Постанова № 75636887, 02.08.2018, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" серпня 2018 р. Справа№ 910/20548/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Суліма В.В.

суддів: Майданевича А.Г.

Шаптали Є.Ю.

при секретарі судового засідання : Стаховській А.І.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю " Скай Сіті Буд"

на рішення Господарського суду міста Києва від 19.04.2018 року (повний текст підписано 25.04.2018 року)

у справі № 910/20548/17 (суддя: Пінчук В.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЦСТ Будпартнер"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Скай Сіті Буд"

про стягнення 83 209,43 грн.

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Скай Сіті Буд"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЦСТ Будпартнер"

про стягнення 33 199,68 грн.

без виклику представників сторін

Встановив

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЦСТ Будпартнер" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Скай Сити Буд" (далі - відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача 83 209,43 грн, з яких: 66 474,50 грн основний борг, 8 963,06 грн пеня, 1 364,94 грн - 3% річних та 6 406,93 грн збитки від інфляції.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем поставлений товар був оплачений лише частково.

18.01.2018 року через канцелярію суду першої інстанції представником відповідача (за первісним позовом) подана зустрічна позовна заява про стягнення з позивача (за первісним позовом) 33 199,68 грн попередньої оплати.

Зустрічні позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем за зустрічним позовом не поставлений оплачений товар.

Господарський суд міста Києва задовольнив первісний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ЦСТ Будпартнер" та відмовив у задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Скай Сіті Буд" своїм рішенням від 19.04.2018 року (повний текст підписано 25.04.2018 року).

Не погодившись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Скай Сіті Буд" звернулося до Київського апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 19.04.2018 року у справі №910/20548/17 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні первісного позову відмовити, а зустрічний позов задовольнити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд міста Києва, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального та процесуального права.

Також скаржника вказав, що надані позивачем документи є підробленими в розумінні ст. 358 Кримінального кодексу України. Так, директор відповідача Савчук Вадим Борисович спірні видаткові накладні та акт звірки не підписував, крім того, у даних документах, стоїть печатка не Товариства з обмеженою відповідальністю "Скай Сіті Буд".

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.05.2018 року справу № 910/20548/17 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сулім В.В., судді: Отрюх Б.В., Шаптала Є.Ю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.06.2018 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Скай Сіті Буд" на рішення Господарського суду міста Києва від 19.04.2018 року у справі № 910/20548/17.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу зазначив, що заява до Київської міської прокуратури була подана Товариства з обмеженою відповідальністю "Скай Сіті Буд" вже після ухвалення господарським судом міста Києва рішення, що оскаржується, та розцінюється нами як намагання ввести в оману не тільки суд але й правоохоронні органи та уникнути відповідальності за порушення господарських відносин.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 19.04.2018 року підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Скай Сіті Буд" - без задоволення, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

03.10.2016 року між позивачем (постачальником) та відповідачем (покупцем) був укладений договір поставки № ЦСТ-16/10/03-016 (далі - договір), відповідно до умов якого позивач зобов'язався передати у власність відповідача товар (будівельні матеріали), а останній зобов'язався прийняти вказаний товар та оплатити його вартість на умовах даного договору.

Згідно п. 4.1 договору оплата покупцем отриманого товару здійснюється шляхом безготівкового перерахунку грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 30 календарних днів з дати отримання покупцем товару.

Відповідно до п. 4.2 договору датою поставки товару вважається дата підписання уповноваженою особою покупця видаткової накладної постачальника.

При порушенні термінів оплати, покупець за вимогою постачальника сплачує останньому пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент її нарахування від вартості несплаченого товару за кожний день прострочки оплати. ( п. 7.3 договору ).

Пунктом 7.4 вказаного договору передбачено, що покупець за вимогою постачальника сплачує останньому, крім пені передбаченої п.7.3 договору додатково штраф в розмірі 3% від вартості несплаченого товару при прострочки оплати вартості переданого покупцю товару більш ніж на 30 (тридцять) календарних днів з дати настання строку оплати поставленого товару.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач, за первісним позовом, посилається на те, що відповідачу за первісним позовом був поставлений товар на загальну суму 99674,18 грн.

Вказаний товар оплачений лише частково в розмірі 66474,50 грн, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість в розмірі 66474,50 грн (за накладними: від 28.10.2016 року № СП-1028-08, від 13.12.2016 року № СП - 1213-68, від 13.12.2016 року № СП-1213-69, від 13.12.2016 року № СП-1213-70 ), що підтверджується підписаним між сторонами актом звірки взаєморозрахунків за період з 01.07.2016 року по 31.03.2017 року (наявний в матеріалах справи).

Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. (ст. 525 Цивільного кодексу України ).

Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов'язання є невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання ( неналежне виконання ) (ст. 610 Цивільного кодексу України ).

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення основної заборгованості за первісним позовом.

Крім того, Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення первісних позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача пені, 3% річних та інфляційних нарахувань, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

Згідно з ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст. 552 Цивільного кодексу України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі.

Приписами ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 230 Господарського кодексу України).

Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.

Згідно статей 1, 3 вказаного Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Згідно з п. 7.3. договору при порушенні термінів оплати, покупець за вимогою постачальника сплачує останньому пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент її нарахування від вартості несплаченого товару за кожний день прострочки оплати.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Київський апеляційний господарський суд перевіривши розрахунок пені, 3 % річних та інфляційних втрат, погоджується з судом першої інстанції щодо стягнення з відповідача на користь позивача 8 963,06 грн пені, 1 364,94 грн - 3% річних та 6 406,93 грн збитків від інфляції.

При цьому, Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні зустрічного позову, з огляду на наступне.

Так, зустрічні позовні вимоги були мотивовані тим, що заявник за первісним позовом згідно платіжного доручення № 159 від 31.10.2016 року перерахував на рахунок відповідача за зустрічним позовом 33199,68 грн, але товар на зазначену суму він не отримав. Натомість, товар на вказану суму останнім не поставлений, у зв'язку з чим вказану суму відповідач за зустрічним позовом утримує безпідставно.

Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України (нова редакція) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Натомість, як правильно встановлено судом першої інстанції, матеріали справи не містять, а позивач за зустрічним позовом не було надано ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції належних та допустимих доказів того, що кошти в розмірі 33199,68 грн були перераховані останнім безпідставно/товар не був поставлений.

Так, згідно підписаному між сторонами акту звірки взаєморозрахунків за період з 01.07.2016 року по 31.03.2017 року товар на суму 33199,68 грн був поставлений позивачу за зустрічним позовом на підставі накладної від 31.10.2016 року № 1031-23 (наявна в матеріалах справи).

При цьому, колегія суддів не приймає як належне твердження скаржника, як на підставу для скасування оскаржуваного рішення, що надані позивачем документи є підробленими в розумінні ст. 358 Кримінального кодексу України, оскільки дане твердження не підтверджується належними та допустимими доказами в розумінні ст.ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, колегія суддів приймає до уваги, що позивач за зустрічним позовом звернувся до прокуратури з заявою про вчинення злочину щодо підробки спірних документів лише 07.05.2018 року, тобто після винесення оскаржуваного рішення (на час слухання справи в суді першої інстанції дана заява не розглянута).

Разом з тим, скаржники не надали суду доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції викладені в оскаржуваному рішенні.

При цьому, колегія суддів відзначає, позивач за первісним позовом за результатами розгляду вищевказаної зави про злочин не позбавлений права звернутися до суду з заявою про перегляд судового рішення за новоявленими обставинами на підставі ст. 320 Господарського процесуального кодексу України.

Також, колегія суддів зазначає, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін (рішення Суду у справі Трофимчук проти України no. 4241/03 від 28.10.2010 року).

Отже, зазначені в апеляційних скаргах доводи не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення судом апеляційної інстанції, апелянти не подали жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 73, 76-79, 86 Господарського процесуального кодексу України. А тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Судові витрати, згідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покласти на апелянтів.

Суд апеляційної інстанції роз'яснює, що, за загальним правилом, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 276 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю " Скай Сіті Буд" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 19.04.2018 року у справі №910/20548/17 залишити без змін.

3. Судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покласти на апелянта.

4. Матеріали справи №910/20548/17 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя В.В. Сулім

Судді А.Г. Майданевич

Є.Ю. Шаптала

Дата складення повного тексту 02.08.2018 року.