін до установчих документів, довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, довідки органу державної реєстрації актів цивільного стану, копії паспорта громадянина України чи іншого документа, що посвідчує особу) орган Казначейства здійснює безспірне списання коштів з рахунків такого боржника або перерахування їх на рахунок стягувача з урахуванням зміни його найменування (для юридичної особи) або прізвища, імені, по батькові (для фізичної особи).

Строки пред'явлення виконавчих документів перериваються в разі пред'явлення їх до виконання, надання органом (посадовою особою), який видав виконавчий документ, відстрочки або розстрочки виконання рішень про стягнення коштів.

Пропущені строки пред'явлення виконавчих документів суду до виконання поновлюються судом в установленому законом порядку, а рішень про стягнення коштів, прийнятих органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення, - не поновлюються (п. 6);

- у разі наявності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу керівник органу державної виконавчої служби подає відповідно до Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" Казначейству протягом 10 днів з дня складення державним виконавцем відповідного акта оригінал виконавчого документа разом із супровідним листом та завірені належним чином державним виконавцем копії інших матеріалів виконавчого провадження (п. 7);

- органи Казначейства після надходження документів, зазначених у пунктах 6 і 7 цього Порядку:

1) приймають їх до розгляду та реєструють відповідно до вимог організації діловодства. На заяві стягувача про виконання рішення про стягнення коштів (супровідному листі керівника відповідного органу державної виконавчої служби) зазначається дата надходження і вхідний номер;

2) здійснюють попередній розгляд документів, за результатами якого визначають необхідність отримання від стягувача інших відомостей для виконання рішення про стягнення коштів;

3) повідомляють стягувачеві (представникові стягувача) на його письмову вимогу про прийняття, реєстрацію та результати попереднього розгляду документів (п. 8);

- Орган Казначейства повертає виконавчий документ стягувачеві у разі, коли:

1) виконавчий документ: не підлягає виконанню органом Казначейства; подано особою, що не має відповідних повноважень; пред'явлено до виконання з пропущенням установленого строку; не відповідає вимогам, передбаченим Законом України "Про виконавче провадження";

2) судове рішення про стягнення коштів не набрало законної сили, крім випадків, коли судове рішення про стягнення коштів допущено до негайного виконання в установленому законом порядку;

3) боржник не має відкритих рахунків в органі Казначейства або в органі Казначейства відкрито боржнику лише рахунок із спеціальним режимом використання, крім випадків виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за яким є державний орган згідно із Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень";

4) суми коштів, зазначених у судовому рішенні про стягнення коштів, повернуті стягувачеві за поданням органу, що контролює справляння надходжень бюджету, або за рахунок таких коштів виконано грошові зобов'язання чи погашено податковий борг стягувача перед державним або місцевим бюджетом;

5) стягувач узгодив відсутність зазначеної у виконавчому документі суми залишку невідшкодованого податку на додану вартість;

6) стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа;

7) суми коштів, зазначені у виконавчому документі, перераховані боржником стягувачу;

8) відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення, не закінчилася;

9) протягом місяця з дня звернення до стягувача для отримання додаткових відомостей для виконання рішення про стягнення коштів ним не надано таких відомостей органу Казначейства;

10) рішення про стягнення коштів з одержувача бюджетних коштів не відповідає заходам, передбаченим бюджетною програмою;

11) наявні інші передбачені законом випадки (п. 9).

Отже, за правилами, визначеними у Порядку виконавчий документ підлягає поверненню органом Казначейства стягувачеві у випадку якщо боржник не має відкритих рахунків в органі Казначейства або в органі Казначейства відкрито боржнику лише рахунок із спеціальним режимом використання, проте вказане повернення не можливо у випадку виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за яким є державний орган згідно із Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».

Виходячи з викладених вище положень законодавства, наявність чи відсутність відкритих рахунків в органах казначейства, не є підставою для відмови у виконанні судових рішень такими органами, оскільки обов'язок органів Державної казначейської служби України щодо виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за яким є державний орган, є безумовним, отже не залежить від наявності в органах казначейської служби відкритих рахунків, а у випадку їх відсутності виконання рішення суду про стягнення коштів, боржником за яким є державний орган, відбувається за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішення суду.

Вказана правова позиція викладена й в постанові Верхового суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 03.07.2018 у справі № 910/13057/16.

Посилання скаржника в апеляційній скарзі на те, що Національний банк України в органах Казначейства не обслуговується, не приймаються судом до уваги як такі, що не мають значення для справи. До того ж, апелянтом, в порушення ч. 1 ст. 74 ГПК України, на підтвердження вказаних обставин, документальних доказів не надано.

З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність правових підстав для задоволення скарги Національного банку України на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

Правові підстави для скасування ухвали Господарського суду міста Києва від 18.04.2018 у справі № 910/6435/17 та для задоволення апеляційної скарги Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України відсутні.

Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України судові витрати по справі за подачу апеляційної скарги покладаються на Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

Керуючись ст. 267-271, 273, 275-276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на ухвалу Господарського суду м. Києва від 18.04.2018 у справі № 910/6435/17 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва 18.04.2018 у справі № 910/6435/17 залишити без змін.

3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

4. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

5. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/6435/17.

Повний текст постанови складено: 02.08.2018

Головуючий суддя Н.Ф. Калатай

Судді С.А. Пашкіна

Л.Г. Сітайло