Постанова № 75636874, 01.08.2018, Донецький апеляційний господарський суд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

пр. Науки, 5, м. Харків, 61022, тел. (057) 702-00-72

е-mail: inbox@dna.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.08.2018р. справа №905/3064/17

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддів ОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3секретар судового засідання ОСОБА_4 за участю представників: від позивача: не з’явився; від відповідача:ОСОБА_5 (адвокат, довіреність №51 від 27.04.2018р.)розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Донецький облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», м. Покровськ Донецької області на рішення господарського суду Донецької області ухваленого 06.03.2018р. (повний текст підписано 16.03.2018р.) у м. Харків у справі №905/3064/17 (суддя Фурсова С.М.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Перша дорожньо-будівельна компанія», м. Васильків Київської області до Дочірнього підприємства «Донецький облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», м. Покровськ Донецької області про стягнення 972673,36грн.

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_6 зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції:

1. Товариство з обмеженою відповідальністю «Перша дорожньо-будівельна компанія», м.Васильків Київської області (далі – Позивач) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до Дочірнього підприємства «Донецький облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», м. Покровськ Донецької області (далі – Відповідач) з вимогами про стягнення 972673,36грн. за договором №1 на надання послуг від 05.01.2012р., в тому числі:

- 372481,52грн. – заборгованості з оплати наданих Позивачем послуг, оформлених актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) №48 від 20.07.2012р., №60 від 30.08.2012р. та №131 від 31.12.2012р.;

- 67791,63грн. – пені за несвоєчасне виконання договірних зобов’язань з оплати наданих послуг за актом №48 від 20.07.2012р. (період нарахування з 10.09.2012р. по 11.03.2013р.) актом №60 від 30.08.2012р. (період нарахування з 20.09.2012р. по 21.03.2013р.) та актом №131 від 31.12.2012р. (період нарахування з 21.01.2013р. по 21.07.2013р.);

- 58716,95грн. – 3% річних за прострочення виконання грошового зобов’язання з оплати наданих послуг за актом №48 від 20.07.2012р. (період нарахування з 10.09.2012р. по 13.12.2017р.) актом №60 від 30.08.2012р. (період нарахування з 20.09.2012р. по 13.12.2017р.) та актом №131 від 31.12.2012р. (період нарахування з 21.01.2013р. по 13.12.201р.);

- 473683,25грн. – інфляційної індексації за порушення строків оплати наданих послуг за актом №48 від 20.07.2012р. (період нарахування з 10.09.2012р. по 13.12.2017р.) актом №60 від 30.08.2012р. (період нарахування з 20.09.2012р. по 13.12.2017р.) та актом №131 від 31.12.2012р. (період нарахування з 21.01.2013р. по 13.12.201р.).

2. Ухвалою Господарського суду Донецької області від 22.12.2017р. відкрито провадження у справі №905/3064/17 та визначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

3. Рішенням Господарського суду Донецької області від 06.03.2018р. (повний текст підписано 16.03.2018р.) у справі №905/3064/17 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Перша дорожньо-будівельна компанія» були задоволені частково – стягнуто з Відповідача на користь Позивача 372481,52грн. заборгованості з оплати наданих Позивачем послуг за договором №1 від 05.01.2012р., 58128,06грн. – 3% річних за прострочення виконання грошового зобов’язання з оплати наданих послуг за договором №1 від 05.01.2012р. та 473557,00грн. інфляційної індексації.

4. Означене рішення місцевого суду обґрунтоване доведеністю матеріалами справи факту неналежного виконання Відповідачем обов’язку з оплати наданих на підставі договору №1 від 05.01.2012р. послуг. Своєю чергою, частковість задоволення позовних вимог щодо стягнення 3% річних та інфляційної індексації зумовлена допущенням Позивачем арифметичної помилки при їх розрахунку, а відмова у задоволенні вимог зі стягнення пені - задоволенням заяви Відповідача про застосування строку позовної давності, тоді як щодо решти вимог з цього приводу суд дійшов висновку про наявність підстав для переривання перебігу позовної давності.

ІІ. ОСОБА_6 зміст вимог та узагальнених доводів апеляційної скарги:

5. Дочірнє підприємство «Донецький облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», не погодившись з прийнятим рішенням суду, звернулось з апеляційною скаргою до Донецького апеляційного господарського суду, в якій просить рішення Господарського суду Донецької області від 06.03.2018р. (повний текст підписано 16.03.2018р.) у справі №905/3064/17 скасувати в частині стягнення 372481,52грн. заборгованості, 58128,06грн. 3% річних, 473553,00грн. інфляційної індексації, 13526,51грн. судового збору та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог в частині стягнення 372481,52грн. заборгованості 58128,06грн. 3% річних, 473553,00грн. інфляційних втрат та 13526,51грн. судового збору відмовити в повному обсязі. Витрати по сплаті судового збору просив покласти на Позивача.

6. Підставами для скасування рішення суду першої інстанції апелянт зазначає:

- безпідставна відмова суду у задоволенні клопотання про застосування строків позовної давності щодо усіх заявлених позовних вимог, в тому числі за актами надання послуг №48 від 20.07.2012р., №60 від 30.08.2012р. та №131 від 31.12.2012р.;

- залишення судом поза увагою, що акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2011р. по 08.06.2015р. не містить дати підписання, що разом з довідкою №01-24/1003 від 01.12.2017р. про переведення головного бухгалтера ОСОБА_7 на посаду заступника головного бухгалтера на підставі наказу №74-ВК, ставить під сумніви наявність достатніх повноважень у ОСОБА_7А для підписання актів звіряння взаєморозрахунків. Крім цього, акт взаєморозрахунків №464 від 01.11.2016р. не можна вважати належним доказом, оскільки з боку Відповідача він підписаний заступником головного бухгалтера, яка не є уповноваженою на підписання актів звіряння взаєморозрахунків.

ІІІ. Узагальнені доводи та заперечення Позивача:

7. Позивачем 03.07.2018р. (після спливу визначеного апеляційним судом в ухвалі від 19.06.2018р. строку для надання відзиву – до 02.07.2018р.) був надісланий поштовою організацією відзив на апеляційну скаргу, без клопотання про поновлення процесуального строку на його подання та обґрунтування наявності поважних причин для цього, внаслідок чого такий відзив в порядку ч.2 ст.118 Господарського процесуального кодексу України залишається апеляційним судом без розгляду.

8. Своєю чергою, 09.07.2018р. Позивачем до апеляційного суду було надано копію листа Відповідача від 14.01.2014р. (а.с.150) з проханням відстрочити оплату боргу, зокрема за договором №1 на надання послуг від 05.01.2012р. до 31.12.2014р. та копію листа Позивача від 30.01.2014р. (а.с.151), в якому останній надав згоду на відстрочення оплати заборгованості за вказаним договором до 31.12.2014р. За твердженням Позивача, надати означені документи до суду першої інстанції в нього не було об’єктивної можливості, оскільки до квітня 2018р. вони знаходилися в м. Донецьку, а про їх існування стало відомо лише під час розгляду іншої справи.

Колегія суддів зазначає, що Позивачем було достатньо обґрунтована необхідність на стадії апеляційного провадження залучення документів, згадуваних в п.8 цієї постанови, оскільки можливість надання означених документів до суду першої інстанції була відсутня з незалежних від нього підстав – знаходження означених документів до квітня 2018р. в архіві підприємства у м. Донецьку (з червня 2014р. по теперішній час будівля підприємства перебуває під контролем озброєних осіб, у зв’язку з чим доступ співробітників до лютого 2018р. через проведення бойових дій був неможливим). З огляду на зазначене, такі документи приймаються до розгляду апеляційним судом зважаючи на приписи ч.2 ст.118 та ч.3 ст.269 Господарського процесуального кодексу України та з міркувань забезпечення умов рівності в реалізації процесуальних можливостей у розумінні ст.7 цього Кодексу, зважаючи на їх дисбаланс, зумовлений різним характером впливу на сторін спору загальновідомих подій на Сході України.

IV. Щодо процедури апеляційного провадження:

9. Відповідно до ч.1 ст.253 Господарського процесуального кодексу України судом апеляційної інстанції у господарських справах є апеляційний господарський суд, у межах апеляційного округу якого знаходиться місцевий господарський суд, який ухвалив оскаржуване судове рішення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

10. Указом Президента України №454/217 від 29.12.2017р. «Про ліквідацію апеляційних господарських судів та утворення апеляційних господарських судів в апеляційних округах» (набрання чинності 16.01.2018р. з публікацією в Офіційному віснику України №5 за 2018р.) постановлено ліквідувати, утому числі Донецький апеляційний господарський суд та утворити Східний апеляційний господарський суд в апеляційному окрузі, що включає Донецьку, Луганську, Полтавську та Харківську області, з місцезнаходженням у місті Харкові.

11. Згідно з п.3 Розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №1402-VІІІ апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом.

Відповідно до ч.6 ст.148 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №1402-VІІІ у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць),та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті "Голос України" повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Наразі, відповідної публікації про початок роботи Східного апеляційного господарського суду на момент прийняття цієї постанови здійснено не було.

12. У відповідності до вимог ст.32 та ч.1 ст.260 Господарського процесуального кодексу України за протоколом автоматизованого розподілу від 24.05.2018р. для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: ОСОБА_1 (головуючий, суддя-доповідач), ОСОБА_3 і ОСОБА_8

13. Ухвалою від 19.06.2018р. зазначена судова колегія відкрила апеляційне провадження у справі №905/3064/17, а ухвалою від 09.07.2018р. після проведення підготовчих дій призначила розгляд апеляційної скарги у судовому засіданні на 01.08.2018р. об 14:00 з повідомленням учасників справи про дату, час і місце розгляду, обізнаність яких про що підтверджується поверненням рекомендованих повідомлень про вручення ухвали суду (а.с.а.с.156, 157).

14. Протоколом повторного автоматичного розподілу судової справи між суддями від 30.07.2018р., враховуючи приписи ч.10 ст.32 Господарського процесуального кодексу України, у зв’язку з перебування судді Стойки О.В. у відпустці, її у складі колегії було замінено на суддю Радіонову О.О.

15. Враховуючи викладене в п.п.9-14 цієї постанови, та відсутність визначених ст.ст.38, 39 Господарського процесуального кодексу України підстав для відводу/самовідводу члені судової колегії, сформована судова колегія Донецького апеляційного господарського суду у складі ОСОБА_1 (головуючий, суддя-доповідач), ОСОБА_3 і ОСОБА_2 відповідає вимогам «суду, створеним відповідно до закону» у розумінні п.1 ст.6 ратифікованої Україною Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950р.

17. Фіксація судового засідання апеляційної інстанції здійснювалась у протоколі судового засідання та засобами аудиофіксації у відповідності до вимог ст.ст.222, 223 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням п.17.7. його Перехідних положень в порядку розгляду апеляційної скарги, встановленому ст.270 цього Кодексу.

18. У судовому засіданні 01.08.2018р. уповноважений представник Скаржника підтримав свої вимоги і доводи, викладені в апеляційній скарзі, наполягав на скасуванні оскаржуваного рішення та прийняті нового - яким у задоволенні позовних вимог в частині стягнення 372481,52грн. заборгованості, 58128,06грн. 3% річних та 473553,00грн. інфляційної індексації відмовити Позивачу в повному обсязі.

Представник Позивача у судове засідання 01.08.2018р. не з’явився, про причини неявки не повідом, що, за висновком судової колегії, враховуючи повідомлення його належним чином та достатність матеріалів справи, не перешкоджає розгляду справи по суті.

19. Відтак, згідно із вимогами ст.269 Господарського процесуального кодексу України справа переглядається за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, якщо під час розгляду не буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов’язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

V. Встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини, а також обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначені відповідно до них правовідносини:

20. Як встановлено місцевим судом та вбачається з наявних матеріалів справи, 05.01.2012р. між Дочірнім підприємством «Донецький облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Перша дорожньо-будівельна компанія» (Виконавець) було укладено договір на надання послуг №1 (договір - а.с.а.с.13, 14), відповідно до п.1.1. якого, Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе зобов’язання з надання послуг при зимовому утриманні автодоріг своїми механізмами за замовленням Замовника, згідно додатку №1.

Відповідно до п.2.1 договору, ціна послуг, що надається Виконавцем згідно п.1.1. договору за 1 машино-годину роботи, визначається у відповідності з калькуляціями, які є додатками до цього договору. Загальна вартість робіт послуг визначається шляхом складення вартості наданих послуг за весь період дії цього договору.

21. Згідно з п.2.4 договору, Замовник зобов’язується оплатити надані Виконавцем послуги протягом 20 календарних днів з дня підписання сторонами акту приймання-передачі наданих послуг і виставлення рахунка-фактури.

22. У п.3.1 договору було встановлено, що здача-приймання наданих послуг відбувається кожного місяця шляхом складання та узгодження представниками сторін акта наданих послуг.

Відповідно до п.8.1 договору, останній набирає чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2012р.

23. Як встановлено місцевим судом, Позивач протягом 2012р. надав Відповідачу передбачені договором послуги на загальну суму 909711,54грн., за наступними актами:

- акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №0У-0000002 від 31.01.2012р. на суму 182337,44грн.;

- акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №0У-0000006 від 29.02.2012р. на суму 174419,42грн.;

- акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №0У-0000010 від 12.03.2012р. на суму 16050,42грн.;

- акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №0У-0000013 від 30.04.2012р. на суму 20544,24грн.;

- акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №0У-0000014 від 30.04.2012р. на суму 19798,68грн.;

- акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №0У-0000015 від 14.05.2012р. на суму 42682,27грн.;

- акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №26 від 31.05.2012р. на суму 63951,65грн.;

- акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №27 від 31.05.2012р. на суму 17445,90грн.;

- акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №48 від 20.07.2012р. на суму 225542,82грн. (а.с.15);

- акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №60 від 30.08.2012р. на суму 92711,60грн. (а.с.16);

- акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №131 від 31.12.2012р. на суму 54227,10грн. (а.с.17).

24. В матеріали справи наявний акт звіряння взаємних розрахунків за період з 01.01.2011р. по 08.06.2015р. (а.с.18), скріплений печатками сторін та підписаний з боку Позивача директором підприємства – ОСОБА_9, а з боку Відповідача – головним бухгалтером ОСОБА_7, зі змісту якого вбачається наявність заборгованості у Відповідача перед Позивачем на загальну суму 909711,54грн.

25. Судом також встановлено, що згодом - 01.11.2016р. між сторонами було підписано та скріплено печатками підприємств акт №464 звіряння взаємних розрахунків (а.с.19), з якого вбачається, що за період з 01.10.2016р. по 31.10.2016р. сторони визнають заборгованість за Дочірнім підприємством «Донецький облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Перша дорожньо-будівельна компанія» в сумі 26291556,99грн., зокрема, за договором №1 від 05.01.2012р. у сумі 753048,29грн. Означений акт звіряння взаємних розрахунків підписано з боку Відповідача заступником головного бухгалтера ОСОБА_10

26. Матеріалами справи встановлено, що різниця в заборгованості між означеними актами звіряння взаємних розрахунків (склала 156663,25грн.) свідчить про часткову оплату Відповідачем наявної заборгованості за договором №1 на надання послуг від 05.01.2012р. Перерахування означеної суми коштів (11.07.2016р. та 15.06.2016р.) підтверджується випискою з обслуговуючого банку Позивача (а.с.а.с.74-78), відбулося після підписання вказаного в п.24 цієї постанови акту звірення розрахунків.

27. Враховуючи відсутність у призначенні платежу посилання на конкретний акт здачі-приймання, часткові оплати були зараховані Позивачем в рахунок погашення заборгованості за актом №0У-0000002 від 31.01.2012р. на суму 182337,44грн.

28. З копії поштової квитанції, рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення та опис вкладення у цінний лист (а.с.20), місцевий суд встановив, що Позивачем на адресу Відповідача 13.06.2017р. було направлено вимогу №06/09 щодо сплати заборгованості за договором на надання послуг №1 від 05.01.2012р., яка була отримана Відповідачем 16.06.2017р., однак відповіді на означену вимогу Відповідачем надано не було.

29. Наразі, несплаченою Відповідачем залишається сума заборгованості за надані на підставі договору №1 від 05.01.2012р. Позивачем послуги в розмірі 753048,29грн.

30. Вказані в п.п.20-29 цієї постанови обставини підтверджуються матеріалами справи та сторонами не оспорюються, так само як і встановлена місцевим судом обставина нездійснення Відповідачем оплати на користь Позивача в сумі стягуваної заборгованості.

31. Зазначаючи, що акти звіряння взаєморозрахунків з його боку були підписані не уповноваженими особами, Відповідачем було залучено посадові інструкції (а.с.а.с.32-39) заступника головного бухгалтера (затверджених 16.11.2015р. та 22.11.2016р.) та головного бухгалтера (затверджену 05.01.2015р.), наказ №74-ВК від 10.06.2015р. про переведення ОСОБА_7 з посади головного бухгалтера на посаду заступника головного бухгалтера (а.с.40), а також табель обліку використання робочого часу (а.с.45).

32. На підставі документів, що були надані Позивачем до апеляційного суду, а саме: лист Відповідача від 14.01.2014р. (а.с.150) з проханням відстрочити оплату боргу, зокрема за договором №1 на надання послуг від 05.01.2012р. до 31.12.2014р. та лист Позивача від 30.01.2014р. (а.с.151), в якому останній надав згоду на це, апеляційний суд встановив наявність угоди сторін про відстрочення Позивачем зобов’язання Відповідача з оплати заборгованості по 31.12.2014р. (включно)

33. Між тим, враховуючи неповну сплату Відповідачем заборгованості за договором на надання послуг №1 від 05.01.2012р., Товариство з обмеженою відповідальністю «Перша дорожньо-будівельна компанія», самостійно застосувавши до спірних правовідносин строк позовної давності, звернулось до господарського суду з позовними вимогами про стягнення суми несплаченої заборгованості в розмірі 372481,52грн. за актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) №48 від 20.07.2012р., №60 від 30.08.2012р. та №131 від 31.12.2012р., нарахувавши на неї пені за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань, 3% річних та інфляційної індексації.

34. Місцевим судом встановлено, а Відповідачем не спростовано і не заперечено, що надані Позивачем послуги мали бути оплачені останнім (Відповідачем) не пізніше:

- за актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) №48 від 20.07.2012р. на суму 225542,82грн. – 09.08.2012р.;

- за актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) №60 від 30.08.2012р. на суму 92711,60грн. – 19.09.2012р.;

- за актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) №131 від 31.12.2012р. на суму 54227,10грн. – 20.01.2013р.

35. Своєю чергою, у відзиві на позовну заяву Відповідач просив суд застосувати строк позовної давності щодо стягуваних сум основної заборгованості, пені, 3% річних та інфляційної індексації.

36. Зважаючи на вказані обставини, спірні правовідносини були розглянуті місцевим судом в контексті приписів законодавства, що регулюють відносини з надання послуг, застосовуючи також норми цивільного законодавства щодо позовної давності, відносно якої вказані в п.п.24, 25 цієї постанови акти звіряння розрахунків кваліфіковані місцевим судом як підстава для переривання позовної давності відносно заявлених вимог, строк якої ще не сплив на момент такого переривання (тобто, крім вимог стосовно стягнення пені).

VІ. Оцінка апеляційного суду:

37. За змістом ст.ст.4, 5 Господарського процесуального кодексу України, ст.15 Цивільного кодексу України та ст.20 Господарського кодексу України можливість задоволення позовних вимог вимагає наявності та доведеності наступної сукупності елементів: наявність у Позивача захищуваного суб’єктивного права/охоронюваного законом інтересу, порушення (невизнання або оспорювання) такого права/інтересу з боку визначеного Відповідача та належність (адекватність характеру порушення та відповідність вимогам діючого законодавства) обраного способу судового захисту. Відсутність або недоведеність будь-якого із вказаних елементів, що становлять предмет доказування для Позивача, унеможливлює задоволення позову.

38. Сутність розглядуваного спору полягає у спонуканні Відповідача до примусового виконання порушених (прострочених у виконанні) грошових зобов’язань з оплати вартості виконаних Товариством з обмеженою відповідальністю «Перша дорожньо-будівельна компанія» робіт за актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) №48 від 20.07.2012р., №60 від 30.08.2012р. та №131 від 31.12.2012р., які (зобов'язання) випливають з договору №1 на надання послуг від 05.01.2012р., та застосуванні наслідків прострочення такого виконання у вигляді стягнення нарахованих на суму заборгованості 3% річних, інфляційної індексації та пені.

39. Беручи до уваги правову природу укладеного договору №1 на надання послуг від 05.01.2012р., кореспондуючі права та обов'язки його сторін, оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватися судом з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини у сфері надання послуг.

Викладене зумовлює погодження із доводами місцевого суду щодо визначення норм матеріального права, у світлі яких має вирішуватися питання відносно розглядуваного спору.

40. Враховуючи встановлену ст.204 Цивільного кодексу України та неспростовану в межах цієї справи в порядку ст.215 цього Кодексу презумпцію правомірності означеного договору, апеляційний суд вважає його належною у розумінні ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України та ст.ст.173, 174 Господарського кодексу України підставою для виникнення та існування обумовлених таким договором кореспондуючих прав і обов'язків сторін.

Згідно ч.1 ст.901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором, при цьому ст.903 Цивільного кодексу України встановлює обов'язок з оплати наданих послуг, в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором

41. Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України та ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

42. Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). При цьому, приписи ч.7 ст.193 Господарського кодексу України та ст.525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст.629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

43. Відповідно до ст.202 Господарського кодексу України та ст.598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином. Наразі, будь-яких доказів сплати стягуваної заборгованості чи припинення відповідних зобов'язань іншим передбаченим законом способом, Відповідачем всупереч ст.ст.13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України до справи не надано і за змістом апеляційної скарги не вбачається.

44. Таким чином, як вірно було зазначено місцевим судом, Відповідач не мав жодних правових підстав для ухилення від виконання обов'язку із здійснення повної оплати виконаних Позивачем робіт за актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) №48 від 20.07.2012р., №60 від 30.08.2012р. та №131 від 31.12.2012р. в межах договору №1 на надання послуг від 05.01.2012р. Нездійснення такого розрахунку є порушенням відповідного грошового зобов’язання у розумінні ст.610 Цивільного кодексу України, а сам Відповідач вважається такими, що прострочив виконання такого грошового зобов’язання у розумінні ч.1 ст.612 цього Кодексу.

45. За змістом ст.ст.611, 625 Цивільного кодексу України наслідком прострочення виконання грошового зобов'язання є право кредитора вимагати, зокрема, сплати заборгованості, з нарахованими впродовж періоду прострочення на неї 3% річних, інфляційної індексації та пені, передбаченої умовами договору.

46. Своєю чергою, застосувавши за заявою Відповідачем позовну давність щодо заявлених позовних вимог, враховуючи їх обґрунтованість щодо кожної складової, місцевий суд відмовив у задоволенні стягуваної пені в розмірі 67791,63грн., встановивши, що строк заявленої позовної давності переривався наявними в матеріалах справи актами звіряння взаємних розрахунків, що свідчили про визнання боргу Відповідачем.

Питання щодо правомірності застосування наслідків спливу позовної давності відносно вимог про стягнення мені сторонами в межах апеляційного перегляду не порушувалося.

47. Розглянувши доводи апеляційної скарги, які фактично зводяться до заперечення правомірності висновку про переривання строку позовної давності через неналежність у якості підстав для цього актів звірення розрахунків (п.п.24, 25 цієї постанови) з огляду на відсутність повноважень у підписанта таких актів з боку Відповідача, судова колегія зазначає наступне:

47.1. Відповідно до приписів ст.256 Цивільного кодексу України, позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.257 цього Кодексу), а щодо стягнення неустойки (штрафу, пені) - в один рік (ст.258 цього Кодексу).

За правилами ч.1 ст.261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права.

47.2. Так, виходячи з встановлених на підставі дослідження умов договору про порядок оплати наданих послуг (п.21 цієї постанови) моментів початку прострочення з оплати за кожним з розглядуваних актів наданих послуг (п. 34 цієї постанови), первісна позовна давність тривалістю в 3 роки:

- за актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) №48 від 20.07.2012р. на суму 225542,82грн. – спливає 09.08.2015р.;

- за актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) №60 від 30.08.2012р. на суму 92711,60грн. – спливає 19.09.2015р.;

- за актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) №131 від 31.12.2012р. на суму 54227,10грн. – спливає 20.01.2015р.,

Тобто в усіх випадках до моменту звернення з позовною заявою до суду - 20.12.2017р. (штамп канцелярії суду з вхідним номером на позовній заяві - а.с.3), строк позовної давності спливає відносно вимог щодо стягнення основної заборгованості, 3% річних та інфляції, розрахованих (нарахованих) до 20.12.2014р.

47.3. При цьому, перебіг позовної давності, відповідно до ст.264 цього Кодексу, переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

48. Так, застосовуючи до стягуваних сум позовну давність, місцевим судом було встановлено, що сторонами було підписано та скріплено печатками акт звіряння взаємних розрахунків за період з 01.01.2011р. по 08.06.2015р. станом на 08.06.2015р. та акт №464 звіряння взаємних розрахунків від 01.11.2016р, з огляду на що 08.06.2015р. та 01.11.2016р. строк позовної давності щодо стягнення з Відповідача заборгованості, яка становить предмет спору у даній справі, перервався та почав свій перебіг заново.

48.1. Дійсно, судова колегія погоджується з означеним висновком суду, зазначаючи, що наявні в матеріалах справ акти звіряння взаємних розрахунків свідчать про визнання Відповідачем наявної у останнього заборгованості, що також узгоджується з позицією, викладеною Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, зокрема, у справах №905/1198/17 від 19.04.2018р., №910/17344/17 від 24.04.2018р. та №910/16725/17 від 08.05.2018р.

48.2. При цьому, посилання апелянта на те, що акти звіряння взаєморозрахунків від 08.06.2015р. та від 01.11.2016р. підписаний не уповноваженою особою (підписаний головним бухгалтером та заступником головного бухгалтера), відхиляються судом апеляційної інстанції, оскільки, як вірно було зазначено місцевим судом та вбачається з їх посадових інструкцій підприємства Відповідача, останні за посадою є уповноваженими особами на підписання актів звірки, оскільки мали такі повноваження в межах здійснення бухгалтерського обліку та своїх посадових обов'язків, ведуть відповідно до ч.7 ст.8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» весь бухгалтерський облік на підприємстві та організовують контроль за відображенням на рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій. Окрім того, підпис бухгалтерів в обох випадках був скріплений печаткою Відповідача. Цей висновок суду узгоджується із позицією відносно застосування відповідної норми матеріального права, викладеною в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 24.04.2018р. у справі №910/17344/17.

48.3. Окрім того, здійснені Відповідачем часткові оплати виконаних Позивачем робіт за межами строку позовної давності та до/після підписання актів узгодження взаємних розрахунків (11.07.2016р. та 15.06.2016р. відповідно, що підтверджується випискою з обслуговуючого банку Товариства з обмеженою відповідальністю «Перша дорожньо-будівельна компанія»), також свідчать про визнання Відповідачем себе зобов’язаним в обсягах, визначених такими актів, не списуючи це на прострочення кредиторської заборгованості, підтверджуючи з боку уповноваженої на здійснення розрахунків особи Відповідача правомірність настання юридичних наслідків підписання вказаних актів бухгалтерами.

49. Водночас, надані до суду апеляційної інстанції листи Відповідача від 14.01.2014р. з проханням відстрочити оплату боргу за договором №1 на надання послуг від 05.01.2012р. до 31.12.2014р. та лист Позивача від 30.01.2014р. про надання згоди на це - відстрочення зобов’язання Відповідача з оплати заборгованості по 31.12.2014р. включно, спростовують висновок суду першої інстанції в частині визначення дати первісного переривання строку позовної давності, адже лист Дочірнього підприємства «Донецький облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» свідчить про визнання останнім боргу перед Позивачем за спірним договором саме 14.01.2014р. (лист з проханням відстрочити оплату боргу), таким чином, строк позовної давності в розглядуваній справі вперше перервався та почався заново саме 14.01.2014р., а вже потім - 08.06.2015р./01.11.2016р. на підставі актів звірки взаєморозрахунків, як зазначив місцевий суд. Означене за висновком судової колегії не впливає на правильність вирішення справи судом в частині стягнення основної суми заборгованості (вимоги щодо якої знаходять в будь-якому випадку в межах 3 річного строку позовної давності) та відмови у задоволені пені (право вимоги щодо якої сплинуло на підставі ст.258 Цивільного кодексу України).

50. Щодо застосування строку позовної давності (її переривання) до вимог про стягнення 3% річних та інфляційної індексації, апеляційний суд додатково зауважує, що нарахування інфляційної індексації на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання та не є додатковими вимогами в розумінні ст.266 Цивільного кодексу України, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Такий висновок щодо застосування відповідних норм матеріального права узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України від 06.06.2012р. у справі №6-49цс12, від 24.10.2011р. у справі №6-38цс11, від 26.04.2017р. у справі №918/329/16 та практики Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, зокрема, у справі №908/1394/17 від 27.04.2018р.

Таким чином, викладене дозволяє зробити висновок, що в силу ч.2 ст.264 Цивільного кодексу України, переривання позовної давності щодо вимог про стягнення 3% річних та інфляційної індексації також відбулось одночасно із перериванням перебігу позовної давності і щодо заборгованості, яка виступає базою для означених нарахувань у розумінні ст.625 Цивільного кодексу України.

51. Між тим, суд апеляційної інстанції зазначає, що наданий до матеріалів справи лист Позивача від 30.01.2014р. відстрочує виконання зобов’язання останнім з оплати заборгованості за договором №1 на надання послуг від 05.01.2012р. до 31.12.2014р., хоча і не зачіпає висновків місцевого суду щодо відсутності підстав для застосування наслідків спливу позовної давності в порядку ч.4 ст.267 Цивільного кодексу України, однак зумовлює визначення належного іншого періоду нарахування. Дійсно, з 30.01.2014р. по 31.12.2014р. в розумінні ст.610 та ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України через узгоджену сторонами зміну строків виконання грошових зобов’язань прострочення боржника не мало місця, що унеможливлює нарахування за цей період 3% річних та інфляційної індексації.

52. Здійснивши за допомогою програмних засобів Інформаційно-правової системи «Ліга-Закон» перерахунок 3% річних та інфляційної індексації в межах визначеного Позивачем періоду розрахунку (а.с.а.с.10-12), враховуючи лист від 30.01.2014р. про відстрочення виконання зобов’язання до 31.12.2014р., апеляційний суд наводить наступний розрахунок:

52.1. Щодо стягнення 3% річних:

- за актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) №48 від 20.07.2012р. за період розрахунку з 10.09.2012р. по 29.01.2014р. - 9398,65грн., за період з 01.01.2015р. по 13.12.2017р. - 19983,71грн. Загалом стягненню підлягає 29382грн.;

- за актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) №60 від 30.08.2012р. за період розрахунку з 20.09.2012р. по 29.01.2014р. - 3787,12грн., за період з 01.01.2015р. по 13.12.2017р. - 8214,50грн. Загалом стягненню підлягає 12001,71грн.;

- за актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) №131 від 31.12.2012р. за період розрахунку з 22.01.2013р. (враховуючи п.2.4 договору та ст.254 Цивільного кодексу України, оскільки 20.01.2013р. – вихідний день) по 29.01.2014р. - 1662,47грн., за період з 01.01.2015р. по 13.12.2017р. - 4804,67грн. Загалом стягненню підлягає 6467,14грн.

Загальна сума стягнення 3% річних з Відповідача, що підлягає задоволенню становить 47851,21грн.

52.2. Щодо стягнення інфляційної індексації:

- за актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) №48 від 20.07.2012р. за період розрахунку з жовтня 2012р. по грудень 2013р. - 1345,29грн. (сукупний індекс інфляції 100,59%), за період з січня 2015р. по листопад 2017р. - 183201,35грн. (сукупний індекс інфляції 181,22%). Загалом стягненню підлягає 184546,64грн.

- за актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) №60 від 30.08.2012р. за період розрахунку з жовтня 2012р. по грудень 2013р. - 552,99грн. (сукупний індекс інфляції 100,59%), за період з січня 2015р. по листопад 2017р. - 75306,72грн. (сукупний індекс інфляції 181,22%). Загалом стягненню підлягає 75859,71грн.

- за актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) №131 від 31.12.2012р. за період розрахунку з лютого 2013р. по грудень 2013р. - 160,29грн. (сукупний індекс інфляції 100,29%), за період з січня 2015р. по листопад 2017р. - 44046,97грн. (сукупний індекс інфляції 181,22%). Загалом стягненню підлягає 44207,26грн.

Загальна сума стягнення інфляційної індексації з Відповідача, що підлягає задоволенню становить 304613,61грн.

53. Викладене в п.п.51, 52 цієї постанови зумовлює необхідність скасування переглядуваного рішення через неповноту встановлення обставин, що призвела до неправильного застосування норм матеріального права у відповідній частині в порядку ч.4 ст.269 Господарського процесуального кодексу України безвідносно до відсутності відповідних аргументів з цього приводу за змістом апеляційної скарги та прийняття нового – про задоволення вимог в частині стягнення 3% річних в сумі 47851,21грн. та інфляційної індексації в сумі 304613,61грн.

54. Відтак, зважаючи на встановлене апеляційний судом порушення норм матеріального права при вирішення позовних вимог в частині стягнення 3% річних та інфляційної індексації, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню на підставі п.4 ч.1 та ч.2 ст.277 Господарського процесуального кодексу України, що за змістом ст.129 вказаного Кодексу має наслідком перерозподіл витрат зі сплати судового збору між сторонами пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.129, 269, 270, 273, 275-277, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Донецький облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», м. Покровськ Донецької області на рішення Господарського суду Донецької області від 06.03.2018р. (повний текст підписано 16.03.2018р.) у справі №905/3064/17 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Донецької області від 06.03.2018р. (повний текст підписано 16.03.2018р.) у справі №905/3064/17 скасувати в частині стягнення 3% річних за прострочення виконання грошового зобов’язання з оплати наданих послуг в розмірі 10276,85грн. та інфляційної індексації за порушення строків оплати наданих послуг в сумі 168943,39грн., у зв’язку з чим викласти п.2 резолютивної частини рішення в наступній редакції:

« 2. Стягнути з Дочірнього підприємства «Донецький облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (85307, Донецька обл., м.Покровськ, вул. Захисників України, б.2, ідентифікаційний код 32001618) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Перша дорожньо-будівельна компанія» (08600, Київська обл., м.Васильків, вул. Володимирська, б.57А, оф.10, ідентифікаційний код 38587794) 372481,52грн. заборгованості, 47851,21грн. 3% річних, 304613,61грн. інфляційних втрат та 10874,20грн. на відшкодування витрат по оплаті судового збору.»

3. В іншій частині рішення Господарського суду Донецької області від 06.03.2018р. (повний текст підписано 16.03.2018р.) у справі №905/3064/17 залишити без змін.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Перша дорожньо-будівельна компанія» (08600, Київська обл., м.Васильків, вул. Володимирська, б.57А, оф.10, ідентифікаційний код 38587794) на користь Дочірнього підприємства «Донецький облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (85307, Донецька обл., м.Покровськ, вул. Захисників України, б.2, ідентифікаційний код 32001618) витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 4561,40грн.

5. Доручити Господарському суду Донецької області видати накази на примусове виконання цієї постанови, оформивши їх у відповідності до вимог ст.4 Закону України «Про виконавче провадження».

6. Постанова набирає сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту, з урахуванням порядку подання касаційної скарги, передбаченого п.17.5. Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 01.08.2018р. проголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Повний текст постанови складено та підписано 02.08.2018р.

Головуючий, суддя-доповідач: ОСОБА_1

Судді: О.О. Радіонова

ОСОБА_3

Надрук. 4 примірн.: 1,2 - сторонам; 3-у справу, 4- ГСДО

Надіслано судом до ЄДРСР – 02.08.2018р.