Рішення № 75636315, 25.07.2018, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 липня 2018 року (о 09 год. 15 хв.)Справа № 808/1003/18 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Батрак І.В.,

за участю секретаря Лялько Ю.В.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_3

до Головного управління ДФС у Запорізькій області

про визнання протиправними та скасування рішень

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 (далі – ОСОБА_3, позивач) звернулась до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі – ГУ ДФС у Запорізькій області, відповідач), в якому просить:

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача №2971666-1302 від 30.06.2017;

скасувати податкову вимогу відповідача від 16.01.2018 №169-56.

На обґрунтування позовних вимог у позовній заяві зазначає, що відповідно до договору оренди від 12.11.2008 позивач здійснювала користування земельною ділянкою по вул. Горького, 85-а у с. Приазовське, площею 0,40 га (кадастровий номер земельної ділянки 23254555100:09:048:0017) для будівництва та розміщення автозаправної станції з вбудованим магазином. Вказує, що в 2017 році в якості орендної плати сплатила 25 017,02 грн. за січень-травень 2017 року, а в подальшому орендну плату не сплачувала, оскільки 02.02.2017 право власності на незавершене будівництво магазину автомобільних запчастин на орендованій ділянці як вбачається з Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, було зареєстроване за іншою особою. На підставі викладеного, вважає, що з 02.02.2017 її зобов'язання по сплаті орендної плати припинилися, що знайшло своє підтвердження у рішенні Приазовського районного суду Запорізької області від 04.12.2017, у зв'язку із чим просить скасувати оскаржувані рішення відповідача.

Ухвалою суду від 02.04.2018 (в редакції ухвали від 06.04.2018) призначено адміністративну справу до розгляду за правилами загального позовного провадження та призначене підготовче засідання на 26 квітня 2018 року. Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.

Відповідача позов не визнав, 23.04.2018 через канцелярію суду надав відзив на адміністративний позов (вх. №12825), у якому посилається на приписи Податкового кодексу України та пояснює, що Приазовською селищною радою листом від 26.01.2017 №156 надано інформацію по оренді земельних ділянок фізичними особами станом на 01.01.2017 для нарахування орендної плати, згідно із якою між Приазовською селищною радою та ОСОБА_3 Укладений договір оренди від 12.11.2008 з терміном дії — 49 років, площа земельної ділянки — 0,4 га, сума орендної плати на 2017 рік складає 60 41,21 грн. На підставі вказаної інформації винесене податкове повідомлення-рішення №2971666-1302 від 30.06.2017 на суму 60 41,21 грн. Вказує, що за даними інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру речових прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна №121475026 від 20.04.2018 за позивачем зареєстровано земельну ділянку площею 0,40 га за договором оренди №040827700118, виданий 12.11.2008, кадастровий номер 2324555100:09:048:0017. Станом на 20.04.2018 ця інформація є актуальною, договір не розірвано. Зауважує, що відповідно до інтегрованої картки платника за 2017 рік ОСОБА_3 до бюджету Приазовської селищної ради сплачено орендну плату за землю в сумі 25 017,03 грн. Звертає увагу суду, що податковий орган не був стороною по справі №325/1576/17, тому не володів повною інформацією по даній справі, а тому з урахуванням судового рішення та норм податкового законодавства вважає, що сума у розмірі 5 003,43 грн. є правомірна (60 041,21 грн. / 12 місяців) за період з 01.01.2017 по 31.01.2017, у зв'язку із чим просить залишити адміністративний позов без задоволення.

26 квітня 2018 року підготовче засідання було відкладене на 29 травня 2018 року.

29 травня 2018 року суддя Батрак І.В. була відсутня на роботі на підставі наказу від 24.05.2018 №33 «Про участь у судовому форумі», у зв’язку із чим розгляд справи призначений на 30 травня 2018 року.

Відповідно до ухвали суду від 30.05.2018 вирішено продовжити строк підготовчого провадження у справі, підготовче засідання по справі відкласти на 13 червня 2018 року.

Ухвалою суду від 13.06.2018 підготовче засідання відкладене на 03 липня 2018 року.

03 липня 2018 року судом закрите підготовче провадження у справі та призначене судове засідання на 25 липня 2018 року.

Представник позивача у судовому засіданні в режимі відеоконференції позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надав пояснення аналогічні викладеним у позові. Просить адміністративний позов задовольнити повністю.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив, із підстав викладених у відзиві. Просить у задоволенні позову відмовити.

На підставі статті 243 КАС України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови та оголошено про час виготовлення постанови у повному обсязі.

Розглянувши та дослідивши надані документи, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлені наступні обставини.

12 листопада 2008 року був укладений договір оренди земельної ділянки між Приазовською селищною радою в особі голови ОСОБА_4 та ОСОБА_3, загальною площею 0,40 га, яка розташована: с. Приазовське, вул. Горького (в районі будинку№85) для будівництва та розміщення автозаправної станції з вбудованим магазином(кадастровий номер земельної ділянки 2324555100:09:048:0017).

Із акту прийому-передачі земельної ділянки за договором оренди вбачається про те, що Приазовська селищна рада передала земельну ділянку, яка розташована в с. Приазовське, вул. Горького (в районі будинку №85) для будівництва та розміщення автозаправної станції з вбудованим магазином (кадастровий номер земельної ділянки 2324555100:09:048:0017), а ОСОБА_3 прийняла вказану земельну ділянку в оренду на 49 років, починаючи з дати державної реєстрації договору оренди земельної ділянки.

На підставі наданих заяв та необхідних документів був підготовлений проект рішення 22-ої сесії 7 скликання Приазовської селищної ради, в якому було зазначено про надання ОСОБА_3 дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж на земельну ділянку,площею 0,40 га (кадастровий номер земельної ділянки — 2324555100:09:048:0017), розташованої по вул. Горького, 85 у с. Приазовське та втрати чинності договору оренди, укладеного 12.11.2008 між позивачем та відповідачем, однак з витягу з протоколу засідання 22-ої сесії Приазовської селищної ради 7 скликання від 26.05.2017 року вбачається,що вказаний проект рішення прийнятий не був.

Згідно відомості з державного реєстру речових прав на нерухоме майно власником незавершеного будівництва,будівництва магазину автомобільних запчастин, об’єкту житлової нерухомості є ОСОБА_3 на підставі декларації про початок будівельних робіт, рішення про присвоєння поштової адреси, договору оренди земельної ділянки, номер запису про право власності: 16318834, дата державної реєстрації 07.09.2016 .

Відповідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності,номер запису про право власності:18888482,дата державної реєстрації 02.02.2017 - власником незавершеного будівництва, будівництва магазину автомобільних запчастин, об'єкту житлової нерухомості є ОСОБА_5 на підставі декларації про початок будівельних робіт, інвестиційного договору від 15.03.2016, технічного паспорту.

На підставі акту прийому-передачі від 20.09.2016 та відповідно до інвестиційного договору від 15.03.2016 ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, передала, а ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, прийняв у власність будівлю магазину «А-1», незакінчена будівництвом, готовністю 65%, розташованого за адресою: Запорізька область, Приазовський район, смт. Приазовське,вул. Горького (в районі будинку № 85).

Зазначені обставини встановлені рішенням Приазовського районного суду від 04.12.2017 по справі №325/1576/17 за позовом ОСОБА_3 до Приазовської селищної ради про визнання припинення права користування земельною ділянкою.

Постанова набрала законної сили 19.12.2017, про що свідчить відповідна відмітка на її копії яка міститься в матеріалах справи (арк. 23-25) та не заперечується відповідачем.

Суд зазначає, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (ч. 4 ст. 78 КАС України).

30 червня 2017 року ГУ ДФС у Запорізькій області сформоване податкове повідомлення-рішення №2971666-1302, яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання за платежем орендна плата з фізичних осіб за 2017 рік у розмірі 60 041,21 грн.

Крім того, на адресу позивача поштою направлена податкова вимога від 16.01.2018 №169-56 на загальну суму 27 805,27 грн.

Вважаючи прийняті відповідачем рішення протиправними позивач звернувся до суду із даним позовом про їх скасування.

Ураховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Питання виникнення права користування земельними ділянками, його здійснення та припинення врегульовано Земельним кодексом України та Законом України «Про оренду землі», а відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, у тому числі зі сплати орендної плати з фізичних осіб, їх адміністрування, визначення платників податків та зборів, їх прав та обов'язків, компетенції контролюючих органів, повноважень і обов'язків їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальності за порушення податкового законодавства - Податковим кодексом України № 2755-VI від 02.12.2010 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі – Податковий кодекс України).

Згідно з пп.14.1.147 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України плата за землю це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Згідно з ст.1 Закону України «Про оренду землі» №161-XIV від 06.10.1998 оренда землі це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

У п. 271.1 ст. 271 Податкового кодексу України зазначено, що базою оподаткування плати за землю є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Відповідно до п. 288.1 ст. 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни. Форма надання інформації затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики. Договір оренди земель державної і комунальної власності укладається за типовою формою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Платником орендної плати є орендар земельної ділянки (п. 288.2 ст. 288 Податкового кодексу України).

Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду (п. 288.3 ст. 288 Податкового кодексу України).

Об’єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом (ст. 17 Закону України «Про оренду землі»).

Відповідно до ст. 31 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу земельної ділянки для суспільних потреб та примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря; смерті фізичної особи-орендаря, засудження його до позбавлення волі та відмови осіб, зазначених у статті 7 цього Закону, від виконання укладеного договору оренди земельної ділянки; ліквідації юридичної особи-орендаря; відчуження права оренди земельної ділянки заставодержателем; набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці; припинення дії договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства (щодо договорів оренди землі, укладених у рамках такого партнерства). Договір оренди землі припиняється також в інших випадках, передбачених законом. Договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором. Особа, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває в оренді, протягом одного місяця з дня державної реєстрації права власності на неї зобов’язана повідомити про це орендаря в порядку, визначеному статтею 148-1 Земельного кодексу України.

Як передбачено ч.1 ст.34 Закону України «Про оренду землі» у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов’язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

У разі невиконання орендарем обов’язку щодо умов повернення орендодавцеві земельної ділянки орендар зобов’язаний відшкодувати орендодавцю завдані збитки (ч.2 ст.34 Закону України «Про оренду землі»).

Згідно із п. «а» ч.1 ст.141 Земельного кодексу України підставами припинення права користування земельною ділянкою є: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою.

Як передбачено ч. 3 ст.7 Закону України «Про оренду землі» до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.

Як, зокрема, зазначено колегією суддів Судової палати в адміністративних справах і Судової палати у господарських справах Верховного Суду України у постанові від 12.09.2017 по справі №2а-10596/12/2670, якщо певна фізична чи юридична особа набула право власності на будівлю або його частину, що розташовані на орендованій земельній ділянці, то до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Аналогічна правова позиція викладена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постанові від 08.06.2016 (справа №21-804а16). Також у постанові Верховного суду у справі №21-3078а16 зазначено, що після відчуження частини об’єкта нерухомості та його реєстрації в БТІ за іншими особами позивач не повинен сплачувати орендну плату за земельну ділянку, користувачем якої не є.

Таким чином, до нового власника об'єкта нерухомості переходить і встановлений податковим законом обов'язок плати за земельну ділянку, на якій розташоване набуте ним майно.

Із матеріалів справи вбачається, що право користування земельної ділянки за адресою: по вул. Горького, 85-а у с. Приазовське перейшло до ОСОБА_5 у зв'язку з набуттям ними права власності на об’єкт незакінченого будівництва, що є предметами інвестиційного договору від 15.03.2016, відповідно до ст. 120 Земельного кодексу України, а також ст. 7 Закону України «Про оренду землі».

Суд звертає увагу, що відповідачем не враховано факт відчуження третій особі нерухомого майна, розташованого на орендованій земельній ділянці.

Вказані обставини встановлені також рішенням Приазовського районного суду у цивільній справі №325/1576/17 за позовом ОСОБА_3 до Приазовської селищної ради про визнання припинення права користування земельною ділянкою, яке набрало законної сили.

При цьому, на думку суду, помилки у зазначенні адреси та кадастрового номеру земельної ділянки у рішенні суду від 04.12.2017 по справі №325/1576/17, на думку суду, є описками та не впливають на обставини встановлені, вказаним рішенням.

Так, цім рішенням визнано припиненим з 02 лютого 2017 року право користування земельною ділянкою по вулиці Горького, 85-а у смт. Приазовське, площею 0,40 га (кадастровий номер земельної ділянки 2324555100:09:048:0017), цільове призначення-для будівництва та розміщення автозаправної станції з вбудованим магазином, оформленого договором оренди земельної ділянки від 12.11.2008 (реєстраційна справа № 040827700118).

Крім того, судом враховано, що протягом січня-травня 2017 року ОСОБА_3 до бюджету Приазовської селищної ради сплачено орендну плату за землю в сумі 25 017,03 грн. (копії квитанцій №0.0.697284093.1 від 30.01.2017, №0.0.709077854.1 від 17.02.2017, №0.0.737187342.1 від 31.03.2017, №0.0.755268303.1 від 27.04.2017, №0.0776729272.1 від 31.05.2017 містяться в матеріалах справи), що саме не заперечується представником відповідача. Таким чином, на момент винесення спірного податкового повідомлення-рішення позивачем були сплачені повністю грошові зобов’язання з орендної плати за час фактичний користування земельною ділянкою.

З урахуванням встановлених під час розгляду справи обставин, суд оцінивши докази, які є у справі в їх сукупності, приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення №2971666-1302 від 30.06.2017, прийнято відповідачем не обґрунтовано, без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, не розсудливо, а отже є не правомірним і підлягає скасуванню.

Вказане, в свою чергу, обумовлює наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправною та скасування податкову вимогу від 16.01.2018 №169-5 у розмірі 27 805,27 грн., оскільки останнє є похідним від оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб’єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності своїх рішень, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до приписів частини першої статті 139 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. ст. 9, 137, 139, 242-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд –

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_3 (місце проживання: 72300, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. П. Мирного, буд. 65, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (місцезнаходження: 69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ 39396146) про визнання протиправними та скасування рішень задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення №2971666-1302 від 30.06.2017 та податкову вимогу від 16.01.2018 №169-56, які винесені Головним управлінням ДФС у Запорізькій області.

Присудити на користь ОСОБА_3 (місце проживання: 72300, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. П. Мирного, буд. 65, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) суму судового збору у розмірі 1 409,60 грн. (одна тисяча чотириста дев’ять гривен шістдесят копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Запорізькій області.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення виготовлений 31.07.2018.

Суддя І.В. Батрак