Рішення № 75636813, 02.08.2018, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 серпня 2018 року Справа № 925/692/18

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді – Васяновича А.В.,

секретар судового засідання – Козоріз О.І.,

за участі представників сторін:

від позивача – ОСОБА_1 - адвокат,

від відповідача – представник не з’явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Седна-Агро”,

м. Монастирище, Черкаської області

до дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії “Хліб

України” “Потаське хлібоприймальне підприємство”, с. Поташ,

Маньківського району, Черкаської області

про стягнення 528 875 грн. 10 коп.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Черкаської області звернулося з позовом товариство з обмеженою відповідальністю “Седна-Агро” до дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії “Хліб України” “Потаське хлібоприймальне підприємство” про стягнення з відповідача 528 875 грн. 10 коп. неустойки за непоставлений товар, з підстав невиконання відповідачем умов договору купівлі-продажу від 27 квітня 2017 року за №2017/018-К/ТВ.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 02 липня 2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Клопотання позивача про здійснення розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін задоволено. Справу вирішено розглядати у порядку спрощеного позовного провадження. Розгляд справи по суті призначено на 10 год. 00 хв. 02 серпня 2018 року.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, про причини неявки суд не повідомив.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 02 липня 2018 року роз’яснено відповідачу, що строк для подання відзиву на позов встановлено ст.251 ГПК України.

Водночас у визначені законом строки відповідач відзиву суду не надав, своїм правом на захист підприємство не скористалося.

Оскільки про час та місце проведення судового засідання відповідач повідомлений належним чином, та оскільки явка учасників судового провадження в судове засідання обов’язковою не визнавалась, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ч. 9 ст. 165 ГПК України.

В судовому засіданні, яке відбулося 02 серпня 2018 року згідно ч. 1 ст. 240 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення зі справи №925/692/18.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази, а також заслухавши пояснення представника позивача, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити повністю виходячи з наступного:

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено господарським судом під час її розгляду, 27 квітня 2017 року між дочірнім підприємством Державної акціонерної компанії “Хліб України” “Потаське хлібоприймальне підприємство” (продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю “Седна-Агро” (покупець) було укладено договір купівлі-продажу за №2017/018-К/ТВ.

Відповідно до п. 1.1. договору продавець у порядку та на умовах визначених договором зобов’язався передати у власність покупцеві продукцію (надалі-товар), а покупець - прийняти товар та оплатити його.

Товаром вважаються речі за наступними характеристиками: найменування товару: кукурудза 3-го класу, врожаю 2017 року, кількість товару, метричних тон: 325 +/- 5%, на вибір продавця (п. 1.2. договору).

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором купівлі-продажу.

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктом 3.2. договору визначено, що поставка товару здійснюється за рахунок продавця в період з 15 жовтня 2017 року по 10 листопада 2017 року.

Перехід права власності на товар до покупця підтверджується видатковою (товарною) накладною продавця, оформленою датою прийняття товару в пункті призначення (п. 3.4. договору).

Згідно п. 4.2. договору орієнтовна ціна товару за одну метричну тону становить без ПДВ 3 766 грн. 95 коп., ПДВ 20% 753 грн. 35 коп., разом з ПДВ 4 520 грн. 30 коп., що становить еквівалент (з ПДВ) 170 доларів США по курсу 26,59 грн., що склався на міжбанківському валютному ринку України на банківський день, що передує дню укладення цієї угоди за даними Інтернет сторінки http://minfin.com.ua./currency/mb/.

Таким чином, з урахуванням вищенаведених умов договору купівлі-продажу продавець зобов’язався продати та поставити покупцю в строки визначені пунктом 3.2. договору товар на загальну суму 1 469 097 грн. 50 коп. з урахуванням ПДВ.

Водночас відповідач свого обов’язку щодо поставки кукурудзи третього класу врожаю 2017 року в кількості 325 тон не виконав.

Також слід вказати, що згідно п. 4.5. покупець сплачує 100% вартості поставленого товару згідно ваги, вказаної у видатковій накладній на товар, в строк та за умов, передбачених в пунктах 4.6 - 4.7 цього договору, якщо інше не буде погоджено сторонами в письмовій формі.

Згідно п. 4.6. договору оплата товару здійснюється наступним чином: шляхом взаєморозрахунку та/або оплати різниці протягом 7-ми банківських днів, але не раніше надання продавцем покупцю наступних документів:

- посвідчення про якість товару, видане зерновим складом (типова форма 42) на кожен транспортний засіб з поміткою “не ГМО” і безпеки вантажу (з обов'язковим зазначенням дати і номера проведеної експертизи);

- карантинний сертифікат на кожний транспортний засіб (при необхідності за вимогою покупця);

- ветеринарне свідоцтво на кожний транспортний засіб з реєстраційним номером, завірені обласною печаткою, із зворотнього боку завірені печаткою транспортної ветслужби, із зазначенням номерів вагонів, номерів проведених експертиз, фразою в гр. “Пункт призначення” – “для подальшої відправки на експорт” і т.д. відповідно до порядку оформлення товару на експорт. Копії ветеринарних експертиз з кожною відправленою партією вагонів;

- рахунок-фактура продавця на товар;

- видаткова (товарна) накладна на товар;

- копії залізничних або товарно-транспортних накладних на товар;

- податкова накладна (в документообігу використовувати електронні податкові накладні та/або електронний розрахунок коригування кількісних та вартісних показників до електронної податкової накладної оформлені та зареєстровані в ЄРПН у відповідності до вимог податкового законодавства), зареєстрована в ЄРПН (із зазначенням десятизначного коду товару згідно УКТ ЗЄД).

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Одностороння відмова від зобов’язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов‘язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов‘язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов‘язку не встановлений або визначений моментом пред‘явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов‘язок у семиденний строк від дня пред‘явлення вимоги, якщо обов‘язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідачем всупереч ч. 1 ст. 74, ст. ст. 76, 77 ГПК України не було доведено факту належного виконання зобов’язання щодо поставки товару у визначений договором строк (в період з 15 жовтня 2017 року по 10 листопада 2017 року).

Відповідно до ч. 1 ст. 546 та ст. 549 ЦК України виконання зобов’язання забезпечується, зокрема, неустойкою, яка визначається як пеня та штраф і є грошовою сумою або іншим майном, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов’язання. Сплата неустойки є правовим наслідком у разі порушення зобов’язання (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Згідно п. 5.6. договору покупець у разі прострочення продавцем передачі товару має право нарахувати продавцю неустойку в розмірі 0,2% від вартості непоставленого товару за кожен день прострочення.

Так, з урахуванням вищенаведених умов договору, позивачем було заявлено до стягнення з відповідача 528 875 грн. 10 коп. неустойки за непоставлений товар, нарахованої за період з 11 листопада 2017 року по 09 травня 2018 року.

В пункті 3 листа Вищого господарського суду України від 15 березня 2011 року №01-06/249 “Про постанови Верховного Суду України, прийняті за результатами перегляду судових рішень господарських судів” зазначено, що право учасників господарських правовідносин встановлювати інші, ніж передбачено Цивільним кодексом України, види забезпечення виконання зобов'язань визначено частиною другою статті 546 Цивільного кодексу України, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Отже, суб'єкти господарських відносин при укладенні договору наділені правом забезпечення виконання господарських зобов'язань шляхом встановлення окремого виду відповідальності - договірної санкції за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов'язань (постанова від 22.11.2010 N 14/80-09-2056).

Згідно абзацу третього частини другої статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

В пункті 2 вищевказаного листа зазначено, що застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, штрафної санкції, передбаченої абзацом третім частини другої статті 231 Господарського кодексу України, допускається за сукупності таких умов: якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачений договором або законом; якщо, між іншим, порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки; якщо допущено прострочення виконання негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу (постанови від 06.12.2010 N 42/563; від 20.12.2010 N 06/113-38).

В пункті 2.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року №14 “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань” зазначено, що господарським судам необхідно мати на увазі, що штрафні санкції, передбачені абзацом третім частини другої статті 231 ГК України, застосовується за допущене прострочення виконання лише негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товару, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких й вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафних санкцій.

Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду України від 06 грудня 2010 року в справі N 3-4гс10, від 20 грудня 2010 року у справі N 3-41гс10, від 28 лютого 2011 року у справі N 3-11гс11.

Сторони можуть домовитися про збільшення або зменшення встановленого законом розміру пені, зазначивши про це в договорі, за винятком випадків, коли згідно із законом зміна розміру штрафних санкцій за погодженням сторін не допускається (абзац третій частини другої статті 551 ЦК України, частина перша статті 231 ГК України) (п. 2.3. вищевказаної постанови ВГСУ).

Згідно ч. 2 ст. 22 ГК України суб'єктами господарювання державного сектора економіки є суб'єкти, що діють на основі лише державної власності, а також суб'єкти, державна частка у статутному капіталі яких перевищує п'ятдесят відсотків чи становить величину, яка забезпечує державі право вирішального впливу на господарську діяльність цих суб'єктів.

Дочірнє підприємство Державної акціонерної компанії “Хліб України” “Потаське хлібоприймальне підприємство” відноситься до суб'єктів господарювання державного сектора економіки.

Враховуючи вищенаведене, слід дійти висновку, що нарахування неустойки в розмірі 0,2% від вартості непоставленого товару не суперечить вимогам чинного законодавства та умовам договору.

З урахуванням викладеного з відповідача підлягає стягненню 528 875 грн. 10 коп. неустойки.

Судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до вимог ст. 129 ГПК України.

Позивач просив суд стягнути з відповідача 14 750 грн. 00 коп. понесених витрат, пов’язаних з правничою допомогою.

Згідно ч. 2 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат враховується наступне:

розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Пунктом 3.2. договору про надання професійної правничої допомоги та представництво у господарському суді від 09 лютого 2018 року №24 укладеного між позивачем та адвокатським бюро “Дефініція ОСОБА_1” визначено, що за надання професійної правничої допомоги, передбаченої даним договором та представництво в судах замовник сплачує виконавцю винагороду (гонорар) в розмірі, з урахуванням складності справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

ціною позову та значенням справи для сторони, а саме:

- усна консультації, складення вимоги до відповідача, дослідження та вивчення адвокатом документів наданих замовником, повна підготовка (складення) та надсилання суду та відповідачу позовної заяви, формування додатків (в т.ч. копії) до позову, збір доказів, складення додаткових окремих процесуальних документів (заяв) та арифметичних розрахунків до позовної заяви – 5 750 грн. 00 коп. без ПДВ;

- участь адвоката в одному судовому засіданні по суті – 3 000 грн. 00 коп., (замовник сплачує виконавцеві винагороду визначену в даному пункті за участь адвоката виконавця в кожному судовому засіданні);

- заява про забезпечення позову – 3 200 грн. 00 коп.;

- за складення інших процесуальних документів, заперечення, відповідь на відзив, відзив, клопотання, які повинні бути складені та подані від імені замовника на вимогу суду та/або у відповідь на процесуальний документ поданий відповідачем, встановлюється вартість відповідно до акту приймання-передачі виконаних робіт в розмірі але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, які замовник повинен сплатити виконавцеві не пізніше дня подання такого процесуального документа до суду.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем було сплачено адвокатському бюро “Дефініція ОСОБА_1” 30 липня 2018 року 14 750 грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу, що підтверджується копією платіжного доручення №4811 від 30 липня 2018 року.

Згідно ч.ч. 4-6 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Від відповідача не надходило до суду клопотань про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката позивача, а тому вказані витрати підлягають розподілу між сторонами в порядку ч.4 ст.129 ГПК України.

Водночас, згідно п. 1 ч. 1 ст. 21 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” під час здійснення адвокатської діяльності адвокат зобов'язаний дотримуватися присяги адвоката України та правил адвокатської етики.

Відповідно до ст. ст. 28, 29 Правил адвокатської етики, затверджених Національною асоціацією адвокатів України, від 09 червня 2017 року гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Згідно копії акту прийому-передачі виконаних робіт від 26 червня 2018 року вбачається, що вартість послуг на представництво адвоката в судовому засіданні становить 9 000 грн. 00 коп., що не відповідає умовам договору та кількістю судових засідань, в яких адвокат брав участь.

Оскільки адвокат позивача приймав участь лише в одному судовому засіданні, то з урахуванням вартості наданих адвокатом послуг, з відповідача підлягає стягненню 8 750 грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

При цьому судом досліджувалося питання не щодо співмірності понесених витрат на професійну правничу допомогу із розглядом справи, зокрема, її складністю, тощо, а питання про відповідність заявлених до стягнення витрат умовам чинного договору укладеного між адвокатом та клієнтом (позивачем).

На підставі викладеного, та керуючись ст. ст. 129, 237, 238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії “Хліб України” “Потаське хлібоприймальне підприємство”, вул. Черняховського, 2, с. Поташ, Маньківського району, Черкаської області, ідентифікаційний код 00952605, п/р 26001415261 в ПАТ “ОСОБА_2 Аваль”, МФО 380805 на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Седна-Агро”, вул. Соборна, 3, м. Монастирище, Черкаської області, ідентифікаційний код 33143734, р/р 26009702750023 в АТ “ОСОБА_2 Аваль” у м. Києві, МФО 380805 – 528 875 грн. 10 коп. неустойки, 7 933 грн. 13 коп. витрат на сплату судового збору та 8 750 грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

Видати відповідний наказ після набрання рішення законної сили.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строк визначені ст. 241 ГПК України.

Рішення суду може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ІV ГПК України.

Повне рішення складено 02 серпня 2018 року.

Суддя А.В.Васянович