Рішення № 75636384, 18.07.2018, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18 липня 2018 року (17 год. 05 хв.)Справа № 808/1262/18 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд

у складі головуючого судді Конишевої О.В.,

за участю секретаря судового засідання Бойко К.О.,

за участю представників:

позивача – ОСОБА_1,

відповідача – ОСОБА_2,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «АЕРЛАЙН» (71600, Запорізька область, м. Василівка, вул. Б. Хмельницького, 3)

до Головного управління ДФС у Запорізькій області (69005, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень – рішень від 12.12.2017 №№ 0016781417,0016791417,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «АЕРЛАЙН» (далі – позивач) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі – відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення – рішення 12.12.2017 №№ 0016781417,0016791417.

Ухвалою суду від 10.04.2018 відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання на 03.05.2018.

Ухвалою суду від 03.05.2018 відкладено підготовче засідання на 29.05.2018.

Ухвалою суду від 29.05.2018 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 19.06.2018.

Ухвалою суду від 19.06.2018 закрито підготовче провадження та призначено справ до судового розгляду на 11.07.2018.

В судовому засіданні 11.07.2018 оголошено перерву до 18.07.2018.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, зокрема, зазначив, що актом перевірки підтверджено, що на момент укладання угод та вчинення господарських операцій контрагент позивача ТОВ “ТД “Промтехцентр” був зареєстрований як юридична особа та як платник податку на додану вартість, відтак з приводу укладання, а також виконання будь яких господарських договорів з ним, а надалі і включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку за такими договорами у ТОВ “Аерлайн” перепон не було, всі податкові накладні виписані і зареєстровані в ЄРПН у відповідності з вимогами Податкового кодексу України, а отже позивачем на законних підставах віднесено їх до податкового кредиту. Крім того, зазначає, що відсутність визнання у судовому порядку нікчемними договорів, укладених між позивачем і його постачальником ТОВ “ТД “Промтехцентр”, а також враховуючи наявність податкових накладних, на підставі яких відповідні суми податку на додану вартість у складі вартості придбаного товару були включені позивачем до податкового кредиту, приймаючи до уваги, що зазначені податкові накладні не визнані недійсними, будь-яких посилань щодо невідповідності порядку оформлення цих податкових накладних вимогам Податкового кодексу України акт перевірки не містить. Вважає, що позивачем цілком правомірно включено суми податку на додану вартість по отриманим від постачальника товарам до складу податкового кредиту, а тому просить позовну заяву задовольнити в повному обсязі та скасувати спірні податкові повідомлення - рішення.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Зокрема зазначає, що під час перевірки проведено аналіз показників, що міститься у податкових деклараціях поданих ТОВ “Аерлайн” з ПДВ за період з 01.09.2016 по 28.02.2017 та податку на прибуток за 2016 рік та І кв. 2017 року, та податкової інформації, отриманої та опрацьованої відповідно до ст. 72-74 Податкового кодексу України, а саме: даних Єдиного реєстру податкових накладних, інформаційних баз даних ДФС України, з’ясовано документальне оформлення позивачем господарської операції з ТОВ “ТД “Промтехцентр” за відсутності факту їх реального здійснення, оскільки контрагент не забезпечений трудовими ресурсами, відповідно до даних АС “Податковий блок” чисельність працюючих складає 1 особу; не забезпечений технічними ресурсами, основними засобами відповідно даних звіту Фінансовий результат інформація про наявність основних засобів відсутня; додаток АМ до податкової декларації з податку на прибуток за 2015 рік не наданий, що свідчить про відсутність будь-яких основних фондів, транспортних засобів, обладнання, устаткування та іншого майна, які необхідні для здійснення діяльності в значних обсягах, згідно із фінансовим звітом суб’єкта малого підприємництва основні засоби відсутні. Крім того, зазначає, що відповідно проведеної попередньої позапланової перевірки відпрацювання TOB «Аерлайн» по взаємовідносинам з TOB «ТД «ПромТехЦентр» за липень та серпень 2016 року встановлено користування TOB «Аерлайн» схемним податковим кредитом, а Токмацькій ОДПІ було доведенням для відпрацювання TOB «Аерлайн» по взаємовідносинам з TOB «ТД «ПромТехЦентр» за липень та серпень 2016 року згідно регіональних схем № 358 TOB "БУДПРОМ-ІНВЕСТ", в рамках наказу ДФС від 28.07.15 № 543 «Про організацію комплексного відпрацювання податкових ризиків з ПДВ». Відпрацювання доведено листів ГУ ДФС України за липень 2016 року від 16.09.2016 № 30848/7/99-99-22-02-01-17, за серпень 2016 року №35161/7/99-99-14-02-01-17 від 01.11.2016 (листи ГУ ДФС у Запорізькій області №5504/7/08-01-14-07-11 від 23.09.2016, №6234/7/08-01-14-07-11 від 03.11.2016). Відповідно доведеної схеми для відпрацювання по TOB "БУДПРОМ-ІНВЕСТ" сформував податковий кредит за рахунок придбання різноманітного товару однієї номенклатури - продуктів харчування, віконних комплектуючих, скла, рам, тощо, а податкові зобов'язання з реалізації товару іншої номенклатури - мінеральних добрив, устаткування, запасних частин, будівельно-монтажних робіт), що свідчить про підміну товару по якому складена узагальнена податкова інформація Білоцерківською ОДПІ ГУ ДФС у Київській області від 06.09.2016 № 147/10-02-14-03/40398780, яка свідчить про нереальність задокументованих ним господарських операцій. Відсутність за місцем реєстрації, обрив ланцюга постачання - підміна номенклатури товару. Відсутність придбання ідентифікованого товару з кодами ЗЕД в попередніх ланках постачання (TOB "БУДПРОМ-ІНВЕСТ" не є імпортером або - виробником). Враховуючи зазначене в задоволенні позову просить відмовити у повному обсязі.

Вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, з’ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, судом встановлені наступні обставини.

ТОВ “Аерлайн” (код ЄДРПОУ 36465159) є юридичною особою, яка зареєстрована 10.04.2009, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Відповідно до пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, пп.78.1.1, 78.1.4 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України ГУ ДФС у Запорізькій області проведена документальна виїзна позапланова перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «АЕРЛАЙН» (код за ЄДРПОУ 36465159), з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на прибуток за 2016 рік і І квартал 2017 року та податку на додану вартість за період з 01.09.2016 по 28.02.2017 при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ «ТД «ПромТехЦентр» (код ЄДРПОУ 39893851).

Перевіркою встановлено порушення позивачем:

п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.2 ст.200, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010.№2755-VI (далі по тексту ПКУ), в результаті чого ТОВ «АЕРЛАЙН» занижено податок на додану вартість на суму 789104,00 грн.;

п.44.1 ст.44, п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.135.1 ст.135 Податкового кодексу України від 02.12.2010.№2755-VI (далі по тексту ПКУ), в результаті чого ТОВ «АЕРЛАЙН» занижено податок на прибуток підприємства на суму 710194,00 грн.

За результатами перевірки складено акт №699/08-01-14-17/36465159 від 06.12.2017.

На підставі акту перевірки ГУ ДФС у Запорізькій області прийнято податкові повідомлення-рішення:

-від 12.12.2017 року №0016781417, яким збільшено суму податкового зобов’язання за платежем: податок на додану вартість в сумі 1183656,00 грн., у т.ч. за основним платежем – 789104,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 394552,00 грн.

-від 12.12.2017 року №0016791417 яким збільшено суму податкового зобов’язання за платежем: податок на прибуток приватних підприємств в сумі 1065291,00 грн., у т.ч. за основним платежем – 710194,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 355097,00 грн.

Позивач не погодившись із висновками перевірки і прийнятими повідомленнями-рішеннями, у відповідності до вимог ст.56 Податкового кодексу України оскаржив в адміністративному порядку податкові-повідомлення рішення до вищого контролюючого органу – ДФС України. Рішенням про результати розгляду скарги №9123/6/99-99-11-01-03-28 від 15.03.2018 скарга залишена без задоволення, а податкові повідомлення – рішення – без змін.

Не погоджуючись із висновками акту перевірки та прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду із вказаним позовом.

Всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України № 2755-VI від 02.12.2010 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі – Податковий кодекс України), який набрав законної сили 01.01.2011.

Згідно з підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України передбачено, що об'єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

У відповідності до пункту 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України базою оподаткування є грошове вираження об’єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За правилами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Статтею 200 Податкового кодексу України визначається, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Для перерахування податку до бюджету центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію податкової та митної політики, надсилає органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, звітний період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. На підставі такого реєстру орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, не пізніше останнього дня строку, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов’язань, перераховує суми податку до бюджету.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1 .3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1 .3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

У відповідності до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність здійснення господарської операції.

Отже, предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на врахування витрат, понесених у зв’язку із здійсненням цих господарських операцій при визначенні об’єкта оподаткування податком на прибуток та сум податку на додану вартість при визначенні об'єкта оподаткування податком на додану вартість; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах.

Також, сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Доводи ж податкового органу про не підтвердження реальності здійснення господарських операцій мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на віднесення певних витрат до складу валових витрат з податку на прибуток чи віднесення до складу податкового кредиту певних сум податку на додану вартість.

При дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

За змістом статті 3 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до статті 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як встановлено з матеріалів справи, 01 грудня 2015 року між ТОВ “Аерлайн” (“Покупець”) та ТОВ “ТД “Промтехцентр” (“Постачальник”) укладений договір поставки №0112, за умовами якого Продавець зобов’язується продати, а Покупець зобов’язується прийняти та оплатити запасні частини до тракторної та екскаваторної техніки, надалі Товар, в асортименті, кількості та за цінами, зазначеними в підписаними Сторонами видаткових накладних, що є невід’ємними частинами цього Договору. Умови постачання здійснюються за погодженням сторін. Датою постачання вважається дата зазначена в видатковій накладній на певну партію Товару. Орієнтовна сума договору 15 000 000,00 грн., строк дії договору до 31.12.2016.

На виконання умов договору ТОВ «ТД «Промтехцентр» поставлено Товар, на який виписано (оформлено) видаткові і податкові накладні, перелік яких наведено на стор. 9-27 акту перевірки. Всі зазначені в акті перевірки видаткові і податкові накладні мають заповнені усі обов’язкові реквізити, у тому числі місце складання, яке у даному випадку співпадає із юридичною адресою контрагента позивача, підписи осіб та печатки підприємства, які склали накладні, що відповідає вимогам Податкового кодексу України. Крім того, відповідно до вимог ст.198, ст. 201 Податкового кодексу України всі податкові накладні, виписані постачальником ТОВ «ТД «Промтехцентр» зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних. Розрахунки між сторонами за договором поставки проводились у безготівковій формі.

До перевірки позивачем були надані товарно-транспортні накладні, які також долучені до матеріалів справи, детальний опис і реквізити яких наведені на стор. 28-32 акту перевірки. Таким чином, у ТОВ «Аерлайн» наявні первинні документи, які підтверджують транспортування товарів, зазначені документи не визнані недійсними.

Щодо зауважень відповідача про відсутність в ТТН дати завантаження, що на думку відповідача унеможливлює підтвердження фактичного отримання товару безпосередньо від постачальника ТОВ «ТД «Промтехцентр», суд вважає за необхідне зазначити, що всі ТТН пронумеровані та мають дату, крім того у всіх ТТН зазначено вантажовідправника та його адресу.

Судом встановлено, що транспортування товару здійснювалось переважно самостійно позивачем власним транспортним засобом згідно із нотаріально посвідченим договором оренди транспортного засобу Mercedes-Benz Vito FH3987СМ з ОСОБА_3, а частково за рахунок підприємством постачальником.

Щодо відсутності ТТН, або допущених помилок при їх заповненні суд вважає за необхідне зазначити, що товарно-транспортна накладна є документом, який складається для оформлення перевезень вантажів відповідно до укладеного договору перевезення і використовується для проведення остаточних розрахунків за надані послуги з перевезення вантажів. Оформлена товарно-транспортна накладна має бути у водія транспортного засобу під час здійснення перевезень вантажів за договором перевезення.

Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997 року не встановлюють правил податкового обліку валових витрат платників податку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи, обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Отже, товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом.

Окрім цього, за умови встановлення факту перевезення товару у процесі його поставки від заявлених контрагентів порядок заповнення товарно-транспортних накладних не має вирішального значення для визначення податкових наслідків операцій з поставки товару (Постанова ВС/КАС від 06.02.2018 у справі № 804/4940/14 , ЄДРСРУ № 72029288).

Більше того, відсутність у покупця реєстру товарно-транспортних накладних не може бути самостійною та достатньою підставою для висновку про нездійснення поставки товару позивачу (Постанова ВС/КАС від 24.01.2018 справа № 806/684/14 , ЄДРСРУ № 71829171).

Разом з тим, відсутність в товарно-транспортних накладних інформації про назви марок автомобілів за наявності інших даних, які ідентифікують автомобіль, та за наявності первинних документів (актів виконаних робіт, видаткових накладних та ін.), які повністю підтверджують факт транспортування товарів, не вказує, що позивачем допущено порушення податкового законодавства, а відсутність печатки вантажоодержувачів на деяких екземплярах товарно-транспортних накладних позивача, який виступав у відповідних правовідносинах замовником, нівелює значення таких як первинних документів, є необґрунтованими. Не спростовують самого факту транспортування вантажу та документального підтвердження такої операції й доводи відповідача про те, що в актах виконаних робіт не зазначено товар, що перевозився контрагентами позивача, автомобілі та місце поставки товару, адже, вимога щодо необхідної деталізації змісту та обсягу господарської операції в акті виконаних робіт не передбачена чинним на час виникнення правовідносин законодавством, а відомості, про відсутність яких в актах виконаних робіт вказував податковий орган, містяться в інших наданих позивачем документах, зокрема в товарно-транспортних накладних, видаткових накладних (Постанова ВС від 17.01.2018 справа № 802/537/13-а).

Враховуючи вищевикладене, слід зазначити, що оскільки транспортною документацією підтверджується операція з надання послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару, то за наявності документів, що підтверджують фактичне отримання товару і його використання у власній господарській діяльності, неподання такого документа, як товарно-транспортна накладна, або допущені помилки при її заповненні не може свідчити про відсутність реальних господарських операцій, витрати на які позивачем віднесено до складу валових витрат, а відтак, і не може бути єдиною підставою для позбавлення платника податку права на отримання податкового кредиту з податку на додану вартість.

Крім того, відповідачем до матеріалів справи, надано копію пояснень водія позивача ОСОБА_4, в яких ОСОБА_4 зазначає, що одержав товар за місцем знаходження ТОВ «ТД «Промтехцентр» та відпуск товару здійснював безпосередньо керівник ТОВ «ТД «Промтехцентр» Сальник.

Таким чином, отримання позивачем товару від ТОВ “ТД “Промтехцентр”, здійснення розрахунків, використання у власній господарській діяльності підтверджується наданими позивачем документами, які також були досліджені контролюючим органом під час проведеної перевірки, при цьому, наявність факту реалізації вказаного товару не спростовується відповідачем у Акті перевірки №699/08-01-14-17/36465159 від 06.12.2017.

Щодо посилань в Акті перевірки на відсутність реальної можливості здійснення поставок товару через відсутність у постачальника майна, трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, засобів транспортування та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій у зазначених обсягах, що свідчить про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності, що було встановлено з наданої податкової інформації, суд вважає такими, що не можуть бути підставою для позбавлення позивача права на податковий кредит.

Згідно статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Нормативними актами України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

Щодо доводів відповідача, про неможливості встановлення походження товару, який в подальшому реалізований позивачу, суд зазначає про те, що позивач не зобов'язаний та не має об'єктивної можливості під час придбання товару у контрагента встановлювати його походження, а тому не може нести відповідальність з урахуванням таких обставин діяльності контрагента.

Окрім того, позивач позбавлений можливості впливати на його контрагентів в частині здійснення ними господарської діяльності в рамках чинного законодавства України, зокрема і в частині своєчасної подачі до контролюючих органів податкової звітності.

В Податковому кодексі України відсутня будь-яка норма, яка б позбавляла платників податків права на податковий кредит у випадку, коли постачальники (продавці) такого платника податків несвоєчасно подають податкову звітність, не декларують та/або не сплачують податки за тими ж операціями, а платник податку виконав усі передбачені законом умови та має необхідне документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Щодо зазначеної попередньої перевірки по взаємовідносинам з ТОВ «ТД «Промтехцентр» за липень та серпень 2016 року суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 22.03.2018 позовну заяву ТОВ «Аерлайн» до Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задоволено у повному обсязі:визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Запорізькій області (місцезнаходження: 69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ 39396146) від 19.04.2017 №0005061406, яким збільшено суму податкового зобов’язання за платежем податок на додану вартість в сумі 1 525 639,50 грн., у тому числі за основним платежем 1 017 093,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 508 546,50 грн.; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Запорізькій області (місцезнаходження: 69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ 39396146) від 19.04.2017 №0005051406, яким збільшено суму податкового зобов’язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств в сумі 1 373 076,00 грн., у тому числі за основним платежем 915 384,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 457 692,00 грн.

Складений за результатами перевірки акт перевірки не містить документальних підтверджень порушень при відображенні в обліку взаємовідносин з контрагентом за період, що підлягав перевірці. Вказане свідчить про те, що всі висновки у акті стосовно порушень позивача при роботі з контрагентами зроблені виключно з припущень перевіряючих, які не ґрунтуються на документах первинного бухгалтерського та податкового обліку, що є порушенням Податкового кодексу України та Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №727 від 20.08.2015.

В акті перевірки суб’єктом владних повноважень не викладено жодних належних та допустимих доводів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій за укладеним договором поставки, про відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, про несумісність предмету укладеного договору з напрямом господарської діяльності позивача, про відсутність використання позивачем отриманого товару, що зумовило необґрунтованість і невідповідність закону висновків суб’єкта владних повноважень про їх вчинення без мети реального настання правових наслідків.

Наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом взаємоузгоджених спільних зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів відповідачем не надано, а судом не виявлено. Ці обставини вироком суду або постановою слідчого у кримінальній справі не були встановлені, а лише, як зазначено у Акті перевірки, витікають із отриманої податкової інформації та наявність окремих кримінальних проваджень.

Оцінюючи надані документи в сукупності та кожен зокрема суд вважає, що такі не дають підстав для сумніву щодо реальності здійснення вищенаведених операцій або висновку про їх нездійснення. Таким чином, висновок контролюючого органу про безтоварний характер спірних операцій є передчасним, оскільки цей висновок не відповідає фактам, покладеним в його основу. Так, законодавцем презюмується реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, а також достовірність документів податкового обліку, доки податковим органом це не спростовано належними та допустимими доказами.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що висновки про порушення позивачем податкового законодавства, зроблені відповідачем в Акті перевірки, є необґрунтованими та недоведеними, у зв'язку з чим спірні податкові повідомлення - рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб’єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності свого рішення, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до приписів частини першої статті 139 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 241-246, 250,255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «АЕРЛАЙН» (71600, Запорізька область, м. Василівка, вул. Б. Хмельницького, 3, код ЄДРПОУ 36465159) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (69005, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166, ЄДРПОУ 39396146) – задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення – рішення Головного управління ДФС у Запорізькій області № 001678141712 від 12.12.2017, яким збільшено суму податкового зобов’язання за платежем: податок на додану вартість в сумі 1 183 656,00 грн., у т.ч. за основним платежем – 789 104,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 394 552,00 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення – рішення Головного управління ДФС у Запорізькій області № НОМЕР_1 від 12.12.2017, яким збільшено суму податкового зобов’язання за платежем: податок на прибуток підприємств в сумі 1 065 291, 00 грн., у т.ч. за основним платежем – 710 194,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 355 097,00 грн.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АЕРЛАЙН» (71600, Запорізька область, м. Василівка, вул. Б. Хмельницького, 3, код ЄДРПОУ 36465159) понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 33734,21 грн. (тридцять три тисячі сімсот тридцять чотири гривні 21 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Запорізькій області (69005, м. Запоріжжя, пр.Соборний, 166, ЄДРПОУ 39396146).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду – якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відповідно до п.п. 15.5 п. 15 ч. 1 Перехідних положень КАС України рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення виготовлено в повному обсязі 30.07.2018.

Суддя О.В. Конишева