Рішення № 75636499, 23.07.2018, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

23 липня 2018 року м. ТернопільСправа № 921/197/18

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Стопника С.Г.

при секретарі судового засідання Касюдик О.О.

Розглянув справу

за позовом: Компанії BELTRADE Sp. Z o.o. (ОСОБА_1 З о.о.), місцезнаходження: вул. Гвяздзіста 7С/1, 01-651, Варшава, Польща (через представника ОСОБА_2, адреса для листування: 01004, м. Київ, вул. Кропивницького, буд.12, прим.19, літера А)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "САЮЗ", вул. Поліська, 3, м.Тернопіль

про стягнення 125573,74 євро заборгованості, що станом на дату подачі позовної заяви становить 3844929,79 грн, та 94174,44 грн 3% річних

За участю представників:

Позивача: ОСОБА_2, довіреність

Відповідача: не з'явився

В порядку ст.222 Господарського процесуального кодексу України (надалі – ГПК України) судом здійснювалося фіксування судового засідання (звукозапис) за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу "Акорд".

В судовому засіданні 23.07.2018 року, відповідно до ст.240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть справи: Компанія BELTRADE Sp. Z o.o. (ОСОБА_1 З о.о.), місцезнаходження: вул. Гвяздзіста 7С/1, 01-651, Варшава, Польща (через представника ОСОБА_2, м.Київ) звернулася до Господарського суду Тернопільської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "САЮЗ", м. Тернопіль, про стягнення 125573,74 євро заборгованості, що станом на дату подачі позовної заяви становить 3844929,79 грн, та 94174,44 грн 3% річних.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем укладеного між сторонами Контракту №1710/2016 від 17 жовтня 2016 року в частині проведення своєчасної оплати за поставлений товар.

Крім того, в позовній заяві заявлено вимогу щодо стягнення з ТОВ "САЮЗ" на користь Компанії BELTRADE Sp. Z o.o. (ОСОБА_1 З о.о.) судових витрат, які компанія очікує понести у зв’язку з розглядом даної справи, в сумі 370000 грн (згідно попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, викладеного у позовній заяві).

Ухвалою суду від 06.06.2018 відкрито провадження у даній справі; постановлено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання на 25.06.2018 на 10:00 год; встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов - не пізніше 25.06.2018.

Іншою ухвалою господарського суду від 06.06.2018 відмовлено у задоволенні заяви Компанії BELTRADE Sp. Z o.o. (ОСОБА_1 З о.о.), поданої через представника ОСОБА_2 (вх.№11925 від 04.06.2018) про забезпечення позову у даній справі, яку судом визнано необгрунтованою. Вказану ухвалу заявником оскаржено до суду апеляційної інстанції.

Підготовче засідання 25.06.2018 відповідно до ст.183 ГПК України відкладалось на 13.07.2018 на 10:00 год за клопотанням відповідача та для надання можливості позивачу уточнити період нарахування заявлених до стягнення 3% річних, про що постановлено відповідну ухвалу із занесенням такої до протоколу судового засідання та повідомлено представників сторін про дату, час і місце проведення наступного засідання.

13.07.2018 підготовче провадження у справі закрито та призначено справу до судового розгляду по суті на 23.07.2018 на 10:00 год, про що постановлено відповідну ухвалу та представників сторін належним чином повідомлено.

В судове засідання 23.07.2018 представник відповідача не з'явився, подавши через канцелярію суду клопотання (вх.14196 від 23.07.2018) про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв'язку із хворобою, вказавши, що копію лікарняного листка буде подано до наступного судового засідання.

Суд, розглянувши подане клопотання, його відхилив як необгрунтоване, виходячи з такого.

Відповідно до роз’яснень, викладених у п.3.9.2 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (чинної на даний час), у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т.п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах, причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

У поданому клопотанні представником відповідача не доведено неможливість його заміни іншим представником, як і не вказується про неможливість розгляду даної справи без його участі, не вказується про необхідність подання додаткових доказів по справі чи надання йому додаткового часу для підготовки відзиву на позов.

Таким чином, враховуючи завчасне повідомлення відповідача про дату, час та місце проведення судового засідання 23.07.2018, явка у яке представників сторін обов’язковою не визнавалась; надання відповідачу достатнього часу для викладення і подання суду своїх заперечень проти позову; недоведеність товариством неможливості забезпечити участь при розгляді даної справи іншого представника, як і не доведено неможливість розгляду даної справи без його участі, а тому вказане клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату судом відхиляється як необгрунтоване. Неявка в судове засідання представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті.

Також, 23.07.2018 через канцелярію суду від відповідача надійшли:

- заява-повідомлення про часткове виконання зобов’язання (вх.№14198 від 23.07.2018), у якій останнім повідомлено про перерахування позивачу 18.07.2018 1500 євро в рахунок оплати товару, отриманого за Контрактом №1710/2016 від 17.10.2016, в підтвердження чого долучено копію відповідного платіжного доручення;

- заява щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат, які позивач очікує понести у зв’язку із розглядом даної справи (вх.№14197 від 23.07.2018), у якій вказує на безпідставність та необгрунтованість стягнення з відповідача витрат в сумі 370000 грн, як суми явно завищеної та неспівмірної із складністю даної справи, а також з огляду на те, що представник позивача, який здійснює представництво у даній справі на підставі довіреності, не є адвокатом, і договір про надання юридичних послуг укладений між позивачем та ТОВ "Юридична компанія "ЕС ЕНД ПІ", яке не є адвокатським об'єднанням.

Оскільки відповідач не надав відзиву у встановлений судом строк без поважних причин (про протилежне не вказується), суд вирішує справу за наявними матеріалами відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України.

Представник позивача в судовому засіданні 23.07.2018 позовні вимоги підтримала повністю з підстав, викладених у позовній заяві, заяві (вх.№13535 від 05.07.2018) та посилаючись на долучені до матеріалів справи докази. Додатково, представник підтвердила проведення відповідачем часткової оплати в розмірі 1500 євро в рахунок погашення заявленої до стягнення заборгованості. З приводу розподілу суми понесених судових витрат, просить суд призначити судове засідання для надання можливості подати підтверджуючі докази фактично понесених витрат.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, господарський суд встановив:

Як вбачається з матеріалів справи, 17.10.2016 між Компанією BELTRADE Sp. Z o.o (ОСОБА_3) в особі директора пана ОСОБА_4, який діяв на підставі Статуту (в подальшому Продавець) з однієї сторони та ТОВ "САЮЗ", Україна, в особі директора пана ОСОБА_5, який дів на підставі Статуту (в подальшому Покупець), з іншої сторони укладено договір - Контракт №1710/2016, відповідно до умов якого Продавець поставляє Покупцю двигуни до витяжок кухонних, а також інші комплектуючі та сировину (надалі Товар) в кількості та за ціною вказаною в Інвойсі, встановленою на кожну партію окремо (п.1.1. Контракту).

Пунктами 2.1., 2.2. Контракту визначено, що ціна Товару визначається в ЄВРО; сума контракту складає 1 000 000 ЄВРО.

Розрахунок Покупця з Продавцем проводиться згідно наданих Продавцем Інвойсів в розмірі 100% оплати протягом 90 днів з дати отримання Товару на склад Покупця (п.2.3. Контракту).

Відповідно до п.3.1. Контракту, Товар поставляється Покупцю або Вантажоодержувачу, названому Покупцем на умовах FCA Варшава, Польща.

Пунктом 3.2. Контракту передбачено, що Продавець надсилає Покупцеві разом з Товаром оригінали наступних документів: транспортна накладна, фактура; пакувальний лист.

У випадку виникнення суперечок у питаннях стосовно даного Контракту, Сторони застосують всі необхідні засоби для вирішення їх шляхом переговорів. Даний Контракт керується Міжнародним правом (п.8.1. Контракту).

Пунктом 9.6. Контракту Сторони погодили, що останній вступає в дію з моменту його підписання і дійсний до виконання Сторонами взаємних зобов’язань.

Згідно ст.366 ГПК України підсудність справ за участю іноземних осіб визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України.

24.05.1993 року між Україною і ОСОБА_3 було укладено Договір про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах, який ратифіковано Постановою Верховної Ради України від 04.02.1994 року №3941-ХІІ (надалі - Угода).

Статтею 33 цієї Угоди передбачено, що зобов'язання, які виникають з договірних відносин, визначаються законодавством тієї Договірної Сторони, на території якої була укладена угода, хіба що учасники договірних відносин підпорядкують ці відносини вибраному ними законодавству (п.1). У справах, зазначених в пункті 1, компетентним є суд тієї Договірної Сторони, на території якої має місце проживання або юридичну адресу відповідач. Компетентним є також суд тієї Договірної Сторони, на території якої має місце проживання або юридичну адресу позивач, якщо на цій території знаходиться предмет спору або майно відповідача (п.2). Компетенція, про яку йде мова в пункті 2, може бути змінена за згодою учасників договірних відносин зобов’язання, що виникають з договірних відносин, визначаються законодавством тієї Договірної Сторони, на території якої була укладена угода, хіба що учасники договірних відносин підпорядкують ці відносини вибраному ними законодавству.

Як вбачається зі змісту укладеного між сторонами у справі Контракту, останній був укладений у м. Тернопіль (Україна).

Згідно зі ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст.526 ЦК України); одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (ст.525 ЦК України).

Укладений між сторонами договір (контракт) за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ч.1 ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з п.6 ст.265 Господарського кодексу України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Приписами ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України унормовано, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ст.691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Частинами 1 ст.692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вказує позивач, звертаючись із даним позовом, ним на виконання взятих на себе зобов’язань відповідно до умов Контракту №1710/2016 від 17.10.2016 поставлено відповідачу товар, передбачений умовами Контракту, на загальну суму 205 285,12 євро, а саме згідно наступних рахунків-фактур (інвойсів): №PL/2016/590 від 09.11.2016 на суму 62340,14 євро; №PL/2016/662 від 08.12.2016 на суму 60978,28 євро; №PL/2016/695 від 20.12.2016 на суму 13778,16 євро; №PL/2017/63 від 13.02.2017 на суму 10772,17 євро; №PL/2017/183 від 04.04.2017 на суму 38547,90 євро; №PL/2017/369 від 29.06.2017 на суму 2702,04 євро; №PL/2017/418 від 31.07.2017 на суму 6658,96 євро; №PL/2017/579 від 17.10.2017 на суму 9507,50 євро.

В підтвердження факту поставки Товару на вказану суму долучено копії міжнародних товарно-транспортних накладних: (CMR) А №247867 від 09.11.2016, (CMR) А №0040679 від 08.12.2016, (CMR) №003297 від 21.12.2016, (CMR) від 05.04.2017, (CMR) від 29.06.2017, (CMR) А №075914 від 31.07.2017, (CMR) А №100072 від 17.10.2017, (CMR) 58527 від 13.02.2017.

Як вже зазначалось вище, умовами п.2.3. укладеного Сторонами Контракту передбачено, що розрахунок Покупця з Продавцем проводиться згідно наданих Продавцем Інвойсів в розмірі 100% оплати протягом 90 днів з дати отримання Товару на склад Покупця.

Проте, як вказує позивач з посиланням на долучені до матеріалів справи докази, у визначений строк відповідач своїх зобов'язань за Контрактом щодо сплати вартості поставленого товару вчасно і у повному обсязі не виконав, сплативши згідно наявних в матеріалах справи копій підтверджень виконання операцій банку Raiffeisen Bank Polska S.A. (АТ ОСОБА_6 ОСОБА_3) 79711,38 євро, зокрема: 13.07.2017 – 2833,88 євро (по рахунку-фактурі №PL/2016/590); 19.07.2017 – 2113,38 євро; 25.07.2017 – 10000,00 євро; 06.09.2017 – 12280,00 євро; 21.09.2017 – 4118,12 євро; 11.10.2017 – 8374,00 євро; 29.11.2017 – 10000 євро; 24.01.2018 - 10000 євро; 06.04.2018 – 19992,00 євро.

Наявність заборгованості підтверджено і самим відповідачем, зокрема шляхом беззаперечного підписання Підтвердження сальдо №PS/2/2018 від 29.01.2018, скріпленого печаткою ТОВ "САЮЗ", де останнім визнано поставку товару по вищеперелічених рахунках-фактурах (Інвойсах) і підтверджено наявність заборгованості станом на 29.01.2018 в розмірі 145565,74 євро.

В матеріалах справи наявні копії претензій позивача №640Т-03-2018 від 30.03.2018 та №730Т-04-2018 від 17.04.2018, адресованих відповідачу з вимогою оплатити заборгованість за Контрактом №1710/2016 від 17.10.2016. Поряд з цим доказів направлення таких претензій відповідачу (їх отримання) не подано.

Станом на 11.05.2018 за твердженням позивача за ТОВ "САЮЗ" рахувалася заборгованість в розмірі 125573,74 євро, що відображено у Підтвердженні сальдо №PS/5/2018 від 11.05.2018, яке однак відповідачем не підписане.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що з урахуванням частково проведеної відповідачем оплати 06.04.2018 в сумі 19992 євро (після підписання Підтвердження сальдо №PS/2/2018 від 29.01.2018), непогашена заборгованість відповідача станом на 11.05.2018 становила 125573,74 євро.

Вищенаведені обставини свідчать про те, що відповідач неналежним чином виконував свої зобов’язання за Контрактом №1710/2016 від 17.10.2016 щодо проведення своєчасної оплати за отриманий товар, у зв’язку із чим станом на дату звернення з даною позовною заявою (25.05.2018) за ТОВ "САЮЗ" рахувалася заборгованість перед позивачем на суму 125573,74 євро, що станом на дату подання позовної заяви згідно офіційного курсу валют, встановленого Національним банком України, становило 3844929,79 грн.

В процесі розгляду даної справи відповідачем сплачено позивачу 1500,00 євро в рахунок погашення заявленої до стягнення заборгованості за Контрактом №1710/2016 від 17.10.2016 (копія платіжного доручення в іноземній валюті №80 від 16.07.2018 знаходиться в матеріалах справи). Вказана обставина підтверджується також представником позивача в судовому засіданні 23.07.2018.

Отже, станом на дату розгляду даної справи заборгованість відповідача складає 124073,74 євро, що з урахуванням офіційного курсу валют, встановленого Національним банком України станом на дату подачі позовної заяви, становить 3799001,44 грн.

У відповідності до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.612 названого кодексу).

Згідно ч.ч.1, 4 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Частинами 2, 3 ст.80 ГПК України передбачено, що позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Відповідно до ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи, що відповідач викладені у позовній заяві обставини не спростував, відзиву на позов із викладеними запереченнями не подав, доказів погашення заявленої до стягнення заборгованості за Контрактом №1710/2016 від 17.10.2016 в розмірі 124073,74 євро (що з урахуванням офіційного курсу валют, встановленого Національним банком України станом на дату подачі позовної заяви, становить 3799001,44 грн) станом на дату розгляду справи суду не подав, а тому позовні вимоги щодо стягнення з ТОВ "САЮЗ" заборгованості в сумі 124073,74 євро підлягають до задоволення як обгрунтовано заявлені, підтверджені матеріалами справи та не спростовані відповідачем.

Щодо стягнення з відповідача сплаченої ним в процесі розгляду даної справи частини заборгованості в сумі 1500 євро (що з урахуванням офіційного курсу валют, встановленого Національним банком України станом на дату подачі позовної заяви, становить 45928,35 грн) провадження у справі слід закрити на підставі п.2 ч.1 ст.231 ГПК України у зв’язку із відсутністю в цій частині предмету спору.

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв’язку із невиконанням відповідачем свого обов’язку щодо своєчасної оплати вартості отриманого товару за Контрактом №1710/2016 від 17.10.2016, позивачем нараховано та заявлено до стягнення 3% річних в сумі 94174,44 грн, розрахованих за період з 01.08.2017 по 25.05.2018 на суму заборгованості 3844929,79 грн (еквівалентно сумі заборгованості станом на дату подання позовної заяви - 125573,74 євро).

Перевіривши наданий позивачем розрахунок заявлених до стягнення 3% річних в сумі 94174,44 грн, суд вважає вказану суму правомірно нарахованою, а тому позов в цій частині також підлягає до задоволення.

Відповідно до ст.129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача повністю в розмірі 59086,56 грн, оскільки спір виник внаслідок неправильних дій зі сторони відповідача.

Щодо розподілу витрат, пов’язаних з розглядом справи, то слід зазначити наступне.

Відповідно до ч.1 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов’язаних із розглядом справи.

Частинами 1, 3 ст. 124 ГПК України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв’язку із розглядом справи. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Згідно ч.8 ст.129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв’язку із розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п’яти днів після ухвалення рішення суду, за умови що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

В даному випадку, згідно попереднього (орієнтовного) розрахунку позивача, викладеного у позовній заяві, розмір судових витрат, які позивач очікує понести у зв’язку з розглядом даної справи, становить 370000 грн. Поряд з цим, докази фактичного понесення позивачем витрат у вказаному розмірі матеріали справи не містять.

Пунктом 5 частини 6 ст.238 ГПК України передбачено, що у разі необхідності, у резолютивній частині рішення також вказується про призначення судового засідання для вирішення питання про судові витрати, дата, час і місце його проведення; строк для подання стороною, за клопотанням якої таке судове засідання проводиться, доказів щодо розміру, понесених нею судових витрат.

Враховуючи відповідну заяву представника позивача ОСОБА_2, зроблену нею в судовому засіданні 23.07.2018 щодо подання після ухвалення рішення у встановленому ГПК України порядку доказів в підтвердження фактично понесених позивачем судових витрат, а також клопотання (вх.№14242 від 23.07.2018) про призначення судового засідання у даній справі для вирішення питання щодо розподілу судових витрат, беручи до уваги подання відповідачем заяви (вх.№14197 від 23.07.2018), у якій вказує про безпідставність стягнення з нього судових витрат в розмірі 370000 грн, а тому суд визнає за необхідне на підставі п.5 ч.6 ст.238 ГПК України призначити судове засідання у даній справі на 02.08.2018 на 10:00 год для вирішення питання про судові витрати, встановивши позивачу строк для подачі доказів – до 30.07.2018.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 73-79, 86, 129, 194, 202, 231, 232, 233, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "САЮЗ" (вул. Поліська, 3, м.Тернопіль, код 33680419) на користь Компанії BELTRADE Sp. Z o.o. (БЕЛТРЕЙД Сп. З о.о.), місцезнаходження: вул. Гвяздзіста 7С/1, 01-651, Варшава, Польща, реєстраційний номер 013090421):

- заборгованість за Контрактом №1710/2016 від 17.10.2016 року, що складає 124073 (сто двадцять чотири тисячі сімдесят три) євро 74 євроцентів, що станом на дату подачі позовної заяви згідно офіційного курсу валют, встановленого Національним банком України, становить 3 799 001 (три мільйони сімсот дев'яносто дев'ять тисяч одна) грн 44 коп;

- 94 174 (дев’яносто чотири тисячі сто сімдесят чотири) грн 44 коп. 3% річних від простроченої суми заборгованості;

- 59086 (п’ятдесят дев'ять тисяч вісімдесят шість) грн 56 коп. в повернення сплаченого судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. В частині стягнення 1500 (одна тисяча п'ятсот) євро заборгованості, що станом на дату подачі позовної заяви згідно офіційного курсу валют, встановленого Національним банком України, становить 45928,35 грн - провадження у справі закрити.

4. Призначити судове засідання для вирішення питання про судові витрати на 02 серпня 2018 року на 10:00 год, яке відбудеться в приміщенні Господарського суду Тернопільської області за адресою: м. Тернопіль, вул. Князя Острозького, 14А (1 зал, 4 поверх), про що повідомити учасників процесу.

5. Встановити позивачу строк для подання доказів щодо розміру понесених судових витрат - до 30.07.2018.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано (ч.1 ст. 241 ГПК України).

Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов’язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення, в порядку визначеному ст.ст.256-257 ГПК України, з урахуванням п.17.5 Перехідних положень ГПК України.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 02 серпня 2018 року.

Суддя С.Г. Стопник