Рішення № 75636455, 20.07.2018, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

20 липня 2018 року о/об 17 год. 09 хв.Справа № 808/2099/18 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Прасова О.О. при секретарі Гудименко Я.А., розглянувши у місті Запоріжжі у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 (69104, АДРЕСА_1; ІПН НОМЕР_1)

до Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Комунарському району (69104, м.Запоріжжя, вул.Чумаченка, 32; ідентифікаційний код 37573838)

про стягнення заборгованості з виплати щорічної допомоги,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі – позивач, ОСОБА_1В.) звернулась до суду з адміністративним позовом до Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Комунарському району (надалі – відповідач, УПСЗН Запорізької міської ради по Комунарському району), в якому позивач просить суд: стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Запорізької міської ради по Комунарському району на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, заборгованість по виплаті щорічної допомоги до 05 травня за 2016 рік згідно із ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» за 2016 рік у розмірі 4450 грн. 00 коп.

Позивач у позові (а.с.19-22) зазначив, що є учасником бойових дій та має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій. У відповідності до ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», позивачу має виплачуватись одноразова щорічна допомога до 05 травня в розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, як учаснику бойових дій. У жовтні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до відповідача із заявою в якій просила виплатити недоотриману суму щорічної допомоги до 05 травня за 2016 рік згідно із ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» на що отримала лист-відмову. Позивач змушений був звернутися до суду за захистом своїх прав і постановою Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 22.11.2016 по справі №333/6116/16-а позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково: визнано протиправними дії відповідача щодо недоплати щорічної разової допомоги до 05 травня та зобов'язано відповідача здійснити перерахунок щорічної разової допомоги до 05 травня за 2016 рік у сумі 4450,00 грн. Вказана постанова набула законної сили. У межах виконавчого провадження державним виконавцем винесено постанову від 16.11.2017 про повернення виконавчого документа. З вказаної постанови вбачається, що рішення суду у повному обсязі, а саме в частині виплати сум грошової допомоги, у розмірі 4450,00 грн., не виконано. Підставою для повернення виконавчого документа зазначено те, що станом на 2017 рік Управлінню праці та соціального захисту населення Запорізької міської ради по Комунарському району коштів на виплату заборгованості не виділено. Крім того, державним виконавцем направлено до суду подання про зміну способу і порядку виконання рішення. За результатами розгляду даної заяви судом було відмовлено у заяві державного виконавця. Постанова Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 22.11.2016 по справі №333/6116/16-а не виконана і по теперішній час, а саме на виконання рішення суду Управлінням праці та соціального захисту населення Запорізької міської ради по Комунарському району не здійснено перерахунок щорічної допомоги до 05 травня за 2016 рік, яка складає 4450,00 грн. Таким чином, враховуючи наявність заборгованості із сплати щорічної допомоги відповідно до ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту» у розмірі 4450,00 грн., виникає необхідність звернутися до суду з позовом про стягнення коштів.

Позивач на задоволенні позову наполягає.

Відповідач про день, час та місце судового засідання повідомлений належним чином. Відзив на позовну заяву відповідачем до суду не надано.

Розглянувши наявні матеріали та фактичні обставини справи, дослідивши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд з’ясував наступне.

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (ч.4 ст.78 КАС України).

Постановою Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 22.11.2016 по справі №333/6116/16-а (провадження №2-а/333/282/16), яка 05.12.2016 набрала законної сили, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково: дії Управління праці та соціального захисту населення Запорізької міської ради по Комунарському району щодо недоплати ОСОБА_1 щорічної грошової допомоги до 5 травня за 2016 рік відповідно до вимог ст.ст.12 і 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту» – визнано протиправними; зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення Запорізької міської ради по Комунарському району здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 недоплаченої суми щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2016р. в сумі 4450 грн. (а.с.9-10, 26-27).

28.12.2016 Комунарським районним судом м.Запоріжжя від 22.11.2016 по справі №333/6116/16-а видано виконавчий лист (а.с.28).

Звідси, спір щодо виплати ОСОБА_1 4450 грн. 00 коп. заборгованості по виплаті щорічної допомоги до 05 травня за 2016 рік згідно із ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту» за 2016 рік є вже вирішеним.

Судом досліджено винесену 16.11.2017 у виконавчому провадженні ВП №53629301 державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області ОСОБА_2 Постанову про повернення виконавчого документа стягувачу (а.с.32).

У вказаній Постанові про повернення виконавчого документа стягувачу від 16.11.2017, зокрема, зазначено: «… 01.01.2013 набрав чинності Закон України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» який встановлює гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів визначених Законом України «Про виконавче провадження» та особливості їх виконання. У відповідності до ст.3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» встановлено, що виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган (Управління пенсійного фонду України), здійснюється Державною казначейською службою України в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. Згідно листа боржника повідомлено, що на виконання постанови управлінням проведено перерахунок в результаті якого нараховано 4730,00 грн., виплата буде здійснена при надходженні грошових коштів на рахунки управління. На 2017 рік коштів на виплату заборгованості управлінню не виділено. Відповідно до ч.2 ст.95 Конституції України будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків визначаються виключно законами України про державний бюджет на відповідний рік. Управління пенсійного фонду України є бюджетною установою і вправі здійснювати бюджетні платежі тільки за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом України про державний бюджет України. Постановою Кабінету Міністрів України №45 від 30.01.2013 визначено механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - рішення про стягнення коштів), прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення. Пунктом 6 Постанови передбачено у разі прийняття рішення про стягнення коштів стягувач подає органові Казначейства в установлений зазначеним органом певний перелік документів. У відповідності до ст.7 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» державний виконавець зобов'язаний звернутися до суду із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення. Державним виконавцем направлено відповідне подання до суду. Ухвалою по справі №333/6116/16-а від 29.09.2017 судом відмовлено в поданні державного виконавця. Таким чином на теперішній час, ураховуючи вищевикладене, наявні передбачені законом обставини, що виключають здійснення виконавчого провадження органом державної виконавчої служби. Ураховуючи вищевикладене, керуючись ст.6 Закону України «Про виконавче провадження», постановою КМУ від 30.01.2013 №45 «Про внесення змін до постанови КМУ від 03.08.2011 №845» стягувачеві необхідно роз'яснити право на звернення до суду з заявою в порядку передбаченим ст.263 КАС України і у подальшому рекомендувати звертатися з відповідними виконавчими документами щодо стягнення коштів з державного органу безпосередньо до Державної казначейської служби України. Ураховуючи викладене, керуючись п.9 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження ПОСТАНОВЛЯЮ: 1.Виконавчий документ: виконавчий лист №333/6116/16а виданий 28.12.2016 Комунарський районний суд м.Запоріжжя про зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Запорізької міської ради по Комунарському району здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 недоплаченої суми щорічної разової грошової допомоги до 05 травня за 2016р. в сумі 4450 грн. повернути стягувачу. …».

ОСОБА_1, як стягувач у виконавчому провадженні ВП №53629301 погодилась з прийнятим рішенням про повернення виконавчого документу. Зворотного позивачем не доведено.

Позивач не оскаржує дії (бездіяльність) державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області ОСОБА_2, позовні вимоги з цього приводу у позові не заявлялись.

На звернення позивача відповідачем 11.12.2017 (за вих.№Щ-1611-01) надано відповідь, в якій зазначено наступне: «… Управління праці та соціального захисту населення Запорізької міської ради по Комунарському району (далі - управління) уважно розглянуло Ваше звернення щодо виконання судового рішення і повідомляє: На теперішній час управління не має можливості та законних підстав виконати у добровільному порядку вказане у Вашому зверненні рішення суду, оскільки це рішення винесено щодо стягнення недоплаченої допомоги, яка безпосередньо фінансується тільки за рахунок коштів державного бюджету, які передбачаються в законі про державний бюджет на відповідний рік та виділяються в подальшому для здійснення відповідних виплат. У 2017 році, як і у попередні бюджетні періоди (роки), відповідних асигнувань за бюджетними призначеннями щодо виплати заборгованості по судовим рішенням управлінню не виділено, кошторисом на 2017р. відповідних асигнувань також не передбачено. Враховуючи викладене, стосовно виконання вказаного у Вашому зверненні рішення суду, рекомендуємо звертатись до державної виконавчої служби України, оскільки відповідно до чинного законодавства України, а саме – ст.1 Закону України "Про державну виконавчу службу", виконанням судових рішень займається саме ця служба. В разі незгоди з відповіддю управління Ви маєте право на її оскарження згідно з чинним законодавством України. …» (а.с.34).

Вирішуючи спір по суті суд з урахуванням зазначеного вище, виходить з наступного.

05.10.2016 набрав чинності Закон України №1404-VIII від 02.06.2016 «Про виконавче провадження», відповідно до ч.2 ст.15 якого стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов’язок щодо виконання рішення.

Згідно з Виконавчим листом Комунарського районного суду м.Запоріжжя по справі №333/6116/16-а УПСЗН Запорізької міської ради по Комунарському району є боржником, який зобов'язаний здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 недоплаченої суми щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2016 рік в сумі 4450,00 грн. (а.с.11, 28)

Доказів звернення до Комунарського районного суду м.Запоріжжя з заявою про зміну (встановлення) способу і порядку виконання судового рішення по справі №333/6116/16-а позивач – не надав.

Рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (ч.2 ст.6 Закону України №1404-VIII від 02.06.2016 «Про виконавче провадження»).

Як зазначено у ч.1 ст.5 Закону України №1404-VIII від 02.06.2016 «Про виконавче провадження», примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Згідно з п.2 «Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників», затвердженого 03.08.2011 постановою Кабінету Міністрів України №845 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 30.01.2013 №45) (надалі – «Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників»), у цьому Порядку терміни вживаються в такому значенні: боржники – визначені в рішенні про стягнення коштів розпорядники (бюджетні установи) та одержувачі бюджетних коштів, а також підприємства, установи та організації, рахунки яких відкриті в органах Казначейства; стягувачі – фізичні та юридичні особи, на користь яких прийняті рішення про стягнення коштів.

Отже, за Виконавчим листом Комунарського районного суду м.Запоріжжя по справі №333/6116/16-а УПСЗН Запорізької міської ради по Комунарському району є боржником – одержувачем бюджетних коштів.

Про вказане прямо зазначає і відповідач у власній відповіді (за вих.№Щ-1611-01 від 11.12.2017).

Відповідно до п.3 «Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників» рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

Згідно з пп.5 п.4 «Положення про Державну казначейську службу України», затвердженого Указом Президента України №460/2011 від 13.04.2011, Казначейство України відповідно до покладених завдань: здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

У ч.1 ст.2 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» зазначено, що держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов’язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація (далі - державне підприємство); юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства (далі - юридична особа).

Виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду (ч.1 ст.3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень»).

Стягувач за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу звертається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у строки, встановлені Законом України "Про виконавче провадження", із заявою про виконання рішення суду. Разом із заявою стягувач подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України. (ч.2 ст.3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень»).

Таким чином, саме Головне управління Державної казначейської служби у Запорізькій області уповноважене на безспірне списання 4450 грн. 00 коп. з УПСЗН Запорізької міської ради по Комунарському району як боржника – одержувача бюджетних коштів.

Оскільки позивач, не оскаржує дії Головного управління Державної казначейської служби у Запорізькій області, то судом не здійснюється правова оцінка виконання судового рішення у вказаній вище частині.

Документальних доказів звернення до Головного управління Державної казначейської служби у Запорізькій області для стягнення з УПСЗН Запорізької міської ради по Комунарському району як одержувача бюджетних коштів 4450 грн. 00 коп. позивач до суду – не надав.

Відповідно до п.9 ч.1 ст.37 Закону України №1404-VIII від 02.06.2016 «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу, якщо: законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

Як зазначено у п.20 Розділу ІІІ «Інструкції з організації примусового виконання рішень», затвердженої 02.04.2012 наказом Міністерство юстиції України №512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України №2832/5 від 29.09.2016), зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 02.04.2012 за №489/20802, повернення виконавчого документа стягувачу здійснюється за наявності підстав та в порядку, визначеному в статті 37 Закону. У постанові про повернення виконавчого документа стягувачу обов’язково роз’яснюється порядок повторного пред’явлення виконавчого документа до виконання.

Враховуючи приписи ч.2 ст.6 Закону України №1404-VIII від 02.06.2016 «Про виконавче провадження», ст.ст.2, 3 Закону України №4901-VI від 05.06.2012 «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», п.3 «Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників», пп.5 п.4 «Положення про Державну казначейську службу України» суд дійшов висновку, що ОСОБА_1, як стягувачем, не були реалізовані всі передбачені законодавством можливості зі стягнення 4450 грн. 00 коп. заборгованості по виплаті щорічної допомоги до 05 травня за 2016 рік згідно із ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» за 2016 рік.

На безспірне списання 4450 грн. 00 коп. з УПСЗН Запорізької міської ради по Комунарському району (як боржника – одержувача бюджетних коштів) уповноважене саме Головне управління Державної казначейської служби у Запорізькій області, доказів звернення до якого позивачем не надано.

У ст.19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (ч.1 ст.9 КАС України).

Відповідно до ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням з’ясованих обставин, досліджених матеріалів справи суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню. Доводи позивача не приймаються судом до уваги виходячи з вище зазначеного.

Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов’язаних з розглядом справи (ч.1 ст.132 КАС України).

Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (ч.1 ст.143 КАС України).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.9, 77, 132, 143, 243-246 КАС України, суд, –

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

У стягненні з відповідача на користь позивача судових витрат – відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили у строк та порядок визначений ст.255 КАС України.

Рішення суду першої інстанції оскаржується у строк та порядок встановлений ст.ст.292, 295, 297 КАС України.

Повний текст судового рішення складено 20.07.2018.

Суддя О.О. Прасов