Рішення № 75636362, 27.07.2018, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" липня 2018 р. справа № 809/664/18

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - Гундяка В.Д.

секретар судового засідання Арабчук В.М.,

за участю: представників позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2,

представника відповідача Богусевич Г.С.,

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_4,

представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_5,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_6 до управління Державної архітектурно-будівельної інспекції в Івано-Франківській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_4 про визнання протиправним та скасування припису,

ВСТАНОВИВ:

10.04.2018 року ОСОБА_6 (далі - позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Івано-Франківській області (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування припису.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем неправомірно винесений припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 06.03.2018 року, який слід скасувати.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26.04.2018 року позовну заяву прийнято до розгляду і відкрито провадження у даній справі.

Ухвалою суду від 13.06.2018 року до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача залучено ОСОБА_4.

Представники позивача заявлені вимоги підтримали з підстав, зазначених в адміністративному позові та відповідях на відзив від 22.05.2018 року і від 06.07.2018 року. Суду пояснили, що припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 06.03.2018 року винесений відповідачем незаконно, оскільки дане рішення стосується спорудженої господарської будівлі - сараю, яка є тимчасовою, зведена без влаштування фундаменту, а тому не є об'єктом містобудування в змісті ст.4 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності". Крім того, вказали, що на момент проведення відповідної перевірки будівництво сараю вже було закінчено, а відтак останній не міг бути і об'єктом контролю, проведеного відповідно до Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою КМУ за №553 від 23.05.2011 року. Зазначили, що при проведенні перевірки посадові особи відповідача не надали позивачу направлення на перевірку, наказу, не представили свої службові посвідчення. Звернули увагу суду, що згідно п.9 Прикінцевих положень Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" законодавчо встановлена амністія щодо самочинних об'єктів будівництва, якою передбачено спрощений порядок прийняття таких об'єктів в експлуатацію, однак дана обставина не врахована відповідачем при прийнятті оскарженого рішення. Згідно наведеного вважає, що припис від 04.04.2017 року слід визнати протиправним та скасувати.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнала з мотивів, викладених в відзивах на позов від 14.05.2018 року та 25.05.2018 року. Вказала, що на думку відповідача припис, згідно якого позивача зобов'язано усунути виявлені порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, складено правомірно. Зокрема, ОСОБА_6 порушено вимоги Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", а саме здійснено забудову земельної ділянки із відхиленням від схеми забудови. Вважає, що оскільки відповідна господарська споруда не введена в експлуатацію, то твердження позивача щодо протиправного застосування до даних відносин Порядку за №553 безпідставне. Крім того зазначила, що згадана господарська споруда зведена з влаштуванням фундаменту, а тому є капітальною, а відтак її будівництво здійснюється при наявності будівельного паспорта. На думку представника відповідача, так як ОСОБА_6 не було дотримано вимог законовавства у сфері містобудівної діяльності, то оскаржений припис є підставним та законним і тому не підлягає до скасування.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, ОСОБА_4 та його представник просили у задоволенні позову відмовити з підстав, наведених у письмовому поясненні від 04.07.2018 року. Вказали, що проект вищезгаданої господарської споруди і генеральний план забудови не відповідають містобудівним вимогам і будівельним нормам. Зазначили, що відповідно до технічного паспорту житлового будинку позивача зазначена у ньому літня кухня вже повноцінно існувала у той час, коли будівництво господарської будівлі згідно з повідомленням за №06212154882 від 03.09.2012 тільки розпочалось. З огляду на вказане вважають припис відповідача законним, так як жодного дозвільного, експлуатаційного чи правовстановлюючого документа у ОСОБА_6 на зведення господарської споруди за адресою: АДРЕСА_1 не має.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши вступні слова представників сторін, третьої особи та його представника, дослідивши подані докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що у задоволенні адміністративного позову слід відмовити з наступних мотивів.

Судом встановлено, що на підставі звернення ОСОБА_4 від 13.02.2018 року відповідачем видано наказ за №79-П/1009/1.5/2018 від 01.03.2017 року про проведення позапланового заходу та відповідно направлення за №79/1009/м.7/2018 від 01.03.2018 року. У відповідності до вищевказаних документів органом державного архітектурно-будівельного контролю проведена перевірка дотримання позивачем вимог законодавства у сфері містобудування, якою виявлено порушення, а саме: здійснення будівництва з відхиленням від схеми забудови земельної ділянки (а.с. 192-211).

Спірні правовідносини, які виникли між сторонами внаслідок проведення контрольного заходу, в першу чергу регулюються Порядком здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2011 р. № 553, як спеціальною правовою нормою.

Згідно абзацу 8 п.7 даного Порядку, який зазначений в наказі про проведення перевірки, підставою для проведення позапланової перевірки є звернення фізичних чи юридичних осіб про порушення суб'єктом містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності.

За таких обставин, враховуючи факти подання третьою особою численних заяв та скарг щодо здійснення позивачем незаконного будівництва, у відповідача були всі підстави проведення вищезгаданої перевірки.

В судовому засіданні встановлено, що за наслідками вищевказаної перевірки суб'єктом владних повноважень в тому числі складено оскаржений припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил від 06.03.2018 року (а.с.28).

Суд погоджується з правомірністю оскарженого рішення з огляду на нижчевикладене.

Процедуру здійснення заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил під час виконання підготовчих і будівельних робіт визначає Порядок здійснення державного архітектурно-будівельного контролю (далі - Порядок), затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 № 553.

Відповідно до п.1 Порядку, державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється за дотриманням вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, проектної документації, будівельних норм, стандартів і правил, положень містобудівної документації всіх рівнів, вихідних даних для проектування об'єктів містобудування, технічних умов, інших нормативних документів під час виконання підготовчих і будівельних робіт, архітектурних, інженерно-технічних і конструктивних рішень, застосування будівельної продукції.

За результатами державного архітектурно-будівельного контролю посадовою особою органу державного архітектурно-будівельного контролю складається акт перевірки відповідно до вимог, установлених цим Порядком (п.16 Порядку).

У разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, крім акта перевірки, складається протокол, видається припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил або припис про зупинення підготовчих та/або будівельних робіт (п.17 Порядку).

Як встановлено судом, інспектором складено акт та припис, яким зобов'язано позивача усунути виявленні порушення вимог законодавства до 06.04.2018 року шляхом виготовлення дозвільних документів або повернення об"єкту до попереднього стану.

Разом з тим, суд вважає безпідставним твердження позивача щодо невручення йому копії наказу та направлення на проведення перевірки, так як суб'єкт містобудування, який вважає порушеним порядок та підстави призначення перевірки щодо нього, має захищати свої права шляхом недопуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки. Якщо ж допуск до проведення перевірки відбувся, в подальшому предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень законодавства, дотримання якого контролюється органами.

Тобто, допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні та/або проведенні перевірки.

Крім того, правові та організаційні основи містобудівної діяльності визначаються Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності", який спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

Відповідно до ч.1 ст.27 вищевказаного Закону забудова присадибних, дачних і садових земельних ділянок може здійснюватися на підставі будівельного паспорта забудови земельної ділянки (далі - будівельний паспорт).

Згідно із ч.3 ст.27 Закону надання будівельного паспорта здійснюється уповноваженим органом містобудування та архітектури на безоплатній основі протягом десяти робочих днів з дня надходження відповідної заяви та пакета документів, перелік яких визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.

У відповідності до п.1 ч.1 ст.34 Закону замовник має право виконувати будівельні роботи після: подання замовником повідомлення про початок виконання будівельних робіт відповідному органу державного архітектурно-будівельного контролю - щодо об'єктів будівництва, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з незначними наслідками (СС1), та щодо об'єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта та які не потребують отримання дозволу на виконання будівельних робіт згідно з переліком об'єктів будівництва, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.2.16. Порядку видачі будівельного паспорта забудови земельної ділянки, затвердженого наказом Міністерстварегіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України за №103 від 05.07.2011 року, після направлення замовником відповідно до статті 34 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" повідомлення про початок виконання будівельних робіт до відповідних органів Держархбудінспекції України будівельний паспорт є підставою для виконання будівельних робіт.

З урахуванням наведених вище норм, будівельний паспорт забудови земельної ділянки після направлення повідомлення про початок будівельних робіт є підставою для виконання таких робіт.

Однак, судом встановлено, що будівництво господарської споруди проведено позивачем за відсутності будівельного паспорта, так як будівля, яка б мала бути споруджена відповідно до наявного у ОСОБА_6 будівельного паспорта, запланована у іншому місці. Тобто, у зв'язку з здійсненням будівництва з відхиленням від схеми забудови земельної ділянки, господарська споруда фактично збудована без відповідного будівельного паспорта (а.с.26).

Дані обставини підтверджуються поясненнями сторін та третьої особи і дослідженими судом будівельним паспортом на забудову земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1, та проектом господарської будівлі від 2012 року.

При цьому суд залишає без уваги твердження представників позивача, що оскільки господарська споруда збудована, то відповідач не мав права здійснювати будь-які заходи архітектурно-будівельного контролю з огляду на наступне.

Згідно ч.2 ст.331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).

Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.

Згідно з ч.3 вищевказаної статті до завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі його будівництва (створення майна).

В судовому засіданні встановлено, що відповідна господарська споруда не введена в експлуатацію, крім того відповідачем на підставі рішення головного інспектора будівельного нагляду від 03.01.2018 за №1 скасовано реєстрацію повідомлення про початок виконання будівельних робіт від 03.09.2012 року за №ІФ06212154882 та виключено запис з Єдиного реєстру документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмов у видачі, скасування та анулювання зазначених документів, що підтверджує досліджена в якості письмового доказу копія наказу від 03.01.2018 року за №1(а.с.123).

Крім того, суд вважає безпідставним посилання представника позивача на Перелік будівельних робіт, які не потребують документів, що дають право на їх виконання, та після закінчення яких об'єкт не підлягає прийняттю в експлуатацію, затвердженого постановою КМУ від 07.06.2017 року за №406 (далі - Перелік), як на нормативно-правовий акт яким встановлено виключно право, а не обов'язок виготовлення будівельного паспорта з огляду на таке.

Так, відповідно до п.6 Переліку зведення на земельній ділянці тимчасових будівель та споруд без влаштування фундаментів, зокрема навісів, альтанок, наметів, накриття, сходів, естакад, літніх душових, теплиць, гаражів, а також свердловин, криниць, люфт-клозетів, вбиралень, вигрібних ям, замощень, парканів, відкритих басейнів та басейнів із накриттям, погребів, входів до погребів, воріт, хвірток, приямків, терас, ґанків - щодо індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків.

Однак, як вбачається зі змісту даної норми, остання стосується виключно тимчасових будівель та споруд, зведених без влаштування фундаментів. Разом з тим, судом встановлено, що згідно усних пояснень позивача, наданих в судовому засіданні, зведена господарська споруда є капітальною, оскільки збудована із шлакоблоків, а не із збірно-розбірних конструкцій, що б надавало можливість перенести таку споруду в інше місце, про що свідчать як твердження представників позивача щодо порушення відповідачем права ОСОБА_6 на спрощений порядок прийняття в експлуатацію самобудів, так і досліджені в судовому засіданні повідомлення про початок виконання будівельних робіт від 03.09.2012 за №ІФ 065212154882 та п.1 проектної документації на господарську споруду, згідно якої фундаментом є монолітний блок.

Суд також залишає без уваги посилання представників позивача на п.9 Прикінцевих положень Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", яким законодавчо встановлена амністія щодо самочинних об'єктів будівництва та передбачено спрощений порядок прийняття таких об'єктів в експлуатацію, так як пункт 9 розділу V в редакції Закону № 2363-VIII від 22.03.2018 набрав чинності 20.04.2018 року, в той час як оскаржений припис винесений відповідачем 06.03.2018 року. З огляду на зазначене, з урахуванням дії закону в часі дане положення чинного законодавства на спірні правовідносини не поширюється, а тому не може бути підставою для скасування рішення суб'єкта владних повноважень.

Таким чином суд вважає, що оскільки в судовому засіданні знайшов своє підтвердження факт порушення позивачем вимоги Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", а саме здійснення будівництва з відхиленням від схеми забудови земельної ділянки, припис від 06.03.2018 року про усунення вказаних порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил відповідачем винесено правомірно, в межах наданих повноважень, та з дотриманням порядку для його прийняття.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є необґрунтованими та безпідставними, а відтак позовна вимога до задоволення не підлягає.

Відповідно до положень ст.139 КАС України судові витрати слід віднести за рахунок позивача.

На підставі ст.ст.27, 34 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

в задоволенні позову відмовити.

Судові витрати віднести за рахунок позивача.

Згідно ст.255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування учасників справи:

позивач: ОСОБА_6, ідентифікаційний код НОМЕР_1, АДРЕСА_1;

відповідач: управління Державної архітектурно-будівельної інспекції в Івано-Франківській області, код ЄДРПОУ 37471912, 4, м. Івано-Франківськ, 76000;

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: ОСОБА_4, ідентифікаційний код НОМЕР_2, АДРЕСА_2.

Рішення складене в повному обсязі 1 серпня 2018 року.

Суддя Гундяк В.Д.