Рішення № 75636565, 30.07.2018, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-21-42, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" липня 2018 р.м. ХарківСправа № 922/938/18

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Чистякової І.О.

за участю секретаря судового засідання Семенова О.Є.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Харківської міської ради, м. Харків, 3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Головне управління Державної фіскальної служби у Харківській області, м. Харків до Фізичної - особи підприємця Федорова Віктора Федоровича, м. Васильків про стягнення 35 699, 73 грн за участю представників:

позивача - Жилки С.Є., довіреність №08-11/3926/2-17 від 27.12.2017;

3-ї особи - Лантушенко Г.В., довіреність № 9132/9/20-40-10-09-01 від 23.04.2018;

відповідача - Александрової Т.В., ордер серії ПТ №021110 від 01.06.2018;

ВСТАНОВИВ:

10.04.2018 Харківська міська рада (позивач) звернулась до господарського суду Харківської області із позовом до Фізичної - особи підприємця Федорова Віктора Федоровича (відповідач) про стягнення 35 699, 73 грн. недоотриманого доходу за користування земельною ділянкою площею 0,7185 га по АДРЕСА_1 та до стягнення заявлені судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що внаслідок ухилення відповідача від виконання свого обов'язку в добровільному порядку підписати додаткову угоду до договору оренди землі та сплатити змінений розмір орендної плати за землю Харківська міська рада, починаючи з дати отримання відповідачем такої угоди і до набрання рішенням господарського суду Харківської області у справі № 922/6122/15 законної сили (до 21.03.2016 року) недоотримала до місцевого бюджету дохід у вигляді плати за землю за користування земельною ділянкою комунальної власності по АДРЕСА_1, що перебуває в оренді у відповідача.

Також, у позовній заяві позивач вказує на доцільність залучення до участі у справі Головне управління Державної фіскальної служби у Харківській області у якості 3-ї особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, обґрунтовуючи це тим, що предметом вказаного позову є стягнення недоотриманого доходу з податку на майно, що справляється у формі орендної плати, а саме різниця між орендною платою, яку фактично сплачував землекористувач та орендною платою, яку відповідач зобов'язаний був сплачувати до договору оренди землі з урахуванням нормативної грошової оцінки земель м. Харкова станом на 01.01.2013 року. Головне управління Державної фіскальної служби у Харківській області є територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику у Харківській області і згідно зі статтею 19-1 Податкового кодексу України здійснює адміністрування податків та зборів, забезпечує ведення їх обліку, а також надає органам державної влади та органам місцевого самоврядування на їх письмовий запит відкриту податкову інформацію, зокрема щодо сплачених податків відповідними платниками податку на підставі поданих податкових декларацій, а тому залучення його до участі у справі в якості 3-ї особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача надасть можливість отримати від органу, що здійснює контролюючі функції з плати за землю, пояснення щодо фактично сплачених відповідачем платежів за відповідний період. Отже, рішення у справі вплине в подальшому на його обов'язки щодо контролю за правильністю віднесення відповідачем стягнутих судом коштів до відповідних нарахувань, передбачених Податковим кодексом України.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 11 квітня 2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/938/18. Зазначено, що справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін та судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 10 травня 2018 р. о 14:40 год.

02 травня 2018 року до суду від 3-ї особи надійшли письмові пояснення (вх. №11308), які приєднані судом до матеріалів справи.

У своїх поясненнях 3-я особа повідомляє про те, що відповідач, зареєстрований як платник орендної плати за земельну ділянку, розташовану по АДРЕСА_1, яка надана у користування згідно договору оренди земельної ділянки № 8530/04 від 30.04.2004 та станом на 27.04.2018 заборгованість по орендній платі відсутня.

В судовому засіданні без виходу до нарадчої кімнати судом було постановлено ухвалу із занесенням її до протоколу судового засідання від 10 травня 2018 року про оголошення перерви в судовому засіданні на підставі частини другої статті 216 ГПК України до 29.05.2018 о 14:00 год.

В судовому засіданні без виходу до нарадчої кімнати судом було постановлено ухвалу із занесенням її до протоколу судового засідання від 29 травня 2018 року про оголошення перерви в судовому засіданні на підставі частини другої статті 216 ГПК України до 11.06.2018 о 12:20 год.

11 червня 2018 року до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. №16755), який приєднано судом до матеріалів справи.

У відзиві на позовну заяву відповідач заперечує проти позову, зокрема посилаючись на те, що розрахунок розміру недоотриманого доходу, наведений у Листі Департаменту земельних відносин Харківської міської ради від 30.03.2018 №2090/0/225-18 не є допустимим доказом, адже порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлено Порядком визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 №284, відповідно до якого розмір збитків визначається, зокрема комісіями, створеними виконавчими комітетами міських рад та збитки відшкодовуються власникам землі не пізніше ніж протягом одного місяця після затвердження актів комісії. Крім того, відповідач вважає, що позивачем не було надано доказів наявності вини відповідача у спричинені збитків, оскільки позивач сам своїми діями сприяв вчиненню збитків, надіславши проект додаткової угоди до договору оренди, яка не відповідала Типовій формі та фактично змінювала умови договору оренди, що не мали відношення до предмета спору (окрім визначення нормативно-грошової оцінки землі, внесення кадастрового номеру земельної ділянки та розміру орендної плати). Також, відповідач зазначає, що позивач в позовній заяві посилається на те, що з 01.01.2014 Харківська міська рада розраховувала на збільшення платежів з надходжень до бюджету міста з плати за землю у звітному періоді, у зв'язку з чим були заплановані відповідні видатки. 08.04.2014 позивачем було надіслано на адресу відповідача додаткову угоду до Договору оренди землі від 30.04.2004 року № 8530/04 разом із листами - пропозиціями № 1145/0/30-13 та № 1158/0/30-13 від 10.12.2013 , яку Відповідач зобов'язаний був підписати та направити один із примірників такої угоди до Департаменту земельних відносин і сплачувати орендну плату за землю в оновленому розмірі, визначеному додатковою угодою. Отже, відповідач вважає, що перебіг позовної давності починається від дня, коли позивач довідався про відмову відповідача сплачувати орендну плату за землю в оновленому розмірі, визначеному додатковою угодою, а саме з квітня 2014 року, а тому позовна давність сплила в квітні 2017 року. За таких обставин, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог, у зв'язку зі спливом позовної давності, відсутністю допустимих доказів щодо розміру спричинених збитків, вини відповідача у їх спричиненні.

11 червня 2018 року судом постановлено ухвалу про перехід до розгляду справи № 922/938/18 за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 26 червня 2018 року о 12:00 год.

Цією ж ухвалою суду, зокрема встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив до 19 червня 2018 року та встановлено відповідачу строк для подання заперечення до 25 червня 2018 року.

11.06.2018 до господарського суду надійшло клопотання відповідача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції (вх.№16710), в якому відповідач просить визначити відповідальним за проведення відеоконференції під час проведення судового засідання - Шевченківський районний суд м. Києва (03057, м. Київ, вул. Дегтярівська, 31-А).

Ухвалою господарського суду Харківської області від 12 червня 2018 року відмовлено у задоволенні клопотання Фізичної - особи підприємця ОСОБА_2 про його участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

19.06.2018 представник позивача надав до суду відповідь на відзив (вх. №17769), яка приєднана судом до матеріалів справи.

У відповіді на відзив позивач заперечує проти доводів відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву, зокрема посилаючись на те, що до вказаних спірних правовідносин не може бути застосовано Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 №284, оскільки вона регулює вичерпний перелік випадків, в яких власникам землі та землекористувачам можуть бути відшкодовані збитки. Що стосується інших збитків, не врегульованих цим Порядком, то вони відшкодовуються згідно ст. 22 Цивільного кодексу України. Позивач звернувся з позовом до відповідача про стягнення недоотриманого доходу за користування земельною ділянкою відповідно до договору оренди землі, який полягає у сплаті коштів за її користування в розмірі, який не відповідає чинному законодавству та не потребує жодних додаткових дій з боку Харківської міської ради, як то передбачено вказаним вище Порядком. Щодо доводів відповідача про відсутність його вини, позивач зазначає, що він вжив всіх заходів, необхідних щодо внесення змін до договору оренди землі та отримання від відповідача плати за користування вказаною земельною ділянкою у розмірі, який базується на новій нормативній грошовій оцінці земель м.Харкова станом на 01.01.2013, а саме направив відповідачу лист-пропозицію щодо внесення змін до договору оренди землі разом з підписаною з боку позивача додатковою угодою, проте відповідач додаткову угоду не підписав та відповіді позивачу не надав, та продовжував сплачувати плату за землю без урахування нормативної грошової оцінки станом на 2013 рік, хоча повинен був і зобов'язаний вчинити дії стосовно її сплати у встановленому законом розмірі. Таким чином, наявна вина відповідача у свідомому вчиненні дій, обов'язок вчинення яких передбачено чинним законодавством. Щодо заяви відповідача про застосування позовної давності та відмови у задоволенні позову з цих підстав, позивач також заперечує, оскільки вважає, що порушення відповідачем зобов'язання щодо внесення змін до договору оренди землі та сплати орендної плати в розмірі, який відповідає чинному законодавству є триваючим правопорушенням, яке продовжувалося до вступу рішення господарського суду Харківської області по справі № 922/6122/15 в законну силу та позивачем заявлено до стягнення недоотриманий дохід за період з 10.04.2015 по 20.03.2016 (до дати набрання законної сили рішенням суду про внесення змін до договору оренди землі в частині зміни розміру орендної плати) в межах строку загальної позовної давності.

В судовому засіданні 26.06.2018 представник відповідача надав заперечення (вх. №18464), які просив долучити до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 26 червня 2018 року продовжено відповідачу процесуальний строк на подання до суду заперечення по справі № 922/938/18 до 26 червня 2018 року включно та приєднано їх до матеріалів справи.

Заперечення відповідача стосовно пояснень та наведених позивачем аргументів у відповіді на відзив, зводяться фактично до раніше наведених відповідачем у відзиві на позовну заяву доводів.

Представник позивача в судовому засіданні 30.07.2018 позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд позов задовольнити, а також заперечував проти заяви відповідача про застосування позовної давності, вважає її безпідставною та необґрунтованою.

Представник 3-ї особи вирішення спору залишив на розсуд суду та повідомив, що відповідачем самостійно було визначено у податкових деклараціях податкове зобов'язання щодо сплати розміру орендної плати за землю, та заборгованість по сплаті орендної плати у відповідача відсутня.

Відповідач в судовому засіданні заперечував проти позову, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву та письмових запереченнях, а також підтримав заяву про застосування позовної давності.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вислухавши пояснення представника позивача, 3-ї особи та представника відповідача, суд встановив наступне.

На підставі рішення XVІІІ сесії Харківської міської ради XXІV скликання від 24.12.2003 № 276/03 "Про припинення та надання в користування земельних ділянок юридичним та фізичним особам", між Харківською міською радою Харківської області (орендодавець) та відповідачем, Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 (орендар), укладено договір оренди землі від 30 квітня 2004 року, який зареєстровано у Харківській регіональній філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах" за № 8530/04.

Пунктом 2.2. Договору сторони визначили, що орендна плата за земельну ділянку на період експлуатації встановлюється у розмірі 2836,67 грн. по 31.12.2004; 3229,45 грн. з 01.01.2005 по 31.12.2005; 3709,50 грн. з 01.01.2006 по 31.12.2006; 4364,12 грн. з 01.01.2007.

Відповідно до п.2.3. Договору розмір грошової оцінки не є сталим і змінюється в зв'язку з проведенням її щорічної індексації на підставі інших вимог діючого законодавства. У зв'язку з проведенням щорічної грошової оцінки земельної ділянки розмір грошової оцінки земельної ділянки змінюватиметься без внесення змін, доповнень до цього договору.

Згідно з п.2.4. Договору орендна плата за землю збільшується при зміні розміру земельного податку відповідно до законодавства України, при цьому сторони укладають додаткову угоду, яка є невід'ємною частиною цього договору оренди.

Рішенням Харківської міської ради від 03.07.2013р. № 1209/13 затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013р.

Згідно із п.1.1. вказаного рішення затверджено базову вартість одного квадратного метра земель міста Харкова у сумі 291,18 грн., яка отримана на підставі витрат на освоєння і облаштування території міста станом на 01.01.2013р. та підлягає в подальшому індексації в порядку, встановленому законодавством України.

Пунктом 2 рішення встановлено, що це рішення вводиться в дію з моменту оприлюднення в установленому порядку, а нормативна грошова оцінка земель міста Харкова станом на 01.01.2013р. застосовується з 01.01.2014р.

Попередня вартість 1 кв.м. землі у місті Харкові була визначена станом на 01.01.2007р. на підставі рішення Харківської міської ради від 25.12.2007р. № 335/07 "Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м. Харкова станом на 01.01.2007р.", рішень Харківської міської ради від 27.02.2008р. № 42/08 "Про затвердження "Положення про впровадження нормативної грошової оцінки земель м. Харкова станом на 01.01.2007р." та була введена в дію з 01.03.2008р.

Рішенням Харківської міської ради від 25.09.2013р. № 1269/13 "Про затвердження "Порядку впровадження нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013" встановлено (п.2, п.3), що плата за землю на підставі даних "Технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013" вводиться в дію з 01.01.2014р. Зміни до договорів оренди землі, пов'язані зі зміною розміру орендної плати, оформлюються додатковою угодою до договору оренди землі згідно з Порядком оформлення договорів оренди землі у місті Харкові, затвердженого рішенням Харківської міської ради від 19.12.2012р. № 960/12.

Рішенням господарського суду Харківської області від 25.01.2016 у справі №922/6122/15, залишеного без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 21.03.2016, було внесено зміни до договору оренди землі від 30.04.2004 за № 8530/04, зокрема, в частині зміни розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки по АДРЕСА_1 площею 0,7185 га на підставі нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013.

Відповідно до рішення господарського суду Харківської області від 25.01.2016 у справі №922/6122/16 розмір орендної плати за земельну ділянку з розрахунком №559/14 від 12.11.2013 на рік становить 3% від її нормативно грошової оцінки і складає 95 436,93 грн., або в місяць - 7 953,08 грн.

Вказане вище рішення господарського суду Харківської області набрало законної сили 21.03.2016.

Статтею 75 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

У листі Департаменту земельних відносин Харківської міської ради від 30.03.2018 № 2090/0/225-18 повідомлено, що розмір орендної плати за користування відповідачем вищевказаною земельною ділянкою згідно з нормативною грошовою оцінкою земель міста Харкова станом на 01.01.2013 складає за 2015 рік - 119200,73 грн. в рік або 9933,39 грн. в місяць та за 2016 рік - 170814,64 грн. в рік або 14234,55 грн. в місяць.

Звертаючись до суду із даним позовом позивач зазначає, що Департаментом земельних відносин Харківської міської ради було підготовлено, та 08.04.2014 на адресу Фізичної - особи підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, яка зазначена у Договорі оренди землі від 30.04.2004 за № 8530/04) направлено проект вказаної вище додаткової угоди до Договору оренди землі від 30.04.2004 за № 8530/04 разом з листами - пропозиціями від 10.12.2013 №1145/0/30-13 та від 10.12.2013 №1158/0/30-13, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу (арк. 47).

Відповідно до ч.2, ч.3 ст.188 Господарського кодексу України сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

Однак, Фізичною - особою підприємцем ОСОБА_2 вимоги Департаменту земельних відносин Харківської міської ради було проігноровано, протягом встановленого законом строку відповідь на лист-пропозицію до міської ради не направлено, що і стало підставою для звернення Харківської міської ради до господарського суду Харківської області з позовом про внесення відповідних змін до Договору оренди землі від 30.04.2004 за № 8530/04.

Отже, позивач вказує на те, що внаслідок ухилення відповідача від виконання свого обов'язку в добровільному порядку підписати додаткову угоду до договору оренди землі та сплачувати змінений розмір орендної плати за землю позивач, починаючи з дати закінчення двадцятиденного строку після одержання пропозиції і до набрання рішенням господарського суду Харківської області від 25.01.2016 у справі №922/6122/16, по 20.03.2016 (день, що передує даті набрання законної сили рішенням господарського суду Харківської області від 25.01.2016 у справі №922/6122/16) недоотримав до місцевого бюджету дохід у вигляді плати за землю за користування земельною ділянкою комунальної власності по АДРЕСА_1 площею 0,7185 га, що перебуває в оренді ФОП ОСОБА_2.

Наведені обставини стали підставою для звернення позивача з даним позовом до суду щодо стягнення недоотриманого доходу, що є різницею між розміром орендної плати за користування земельною ділянкою відповідно до нормативної грошової оцінки земель м. Харкова станом на 2013 рік та фактично сплаченою орендною платою за період з 10.04.2015 по 20.03.2016 (день, що передує даті набрання законної сили рішенням господарського суду Харківської області від 25.01.2016 у справі №922/6122/15).

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам суд виходить з наступного.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 2 ст. 16 Цивільного кодексу України встановлено способи захисту цивільних прав та інтересів судом. До них належать: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Зазначені вище способи захисту мають універсальний характер, вони можуть застосовуватись до всіх чи більшості відповідних суб'єктивних прав. Разом з тим зазначений перелік способів захисту цивільних прав чи інтересів не є вичерпним.

Відповідно до абз. 2 п. 10 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно із статтею 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено; під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила правопорушення, в силу частини першої статті 225 Господарського кодексу України, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Відтак, збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси, як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних кредитором доходів, які б він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником.

Частиною 4 статті 623 Цивільного кодексу України унормовано, що при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Отже, для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; збитків; причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; вини та встановлення заходів, вжитих стороною для одержання такої вигоди. Пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі належного виконання боржником своїх обов'язків. При визначенні реальності неодержаних доходів мають враховуватися заходи, вжиті кредитором для їх одержання. У вигляді упущеної вигоди відшкодовуються ті збитки, які могли б бути реально отримані при належному виконанні зобов'язання.

Відповідно до положень ст. 225 Господарського кодексу України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються зокрема неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

Аналогічні положення містяться в ст. 22 Цивільного кодексу України відповідно до яких особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому збитками є в тому числі доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Статтями 2, 3 Земельного кодексу України зазначено, що земельними відносинами є суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею, суб'єктами в яких виступають громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади, а об'єктами землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні паї (частки); земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Орендою землі у відповідності до статті 1 Закону України "Про оренду землі" є засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності; за статтею 2 цього Закону відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Як визначено статтею 15 Закону України "Про оренду землі" однією з істотних умов договору оренди землі є орендна плата. Згідно зі статтею 21 Закону України "Про оренду землі", орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Земельна ділянка, яка перебуває у користуванні відповідача, відноситься до земель комунальної власності, у зв'язку з чим плата за землю у формі орендної плати, згідно з вимогами Податкового кодексу України є податком на майно, який зараховується до місцевого бюджету (п.14.1.147 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України).

Стаття 1 Закону України "Про оцінку земель" визначає, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок визначена як капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами.

За приписами статей 13, 15 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться, зокрема, у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності. Підставою проведення нормативної грошової оцінки земельних ділянок є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Відповідно до статті 18 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення - не рідше ніж один раз на 5 - 7 років.

Таким чином, орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, тому законодавча зміна граничного розміру цієї плати є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленого умовами договору.

Згідно зі статтею 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства; сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Отже, враховуючи положення частини 3 статті 6 Цивільного кодексу України щодо співвідношення договору з актами цивільного законодавства у випадку, коли обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає із їх змісту, право орендодавця отримувати платіж за землю у встановленому розмірі відповідає вимогам статті 3 Цивільного кодексу України щодо існування, зокрема, таких загальних засад цивільного законодавства, як справедливість, добросовісність та розумність, натомість ухилення (зволікання) орендаря від вчинення дій, які є обов'язковими для сторін, суперечить принципам, закріпленим частиною 1 та 3 статті 13 Цивільного кодексу України щодо меж здійснення цивільних прав та неможливості зловживання правом у будь-якій формі.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно славляться, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Підставою для виникнення зобов'язання є зокрема, договори та інші правочини (статті 11, 509 Цивільного кодексу України).

Згідно з статтею 632 цього Кодексу ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються повноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Статтею 286.2. Податкового кодексу України передбачено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Нормативна грошова оцінка земельних ділянок не залежить від волевиявлення сторін договору оренди землі, а є способом регулювання державою плати за користування землею. Зміна нормативної грошової оцінки земельних ділянок є передумовою зміни розміру орендної плати. Не внесення сторонами договору оренди землі змін до його умов в частині, що встановлюються у законодавчому порядку, не звільняє сторін від обов'язку їх виконання, оскільки відповідно до положень статті 11 Цивільного кодексу України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

Згідно статті 623 Цивільного кодексу України при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Харківською міською радою було вжито всіх заходів для отримання від ФОП ОСОБА_2 плати за користування земельною ділянкою площею 0,7185 га по АДРЕСА_1, яка базується на новій нормативній грошовій оцінці земель м. Харкова станом на 01.01.2013, а саме - направлення відповідачу листів - пропозицій від 10.12.2013 №1145/0/30-13 та від 10.12.2013 №1158/0/30/13. Але не отримавши жодної відповіді, Харківська міська рада вимушена була звернутися з позовом до суду про внесення змін до договору в частині розміру орендної плати, в судовому порядку.

Вказані обставини підтверджують факт вини у формі бездіяльності відповідача щодо приведення орендної плати за користування земельною ділянкою площею 0,7185 га по АДРЕСА_1 у відповідність до вимог чинного законодавства.

Більш того, відповідач не надав суду доказів сплати орендної плати за період з 10.04.2015 по 20.03.2016 у розмірі відповідно до нормативної грошової оцінки земель м. Харкова станом на 2013 рік, свій контррозрахунок не навів.

Відповідно до роз'яснень Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди" від 01.04.94 р. N 02-5/215, що містяться у п.1 вирішуючи спори про стягнення заподіяних збитків, господарський суд перш за все повинен з'ясувати правові підстави покладення на винну особу зазначеної майнової відповідальності.

При цьому господарському суду слід відрізняти обов'язок боржника відшкодувати збитки, завдані невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання, що випливає з договору (ст. 623 ЦК України, від позадоговірної шкоди, тобто від зобов'язання, що виникає внаслідок завдання шкоди (глава 82 ЦК України).

Тому помилковими є рішення окремих господарських судів, які при вирішенні спорів, пов'язаних з відшкодуванням збитків, заподіяних невиконанням або неналежним виконанням договірних зобов'язань, посилаються на статтю 1166 ЦК України.

Водночас необхідно враховувати, що можуть мати місце випадки, коли сторони перебувають у договірних відносинах, але заподіяння шкоди однією із сторін іншій стороні не пов'язане з виконанням зобов'язання, що випливає з цього договору. За таких обставин, незалежно від наявності договору, при вирішенні спору слід керуватися нормами ЦК України та ГК України щодо відшкодування позадоговірної шкоди.

Статтею 22 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого пору пісного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі. якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення:

1. Протиправної поведінки

2. Шкоди;

3. Причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача;

4. Вини.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправними діями чи бездіяльністю заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки.

Статтею 225 Господарського кодексу України передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема, неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

Відповідно до статті 226 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який вчинив господарське правопорушення, зобов'язаний вжити необхідних заходів щодо запобігання збиткам у господарській сфері інших учасників господарських відносин або щодо зменшення їх розмір), а у разі якщо збитків завдано іншим суб'єктам, - зобов'язаний відшкодувати на вимогу них суб'єктів збитки у добровільному порядку в повному обсязі, якщо законом або договором сторін не передбачено відшкодування збитків в іншому обсязі.

Господарське правопорушення - це протиправна дія або бездіяльність учасника господарських відносин, яка не відповідає вимогам норм господарського права, не узгоджується з юридичними обов'язками зазначеного учасника, порушує суб'єктивні права іншого учасника господарських відносин або третіх осіб.

Дослідивши обставини справи, суд прийшов до висновку, що у випадку з заподіянням відповідачем збитків у розмірі 35699,73 грн., у вигляді недоотриманого доходу (упущеної вигоди), наявні всі елементи господарського правопорушення.

Згідно практики застосування термінів, слів та словосполучень у юриспруденції, дохід або інше благо, які не отримані особою внаслідок порушення її права невиконанням зобов'язань іншою фізичною або юридичною особою. У цивільному праві упущена вигода - це неотриманий прибуток, який підлягає відшкодуванню.

Матеріальний аспект захисту охоплює й положення глави 3 Цивільного кодексу України, в якій йдеться саме про захист цивільних прав та інтересів.

До прав, які підлягають цивільно-правовому захисту, відносяться всі майнові й особисті немайнові права, які належать суб'єктам цивільного права.

Таким чином, внаслідок невиконання відповідачем зобов'язань, що прямо встановлені Законом, Харківській міській раді заподіяно збитків у вигляді неодержаних доходів.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому ст.ст. 74, 76 Господарського процесуального кодексу України порядку обставини, які повідомлені позивачем не спростував, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, суд відмовляє в задоволенні заяви відповідача про застосування позовної давності, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

У пункті 1.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р. № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" також роз'яснено, що позовна давність, за визначенням статті 256 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Загальні строки позовної давності поширюються на всі цивільні правовідносини, за винятком тих, щодо яких законом встановлений інший строк, або які взагалі виведені з-під дії строків позовної давності.

Відповідно до статті 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Перебіг позовної давності стосовно щомісячних платежів починається після несплати чергового платежу.

Відповідно до ч.3, ч.4 ст.267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

У п. 2.1., п. 2.2, п. 2.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" від 29.05.2013 № 10 господарським судам роз`яснено, що частиною третьою статті 267 ЦК України передбачена можливість застосування позовної давності, у тому числі й спеціальної, лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення судом. Законом не встановлено вимог щодо форми заяви сторони про сплив позовної давності. Відтак її може бути викладено у відзиві на позов або у вигляді окремого клопотання, письмового чи усного.

За змістом частини першої статті 261 ЦК України, позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Як вищевстановлено судом, позивачем заявлено до стягнення недоотриманий дохід, що є різницею між розміром орендної плати за користування земельною ділянкою відповідно до нормативної грошової оцінки земель м. Харкова станом на 2013 рік та фактично сплаченою орендною платою за період з 10.04.2015 по 20.03.2016 (день, що передує даті набрання законної сили рішенням господарського суду Харківської області від 25.01.2016 у справі №922/6122/15).

Позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав 10.04.2018 (про що свідчить відбиток штемпеля на позовній заяві, (арк. 6)), а саме в межах строку позовної давності, а тому заява відповідача про застосування позовної давності є необґрунтованою та безпідставною, а також ґрунтується неправильному тлумаченні норм законодавства та їх розумінні, спростовуються матеріалами справи та викладеними вище нормами, а тому відхиляється судом.

Щодо решти доводів відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву та наданих до суду запереченнях, суд погоджується з аргументами позивача, які наведені ним у відповіді на відзив, зокрема стосовно того, що до вказаних спірних правовідносин не може бути застосовано Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 №284, оскільки вона регулює вичерпний перелік випадків, в яких власникам землі та землекористувачам можуть бути відшкодовані збитки. Що стосується інших збитків, не врегульованих цим Порядком, то вони відшкодовуються згідно ст. 22 Цивільного кодексу України. Позивач звернувся з позовом до відповідача про стягнення недоотриманого доходу за користування земельною ділянкою відповідно до договору оренди землі, який полягає у сплаті коштів за її користування в розмірі, який не відповідає чинному законодавству та не потребує жодних додаткових дій з боку Харківської міської ради, як то передбачено вказаним вище Порядком.

Щодо доводів відповідача про відсутність його вини у спричинені збитків, то як вищевстановлено судом вина відповідача полягає в тому, що незважаючи на те, що змінилася нормативна грошова оцінка земель м.Харкова станом на 01.01.2013 відповідач додаткову угоду направлену позивачем не підписав та відповіді позивачу не надав, та продовжував сплачувати плату за землю без урахування нормативної грошової оцінки станом на 2013 рік, хоча зобов'язаний був вчинити дії стосовно її сплати у встановленому законом розмірі. Таким чином, наявна вина відповідача у свідомому вчиненні дій, обов'язок вчинення яких передбачено чинним законодавством.

Відповідно до частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати у разі задоволення позову в сумі 1762,00 грн. покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. ст. ст.ст. 4, 20, 73, 74, 86, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Фізичної - особи підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Харківської міської ради (61003, Харківська області, місто Харків, м-н Конституції, будинок 7, ідентифікаційний код 04059243) 35 699, 73 грн. недоотриманого доходу за користування земельною ділянкою площею 0,7185 га по АДРЕСА_1 та судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1762 грн.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ в установленому порядку.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Харківського апеляційного господарського суду через господарський суд Харківської області з урахуванням п.п. 17.5 п.17 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Учасники справи можуть одержати інформацію по справі зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.

Повне рішення складено 02.08.2018 р.

Суддя І.О. Чистякова